Татарбунарський район, Одеська область
Татарбунарський район розташований у південно-західній частині області. Утворений у 1940 році. Межує на півночі з Саратським, на сході — Білгород-Дністровським, на північному заході — Арцизьким та на півдні — Кілійським районами області. Площа 1765 кв. км. Населення 52,6 тис. чол., у т. ч. сільського — 43,2 тис. чоловік. Густота населення 29,6 чол. на 1 кв. км. У районі є 38 населених пунктів, які підпорядковані селищній та 13 сільським Радам.
Район перетинають кілька автошляхів, які сполучають районний центр і майже всі населені пункти із залізничними станціями та шосейними автомагістралями, що ведуть до Одеси та Ізмаїла.
За характером виробництва район в основному сільськогосподарський. Продукція сільського господарства становить 58,8 проц. всього виробництва.
Поверхня району рівнинна. Грунти — переважно південні чорноземи. Безморозний період — 210—215 діб. Річна кількість опадів — 390—350 мм. Будується Татарбунарська зрошувальна система, перша черга якої зрошуватиме 5 тис. га. Природні умови сприятливі для культури зернових, соняшнику і винограду.
Площа сільськогосподарських угідь складає 110 614 га, в т. ч. орні землі — 97 910 га (89,0 проц.), сади і виноградники —6906 га (6,3 проц.). В районі є радгосп і 14 колгоспів. Посівна площа в 1966 році складала 92 554 га, в т. ч. під зерновими культурами — 46 960 га (50,8 проц.), під технічними — 13 063 га (14,2 проц.), під кормовими — 31 242 га (33,9 проц.). Основні зернові культури — озима пшениця, ярий ячмінь та кукурудза, технічні — соняшник. У 1966-1968 рр. зібрано зернових по 25,7 цнт, у т. ч. озимої пшениці —по 26,6 цнт з га, ячменю ярого — по 16,7 цнт з га, кукурудзи — по 31 цнт з га, соняшнику — по 16,9 цнт з га; винограду — по 37,8 цнт з гектара.
В 1967 році в колгоспах і радгоспах району на 100 га сільськогосподарських угідь утримувалося 40 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 12 корів, а на 100 га ріллі — 39 свиней.
На 100 га угідь у 1967 році вироблено 33,2 цнт яловичини, 301,5 цнт молока, а на 100 га ріллі — 30,6 цнт свинини.
Сільськогосподарське виробництво має міцну матеріально-технічну базу. Колгоспи і радгоспи мають 958 тракторів і 360 комбайнів. Район повністю електрифіковано від державної електромережі. Повністю механізовані орні роботи, збирання зернових та соняшнику, очистка зернових — на 97 проц., водопостачання тваринницьких ферм — на 82 проценти.
В районному підпорядкуванні знаходяться 11 підприємств, на яких зайнято 1335 робітників і службовців. Харчова промисловість дає 65,6 проц. продукції, легка — 33 проценти. Найбільші підприємства — заводи виноградних вин, сукняна фабрика, маслозавод, харчокомбінат.
У торговельній мережі району є 185 магазинів і палаток, працює 48 підприємств громадського харчування. В 1965—1967 рр. товарооборот в середньому становив 43,5 млн. карбованців.
Щороку зростає житлове будівництво. За роки семирічки в районі лише індивідуальні забудовники з допомогою держави і колгоспів звели 2067 будинків. За 1966 рік збудовано 211 будинків загальною площею 13 264 кв. метри.
Медична допомога населенню здійснюється в 8 лікарнях на 385 ліжок та інших закладах охорони здоров’я, в яких працює 46 лікарів і 250 чол. середнього медичного персоналу.
В районі 9 середніх, 16 восьмирічних, 5 початкових та 2 школи робітничої і сільської молоді. В школах працює 550 вчителів, у т. ч. 23 відмінники народної освіти.
Мережа культурно-освітніх установ включає 32 клуби і будинки культури та 33 бібліотеки з книжковим фондом 238 210 примірників. У 1967 році населення передплачувало 873 примірники газет і журналів на кожну тисячу жителів. Районна газета «Колхозное слово» виходить з 1945 року. Видається 3 колгоспні багатотиражні газети. При будинках культури і клубах створено 5 народних університетів культури та 225 гуртків художньої самодіяльності. Працює 4 радіовузли та 43 кінотеатри.
В районі є добровільне спортивне товариство «Колос», яке об’єднує 12 тис. фізкультурників, у т. ч. 1,5 тис. спортсменів-розрядників.
У районі проживають і працюють три Герої Соціалістичної Праці.