Лукім’я, Оржицький район, Полтавська область
ЛУКІМ’Я — село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі річки Сули, за 18 км від районного центру, з яким має автобусне сполучення. Населення — 748 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Дмитрівна, Загреб ля, Колодна, Нижній Іржавець, Черне та, Чирківка.
В селі розташований колгосп ім. Дзержинського, який має 6500 га землі, в т. ч. 3700 га орної. Господарство— багатогалузеве, більшість виробничих процесів механізована.
У Лукім’ї є лікарня на 25 ліжок, середня школа, консультаційний пункт заочної школи, курси механізаторів сільського господарства, клуб. В селі насаджено парк ім. 20-річчя Перемоги, фруктовий сад.
Лукім’я — одне з найстаровинніших поселень на Україні. Вперше воно згадується в Іпатіївському літопису за 1178 рік під назвою Лукомль. Літопис вказує, що це містечко розташоване на високих горах і має чимале оборонне значення. З трьох боків оточене глибокими ярами та крутими берегами Сули, з четвертого — було споруджено земляний вал. На найвищій горі стояла фортеця, яка складалася з двох укріплень, оточених валами. Від фортеці до Сули був прокладений підземний хід. Лукім’я довгий час зберігало стратегічне значення, прикриваючи правий берег Сули від кочівників, але в XIII столітті впало під їх ударами. Тільки в XVI столітті село було відновлене, проте дуже скоро його загарбали польські магнати. Жителі Лукім’я підтримали повстання селян, очолене Я. Острянином. В роки визвольної війни українського народу 1648 —1654 рр. жителі Лукім’я стали під знамена Б. Хмельницького. Вони одними з перших визнали рішення Переяславської ради. З другої половини XVII століття Лукім’я було сотенним містечком Лубенського полку.