Сьогоднішній день Полтавської області
Збільшення обсягу виробництва сільськогосподарської продукції, зниження її собівартості та підвищення заготівельних цін забезпечили значне зростання доходів колгоспів. Валовий доход колгоспів області протягом тільки одного 1965 року збільшився на 101,6 млн. крб. і досяг 365,5 млн. крб., а чистий доход — на 61,4 млн. крб. Це дало змогу виділити на поповнення виробничих фондів удвоє більше коштів, ніж у 1964 році, і на 11,4 млн. крб. збільшити фонд оплати праці колгоспників.
На кінець 1965 року на Полтавщині було 564 колгоспи і 36 радгоспів. На кожний колгосп у середньому припадало 3370 гектарів сільськогосподарських угідь (в т. ч. 2807 га посівної площі), 1572 голів великої рогатої худоби (в т. ч. 535 корів), 1308 свиней. Грошові доходи колгоспів від реалізації сільськогосподарської продукції за роки семирічки майже подвоїлися, а неподільні фонди зросли на 68,5 процента.
На початок 1966 року в сільському господарстві області було 22 504 трактори в 15-сильному обчисленні, 12 439 вантажних автомашин, 2,5 тисячі зернових та 6 тисяч інших комбайнів. Широкого розмаху в колгоспах і радгоспах набуло будівництво споруд виробничого та культурно-побутового призначення. 95 проц. колгоспів і всі радгоспи електрифіковані. Споживання електроенергії в колгоспах області за семирічку (1959—1965 рр.) зросли в 4,4 раза, в т. ч. на виробничі потреби в 4,6 раза.
Незрівнянно виросли кадри організаторів, спеціалістів і працівників масових професій сільськогосподарського виробництва. 82,3 проц. голів колгоспів мають тепер вищу або середню спеціальну освіту. В колгоспах і радгоспах області працюють 6 тис. спеціалістів сільського господарства, понад 40 тис. механізаторів, велика армія досвідчених працівників інших провідних професій — ланкових, тваринників і будівельників. У 1966 році в колгоспах і радгоспах області працювало 7740 чол. з вищою і середньою освітою, в тому числі 5614 спеціалістів сільського господарства.
Зміцнення матеріально-виробничої бази колгоспів і радгоспів, зростання їх кадрів, удосконалення партійного і господарського керівництва є основою, на якій розвиваються паростки комуністичних форм організації праці і побуту. Рух за комуністичну працю на селі підноситься на вищий ступінь. У 1963 році з ініціативи колгоспів ім. Мічуріна Глобинського району та «Перемога комунізму» Лохвицького району в області розгорнувся рух під лозунгом «Всім колгоспом до перемоги комуністичної праці». У 1964 році в ньому брали участь 36 колгоспів і радгоспів, сотні ланок, бригад і ферм — усього понад 80 тис. працівників сільського господарства.
Глибокі зміни, що відбулися в розвитку промисловості і сільського господарства, піклування Комуністичної партії і Радянської держави забезпечують неухильне підвищення добробуту і культурного рівня широких мас трудящих. Як і скрізь у країні, на Полтавщині широко розгорнулося житлове і комунальне будівництво. Якщо протягом перших 11 післявоєнних років середньорічні капіталовкладення державних, кооперативних підприємств і організацій та житлово-будівельних кооперативів у житлове будівництво становили близько 4 млн. крб., а в експлуатацію вводилося в середньому за рік 55,6 тис. кв. метрів житлової площі, то за семирічку (1959—1965 рр.) — близько 16 млн. крб. капіталовкладень і понад 180 тис. кв. метрів житлової площі в середньому щорічно. У 1959—1965 рр. за рахунок державних капіталовкладень введено в експлуатацію 937 тис. кв. м. житла. Це значить, що нові квартири одержали майже 30 тис. сімей. Крім того, за кошти населення при допомозі державних кредитів у містах і селах побудовано 78,5 тис. житлових будинків. Споруджено 257 шкіл на 10,1 тис. учнівських місць, дитячі дошкільні заклади на 6,8 тис. місць, лікарні на 2,8 тис. лікарняних ліжок, кінотеатри на 2,6 тис. місць тощо.
Про підвищення добробуту трудящих переконливо свідчать і високі темпи зростання товарообороту. Загальний обсяг товарообороту державної і кооперативної торгівлі в 1965 році порівняно з 1950 збільшився у 3,6, а порівняно з довоєнним 1940 роком — у 6,8 раза. Характерно, що найшвидшими темпами зростає продаж таких товарів, як меблі, радіотовари, швейні і трикотажні вироби, шкіряне взуття, а також висококалорійних продуктів харчування.
В області працює широка мережа закладів охорони здоров’я. На кінець 1965 року лікарські установи мали 16 360 ліжок, тобто одне ліжко на 102 чол. населення. Забезпеченість лікарняними ліжками порівняно з дореволюційним часом зросла в 10 разів і більш ніж удвоє порівняно з 1940 роком. В області є постійні дитячі ясла на 5,6 тис. і дитячі дошкільні заклади на 22,6 тис. дітей. Трудящих області обслуговують 2554 лікарів (крім стоматологів) та понад 11 тис. працівників з середньою медичною освітою. Забезпеченість населення медичними кадрами зросла у 20 разів порівняно з дореволюційним періодом і в 3 рази проти 1940 року. До послуг трудящих є 15 санаторіїв і будинків відпочинку на 2445 місць.
Трудящі Полтавщини мають широкі можливості здобувати освіту в навчальних закладах області. В 1546 загальноосвітніх школах та школах робітничої і сільської молоді, що були на початок 1965/66 учбового року, працювало 17,8 тис. вчителів і навчалося 282,7 тис. учнів. В області є 4 інститути (інженерно-будівельний, сільськогосподарський, медично-стоматологічний та педагогічний) і 28 середніх спеціальних навчальних закладів. В 1965/66 учбовому році у вузах вчилося (включаючи заочників) понад 11 тис. студентів, а в середніх спеціальних учбових закладах — 21,4 тис. чоловік. У складі багатотисячного колективу працівників народної освіти багато досвідчених майстрів своєї справи. В 1966 році близько 100 передових працівників шкіл, вищих і середніх спеціальних навчальних закладів удостоєні високих урядових нагород.
В області працюють наукові установи — гравіметрична обсерваторія Академії наук УРСР, науково-дослідний інститут свинарства, обласна державна сільськогосподарська станція.
Культурні запити населення міст і сіл задовольняє широка мережа культурно-освітніх закладів. Діють Полтавський музично-драматичний театр ім. М. В. Гоголя та обласна філармонія. 1572 масових бібліотек в 1965 році мали 9,4 млн. книг, у т. ч. 1326 бібліотек з фондом 5,5 млн. книг — у селах. Велику культурно-масову роботу серед трудящих проводять 1376 клубних установ. Багато самодіяльних колективів, такі, як ансамбль пісні і танцю та драматичний колектив Полтавського міського Будинку культури, драматичний колектив Крюківського Будинку культури ім. Котлова, хорові колективи Лохвицького і Гадяцького будинків культури та інші завоювали широке визнання і удостоєні почесного звання народних. За заслуги в розвитку самодіяльного народного мистецтва та успіхи в культурному обслуговуванні і естетичному вихованні трудящих Полтавській самодіяльній народній капелі бандуристів присвоєно почесне звання Заслуженої капели УРСР. 1265 кіноустановок, з яких більше тисячі працює в селах, забезпечують широкі можливості для використання кіно в ідейно-виховній роботі. Обласна організація товариства «Знання» об’єднує близько 19 тис. чол. інтелігенції, передовиків і новаторів виробництва.
Полтавська область відома своїми чудовими музеями. Державних музеїв тут 12, серед них краєзнавчий, історії Полтавської битви, художній, літературно-меморіальні І. П. Котляревського, В.Г. Короленка, Панаса Мирного, М. В. Гоголя та інші. Партійні організації з участю місцевої інтелігенції провели велику роботу по організації музеїв і музейних кімнат у селах. В них зібрано і демонструється багато цінних експонатів, що відбивають глибокі зміни, які відбулися в житті трудящих області за роки Радянської влади.
В області працює 412 народних музеїв. Досвід їхньої роботи схвалено ЦК КП України.
Видаються Обласні газети «Зоря Полтавщини» та «Комсомолець Полтавщини», одна міська, 25 районних газет, а також багатотиражні газети на підприємствах і в колгоспах.
Серед партійних і державних діячів, визначних учених, діячів літератури і мистецтва нашої країни багато вихідців з Полтавщини. В Полтаві народився A. В. Луначарський, один із соратників B. І. Леніна, перший нарком освіти Радянської країни. В м. Карлівці народився і починав свою трудову і громадсько-політичну діяльність член Політбюро ЦК КПРС голова Президії Верховної Ради СРСРМ. В. Підгорний. Уродженцями Полтавщини є також член Політбюро ЦК КП України, заступник Голови Ради Міністрів УРСР Н. Т. Кальченко, прославлений командир партизанських з’єднань періоду Великої Вітчизняної війни, двічі Герой Радянського Союзу, член Президії Верховної Ради УРСР С. А. Ковпак, секретар ЦК КП України А. Д. Скаба, директор Інституту історії партії ЦК КП України І. Д. Назаренко та інші.
Значний вклад у розвиток вітчизняної науки і техніки внесли член-кореспондент АН СРСР, тричі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і Державних премій М. Л. Духов, відомий орнітолог М. І. Гавриленко, члени-кореспонденти АН УРСР О. Г. Іваненко, 3. М. Аксентьєва, професор Д. Д. Іваненко. Вихідцями з Полтавщини є відомі українські радянські письменники О. Т. Гончар, А. В. Головко, О. В. Донченко, Г. М. Тютюнник, Ю. П. Дольд-Михайлик, І. О. Вирган, 0. Д. Іваненко, композитори І. О. Дунаєвський, П. І. Майборода, Г. І. Майборода, Г. М. Давидовський, О. І. Білані, художник О. Г. Сластіон. Велику групу талановитих літераторів і тепер об’єднує Полтавське відділення Спілки письменників України. Серед них — О. І. Ковінька, О. С. Юренко, П.*Д. Бабанський, П. О. Лубенський, Н. К. Хоменко, народні поетеси X. Д. Литвиненко, М. С. Бондаренко. Красу і чарівність рідної Полтавщини талановито відображає в своїх творах художник-пейзажист П. М. Горобець.
Трудові зусилля робітників, колгоспників та інтелігенції області в боротьбі за виконання завдань комуністичного будівництва очолює обласна партійна організація, яка об’єднує 2254 первинні партійні організації і налічує понад 74 тис. комуністів. Її бойовим резервом є комсомольці Полтавщини (близько 150 тис. чоловік). Комуністи і комсомольці йдуть в авангарді всіх прогресивних починань, показують зразки самовідданої праці і глибокого розуміння свого обов’язку перед партією і народом. Понад 460 тис. робітників і службовців промислових та сільськогосподарських підприємств, транспорту і будов, державних і громадських установ є членами профспілок. Тисячі передових людей міста і села беруть активну участь у роботі місцевих державних органів як депутати і члени комісій місцевих Рад депутатів трудящих. В області працюють численні добровільні наукові, спортивні, оборонні, народні дружини, молодіжні, жіночі та інші організації і товариства, через які до активної участі в громадсько-політичному житті, в управлінні державою та виробництвом залучаються найширші маси трудящих.
Обласні відділення і численні місцеві організації товариств радянсько-угорської, радянсько-німецької, радянсько-румунської, радянсько-корейської дружби, товариства «СРСР — Франція», «СРСР — Канада» та інші здійснюють широкі безпосередні зв’язки з трудящими інших країн. Особливо активно працює товариство радянсько-болгарської дружби, яке має 2 міських, 19 районних і 145 місцевих відділень. Підприємства і колгоспи Полтавщини змагаються із спорідненими колективами Велико-Тирнівського округу Народної Болгарії, обмінюються з ними виробничим досвідом, делегаціями. Це відіграє велику роль в справі інтернаціонального виховання трудящих, зміцненні дружби і співробітництва народів. В 1967 році створено обласне відділення радянсько-польської дружби.
Величезні можливості дальшого розвитку соціалістичного виробництва і трудовий ентузіазм робітників, колгоспників та інтелігенції Полтавщини були яскраво продемонстровані під час підготовки до XXIII з’їзду КПРС та XXIII з’їзду КП України. Промисловість Полтавщини до дня відкриття з’їзду КПРС достроково виконала виробничий план першого кварталу 1966 року. Понад план було вироблено продукції на 7 млн. крб., а за рахунок зниження собівартості продукції забезпечено економію в сумі близько 1 млн. карбованців. На нових підприємствах розпочали виробництво штучних алмазів, сажі, нафтопродуктів та інших видів промислової продукції.
Трудівники сільського господарства області працювали під лозунгом боротьби за виконання рішень березневого 1965 року Пленуму ЦК КПРС, всебічної підготовки до весняних польових робіт і забезпечення рішучого підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Колгоспи і радгоспи достроково виконали квартальний план продажу державі продуктів тваринництва і продали понад план 15 тис. тонн молока, 12 тис. тонн м’яса і 35 млн. штук яєць. Колгоспники артілі ім. Мічуріна (сліт Глобине Глобинського району), де головою колгоспу працює Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради УРСР В. Є. Курченко, а головним агрономом — делегат XXIII з’їзду КПРС та XXIII з’їзду КП України Г. П. Андрієнко, до дня відкриття з’їзду успішно провели сівбу ранніх зернових, квартальний план продажу м’яса державі виконали на 347 процентів, молока — на 102 проценти, а яєць — на 169 процентів. Колгоспники артілі «Перемога комунізму» (село Гиряві Ісківці Лохвицького району), яку очолює Герой Соціалістичної Праці, делегат XXIII з’їзду КПРС М. Т. Юрченко, доповіли з’їзду про успішний хід весняних польових робіт і дострокове виконання квартального плану продажу м’яса державі на 129 проц., молока — на 132 і яєць на 160 процентів. Колектив комуністичної праці птахоферми колгоспу «Заповіт Леніна» (село Лютенька Гадяцького району), яким керує Герой Соціалістичної Праці, делегат XXIII з’їзду КПРС і XXIII з’їзду КП України І. Ф. Савченко, доповів з’їзду про перевиконання зобов’язання по виробництву яєць — при зобов’язанні 269 тис. одержано 407 тис. штук яєць.
За підсумками передз’їздівського змагання, понад 200 колективів цехів, бригад, виробничих дільниць, ферм, ланок удостоєні почесного звання колективів ім. XXIII з’їзду КПРС. У 44 колективах, які добилися визначних успіхів у цьому змаганні, перехідні Червоні прапори залишені на вічне зберігання. Серед них колективи Полтавського тепловозоремонтного заводу, тресту «Кременчук — промжитлобуд», Кременчуцького комбінату нерудних будівельних матеріалів, Карлівського машинобудівного заводу, лубенського заводу «Комсомолець», Опішнянської фабрики художніх виробів, Гадяцького птахокомбінату, колгоспів «Маяк», «Україна» та ім. Мічуріна Глобинського району, колгоспів ім. Ілліча і «Шлях до комунізму» Диканьського району та інші.
Партійна організація області послала своїми делегатами на XXIII з’їзд КПРС 30 своїх кращих синів і дочок, серед них — передовики промисловості і сільського господарства, провідні вчені, партійні і радянські працівники.
В роботі XXIII з’їзду КП України від Полтавської партійної організації брали участь 59 делегатів.
В повному розквіті своїх сил і творчих можливостей соціалістична Полтавщина в 1966 році вступила в нову п’ятирічку. За успіхи в господарському і культурному будівництві Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 січня 1967 року Полтавську область нагороджено орденом Леніна. 2 вересня 1967 року член Політбюро ЦК КПРС Голова Президії Верховної Ради СРСР М. В. Підгорний вручив полтавцям високу нагороду. Від імені трудящих області орден Леніна прийняли перший секретар Полтавського обкому КП України О. М. Мужицький та голова виконкому обласної ради депутатів трудящих С. К. Бойко. Спираючись на вже досягнутий високий рівень розвитку матеріальної і духовної культури, трудящі області під керівництвом обласної партійної організації розгортають боротьбу за здійснення завдань нового п’ятирічного плану розвитку народного господарства, поставлених XXIII з’їздом Комуністичної партії Радянського Союзу.
В рішеннях XXIII з’їзду КПРС, у накреслених ним завданнях трудящі Полтавщини вбачають новий важливий крок по шляху зміцнення економічної і оборонної могутності Радянської Вітчизни, піднесення добробуту радянських людей. Разом з усім радянським народом вони докладають свої сили, вміння, ініціативу до того, щоб внести свій вкладу велику справу будівництва комунізму.
С. О. ДАНІШЕВ, Г. І. КУЛИК, Л. С. ЛІХІНА, І. А. ОЛЕЩЕНКО, В. Я. ПАЩЕНКО, О. X. СОКОЛОВСЬКИЙ