Сьогоднішній день Одеської області
В лютому 1954 року до Одещини було включено всі райони колишньої Ізмаїльської області, водночас кілька районів відійшли до Миколаївської та Кіровоградської областей. На Ізмаїльщині, яка з 1918 до 1940 року знемагала під владою румунських бояр, а потім — з 1941 по 1944 рік — знову потрапила в ярмо фашистських загарбників, колгоспи в першій половині 50-х років були ще молоді, недосить міцні. Щоправда, розвивалися вони швидко, бо почали свій шлях тоді, коли в нашій країні вже був нагромаджений багатющий досвід колгоспного будівництва.
Обком партії направив у відстаючі колгоспи з міст і районних центрів сотні комуністів. Близько 150 з них стали головами колгоспів, секретарями колгоспних і радгоспних парторганізацій. Перший секретар Кілійського райкому партії В. 3. Тур, агроном за освітою, очолив сільськогосподарську артіль ім. Татарбунарського повстання — одну з найвідсталіших у Татарбунарському районі. Незабаром він разом з партійною організацією та активом вивів артіль у число передових. Вона стала однією з найміцніших й найбагатших в області й республіці, а її голова прославився як один з найкращих колгоспних вожаків і удостоївся звання Героя Соціалістичної Праці. З честю виконали доручення партії колишній завідуючий відділом райвиконкому В. В. Кудрявцев — голова колгоспу ім. Дзержинського Овідіопольського району, колишній секретар райкому партії, Б. К. Наливаний — голова колгоспу «Шляхом Леніна» Роздільнянського району і ряд інших комуністів, які очолили економічно слабкі господарства і допомогли їм подолати своє відставання. В машинно-тракторні станції, колгоспи і радгоспи Одещини добровільно перейшли працювати понад 400 інженерів і техніків.
Зміцненню колгоспів сприяло також їх укрупнення.
Рівень культури землеробства в колгоспах і радгоспах помітно зріс. У багатьох господарствах почали застосовувати глибоку оранку, більше вносити добрив на поля. Дедалі розширювалися сортові посіви, все більші площі займали нові високоврожайні сорти сільськогосподарських культур: за 1955—1959 рр. пересічний урожай зернових по області становив 16,8 цнт з га — майже в півтора раза більше, ніж у попередньому п’ятиріччі. Значно збільшилося виробництво тваринницької продукції: м’яса — в півтора раза, молока — майже втроє.
Досягнення трудівників села були високо оцінені партією й урядом. За великі успіхи в розвитку сільського господарства наприкінці 1958 року Одеську область було нагороджено орденом Леніна. Десяти новаторам колгоспних і радгоспних ланів було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а голови колгоспів М. О. Посмітний, П. П. Ведута та ланковий-кукурудзовод Є. В. Блажевський були нагороджені другою золотою медаллю «Серп і Молот».
Тисячі й тисячі трактористів Одещини, запозичивши досвід знатного механізатора двічі Героя Соціалістичної праці О. В. Гіталова з сусідньої Кіровоградщини, почали вирощувати кукурудзу і соняшник без затрат ручної праці. Комплексна механізація вивільнила багато тисяч робочих рук від важкої праці на обробітку просапних культур і помітно зменшила собівартість продукції. У 1960 році на Одещині з ініціативи механізатора Саратського району комуніста Г. І. Бочевара серед трактористів поширився рух швидкісників. Щоб продуктивніше використовувати техніку, вони почали водити свої агрегати на підвищених швидкостях.
Більше почали застосовувати механізми в тваринництві. В цій справі добрий почин зробив свинар радгоспу «Красний» Тарутинського району І. П. Полішко. Механізувавши трудомісткі процеси, він почав працювати один замість п’ятьох. У 1950 році він відгодував 3350 свиней і здав 3200 цнт м’яса. Так трудився він і в наступні роки. За свій почин свинар-механізатор був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
З цінною ініціативою виступили відомі колгоспні вожаки — двічі Герої Соціалістичної Праці М. О. Посмітний і П. П. Ведута. Очолювані ними сільськогосподарські артілі ім. XXI з’їзду КПРС та ім. XXII з’їзду КПРС Березівського району взялися допомогти сусіднім колгоспам швидше подолати своє відставання. І шефство це було дійовим. Передові артілі виділили своїм підшефним по кілька голів племінної худоби, постачали високоякісне насіння. Одеський обком і Центральний Комітет КП України схвалили цей патріотичний почин. Незабаром над економічно слабкими господарствами шефствували десятки передових колгоспів і радгоспів Одещини.
І все ж загальний стан сільського господарства на Одещині, як і по країні в цілому, був у ті роки незадовільним. Урожайність підвищувалась надто повільно, а продуктивність тваринництва навіть знижувалась — намічені плани виробництва і заготівель сільськогосподарських продуктів не виконувались. Основною причиною були нові серйозні хиби, допущені в керівництві сільським господарством. Перед колгоспами і радгоспами ставилися великі завдання, але вони не підкріплювались необхідними економічними заходами. Часом ігнорувалися економічні закони соціалістичного господарювання, все ще порушувався принцип матеріальної зацікавленості колгоспників і робітників радгоспів у результатах своєї праці. Негативно відбився також суб’єктивізм у керівництві сільським господарством. Колгоспам і радгоспам давалися шаблонні рекомендації щодо структури посівних площ, агротехніки вирощування тієї чи іншої культури тощо. Надмірно розширялись посіви кукурудзи, безпідставно скорочувалися посівні площі інших цінних культур, зокрема озимої пшениці. Якщо під урожай 1954 року пшеницею було засіяно в області понад 773 тис. га, то в 1964 році—тільки 582 тисячі.
З цими хибами було рішуче покінчено після березневого Пленуму ЦК КПРС та квітневого Пленуму ЦК КП України, що відбулись у 1965 році. Перехід до нових твердих, помітно зменшених планів заготівель у колгоспах, підвищення закупочних цін, встановлення надбавок за надплановий продаж продуктів сприяли значному зміцненню економіки артілей. У 1965—1966 рр. колгоспи Одещини одержали за продаж державі зерна (включаючи надбавки за надплановий продаж) на 36 млн. 450 тис. крб. більше, ніж одержали б за ту саму кількість зерна за цінами, що існували до 1965 року. Поліпшенню матеріального становища трудівників села сприяло також скасування необгрунтованих обмежень щодо утримання худоби в особистій власності колгоспників, робітників і службовців.
Благотворний вплив заходів, розроблених березневим Пленумом, швидко позначився на всьому ході розвитку сільського господарства Одещини. Середня врожайність зернових хлібів за 1965—1967 рр. порівняно з попередніми трьома роками (1962—1964) підвищилась на 6,2 цнт з га — більше, ніж на 36 проц. Збільшилось виробництво технічних культур, продуктів тваринництва.
Для дальшого піднесення сільського господарства Одещини, одержання високих і сталих урожаїв зернових та інших сільськогосподарських культур винятково важливе значення мала постанова травневого (1966 р.) Пленуму ЦК КПРС про широкий розвиток меліорації. В галузі зрошення земель в області чимало було зроблено і в попередні роки. За післявоєнний час виникли Шкодогірська, Троїцько-Граденицька, Татарбунарська, Нижньодністровська, Кілійська рисова зрошувальні системи. Чимало колгоспів побудували системи т. зв. малого зрошення. В 1967 році площа зрошуваних земель в області становила 46 тис. га. В зв’язку з рішеннями травневого Пленуму ЦК КПРС темпи водогосподарських робіт значно підвищились.
За післявоєнний час у колгоспах та радгоспах області виросла численна армія механізаторів та освічених керівників і організаторів сільського господарства. У 1966 році в області налічувалось 5700 спеціалістів сільського господарства — по 225 — 230 на район.
З великими досягненнями прийшло сільське господарство Одещини до 50-річ-ного ювілею Радянської влади. В області тепер 431 колгосп і 103 радгоспи. На кожне з цих господарств припадає пересічно 4600 га сільськогосподарських угідь. Це високорозвинені інтенсивні господарства, оснащені сучасною технікою. На кінець 1967 року колгоспи і радгоспи мали 29 тис. тракторів (у переводі на 15-сильні) — пересічно понад 54,3 на господарство, понад 30,4 тис. електромоторів, загальна потужність яких перевищує 163,4 тис. кіловат.
Змінилась структура землеробства. До революції майже всі освоєні землі (їх площа була тоді на 300 тис. га меншою, ніж у 1967 році) засівались зерновими культурами.
В 1965—1967 рр. зернові культури займали лише половину всіх посівних площ колгоспів і радгоспів. Зате в багато разів розширились площі під технічними культурами — цукровими буряками і соняшником. Кормові культури, які до революції майже не вирощувались, у 1965—1967 рр. займали третину всіх посівних площ. Виноградники колгоспів і радгоспів області розкинулись на площі 96 тис. га, значно розширились площі під овочами і картоплею.
Не менш разючі зміни стались у галузі тваринництва. Якщо в 1916 році на Одещині було 417 тис. голів великої рогатої худоби, то на початку 1967 року — 1099 тис.; поголів’я свиней збільшилось за цей час з 200 тис. до 1050 тис. Вирощування кормових культур на великих площах, поліпшення годівлі й умов утримання худоби, широке впровадження механізації трудомістких процесів на фермах дало можливість значно підвищити продуктивність тваринництва. В 1967 році в області було вироблено на кожні 100 га сільгоспугідь 79.2 цнт м’яса, 285,7 цнт молока.
Сільськогосподарське виробництво стало високотоварним. У 1967 році колгоспи і радгоспи області здали державі 57,5 млн. пудів зерна — 48,2 проц. зібраного врожаю.
В післявоєнний період значно підвищився життєвий рівень трудящих. Про це, зокрема, свідчать результати проведеного в області вибіркового обслідування. Якщо в передвоєнному 1940 році робітничі родини витрачали на продукти харчування 63 проц. свого бюджету, то в 1965 році — тільки 44 проц., причому харчувалися значно краще: менше споживали хлібних продуктів, особливо з борошна грубого помелу, зате в 2,3 — 2,7 раза більше споживали м’яса, молока, яєць, цукру. Більшу частину бюджету витрачено на промислові товари; кожен член робітничої родини придбав пересічно за рік взуття шкіряного в 3,3 раза і тканин у 2,6 раза більше, ніж у 1940 році.
Щорік зростали доходи колгоспів. У 1967 році вони становили по області 480,4 млн. крб. З кожним роком зростала і оплата праці колгоспників. Якщо в 1964 році оплата одного людино-дня становила пересічно 2 крб. 10 коп. то в 1967 році вона зросла до 3 крб. 36 копійок.
Предметом особливої турботи партійних і радянських органів, усієї громадськості в перші післявоєнні роки була відбудова зруйнованого житлового фонду. Завдяки допомозі держави і зусиллям численних будівельників-добровольців ще до кінця 1944 року в Одесі відбудували 150 тис. кв. метрів житлової площі, причому понад половину — силами самого населення. В наступні роки, особливо в роки семирічки, широко розгорнулось нове житлове будівництво. Одесі стало тісно в її старих межах, і вона почала швидко обростати новими мікрорайонами.
Багато нових будинків, нові житлові масиви виросли в Ізмаїлі, Рені, Білгороді-Дністровському, Кілії, Болграді, Балті. З 1956 по 1965 рік житлова площа в містах і селищах міського типу збільшилась на 2570 тис. кв. метрів, у селах області було зведено близько 36 тис. нових житлових будинків.
Набагато розширилось комунальне господарство. Виникли численні нові магазини, ресторани, їдальні, буфети, чайні, різні підприємства і пункти побутового обслуговування.
В області створено багато нових лікарень та інших медичних закладів. Тільки за роки семирічки кількість ліжок у лікувально-профілактичних закладах Одещини збільшилась на 4125. Зріс загін медичних працівників.
В 1966 році на Одещині на кожні 10 тис. чол. населення припадало близько 36 лікарів — вдвоє більше, ніж у 1940 році й у 9 разів більше, ніж у 1913 році.
Новими корпусами збагатилися одеські курорти.
У 1966 році тут лікувалось і відпочивало понад 400 тис. чол. В літніх оздоровчих таборах зміцнювали здоров’я понад 40 тис. дітей і підлітків.
Великі досягнення має Одещина в галузі культури й освіти.
Вже в 1948 році було закінчено відбудову всіх початкових і середніх шкіл, які існували до війни.
В 1949 році було здійснено перехід до загального обов’язкового семирічного навчання. З кожним роком шкільна мережа розширювалась. Тільки за роки семирічки споруджено 314 нових шкіл, 578 навчальних майстерень, 138 спортивних залів.
Особливо великі зрушення в цій справі сталися в задністровських районах області. Тут за часів панування румунських бояр існувало всього 153 школи, в т. ч. 7 середніх, і вчилося в них 45 612 учнів, переважно дітей багатіїв. Десятки тисяч дітей трудящих залишались поза школою. Серед дорослого населення налічувалось 100 тис. неписьменних і 63 тис. малописьменних. У 1967/1968 навчальному році в цих районах діяла вже 291 школа, в т. ч. 101 середня, учнів налічувалось понад 126 тис. Працювало 9 заочних середніх шкіл і 34 школи робітничої і сільської молоді, в яких навчалось 14 тис. чоловік. Ганебну спадщину недавнього минулого — неписьменність повністю ліквідовано.
Незабаром після війни відновили свою діяльність, а в подальші роки значно розширили її вищі навчальні заклади Одещини. На всіх відділеннях вузів — стаціонарних, вечірніх і заочних у 1967/1968 навчальному році навчалось 84 тис. студентів.
Істотних успіхів досягли в своїй роботі вчені науково-дослідних закладів і вузів. У Всесоюзному селекційно-генетичному інституті виведено ряд цінних сортів сільськогосподарських культур. Зокрема, значний теоретичний і практичний інтерес являють роботи академіка ВАСГНІЛ Ф. Г. Кириченка по створенню сортів нової для півдня України культури — озимої твердої пшениці. В Українському інституті очних хвороб академік В. П. Філатов і його учні розробили метод тканинної терапії, який дістав широке визнання. Цей науковий заклад, згодом перетворений на Український інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. акад. В. П. Філатова, після смерті В. П. Філатова очолила член-кореспондент Академії медичних наук СРСР Н. О. Пучковська. Група викладачів політехнічного інституту під керівництвом професора В. О. Добровольського сконструювала електронні ваги. Колектив астрономічної обсерваторії брав діяльну участь у здійсненні програми Міжнародного геофізичного року. Плідну діяльність розгорнули науково-дослідний інститут консервної промисловості, переведений сюди у 1956 році з Москви, і створений у 1957 році проектно-конструкторський інститут автоматизації харчової промисловості.
Післявоєнні роки були періодом відбудови і значного розширення мережі культурно-освітніх закладів. У 1967 році на Одещині діяло 1026 клубів і палаців культури, 1237 масових бібліотек з книжковим фондом 10 973 тис. томів. Мережа стаціонарних кінотеатрів і кіноустановок тільки за 1965—1966 рр. зросла майже вдвоє, в більшості кінотеатрів і палаців культури встановлено широкоекранну кіноапаратуру. В містах і селах області виникло багато нових вогнищ культури і мистецтва. Так, у 1965 році, поряд з 7 державними музеями, тут працювало понад 100 народних музеїв і музейних кімнат, 490 залів і кутків В. І. Леніна, революційної, трудової та бойової слави.
Поряд з діяльністю творчих колективів державних театрів і філармонії бурхливо розвивається художня самодіяльність. У містах і селах області в 1966 році діяло 8 тис. різних художніх колективів, в яких брало участь близько 100 тис. самодіяльних митців. 12 колективам присвоєно звання народних. Серед них музично-драматичні колективи Савранського й Ізмаїльського будинків культури, Одеського клубу трамвайників та інші. Почесних грамот Президії Верховної Ради УРСР удостоєні хоровий колектив колгоспу ім. Леніна села Шабо Білгород-Дністровського району та хорова академічна капела Одеського Палацу культури профспілок ім. Лесі Українки. На сцені Палацу з’їздів у Москві виступав у 1965 році етнографічний молдавський танцювальний колектив с. Озерного Ізмаїльського району. На республіканському і всесоюзному фестивалях, присвячених 50-річчю Радянської влади, самодіяльні колективи Одещини завоювали 5 золотих, 8 срібних і 15 бронзових медалей.
На Одещині виходять три обласні газети — «Чорноморська комуна», «Знамя коммунизма», «Комсомольська іскра», а також газети «Моряк», «Гудок», «Защитник Родины», 27 районних та міськрайонних газет, понад 60 заводських, фабричних, вузівських і колгоспних багатотиражок.
Швидко зростала в післявоєнний час кількість передплатників центральних, республіканських і місцевих газет. В 1967 році на Одещині на кожну тисячу населення припадало 950 примірників періодичних видань — у 2,5 раза більше, ніж у 1960 році і в 5 разів більше, ніж перед війною.
Мільйони трудящих постійно слухають передачі обласного радіо. Тільки в селах області в 1967 році було 220 тис. радіоприймачів і 221 тис. радіоточок. В 1956 році в Одесі почала роботу студія телебачення. Згодом були створені ретранслятори в районних центрах Балті, Ананьєві, селищі Цебриковому Великомихайлівського району і селі Кам’янці Ізмаїльського району. У 1967 році передачі телестудії могли бачити жителі двох третин населених пунктів Одещини.
Розвивається книговидавнича справа. Видавництво «Маяк» випускає художні твори, літературу краєзнавчу, туристську та про передовий досвід. Загальний тираж книжок, виданих в Одесі за 1945—1966 рр., становить 20 млн. примірників.
Велику політико-виховну і культурно-освітню роботу провадить серед трудящих обласне відділення товариства «Знання», яке об’єднує численну армію діячів науки і культури. В 1967 році воно налічувало понад 25 тис. членів, серед них 11 академіків і членів-кореспондентів академій, 210 професорів, докторів наук, 1294 доценти, кандидати наук. Протягом року в містах області було прочитано 80 тис. лекцій і в селах — 133 тис., слухали їх 7,6 мільйона чоловік.
З радісними підсумками прийшли трудящі Одещини до славного піввікового ювілею Радянської влади. Готуючи гідну зустріч великому всенародному святу, вони трудились у ювілейному році з особливим натхненням. У соціалістичне змагання включились всі трудові колективи Одещини. Промисловість області виконала план ювілейного року достроково і дала додатково на десятки мільйонів карбованців машин, мінеральних добрив, нафтопродуктів, товарів народного споживання. Перевиконали плани і свої соціалістичні зобов’язання підприємства транспорту і будівельні організації.
Колгоспи та радгоспи області при плані 778 тис. тонн засипали в засіки держави 952 тис. тонн. Такої кількості хліба Одещина ніколи раніше не здавала державі. З честю виконали свої ювілейні зобов’язання тваринники.
За всіма досягненнями, здобутими трудящими області протягом післявоєнних років—велика повсякденна діяльність обласної партійної організації, що значно зросла чисельно, загартувалась і зміцніла: в 1967 році тут було 3360 парторганізацій, які об’єднували 118 тис. членів і кандидатів у члени КПРС.
В боротьбі за дальше піднесення економіки й культури області місцеві партійні та радянські органи дістають постійну підтримку від ЦК КПРС, ЦК КП України, Ради Міністрів Союзу РСР та Уряду республіки.
Післявоєнного часу в різні роки першими секретарями Одеського обласного комітету партії були А. Г. Колибанов, О. І. Кириченко, О. О. Єпішев та інші. З 1961 року першим секретарем обкому працює член ЦК КПРС М. С. Синиця.
Значно посилилася діяльність Рад депутатів трудящих, підтримуваних численним активом. В обласній, міських, районних, селищних і сільських Радах області в 1967 році налічувалось, крім 18 300 депутатів, 110 тис. активістів, які брали діяльну участь у роботі комісій і секцій.
Комсомольська організація області об’єднувала в 1967 році близько 185 тис. юнаків та дівчат.
Міцно зріднена з трудящими області, партійна організація виховала славну плеяду героїв. На Одещині нині живуть і трудяться 114 Героїв Радянського Союзу, 118 Героїв Соціалістичної Праці, серед них 3 двічі Герої Соціалістичної Праці. Багато трудящих області нагороджено орденами й медалями СРСР. Високих нагород удостоєно чимало підприємств, колгоспів, радгоспів, установ, закладів. Ними по праву пишається Одещина. Це вони — творці її слави.
У дні святкування 50-річчя Радянської влади 13 підприємствам, організаціям, колгоспам і радгоспам Одещини були вручені на вічне зберігання пам’ятні Червоні прапори ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. Чотири передові колективи нагороджено пам’ятними Червоними прапорами ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради.
Готуючись до знаменного ювілею — 100-річчя від дня народження В. І. Леніна, трудящі орденоносної Одещини беруть нові рубежі в розвитку економіки і культури, вносять свій гідний вклад у будівництво комунізму в нашій країні.
С. Я. БОРОВОЙ, С. Я. ВІННИЦЬКИЙ, В. Т. КОЛОМІЙЧУКУ, С. К. МЕЛЬНИК, В. Д. СЛУЦЬКИЙ