Полтава у роки Великої Вітчизняної війни
З першого ж дня Великої Вітчизняної війни тисячі полтавчан відстоювали здобутки Великого Жовтня. У місті організовувались батальйони народного ополчення, формувались винищувальні загони. Тисячі громадян брали участь у спорудженні оборонної лінії.
Робітники Полтавського паровозоремонтного заводу під керівництвом партійного комітету заводу за короткий строк збудували бронепоїзд. 18 серпня 1941 року бронепоїзд вийшов на виконання бойового завдання по охороні і прикриттю від нальотів ворожої авіації залізничної дільниці Кобеляки — Ганнівка, Галещина — Потоки. 4 вересня особовий склад бронепоїзда на станції Потоки прийняв нерівний бій з ворогом. Ті, хто залишився в живих, продовжували боротьбу з фашистськими загарбниками в рядах Червоної Армії. Тисячі полтавців з’являлися до райвоенкомата, райкомів партії і комсомолу з проханням негайно направити їх на фронт.
Ополченці міста всіляко підтримували частини Червоної Армії, що стримували натиск фашистських військ.
Героїчно захищали місто бійці мотострілецького батальйону 132-ї танкової бригади, командиром якого був капітан О. Семенов, а комісаром М. Розсохін. Навіть після того, як 18 вересня фашисти захопили місто, батальйон, що зайняв оборону по Ворсклі, утримував її до 28 вересня, відтягнувши таким чином великі сили гітлерівців.
З 18 вересня 1941 року два роки і п’ять днів Полтава перебувала під фашистським ярмом. Вже в перші дні окупації гітлерівці розстріляли понад тисячу полтавчан. Але жителі міста героїчно боролися проти фашистських загарбників. Під керівництвом комуністів тут діяли значні групи підпільників. Велику роботу по врятуванню полонених радянських льотчиків провела комсомольсько-молодіжна антифашистська група, організована Й. Й. Баяном та О. П. Лімовим. Більшість членів цієї групи — К. Я. Анкудінова-Тобольченко, Г. П. Мазулевська-Солодовник, К. В. Баян, І. О. Чухліб, Г. О. Чухліб, В. П. Акімова — одночасно працювали за завданням патріотичної групи, очолюваної комуністом Т. П. Сіриченком. Підпільники проводили агітаційно-роз’яснювальну роботу серед населення, визволяли військовополонених, забезпечуючи їх одягом, продуктами харчування та медикаментами, а також підірвали приміщення німецького ресторану в м. Полтаві.
В будинку № 5 на Першотравневому проспекті відбувалися наради комсомольсько-молодіжної групи, очолюваної комсомолкою О. К. Убийвовк. Партійне керівництво в групі здійснював комуніст С. Т. Сапіго. Всього у складі групи було 20 чоловік. Найбільш активні серед них — С. А. Ільєвський, В. Д. Сорока, Л. О. Пузанов, Б. П. Серга. Навесні 1942 року підпільників заарештували. Всі вони загинули, але до останнього подиху високо несли честь радянського патріота. За особливі заслуги, мужність і героїзм, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, керівникові підпільної комсомольсько-молодіжної організації Полтави Лялі Убийвовк посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
На Полтавському м’ясокомбінаті з 1941 по 1943 рік діяла патріотична група під керівництвом комуністки Я. М. Місецької, в яку входило понад 40 чоловік.
Завдяки сприянню жителів Полтави велику роботу в місті провела підпільна розвідувальна група, очолювана А. В. Марченком (Соколенком), яка діяла з червня 1942 року аж до визволення міста радянськими військами у вересні 1943 року.
Тікаючи під нищівними ударами Радянської Армії, гітлерівці залишали після себе згарища. Протягом трьох днів палала Полтава. Страшним факелом спалахнула прекрасна будівля краєзнавчого музею, в якому були зібрані незліченні скарби світової і української культури. Там же був і обласний архів — один з найкращих на Україні. Згоріли також театр ім. М. В. Гоголя, художній музей, будинок-музей В. Г. Короленка, а також унікальна, дерев’яна, без єдиного залізного цвяха Покровська церква, збудована ще в XVIII столітті останнім кошовим Запорізької Січі Калнишевським. І марно полтавчани намагалися хоч що-небудь врятувати. Фашистські недолюдки, озброєні автоматами, стріляли в кожного, хто наближався до пожарища. 15 чоловік вони живцем кинули в охоплене полум’ям приміщення краєзнавчого музею.
В місті було знищено всі 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, парки, вузи, школи, лікарні, дитячі заклади, кінотеатри, клуби, бібліотеки, всі установи. Збитки, завдані місту, становили 1 мільярд 137 мільйонів карбованців. З красивого квітучого міста Полтава була перетворена на руїни. Фашисти розстріляли і закатували 18 200 полтавчан, у т. ч. 5087 дітей. На каторгу до Німеччини було вивезено 20 800 чоловік.
Вранці 23 вересня 1943 року з’єднання 5-ї Гвардійської армії та війська 53-ї Армії Степового фронту визволили Полтаву від гітлерівських загарбників. З’єднання і частини, які виявили особливу відвагу в боях за місто, були названі Полтавськими. В боях за місто відзначились також Герої Радянського Союзу уродженці Полтави та Полтавської області О. О. Баленко, М.З. Бондаренко, І. Н. Степаненко. Герой Радянського Союзу Микола Леонов у боях за Полтаву збив 6 німецьких літаків.
В одному з найкращих куточків Полтави — Петровському парку, трудящі дбайливо доглядають могили воїнів-героїв, що загинули за Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни. Тут поховано командуючого армією генерал-лейтенанта О. І. Зигіна, гвардії полковника Героя Радянського Союзу М.П. Кучеренка та його ад’ютанта, гвардії старшого лейтенанта М. М. Кучеренка, кореспондентів «Правды» П. Л. Лідова, «Комсомольской правды» — С. Н. Струнникова, «Известий» — О. О. Кузнецова та інших. Пам’ять генерала Зигіна увічнена: в Полтаві йому споруджено пам’ятник, його іменем названо одну з площ та вулицю міста.
На фронтах Великої Вітчизняної війни відзначилось багато жителів міста, 12 з них удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. В день 20-річчя визволення міста від фашистських загарбників у парку ім. Котляревського запалено вічний вогонь на честь радянських воїнів, які віддали життя за Батьківщину.
В Полтаві живе колишній командир партизанського загону у Франції В. С. Слєпоглазов, учасником руху макі був також В. А. Каменев, який працює на Полтавському комбінаті будівельних матеріалів.
Працівник однієї з будівельних організацій міста В. М. Шепетя — учасник легендарного повстання в «блоці смерті» табору Маутхаузен, один з небагатьох, кому вдалося врятуватися після повстання. Серед будівельників міста трудиться нині і Г. П. Трегуб, колишній боєць інтернаціональної бригади імені Гарібальді в Італії.