Ясенове Друге, Любашівський район, Одеська область
Ясенове Друге — село, центр Ясенівської сільської Ради, якій підпорядковані населені пункти Погреби, Познанка Перша, Познанка Друга, Чабанівка, Ясенове Перше. Розташоване на правому березі річки Кодими, за 25 км від районного центру і залізничної станції Любашівка. Населення — 3,2 тис. чоловік.
На території села і його околицях виявлено залишки поселення мисливців епохи мезоліту (13—8 тис. років тому), а також поселення черняхівської культури (II—VI століття н. е.). В 1889 році в селі знайдено поховання кочовика з конем (IX— X століття н. е.). Біля скелету лежали золоті прикраси, залізний меч.
Ясенове засноване в 1761 році як зимівник запорізьких козаків. У донесенні кошового за 1764 рік говориться, що заселене воно, головним чином, «малоросійським народом». У 1764—1767 рр. у поселенні, яке вважалося «ханською слободою», було 20 хат. Після приєднання цього краю до Росії (1791 рік) Ясенове стало казенним поселенням. В історичних джерелах того часу зазначається, що Ясенове разом з селами Михалковим і Познанковим були «спільним володінням казенних поселенців і надвірної радниці Шишкіної».
З початку XIX століття населення Ясенового швидко збільшується. У 1806 році тут уже налічувалося 190 дворів і 665 жителів. Після 1812 року в ньому оселилося багато ветеранів та інвалідів Вітчизняної війни. На території села і тепер знаходять багато французьких монет та медалей того часу.
У 1859 році в Ясеновому було 1565 мешканців. Займалися вони переважно хліборобством. Більшість селян не могла прожити з своїх наділів. Про нестачу землі свідчить мирський присуд від 23 травня 1862 року, в якому міститься вимога виділити селу хоча б 90 десятин. У 80-х рр. 70 господарств зовсім не мали землі. У 126 господарств не було робочої худоби. Безземельні і безкінні селяни наймитували або жили з ремісництва. У 1886—1887 рр. в селі налічувалося понад 140 ремісників, у т. ч. ткачів і килимників — 55, чоботарів — 19, столярів, теслярів і бондарів — 20, ковалів, слюсарів — 13 тощо.
Напередодні революції 1905—1907 рр. ясенівській селянській общині (645 дворів) належало 5213 десятин, а 7 поміщикам і церкві — 2 тис. десятин. Між селянами земля розподілялась дуже нерівномірно. Близько третини господарств або були безземельними, або мали тільки по 2—3 десятини та ще й у кількох клаптях. Куркулям же належало по 50, 100 і навіть 150 десятин. Вони, як і поміщики, частину своєї землі здавали в оренду бідноті «за другу копу», тобто за половину врожаю, або за гроші — по 10 крб. за десятину на рік.
Експлуататори прирікали трудящих не тільки на економічне, а й на духовне рабство. За переписом 1886—1887 рр. в Ясеновому з 3243 мешканців письменних було 279 чоловік і з них тільки 33 жінки. Першу школу в Ясеновому відкрито в 1848 році, другу — церковнопарафіяльну — в 1883 році. Вона містилась у найманій селянській хаті. На кінець XIX століття тут працювали однокласна земська школа на 43 учні і «школа грамоти» на 35 учнів. Тільки в 1914 році земство, на клопотання громади, відкрило двокласну школу, де вчилися 120 хлопчиків і дівчаток. Але однаково цього було недосить. Більшість селянських дітей, особливо бідноти, не навчалася зовсім.
У середовищі трудящого селянства назрівав протест проти існуючого ладу, який прирік бідняцькі й середняцькі маси на безпросвітне злиденне життя. Великий вплив на зростання революційної свідомості мешканців Ясенового мала перша російська революція 1905—1907 рр. У 1906 році в селі був організований революційний гурток, члени якого поширювали серед мешканців нелегальну літературу. Так, у донесенні ананьївського повітового справника від 15 липня 1906 року повідомлялося, що 3 липня 1906 року в жителів Ясенового Г. Фурзол, Ф. Купченка та ін. відібрано революційні прокламації Херсонського губернського комітету сільських організацій РСДРП і Подільського відділення Всеросійської селянської спілки. Той же ананьївський справник доповідав, що на ім’я Г. Паровика поштою надіслано кілька революційних листівок, а з Єлисаветграда бандероллю —2 примірники брошури «Історичні дні». 25 серпня 1906 року у жителів виявлено 2 прокламації — «Товаришам селянам» і «Братам селянам».
Члени революційного гуртка проводили селянські сходки. Перша з них відбулася за 2 км від села в т. зв. Гончаровому садку. Учасників другої сходки вислідила поліція. Понад 20 чоловік було заарештовано. Більшість з них власті заслали до Сибіру.
У 1905—1907 рр. в Ясеновому не було відкритих виступів селян. Гостра класова боротьба за землю розгорнулася в 1917 році. За повідомленням херсонського повітового комісара в селі Ясеновому Ананьївського повіту агітацію «за безпорядки» проводили солдати. Від солдатів селяни довідалися і про Лютневу буржуазно-демократичну революцію. На початку березня солдат-фронтовик М. О. Христенко заявив на мітингу: «Нема царя. Скинули Миколку! Не слухайте нікого. Революція в Росії. Це я вам вірно кажу» і закликав селян захоплювати поміщицьку землю.
У квітні в селі було засновано земельний комітет, який мав розв’язувати конфлікти між хліборобами і землевласниками. Проте комітет очолив боротьбу селян за зниження орендної плати і революційне розв’язання земельного питання.
Чимало жителів Ясенового брало участь у боротьбі за перемогу соціалістичної революції, допомагало молодій Радянській республіці відстояти завоювання Жовтня в роки громадянської війни та інтервенції. Так, М. Н. Купченко був у 1918 році секретарем полкового військово-революційного комітету 147-го Самарського піхотного полку. О. А. Ейдеміллер служив у дивізії латиських стрільців, якою командував І. І. Вацетіс. 18 березня 1918 року він був у числі тих, кому довірили супроводити урядовий поїзд під час переїзду Радянського уряду з Петрограда до Москви. В лавах Червоної Армії боролися проти ворогів Н. К. Пашківський, А. Ф. Фурзол, П. Ф. Пожар, X. П. Гібліян та багато інших.
У самому Ясеновому Радянську владу встановили на початку 1918 року. Ревком, до якого перейшла влада, тільки-но приступив до розподілу між селянами земель поміщика Іжицького і державного фонду, як село захопили австро-німецькі війська. Влітку 1918 року місцеві жителі вигнали звідси загін гетьманців, який тероризував населення. У листопаді німецькі загарбники змушені були залишити село, але на їх місце прийшли петлюрівці.
В цей час у Ясенове з фронту повернувся поранений X. П. Гібліян. Він привіз більшовицькі листівки, декрети II з’їзду Рад. Із хати в хату передавалися ці документи. Гібліян та його товариші проводили серед населення велику роз’яснювальну роботу, закликали чинити опір петлюрівським властям. Під впливом цієї агітації мешканці Ясенового всіляко уникали мобілізації до армії, створеної буржуазно-націоналістичною Директорією.
Вороги натрапили на слід X. П. Гібліяна і йому довелося виїхати в Ананьїв, де він встановив зв’язок із більшовицьким підпіллям. Тоді ж його прийняли до лав РКП(б). Влітку 1919 року X. П. Гібліян разом з більшовиком Г. В. Глізнуцею виїхав за завданням партії в Ясенове для організації боротьби проти денікінців. На початку березня 1920 року, після визволення села Червоною Армією від білогвардійців, у Ясеновому відбувся великий мітинг, на якому жителі обрали волосний революційний комітет. Його головою став Г. В. Глізнуца.
Ревком з активною допомогою населення розподіляв землю між селянами, провадив заготівлю хліба за продрозверсткою тощо. Він подбав і про відкриття школи, в якій навчалося 300 учнів. Діяльність ревкому значно пожвавилась після організації в селі партійного осередку. Він був створений у травні 1920 року і налічував 5 комуністів. Секретарем обрали X. П. Гібліяна.
Зміцненню Радянської влади в Ясеновому чинили шалений опір куркулі, бандити. Особливо тероризувала населення банда Заболотного, що переховувалась у Балтських лісах, а також банда Тютюнника. Населення Ясенового активно допомагало ревкому виловлювати та знешкоджувати бандитів. Боротьбу проти них проводив взвод комуністичного батальйону Ананьївського повітового ревкому, яким командував мешканець села К. П. Нетеса. До загону вступили комуністи і безпартійні активісти Ясенового. В 1921 році бригада Г. І. Котовського розгромила банду Тютюнника, а згодом перестала існувати і зграя Заболотного.
Під керівництвом партосередку влітку 1920 року в Ясеновому утворилась комсомольська організація на чолі з Н. К. Пашківським. Першими комсомольцями були М. Н. Купченко, А. А. Говорун та інші — всього 28 чоловік. Незабаром ця організація вже об’єднувала близько 70 юнаків і дівчат. Комсомольці стали ватажком молоді. З їх ініціативи було відкрито хату-читальню, споруджено клуб.
Опорою ревкому, а потім Ради у проведенні в життя постанов і розпоряджень партії та уряду став комнезам Ясенового, організований 7 липня 1920 року. До нього входило 360 найбідніших селян: 280 чоловіків та 80 жінок. KHG збирав продрозверстку, а потім продподаток, вилучав продовольчі лишки у куркулів, проводив підготовку молоді до служби в Червоній Армії, розгорнув агітаційну роботу серед жіноцтва тощо. Діяльність комнезаму була спрямована на залучення до соціалістичного будівництва широких мас селянства, зміцнення союзу робітників ‘і селян. Він мав спеціальний фонд, з якого виділяв кредити для бідняків на придбання тягла, брав участь в опікунській раді у справах сиріт тощо. Рік у рік міцнів авторитет комітету незаможних селян, зростав його кількісний склад. Уже на початку 1929 року він налічував 500 членів.
У відповідь на рішення X з’їзду РКП(б), зокрема про заміну продрозверстки продподатком, селяни Ясенового збільшили посівні площі. Якщо на 1921 рік перейшло незасіяної землі під ярий клин 10,2 тис. десятин, то на весну 1922 року — 2,5 тис. Озимий клин становив у 1922 році 3,3 тис. десятин проти 1 тис. десятин у попередньому році.
Впровадження в життя нової економічної політики супроводилось гострою боротьбою з класовим ворогом. Користуючись тим, що біднота, одержавши від Радянської влади землю, часто не мала змоги її обробляти через відсутність тягла і знарядь праці (плуг і борона припадали на 2 господарства, молотарка — на 100 дворів), куркулі орендували у безкінних селян землю, а їх самих експлуатували як наймитів. Багатії порушували радянські закони про наймання робочої сили, про умови оренди землі тощо. Член КНС, комсомолець, активний сількор А. А. Говорун викривав в обласній газеті «Червоний степ» всілякі махінації куркулів. У 1928 році глитаї вбили мужнього комсомольця.
Прагнучи позбавити селян куркульської кабали, прищепити їм навички колективізму, партійний осередок, Рада розгорнули роботу по залученню трудівників села до різноманітних форм кооперації. У 1923 році в Ясеновому було створено сільськогосподарське кредитне товариство, яке вже на 1 червня 1924 року об’єднувало 90 чоловік. Ще більшим було Ясенівське споживче товариство, яке в 1927 році охоплювало 397 селян. Активно працювали кооперативні товариства «Трудмлин», «Труд-масло», «Маслороб». Дальшим кроком на шляху до організації колгоспів було створення ТСОЗів. У 1925 році в селі виникло перше товариство спільного обробітку землі — «Згода», яке очолив місцевий бідняк С. В. Стягайло. Вже наступного року держава виділила ТСОЗу трактор «Фордзон». Поява на селі сталевого коня стала справжньою подією в житті мешканців Ясенового. Першим сів за його кермо Г. Паровик, а потім і дівчина-трактористка М. X. Бондар.
Завдяки великій організаторській і агітаційній роботі партійного осередку і КНС кількість членів товариства швидко зростала. Тільки влітку 1929 року до нього записалося 36 родин селян-незаможників, а на початку 1930 року загальні збори членів KHG та бідноти, у яких взяли участь 430 чоловік, ухвалили всім вступити в ТСОЗ. 30 січня того ж року президія Ясенівської Другої сільради прийняла рішення схвалити «курс Радянської влади щодо масової колективізації». ТСОЗ було реорганізовано в сільськогосподарську артіль ім. Комінтерну. Класові вороги чинили запеклий опір переходу селянства до колективного ведення господарства, зривали хлібопоставки. Куркулі Ясенового, що засівали по 30—40 десятин землі, категорично відмовлялися продавати хліб державі, гноїли зерно. Вони мали зв’язки з бандитами і через них залякували селян, примушували їх відмовлятися від вступу до колгоспів. 15 лютого 1930 року відбулися загальні збори колгоспників, членів КНС, бідноти, наймитів Ясенового, які повністю підтримали лінію Комуністичної партії на ліквідацію куркульства як класу. Було ухвалено розкуркулити місцевих глитаїв, «передати їхнє майно колгоспу, а їх самих вислати за межі України». Протягом 1930 року в сільськогосподарські артілі пішли не тільки бідняки, але й середняки.. Того ж року в Ясеновому вже було 7 колгоспів.
Поступово колективні господарства набирали силу, чому великою мірою сприяла Ясенівська машинно-тракторна станція, створена у 1934 році. Механізатори MTG допомагали колгоспникам в оранці і збиранні врожаю, особистим прикладом запалювали їх на самовіддану працю. У 1938 році комбайнер Ясенівської MTС Н. В. Сербин за 21 день зібрав зернові з 490 га, намолотивши з кожного гектара по 22 цнт зерна. На той час це було великим досягненням. Радянський уряд нагородив механізатора орденом «Знак Пошани». Перший орденоносець села Н. В. Сербин був учасником двох обласних зльотів стахановців.
Зростала врожайність колгоспних ланів, збільшувалась оплата праці членів артілей. Якщо в 1933 році збирали пересічно по 8—10 цнт зернових з га, то в 1939 році — вже по 16—18 цнт. В достатку жила кожна родина. Колгоспники одержували на трудодень по 4—6 кг хліба, чимало городини, картоплі тощо. Поряд із зростанням добробуту підвищувався культурний рівень населення.
Культурна революція на селі почалася ще в 20-х рр. Під керівництвом партійної організації в Ясеновому розгорнулась активна боротьба з неписьменністю, що становила одну з серйозних перешкод у справі соціалістичного будівництва. В 1923 році в селі вже працювали 2 початкові школи, в яких вчилося 102 учні. В 1925 році відкрилась семирічка (239 учнів). Крім загальноосвітніх шкіл, створювалися школи лікнепу, гуртки «Геть неписьменність!», т. зв. просвітні хати тощо. Велику роботу проводили культкомісії Ясенівської сільради, КНС. 24 листопада 1929 року президія сільради зобов’язала кожного письменного навчити читати й писати не менше як 5 чоловік, а КНС добивався 100-процентного залучення бідноти та наймитів до боротьби за ліквідацію неписьменності. Велику культурно-освітню роботу провадили комсомольці. В 1928 році вони переобладнали куркульську клуню і відкрили клуб. В ньому проводилась активна антирелігійна пропаганда, діяв гурток безбожників, організовувались «антипасхальні дні». Згодом було споруджено сільбуд, в якому працювали драматичний, музичний і сільськогосподарський гуртки.
Перед війною в Ясеновому відкрилася середня школа. Всі діти шкільного віку вчилися. В селі майже зовсім не лишилося неписьменних (за винятком зовсім старих людей). Дозвілля жителі провадили в сільському і колгоспних клубах, де майже щовечора силами самодіяльних акторів влаштовувалися концерти або вистави. Тут демонструвалися кінофільми, читались лекції тощо.
Добре жилося трудівникам колгоспного села Ясенового. Люди власними руками створили своє щастя, і коли німецько-фашистські орди зазіхнули на нього, на свободу і незалежність соціалістичної Вітчизни, вони одностайно постали на боротьбу проти ненависного ворога. Всі чоловіки призовного віку пішли до Червоної Армії, інші вступили до винищувального батальйону або разом з жінками працювали на спорудженні оборонних рубежів.
З серпня 1941 року в Ясенове вдерлися німецько-румунські окупанти. Настали чорні дні. Впровадження «нового порядку» вороги почали з масових арештів і страт. Було кинуто у фашистську катівню активістів села В. Рожка, X. П. Гібліяна та інших. Гітлерівські бузувіри знищили все єврейське населення. Мешканцям Ясенового вдалося врятувати тільки родину сільського коваля Бершадського. Вони переховували її аж до визволення села Червоною Армією. Жителі Ясенового, зокрема К. О. Конський, подавали допомогу партизанському загонові «Буревісник» та партійному підпіллю Савранського району.
Самовіддано боролися на фронтах воїни-ясенівці. Мужньо воював під Сталін-градом С. І. Писарський. У лютому 1968 року він одержав щире привітання від Волгоградського обкому КПРС і облвиконкому. «В день 25-річчя завершення Сталінградської битви і напередодні піввікового ювілею Радянської Армії,— говорилось у привітанні,— висловлюємо Вам, дорогий товаришу, подяку за ратні подвиги, які Ви здійснили в роки Великої Вітчизняної війни в ім’я свободи і незалежності надїої Батьківщини». Жителі Ясенового Г. Я. Паровик, М. В. Демченко та багато інших пішли на фронт рядовими, а закінчили війну старшими офіцерами Червоної Армії. В. У. Толстой став капітаном І рангу. В боротьбі з фашистами загинуло чимало уродженців села, в т. ч. Н. В. Сербин.
30 березня 1944 року радянські частини визволили Ясенове. Відступаючи, вороги зруйнували МТС, багато будинків. За час окупації вони вщент разграбували колективні господарства. По артілі ім. Димитрова збитки становили 4,8 млн. карбованців.
З перших же днів визволення села колгоспники приступили до відбудови господарства сільськогосподарських артілей. У травні відновила роботу МТС. Механіки А. Рожкован, М. Жеруль, Стоян із прихованих від окупантів деталей зібрали 4 трактори ХТЗ. Того ж року, саме до жнив, тракторний парк станції поповнився ще 11 машинами, які влітку 1941 року були евакуйовані на схід. Після закінчення війни держава передала станції 14 гусеничних тракторів.
У листопаді 1944 року почала працювати партійна організація МТС. Вона очолила трудові звершення механізаторів і хліборобів. На колгоспних зборах трудящі брали соціалістичні зобов’язання своєчасно і високоякісно провести польові роботи, відбудувати ферми тощо. Всі думки і діла мешканців Ясенового були спрямовані на допомогу Червоній Армії в її боротьбі за остаточний розгром німецько-фашистських загарбників. У постанові загальних зборів у колгоспі ім. Димитрова від 15 вересня говорилося: «Зобов’язуємось достроково обмолотити урожай 1944 року і тим самим допомогти добити ворога і закінчити війну на його території». Діла колгоспників не розходилися з словами. Працювали всі: жінки, старі, діти. Розгорнулося соціалістичне змагання між колгоспами. Ясенівська сільрада змагалася з сільрадою Гвоздавки Другої. Вдень і вночі трудилися механізатори МТС. Завдяки наполегливій праці людей колгоспи вчасно зібрали врожай і значну його частину здали у фонд Червоної Армії. Трудящі Ясенового брали активну участь у проведенні місячника по збиранню коштів у фонд допомоги сім’ям військовослужбовців, сиротам, інвалідам Великої Вітчизняної війни.
Після закінчення війни колгоспники, долаючи величезні труднощі, поступово піднімали господарство села. В 1946 році посівна площа зросла проти попереднього року на 980 га. Весняну сівбу трудівники артілей закінчили за 19 днів. У роки четвертої п’ятирічки мешканці Ясенового боролися за повне освоєння орних земель, високі врожаї, підвищення продуктивності праці. Вирішальною силою в колгоспному виробництві були механізатори. «Ми розуміємо,— відзначали робітники МТС на своїх партійних зборах у серпні 1947 року,— що боротьба за хліб — це боротьба за розквіт нашої Батьківщини. Ми, робітники, трактористи, комбайнери і спеціалісти сільського господарства, розуміємо, що забезпечити країну хлібом — це значить зміцнити економіку країни, зміцнити оборону любимої Батьківщини, створити повнокровне заможне і культурне життя колгоспникам, робітникам і службовцям СРСР». Виконуючи свій патріотичний обов’язок, механізатори трудилися на славу. Так, тракторна бригада І. Ф. Гінкула при плані 1960 га обробляла 3,7 тис. га. Їй було вручено перехідний Червоний прапор, а ім’я бригадира занесено на обласну Дошку пошани.
Значну допомогу сільським механізаторам подали шефи — Управління Чорноморського пароплавства. В 1947 році вони надіслали в МТС на час весняних робіт і збирання врожаю політорганізаторів, допомагали верстатами, двигунами, інструментом. Всі тракторні бригади МТС уклали договір з 13 екіпажами морських суден, обмінювалися з ними трудовим досвідом. У 1950 році в МТС за допомогою шефів було завершено спорудження місцевої електростанції, яка забезпечила електроенергією майстерні/а також житлові будинки. Вона дала перший струм до свята 1 Травня.
Боротьбу трудівників села за піднесення сільськогосподарського виробництва очолювала партійна організація. Під її керівництвом колгоспи Ясенівської сільради до 1948 року повністю освоїли посівні площі, відбудували тваринницькі ферми. Помічником партійної організації були комсомольці. В артілях створились комсомольсько-молодіжні ланки високих врожаїв.
Велику роботу, особливо в галузі культурного будівництва, проводила Ясенівська сільрада. Відразу ж після визволення села вона подбала про відновлення діяльності середньої школи. У 1946 році повністю відремонтовано приміщення 3-х шкіл, відбудовано клуб. Інтелігенція села організувала лекторій, брала участь у випуску колгоспних стіннівок тощо.
У 1957 році трудящі Ясенового разом з усім радянським народом урочисто відсвяткували 40-річчя Радянської влади. Знаменну дату вони зустріли чималими досягненнями в розвитку громадського господарства. Включившись у всенародне змагання, колгоспники зібрали пересічно по 20—22 цнт зернових з га. Було перевиконано плани продажу державі пшениці, м’яса, молока тощо. Радянський уряд високо оцінив трудові зусилля ясенівців. У лютому 1958 року орденами і медалями було нагороджено 16 передовиків виробництва, зокрема ланкову колгоспу ім. Куйбишева О. М. Кулібабу — орденом Леніна, бригадира тракторної бригади МТС Я. М. Новицького — орденом Трудового Червоного Прапора тощо.
Протягом 1960—1961 рр. відбувались організаційні зміни в колгоспах Ясенового. Внаслідок укрупнення утворились 3 артілі — ім. Жданова, ім. Мічуріна та ім. Куйбишева. Як і весь радянський народ, трудівники Ясенового активно боролися за виконання планів семирічки. Зростали ряди ударників комуністичної праці. Одним з перших це високе звання завоював токар Ясенівського відділення PTC В. В. Шевчук. В роки Великої Вітчизняної війни він був матросом, брав участь в обороні Севастополя, Керчі, за відвагу і мужність його нагороджено орденами та медалями. Після перемоги В. В. Шевчук знову повернувся до своєї улюбленої професії і став кращим робітником станції. В 1960 році він трудився в рахунок третього року семирічки.
Зразки передових методів праці показували комуністи. У 1964 році механізована ланка, очолювана членом КПРС Ф. Торжинським з колгоспу ім. Куйбишева, виростила без затрат ручної праці цукрові буряки на площі 130 га. Вона зібрала з кожного га по 220 цнт корені при собівартості центнера 85 коп. Це було значним досягненням, бо в 1963 році собівартість центнера цукрових буряків по колгоспу становила 1 крб. 39 коп.
Завдяки самовідданій праці трудівників села колгоспи Ясенового протягом семирічки і перших років п’ятирічки перетворилися на багатогалузеві міцні господарства. Під зерновими і зернобобовими культурами в артілях зайнято близько 2,6 тис. га, під технічними — понад 1 тис. га. Значного розвитку набуло садівництво, виноградарство, городництво. Велике місце в економіці колгоспів посідає тваринництво. 9 тваринницьких ферм колгоспів налічує 2760 голів великої рогатої худоби. У 3-х свинофермах відгодовується понад 2 тис. свиней. Колгоспи мають вівцеферми, птахоферми, пасіки.
У 1967 році ясенівці трудилися з небаченим натхненням — прагнули порадувати Радянську Батьківщину, якій сповнилося 50 років, тисячами центнерів золотої пшениці. Незважаючи на несприятливі погодні умови, вони зібрали добрий врожай найціннішої зернової культури — по 22 цнт з га, а члени артілі ім. Жданова—по 29,1 цнт. У колгоспах ім. Куйбишева та ім. Мічуріна відзначилися тваринники, які виконали план виробництва м’яса на 150—170 проц. Переможцями переджовтневого соціалістичного змагання визнано 30 трудівників Ясенового. Є. А. Гогулинській присвоєно звання кращої свинарки району, І. Ф. Фроюку—кращого чабана району, М. Т. Мудрому — кращого ветеринара району.
З розвитком громадського господарства збільшуються неподільні фонди колгоспів. Так, в артілі ім. Жданова за 3 роки (1965—1967) вони зросли в півтора раза. Значно посилилась матеріально-технічна база сільськогосподарських артілей. За 1966—1967 рр. кількість машин зросла на 60 одиниць. Нині 94 трактори і 27 комбайнів обробляють понад 8 тис. га колгоспної землі. Артілі ім. Куйбишева і ім. Мічуріна мають 2 електростанції потужністю 30 і 57 квт. Значного розвитку набирає капітальне та житлове будівництво. За перші 2 роки п’ятирічки колгоспи збудували корівник на 200 голів, зерносховище, 3 кормокухні, кузню, гараж. Правління артілі ім. Куйбишева вирішило створити зрошувальну ділянку площею 110 га. Підраховано, що овочівництво на цій ділянці дасть господарству чистого прибутку не менше як 50 тис. карбованців.
Помітно зростають прибутки колгоспників. Якщо в 1966 році в розрахунку на один людино-день у колгоспі ім. Куйбишева було виплачено 2 крб. 35 коп., то в 1967 році—понад 3 крб. Пенсії одержують 920 чоловік.
Рік у рік поліпшується добробут населення. Люди купують дедалі більше коштовних речей. Населення має 25 легкових автомашин, 350 мотоциклів, 87 телевізорів тощо.
В боротьбі трудящих Ясенового за піднесення виробництва, задоволення дедалі зростаючих потреб населення велику роль відіграє Ясенівська сільська Рада. В 1959 році вона вийшла переможцем в обласному соціалістичному змаганні сільських Рад по благоустрою населених пунктів. Їй було вручено перехідний Червоний прапор і грошову премію. На початку 1960 року громадськість Ясенового звернулась до всіх трудящих Любашівського району з закликом включитися в соціалістичне змагання під лозунгом «За зразкову санітарну культуру і благоустрій сіл». В Ясеновому наведено зразковий санітарний порядок, впорядковано 2 старі і насаджено 2 нові парки. Мальовничий пейзаж села доповнює прекрасний гай на 22 гектари.
За роки семирічки в Ясеновому було здано в експлуатацію 4 цехи побутового обслуговування, приміщення нової школи, сільської бібліотеки з читальним залом, Будинок культури тощо. В роки п’ятирічки житлове, побутове і культурне будівництво набрало ще більшого розмаху. Відкрито їдальню, павільйон меблів, кілька магазинів. Споруджено багато житлових будинків, приміщення для краєзнавчого музею, дитячих ясел. З ініціативи депутата’ сільради лікаря Ю. І. Кобись методом народної будови споруджено новий корпус лікарні з найновішим медичним обладнанням. При молочній фермі колгоспу ім. Мічуріна працює фізіотерапевтичний профілакторій, де трудящих обслуговують досвідчені лікарі.
До кінця п’ятирічки в колгоспах ім. Жданова, ім. Мічуріна мають відкритися нові дошкільні заклади. В колгоспі ім. Куйбишева заплановано збудувати клуб на 325 місць. Село матиме торговий центр, заклади громадського харчування тощо. Ясенове все більше перетворюється на селище міського типу.
Значно зріс культурно-освітній рівень сільських трудівників. За роки Радянської влади понад 700 мешканців Ясенового здобули середню освіту, вищу та середню спеціальну освіту — 340 чоловік. З них 25 стали інженерами, 28 — агрономами, 20 — лікарями, 66 — вчителями, 103 — механізаторами. Тепер у селі працюють 44 спеціалісти з вищою освітою.
Нині в Ясеновому діє 2 середні школи (одна з них вечірня), 4 початкові. В них здобувають освіту понад 800 учнів. Серед 65 вчителів є чимало чудових педагогів. Зокрема, вчителька Ясенівської середньої школи О. Ф. Шеремецька нагороджена значком «Відмінник народної освіти».
Велику культурну і пропагандистську роботу проводять 9 бібліотек села, а також 2 сільські і 4 колгоспні клуби. Ясенівська сільська бібліотека, яка налічує понад 12,3 тис. книг, журналів та брошур і має 2 тис. постійних читачів, вважається однією з кращих на Одещині. У 1957 році Міністерство культури УРСР відзначило її дипломом 2-го ступеня. В 1961 році їй присвоїли звання бібліотеки відмінної роботи і нагородили дипломом 3-го ступеня. Під час святкування 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка бібліотеку удостоєно пам’ятною шевченківською медаллю. А в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня її занесли в обласну Книгу трудової слави. За зразкову організацію роботи завідуючому бібліотекою Л. П. Дяченку в 1966 році присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури УРСР. З приводу знаменних дат — 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції та 100-річчя з дня народження В. І. Леніна в бібліотеці відбулося 6 читацьких конференцій, 7 літературних вечорів. Красиво оформлено стенд «Історія села Ясенового за 50 років».
Невпинно підвищуються духовні запити радянських людей. У селі немає такої родини, в якій не читали б газет і журналів. У побут трудящих міцно ввійшло радіо, кіно. Населення обслуговують 4 стаціонарні кіноустановки та 1 пересувна. У клубах читаються лекції на різноманітні теми, 70 самодіяльних артистів виступають з концертами, спектаклями.
В селі на громадських засадах працюють Ясенівський кущовий парткабінетг кущовий університет культури. Лекторська група товариства «Знання» об’єднує понад 60 чоловік сільської інтелігенції. В 1960 році відкрито народний краєзнавчий музей, де налічується понад 3 тис. експонатів. Громадським завідуючим музею є ініціатор його заснування вчитель середньої школи С. К. Рахубенко. Велику роботу проводить громадська приймальна редакції районної газети «Хлібороб».
Активне трудове і громадське життя буяє в селі Ясеновому.
Я. М. ШИРЯЄВА