Петрівка, Глобинський район, Полтавська область
ПЕТРІВКА — село, центр сільської Ради, розташоване на річці Хоролі, за 31 км від районного центру. Населення — 976 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Мимрине, Турбаї, Чорненьке.
У Петрівці розташований колгосп «40-річчя Жовтня» — багатогалузеве господарство. Артіль має 5369,2 га землі, в т. ч. 3010 га ріллі, 423,6 га пасовищ, 39,4 га ставків.
У селі — восьмирічна школа, бібліотека, Будинок культури. Тут жив Герой Радянського Союзу М. Т. Панченко.
Заснована Петрівка на початку XVII століття, позначена на карті Боплана. Після визвольної війни 1648—1654 рр. входила до складу Остап’ївської сотні Миргородського полку.
Одне з найвидатніших антикріпосницьких повстань XVIII століття на Україні відбулося в с. Турбаях у 1789 році. На початку XVIII століття жителі Турбаїв були козаками і входили до складу Миргородського полку. Згодом полковник Д. Апостол виписав їх з козацького реєстру і перетворив на феодально залежних селян, з 1776 року Турбаї належали поміщикам Базилевським. Турбаївці настійно домагалися в місцевих і центральних установах повернення їх у стан козаків. У 1778 році Сенат прийняв рішення про переведення в стан козаків тільки 76 родин, які 50 років тому були в козацькому реєстрі. Це викликало загальне обурення селян. 5(16) січня 1789 року турбаївці відмовилися виконувати панщину, створили своє самоврядування на чолі з селянами Н. Олефіром, Г. Яструбенком, Т. Довженком.
В травні 1789 року в село прибув Говтвянський нижній земський суд з військовою командою. Судді відмовили записати селян в козаки. Обурення селян вилилось 8(19) червня в збройне повстання, яке очолили Г. Ракша, С. і Л. Рогачки, Мусій і Манойло Пархоменки, Г. Величко. Повстанці вбили поміщиків, зруйнували садибу, заарештували суддів, взявши з них розписку, що турбаївців «добровільно переведено в козаки». До 1793 року турбаївці не визнавали ніякої влади. Найважливіші громадські справи розв’язувалися на зборах села, а виконавчу владу здійснювали виборні отаман, суддя та писар. В червні 1793 року на придушення повстання були кинуті військові сили. Суд над повстанцями тривав до січня 1794 року. Багатьох було засуджено до побиття канчуками і довічних каторжних робіт у Сибіру. Решту селян переселено в Херсонську і Таврійську губернії. Навіть назва села була заборонена, натомісць введена — Скорбне. 22 квітня 1919 року загальний сход селян вирішив знову називати село Турбаями.