Хорол, Хорольський район, Полтавська область (продовження)
З відбудовою народного господарства посилилась роль профспілок в господарському, громадському і культурному житті. В травні 1921 року в місті було проведено «тиждень профруху» під лозунгом «Швидше ліквідувати розруху». Вже тоді дбали про поліпшення добробуту трудящих та їх відпочинок. За ініціативою бюро профспілок було відкрито будинок відпочинку на 50 осіб.
У повіті створювались профшколи, з них 5 в Хоролі, відкривались хати-читальні, будинки для сиріт. Почав працювати народний університет ім. М. Станкіна, на 4 відділах якого навчалось 135 чоловік. В місті і в селах повіту відновили роботу старі і почали працювати нові 167 шкіл, в яких 1922—1923 навчальному році навчалось 10 тис. дітей. З’явилися перші 3 дитячі дошкільні установи.
З вдячністю і великою повагою згадують хорольці учителів двадцятих років Костюка, Стеценка, Гриненка, Рядненка і багатьох інших, які багато зробили в галузі народної освіти, були активними громадськими діячами. Вперше широко відкрились двері для трудящих до навчання. Вже у 1921 році повітове продбюро направило на навчання у вищі і середні навчальні заклади 25 працівників, в тому числі 13 жінок.
В ході будівництва нового життя міцніла і зростала хорольська партійна організація. В доповіді секретаря повітового парткому губернському комітетові партії зазначалось, що на селі помічається приплив у партію свіжих сил. «Майже щоденно заходять безпартійні в повітпартком, розпитують як вступити в партію і подають заяви про прийом в члени партії». Вже в лютому 1922 року у місті нараховувалось 58 членів і 17 кандидатів партії.
В 11 сільських осередках нараховувалось 25 членів партії і 71 кандидат.
За успішне виконання господарських завдань Президія ВУЦВИКу нагородила комсомольську організацію міста перехідним Червоним прапором, який приїздив вручать Г. І. Петров-ський2. Під керівництвом комсомолу вже у 1922 році в Хоролі створено перший загін юних піонерів.
Зусиллями трудящих під керівництвом партійних і радянських організацій господарство міста і району до 1926 року було відбудоване. До цього часу у місті вже працювало кілька підприємств: чоботарні, пошивочні майстерні, млини, олійниця, карамельні, хлібобулочні цехи. Проводилось кооперування кустарів. Створювались промислові артілі. Одержавши землю та допомогу держави, селяни поліпшили своє господарство. Виникли перші кооперативні об’єднання: споживча, збутова, кредитова кооперації. В повіті організовувались виробничі кооперативи.
В липні 1925 року Хорол віднесено до розряду міст. В місті виникли нові промислові підприємства, зокрема по переробці сільськогосподарської сировини— харчокомбінат, переобладнувались на базі нової техніки наявні підприємства: три механічні млини, електростанція.
У піднесенні господарства міста і району провідну роль відіграла партійна організація. В 1927 році в Хорольській районній організації нараховувалось 96 комуністів. Робітничий прошарок складав у ній 45 проц. Це забезпечувало її високу боєздатність.
З початком першої п’ятирічки партійна і комсомольська організації кинули клич: «На будови великої індустрії». Тільки у 1930 році на шахти Донбасу послано 152 чоловіки, на будівництво «Азовсталі» — 40 чоловік, Краматорська — 100 чоловік. Багато молодих хорольців їхали на промислові підприємства Полтави.
Переломним для Хорольщини, як і для всієї країни, був 1929 рік. Ще на початку року район знову відвідав голова ВУЦВКу Г. І. Петровський. Товариш Петровський на зустрічі з селянами радив їм об’єднатися в колгосп.
Мобілізуючу роль у розгортанні колективізації відіграв V з’їзд Рад Хорольського району (квітень 1929 рік). Символічним було вручення подарунків з’їздові. Делегація міської партійної організації піднесла делегатам з’їзду, кооперованим селянам, чересло від плуга, заявивши при цьому: «Нехай воно широко розорює незорані наші ниви». Міські металісти піднесли в подарунок з’їздові віялку з закликом: «Очищайте не тільки насіння, а й радянський апарат від усякого сміття». Вишняківські кооператори піднесли з’їздові плуг і дві борони, будівельники міста Хорола — сокиру. З полум’яними словами-закликами на з’їзді виступило 30 делегатів, серед них 21 — рядові селяни.
Для проведення колективізації районна партійна організація направляла кращі свої сили на села. У Хоролі створювались курси для підготовки керівників колгоспних кадрів. Важливу роль у підготовці кадрів для сільського господарства відіграв Хорольський сільськогосподарський технікум, в якому у 1931 році навчалося 482 студенти.
Товариства по спільному обробітку землі (ТСОЗи), що виникли до початку масової колективізації, в 1930 році перейшли на статут артілі. Одним з перших колгоспів, що виник в цьому році в Хоролі, був колгосп «Червона борозна». Вже в кінці цього року селяни району відзначали день колективізації та врожаю, що сприяло дальшому зміцненню колгоспів.
На початку 1931 року відбулося об’єднання Хорольського району з Покровсько-Багачанським.
Значну допомогу в організаційно-господарському зміцненні колгоспів відіграла Хорольська МТС, яка була створена у 1931 році. В наступному році MTС вже мала понад 20 тракторів і була в числі передових у республіці.
Перехід до колективного господарювання, забезпеченість колгоспів новою технікою переконливо доводили селянам про великі їх переваги над одноосібним господарством. Якщо у 1928 році одноосібні господарства району могли освоїти 66 тис. га, то у 1931 році —колгоспи освоїли вже 79 тис. га.
В роки корінної перебудови села на соціалістичний лад зростали партійні і комсомольські організації в колгоспах і на підприємствах. У 1933 році в Хоролі нараховувалось 142 члени і кандидати в члени партії. А в 17 первинних парторганізаціях району — 280 комуністів. Найбільшою боєздатністю визначались первинні організації при МТС (15 комуністів), на цегельному заводі (6 комуністів), в сільськогосподарських артілях «Червоний Хорол» та ім. ВЦРПС (5—6 комуністів), в технікумі механізації (8 комуністів)3.
У 44 комсомольських осередках перебувало на обліку 1117 комсомольців.
За постановою ВУЦВИКу «Про утворення областей на території УРСР» від 9 лютого 1932 року Хорол і його район віднесено до складу Харківської області. З 22 вересня 1937 року Хорол в складі Полтавської області.
На кінець 1934 року колективізація в районі в основному була закінчена — Господарські успіхи трудящих Хорола і району супроводжувались і підвищенням політичної активності населення.
На загальноміських партійних зборах, зборах-комуністок обговорювались такі питання, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, рентабельність підприємства, поліпшення побутових умов населення, поліпшення роботи районних установ і організацій, тощо.
За ініціативою райкому партії партійні організації міста надавали шефську допомогу колгоспам. Комуністи цегельного заводу «П’ятирічка» встановили шефство над колгоспом села Штомпелівка. 13 комуністів Хорола були надіслані в колгоспи для роботи секретарями парторганізацій, багато інших працювали в сільських парторганізаціях пропагандистами.
Велику політичну активність виявили хорольці під час прийняття нової Конституції.
В обговоренні проекту Конституції СРСР у 1936 році взяло участь понад 44 тисячі чоловік. Голова райвиконкому М. А. Козлов був делегатом VIII Надзвичайного з’їзду Рад і від імені хорольців проголосував за Конституцію СРСР, конституцію перемігшого соціалізму.
Багатим і змістовним життям жили у передвоєнні роки трудівники Хорола. Колишнє рядове повітове місто за роки Радянської влади перетворилося у квітуче місто. Тут виросли нові вулиці, різні новобудови, сади, сквери. В місті налічувалось 11 промислових підприємств, на яких працювало 1234 робітники. Давали свою продукцію цегельний завод, маслозавод, 2 хлібопекарні, промкомбінат, завод тукових добрив, промартілі. Розпочалося будівництво механічного заводу, пуск якого намічався на 1941 рік, але добудувати завод перешкодила війна.
Міцніло і розвивалося колгоспне сільське господарство.
Люди вільної праці на колгоспних полях добивалися високих виробничих показників, і їхня праця відзначалася рік у рік. За високі показники у 1939 році на Всесоюзну сільськогосподарську виставку від району було послано 92 колгоспники. У наступному році число учасників виставки збільшилося, до 148, а у 1941 році мало бути 300.
З ростом економіки поліпшувалися добробут і культура трудящих.
В місті було добре налагоджене медичне обслуговування трудящих. Тут працювала поліклініка з електро- і рентгенкабінетами, лікарня на 101 ліжко. Малята мали чудовий дитячий садок і ясла.
Значних успіхів досягли трудящі Хорола у довоєнні роки і в галузі освіти. У місті працювали три середні школи, в яких навчалося 1723 учні, діяли бухгалтерська, медична, сільськогосподарська школи та технікум механізації сільського господарства.
Славилась своїми книжковими фондами міська бібліотека, що мала понад 30 тис. томів різної літератури. Хорольці люблять свій край. Ще у довоєнні роки тут розпочав свою роботу історико-краєзнавчий музей, в якому нагромаджувались документи і матеріали про далеке минуле міста і краю і про життя людей за Радянської влади.
Було де трудящим Хорола відпочити і провести своє дозвілля. В народному робітничому театрі працювали різні гуртки. У 1940 театр відвідало близько 130 тис. чоловік. В міському Будинку культури з 1936 року демонструвалися звукові кінофільми. Новозбудований радіотрансляційний вузол забезпечував потреби всього населення міста.
Подбали трудівники міста і про наймолодших громадян. У передвоєнні роки піонери і жовтенята проводили своє дозвілля в Палаці піонерів.
Мирне соціалістичне будівництво перервав віроломний напад гітлерівської Німеччини. Трудящі району, як і всієї країни, виступили на захист своєї Батьківщини.
Уже в перші тижні і місяці багато хорольців пішли на фронт добровольцями і проявили героїзм та відвагу в боротьбі з ворогом.
Самовіддано трудилися на своїх місцях ті, хто ще не був призваний в армію. Так, робітник промартілі «Прогрес» Г. Наухагько виконував своє завдання на 190— 200 проц. Робітники промартілі «Колективна праця» та інших підприємств з першого дня війни стали виконувати завдання на 150—200 процентів.
13 вересня 1941 року до Хорола вдерлися німецько-фашистські окупанти. В перший же день фашисти схопили бійця Червоної Армії В. І. Корнієнка, що попав в оточення і повели на розстріл. Корнієнко хотів втекти і збив німецького офіцера. Тоді кати відрубали йому руку і напівживого закопали у могилу. Через місяць за містом кати розстріляли 460 чоловік. В кінці 1942 року в Хорол привезли 300 жителів з навколишніх сіл і теж розстріляли. Жахливе творилося на території цегельного заводу. Тут окупанти створили табір смерті для радянських військовополонених. Про цей табір, як про місце варварських знущань і катувань, говорилось в одній з нот Радянського Уряду. Найбільш пекельним місцем табору була так звана «Хорольська яма». Це дійсно була яма, з якої до війни вибирали глину. Її огородили колючим дротом і тут тримали під відкритим небом в негоду і стужу тисячі людей. Взимку щодня виносили звідти десятки трупів.
Український письменник Дмитро Бедзик писав про цю «яму» так: «Щоб не киснути в калюжах, кожен намагався заселити сухий горбик днища. Вночі пробували лягати, тулилися один до одного, але вогка холодна земля відбирала від людей рештки тепла…, тіло промерзало наскрізь. І лише під ранок падали безсилі і засинали важким сном. Вранці комендант табору не раз в’їжджав у яму і толочив людей копитами свого коня».
Відділки табору були розкидані по всьому місту: на заготзерні, у будинку райвиконкому, СШ № 2 та інших. В хорольських таборах смерті фашисти знищили понад 55 тис. радянських людей. Про нечувані звірства фашистів у Хоролі розповідав військовий лікар Л. Орловський, який сам був в’язнем табору, але чудом уник смерті. Ще під час війни, у 1943 році, у журналі «Огонек» № 46—47 він опублікував свої замітки, які так і назвав «Табір смерті». Після визволення лікар Л. Орловський разом з своїм колегою А. Векслером, який теж врятувався, проводили розкопки на території цегельного заводу, виявивши в протитанкових ровах тисячі трупів убитих і замучених.
Незважаючи на звірячий режим, хорольці мужньо боролися проти окупантів. Під керівництвом підпільного обкому партії в районі діяли підпільні організації. Завдяки їм було врятовано багато військовополонених. Особливо відзначилися в цьому Олександра Кайда з с. Андріївки, Марія Горб з с. Старої Аврамівки, вчителька Марина Григорівна Яцун з Хорола та інші.
Багато хорольців перебувало і в партизанських загонах Білорусії. Так, С. Г. Ганзенко пройшов шлях від командира загону до командира партизанської бригади.
У з’єднанні С. А. Ковпака перебував М. О. Микитенко. Партизанили у ворожому тилу Юхим Завгородній, Микола Сметана, Галина Широкоступ та інші.
За ратні подвиги на фронтах Великої Вітчизняної війни 5 тис. хорольців нагороджені орденами і медалями. Найбільш відважні з них за героїзм і мужність удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Серед них хоролець М. П. Леуцький та жителі району П. Я. Посвіт, І. П. Мартиненко, які загинули смертю хоробрих, П. Ф. Клепач, М. І. Гриценко, Г. А. Чех, І. М. Третяк, П. Ф. Шевелев. І. М. Третяк і П. Ф. Шевелєв стали генералами.
Хорол визволено 19 вересня 1943 року бійцями 3-го Гвардійського механізованого корпусу 4-ї армії під командуванням генерал-майора Обухова та 72-го стрілецького корпусу 52-ї армії, яким командував генерал-майор Г. Латишев. Визволяли місто та район і бійці 373-ї Миргородської стрілецької дивізії (командир полковник Сазонов). Особисту мужність в цих боях виявили лейтенант Бачинський, капітани Дорохін, Некрасов, Матвеев, ст. лейтенант Клетченко, командир батареї С. Т. Завало та інші.
Так закрилася чорна сторінка тимчасової окупації. За час фашистської окупації Хорол, крім непоправних людських жертв, зазнав і великих матеріальних збитків. Утікаючи під ударами радянських військ фашисти знищили в Хоролі і районі 66 колгоспів, 2 МТС, 496 громадсько-господарських приміщень, 856 житлових будинків колгоспників, майже всі культурно-освітні заклади. Загальні збитки, завдані окупантами, обчислюються сумою понад 810 млн. карбованців. Та не зломило трудівників Хорола тяжке лихо. З перших днів після визволення району вони приступили до відбудови господарства і культури, і в той же час надавали допомогу фронту. Так, у 1944 році в районі було зібрано на танкову колону «Визволена Полтавщина» 1640 тис. крб., за що одержано подяку Верховного Головнокомандуючого.
Багато зусиль докладали трудівники Хорола і району, щоб якнайшвидше відновити зруйноване фашистами господарство. Вже у 1944 році за успіхи у Всесоюзному змаганні по виконанню і перевиконанню господарських планів Хорольський район був занесений на обласну Дошку пошани. В наступному році в районі вже були повністю відновлені посівні площі в колгоспах, укомплектовано 230 тваринницьких ферм. В місті ввійшли в дію електростанція і водопровід. В наступному році стало до ладу 4 державних промислових підприємства, 7 промартілей, завод будівельних матеріалів. Почали випускати продукцію’ маслозавод, харчокомбінат артілі «Прогрес», «Зоря» та інші і досягли рівня 1940 року. Промкомбінат у 1945 році випустив товарної продукції в 2 рази більше, ніж у довоєнні роки.
Багато було зроблено і у налагодженні культурного життя.
Відновили роботу всі загальноосвітні школи, сільськогосподарський технікум. Почала діяти школа по підготовці бригадирів тракторних бригад для колгоспів району.
Разом з цим проводилися роботи по відбудові і благоустрою міста. Силами громадськості було насаджено сквер, збудовано стадіон. На житлове і культурне будівництво відпускала гроші держава. Крім того, житлові будинки і приміщення культурних закладів споруджувались за допомогою промислових підприємств — механічного заводу, автопарку, промартілей «Прогрес», «Єднання», рембуддільниці.
Успішно виконали трудящі району план першої післявоєнної п’ятирічки. За високі врожаї пшениці і кукурудзи високого звання Героя Соціалістичної Праці у 1948 році удостоєні ланкові радгоспу ім. 9 січня М. К. Мисак і Г. П. Микитенко.
Звання Героя Соціалістичної Праці були удостоєні і свинарка колгоспу «Червоний партизан» (с. Бовбасівка) А. С. Мазанько3 та механізатор колгоспу «Україна» О. Л. Цилюрик.
Нині в Хоролі два колгоспи — «Зоря комунізму» та ім. Куйбишева. Вони об’єднують і деякі навколишні села. З 1961 року колгосп «Зоря комунізму» став спеціалізованим господарством по відгодівлі свиней. Він має 5 механізованих відгодівельників, кормоцех, комбікормовий завод. Рільництво підпорядковане виробництву дешевих концентрованих, соковитих і зелених кормів. Щороку колгосп відгодовує 9—10 тис. свиней. На 100 га ріллі виробляє близько 120 цнт м’яса. Собівартість свинини тут у 2 рази нижча, а затрати праці у 4 рази менші, ніж у багатогалузевих господарствах. Високі грошові прибутки дозволили запровадити гарантовану грошову оплату.
Зерново-буряковий і м’ясо-молочний профіль має і колгосп ім. Куйбишева. Це теж високорозвинене господарство, добре оснащене передовою технікою.
Великі зміни сталися в економічному і культурному житті міста за роки семирічки. Відбулося укрупнення і реконструкція старих та будівництво нових промислових підприємств. Промартілі об’єднано в державні підприємства. Проведено докорінну реконструкцію маслозаводу одного з основних підприємств міста. Введено потокову лінію безперервного виробництва. В зв’язку з цим виробництво масла за семирічку збільшилось у 3 рази.
Значне місце займає в економіці міста харчокомбінат. Щороку він випускає продукції більш як на 2 млн. карбованців. Комбінат має цехи по виготовленню ковбасних, кондитерських і хлібо-булочних виробів та безалкогольних напоїв. При комбінаті працюють вальцьовий млин, олійниця, комбікормовий цех. В районі ст. Хорол став до ладу новозбудований кукурудзо-калібру-вальний завод, на якому механізовано всі виробничі процеси. Його продукція задовольняє потреби у високоякісному посівному матеріалі не тільки свій, а й ряд інших районів області.
Розширено і реконструйовано механічний завод. Тут виготовляють машини і механізми для коноплезаводів, а також запасні частини для сільськогосподарських машин. У 1965 році збудований і дав свою першу продукцію плодо-овочеконсервний завод, проектна потужність якого складає 3 млн. умовних банок консервів на рік.
Одним з найбільших підприємств міста є промисловий комбінат. В його цехах виробляють меблі і товари господарського вжитку. В селах Хвощівка, Березняки промкомбінат проводить добування торфу.
Місцевий завод будівельних матеріалів переведено на механічне формування цегли і виробництво камишитових плит, що дало можливість піднести виробництво майже вдвічі. В числі інших підприємств в Хоролі працюють центральні майстерні районного об’єднання «Сільгосптехніка». Великі будівельні роботи в колгоспах і місті ведуть будівельне управління № 32 і рембуддільниця. За роки семирічки значно зросла потужність промислових підприємств міста. Валова продукція підприємств у 1965 році перевищила 11,7 млн. крб. Відповідно до рішення вересневого Пленуму ЦК КПРС (1965 р.) підприємства району перейшли на нову систему планування і економічного стимулювання.
Великого розмаху на підприємствах району набрав рух за комуністичну працю. На кінець семирічки звання колективів комуністичної праці присвоєно 17 колективам підприємств, цехів, бригад; виборюють це звання 133 колективи. Доброю славою користуються імена передовиків виробництва — токаря механічного заводу М. І. Рубашко, який був делегатом XXIII з’їзду КП України, слюсарів цього заводу В. М. Плужника, А. П. Сироватки, майстра ливарного цеху І. Г. Хари, майстра індивідуального пошиву побуткомбінату І. Синельник, делегата XV з’їзду ВЛКСМ, бригадира олійного цеху харчкомбінату І. А. Шабаліна і інших.
Разом з зміцненням економіки за роки семирічки підвищився матеріальний добробут і культурний рівень трудящих. Так, в 1965 році оплата праці колгоспників по району зросла на 25 коп. на людинодень, а фонд заробітної плати робітників і службовців збільшився на 615 тис. карбованців.
В Хоролі широко розгорнуто державну і кооперативну торгівлю. Щороку зростає продаж населенню різних товарів. За семирічку продаж товарів збільшився майже у півтора раза і на кінець 1965 року становив 13 млн. карбованців.
Росте і прикрашується районний центр — місто Хорол. За роки семирічки тут виникли квартали двоповерхових будинків по вулицях К. Маркса, Жовтневій. Відкрито готель, кінотеатр, двоповерховий універмаг, нові магазини.
За роки Радянської влади зовсім іншим стало і медичне обслуговування населення міста. Нині в Хоролі працює лікарня на 100 ліжок і поліклініка з кабінетами, добре обладнаними найновішою апаратурою, є тут тубдиспансер, аптека. Постійний нагляд за здоров’ям дітей здійснює дитяча консультація. В медичних закладах міста нині працює понад 150 лікарів та середнього медичного персоналу.
Незрівнянно великі зміни сталися в Хоролі у галузі освіти і культури. Напередодні першої світової війни в повіті письменних нараховувалось менше 25 проц. Існуючі школи давали лише початкову освіту, а реальне училище тільки-но було відкрите. Сьогодні в Хорольському районі 69 загальноосвітніх шкіл, з них у місті З середні школи. Є тут музична і спортивна школи. Хорол відіграє значну роль у підготовці механізаторів сільського господарства району і області. За післявоєнні роки з технікуму механізації сільського господарства вийшло понад 2 тис. техніків-механіків і 866 техніків-будівельників. Учбовий корпус технікуму має добре обладнані кабінети і лабораторії. Його механічні майстерні виконують чисельні замовлення колгоспів. Працює в місті і сільське професійно-технічне училище.
Добрі подарунки одержали піонери. Хорольський Будинок піонерів відомий на всю республіку технічною творчістю юних гуртківців.
Дошкільнята розважаються і виховуються у дитячих садках і яслах.
Рясніє Хорол бібліотеками. Крім районної, тут є бібліотеки при кожному клубі, на всіх підприємствах, в колгоспах, при кожній школі, в технікумі, профтехучилищі. Трудящі міста одержують близько 13 тис. примірників газет і журналів. В місті й районі діє широка мережа культосвітніх закладів. Крім районного Будинку культури та кінотеатру тут є клуби з стаціонарними чи пересувними кіноустановками на кожному підприємстві і в колгоспі.
При Будинку культури і клубах працюють самодіяльні гуртки. Кожного року в Шишацькому лісі проводяться дні колгоспника, де виступають кращі самодіяльні сили району. В побут хорольців входять обряди і звичаї. Літом 1963 року відкрився місцевий Палац щастя. Тут в урочистій обстановці відбувається реєстрація шлюбів, вручення паспортів, почесних грамот і подарунків.
В райцентрі і багатьох селах діють музеї, в яких зібрано багатий матеріал з минулого і сучасного населеного пункту і краю.
Ширяться інтернаціональні зв’язки хорольців. В місті і в багатьох селах району створені відділення товариства радянсько-болгарської і радянсько-корейської дружби. Багатогранне трудове життя, чудова природа, гостинність жителів міста і району приваблюють численні іноземні делегації і туристів, зокрема з соціалістичних країн.
Хорольці пам’ятають і пишаються видатними діячами культури, що жили чи народилися в повіті.
Свято шанують і пам’ять тих, хто віддав життя, утверджуючи Радянську владу і захищав її від гітлерівських загарбників. В їх пам’ять у місті споруджено 7 монументів вічної слави, обеліск і статуя миру. На 10 гранітних плитках увічнено 250 прізвищ визволителів міста.
Багато зусиль по упорядкуванню міста і залученню до цієї справи широкої громадськості докладають депутати міської Ради, посланці робітників, колгоспників, інтелігенції, яких є 50 чоловік.
Великим трудовим і політичним піднесенням жили трудящі району в час підготовки і роботи XXIII з’їзду КПРС. На час з’їзду у 88 первинних парторганізаціях району нараховувалось 2470 комуністів, в тому числі в місті 46 парторганізацій з 938 комуністами. Районна комсомольська організація налічує в своїх рядах 4479 комсомольців, в тому числі в Хоролі 1843 комсомольці у 35 організаціях. Делегатом XXIII з’їзду КПРС від комуністів району був голова колгоспу «Маяк комунізму» П. М. Полтавець, а XXIII з’їзду КП України — перший секретар райкому партії С. І. Бех і токар М. І. Рубашко. В дні роботи з’їзду трудящі міста і району склали трудовий рапорт, в якому вказувалось, що план першого кварталу 1966 року промисловість виконала на 103,4 проц. 1966 рік для трудівників міста і району був плодотворним. Виробничі завдання промисловість району перевиконала. Здано продукції на 660 тис. крб. більше у порівнянні з 1965 роком. Не менші успіхи і в сільському господарстві. Колгоспи одержали врожаї по 25,4 цнт зернових, по 247 цнт цукрових буряків. Від продажу державі сільськогосподарської продукції одержали чистого прибутку 7,5 млн. карбованців.
До 50-річчя перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції і встановлення Радянської влади за п’ятирічним планом реконструкції і дальшого упорядкування міста передбачено будівництво 7 двоповерхових житлових будинків, двоповерхового приміщення нового магазину культтоварів, приміщення аптеки, автомотоклубу, триповерхового будинку зв’язку. Стане до ладу міська ATG на 600 номерів. З виробничих підприємств заплановано збудувати хлібо- і молочно-консервний заводи, комбікормовий цех, ситочний цех райпромкомбінату, автобусну станцію. Крім того, має бути розширено механічний і цегельний заводи, відремонтовано міський млин.
Передбачено розширення як в місті, так і в районі дитячих закладів, культосвітніх установ, їдалень тощо. Має бути проведено дальше озеленення міста.
Партійна організація району спрямовує зусилля всіх трудящих на успішне виконання рішень XXIII з’їзду КПРС і завдань-нового п’ятирічного плану.
М. М. ХВИЛЬ, І. Д. ЛУЩАН, П. П. ЗИМА