Сухий Лиман, Овідіопольський район, Одеська область
СУХИЙ ЛИМАН — село, центр сільської Ради, розташоване за 28 км від райцентру, залізнична станція на лінії Одеса—Ізмаїл. Населення — 1035 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Балка, Бурлача Балка, Мізікевича, Прилиманське й Таїрове.
В селі міститься комплексна бригада третього відділку радгоспу «Авангард» овоче-молочного напряму, який має 3354 га сільгоспугідь, з них 2749 га орної землі. У 1967 році радгосп зібрав по 32 цнт зернових, в т. ч. озимої пшениці по 31,9 цнт з га, виростив по 101,9 цнт овочів у відкритому та по 699 цнт овочів у закритому грунті. Радгосп нагороджено перехідним Червоним прапором Міністерства сільського господарства і заготівель УРСР.
Поруч з селом, в селищі Таїровому — науково-дослідний інститут виноградарства і виноробства ім. Таїрова.
Село має початкову школу, три бібліотеки, клуб. Працює кравецька майстерня. Збудовано 100 житлових будинків.
Сухий Лиман виник на місті колишнього хутора Вейнерова. У липні 1919 року селяни на загальних зборах постановили: «Стати на захист Радянської влади і перейти до спільного обробітку землі». В січні 1921 року утворилася артіль «Сила труда».
Під час Великої Вітчизняної війни тут проходила лінія оборони Одеси.
В центрі села споруджено пам’ятник-обеліск, на барельєфі якого відображені події 73-денної оборони міста-героя. На мармуровій дошці висічені слова: «Тут у вересні—жовтні 1941 р. героїчно билися моряки 3-го полку морської піхоти, відбиваючи численні атаки ворога, заступаючи фашистам шлях до Одеси».
В ювілейному, 1967 році, в Сухому Лимані споруджено один з 14 монументів Поясу Слави міста-героя Одеси.
Поблизу села знайдені поселення доби бронзи (II—І тисячоліття до н. е.) і скіфських часів (IV—III століття до н. ери).