Петрівка-Роменська, Гадяцький район, Полтавська область
ПЕТРІВКА-РОМЕНСЬКА (до 1935 року — Петрівка) — село, центр сільської Ради, розташоване в долині річки Хоролу, за 18 км від районного центру і за 1,5 км від залізничної станції Венеславівка, за 1 км від автостради Київ—Харків. Населення — 2795 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Б а лясне, Венеславівка, Новоселівка, Радянська Дача.
В селі розташований колгосп «Зоря комунізму», головним у його господарській діяльності е вирощування зернових культур, цукрових буряків, соняшника, конопель та м’ясне тваринництво; розвинуте також бджільництво. Колгосп мав 4944 га землі, в тому числі 3522 га орної, 300 га сіножатей, 362 га лісу. В господарстві здійснена механізація майже всіх трудомістких процесів.
У Петрівці-Роменській є лікарня на 75 ліжок, дитячий туберкульозний санаторій, аптека; є середня школа, клуб, бібліотека.
Петрівка виникла в першій половині XVII століття, вона позначена на карті Боплана.
Під час революції 1905—1907 рр. в селі розповсюджував листівки харків’янин К. В. Барановський, йому допомагали місцеві жителі I. С. Білик, М. І. Михайленко. Останній був засуджений на довічну каторгу в Сибіру.
З 1935 по 1957 рік Петрівка була центром Петрівсько-Роменського району.
У 1941 році в селі діяв партизанський загін, очолюваний М. М. Боровиком. Партизани поширювали листівки, перешкоджали ворогові вивозити хліб із станції Венеславівка, карали зрадників, допомогли переправитися через фронт великій групі радянських воїнів, що вийшли з оточення. Проте скоро фашисти схопили А. Ф. Бондаренка, В. С. Борсука, М. М. Боровика, його дружину А. І. Боровик та ін., в грудні 1941 року вони були розстріляні. Всього в Петрівці-Роменській німці закатували 75 чоловік — партизанів, активістів, партійних працівників, усіх відвозили в Доканів Яр. Після визволення села трупи замучених були поховані в братській могилі.