Сьогоднішнє життя Полтави
В місті 3 адміністративні райони — Ленінський, Жовтневий та Київський. Межі кожного з них дедалі розширюються: з’являються нові вулиці і проспекти, житлові будинки і культурно-побутові установи.
Відбудовано Жовтневу площу з її чудовим архітектурним ансамблем. На Театральній площі споруджено нове приміщення театру ім. М. В. Гоголя, універмаг і багато житлових будинків. Здійснено реконструкцію Привокзальної площі.
У відбудованому приміщенні колишнього театру відкрився широкоекранний кінотеатр «Колос», стали до ладу Палац піонерів, Палац культури бавовно-прядильної фабрики, Центральний універмаг, Головпоштамт, 4-а міська лікарня, дитячі садки та ясла. З 1963 року працює обладнана найновішою технікою стоматологічна лікарня. Закінчилась відбудова унікального будинку краєзнавчого музею, 23 вересня 1964 року музей гостинно відчинив свої двері для відвідувачів.
Виростають нові корпуси не тільки в центрі міста, а й на його околицях — в районі тепловозоремонтного заводу, на автошляху Харків — Київ, біля Щербанів, Горбанівки, в напрямі на Супрунівку тощо.
Багато зроблено для благоустрою міста: заасфальтовано понад 500 тис. кв. метрів вулиць та тротуарів, а на околицях, де раніше були тільки грунтові шляхи, забруковано десятки кілометрів доріг та прокладено тротуари.
У 1962 році полтавчани заклали дендрарій, посадивши понад 10,3 тис. дерев. Зелені насадження у Полтаві до революції становили тільки 23 га, а в 1964 році — 2002 га. До послуг трудящих чудові парки та сквери, в яких є багато цінних порід дерев. У Петровському парку, наприклад, налічується більше 70 видів і різновидностей рослин, серед яких є рідкісні для нашої території — катальпа, ялівець, аморфа та інші. Окрасою міста є і такі парки, як Жовтневий, парк Перемоги, Березовий, Котляревського, ім. Дзержинського, на Червоній площі, чудові бульвари на вулицях Жовтневій, Гоголя, Котляревського та інші.
Жителі Полтави взяли на себе соціалістичне зобов’язання — перетворити Полтаву в місто високопродуктивної праці, зразкового порядку і високої культури. За виконання цього зобов’язання бореться вся громадськість міста —робітники фабрик і заводів, численний загін інтелігенції.
З 1960 року введено в дію газопровід Полтава-Радченкове, завдяки чому газифіковано понад 19 тис. квартир і майже всі підприємства міста, що економить країні щодня один ешелон кам’яного вугілля. Створено значний енергетичний вузол, але потужність його вже не задовольняє зростаючих потреб промисловості і населення міста в електроенергії, тому Полтаву підключено також до Зміївської ДРЕС. У 1962 році здано в експлуатацію першу чергу міського тролейбуса, нині тролейбуси курсують по чотирьох маршрутах. 55 маршрутів обслуговує автобусний парк міста. Щодня автостанції відправляють понад 150 автобусів.
В місті працюють понад 300 магазинів, 5 ресторанів, їдальні, кафе, чайні, домові кухні. В 1959 році товарообіг їх становив 75 874 700 крб., а в 1965 році він зріс майже вдвоє. 178 різних підприємств, майстерень, ательє надають трудящим різноманітні побутові послуги. Тільки в 1965 році відкрито 19 магазинів і 28 підприємств громадського харчування.
У Полтаві є 19 лікувальних установ на 3505 ліжок, де працює 692 лікарі і 1866 чол. середнього медперсоналу. З них 135 чол. нагороджено орденами, а 7 чол. присвоєно звання заслуженого лікаря Української РСР.
В 33 школах (у т. ч. 8 вечірніх і 2 школах-інтернатах) навчається понад 24 тисячі учнів, у технікумах та професійно-технічних училищах — більше 10 тисяч. У школах трудяться близько 1400 вчителів, серед них заслужені вчителі школи Української РСР К. О. Щербак, С. І. Хоменко, Т. М. Толстоносова, К. Й. Шпіка, Н. Б. Тулузакова. Близько 6 тисяч дітей міста обслуговують 36 дитячих садків та 18 ясел.
У трьох інститутах: педагогічному ім. В. Г. Короленка, сільськогосподарському та інженерно-будівельному в 1966 році навчалося 10 446 студентів, з них 6425 заочників. У 1967 році в місті відкрито медичний стоматологічний інститут. Тут є науково-дослідний інститут свинарства, в якому працює відомий учений, академік АН УРСР Герой Соціалістичної Праці 0. В. Квасницький, єдина в СРСР гравіметрична обсерваторія Академії наук УРСР, заснована в 1926 році, якою керує доктор математичних наук, член-кореспондент АН УРСР 3. М. Аксентьєва. Висококваліфіковані фахівці працюють на Полтавській державній сільськогосподарській станції — одній із найстаріших на Україні.
Важливе місце у вихованні нової людини займають культурно-освітні установи міста. Великий успіх має у глядачів музично-драматичний театр ім. М. В. Гоголя. В театрі працювали і працюють талановиті актори Дмитро Степовий, К. С. Сидорчук, І. П. Моровщик, В. І. Конопацький, Т. І. Кислякова, яким присвоєно звання заслуженого артиста УРСР. Хорові і драматичні колективи, ансамблі, духові та струнні оркестри, музичні, циркові й балетні студії, художні кіностудії, різні спортивні гуртки працюють у Палаці культури турбомеханічного заводу, бавовнопрядильної фабрики, міському Будинку культури, клубі залізничників. При Палаці культури бавовнопрядильної фабрики створено жіночий ансамбль «Горлиця». Великою популярністю не тільки в Полтаві, а й далеко за її межами користується народна капела бандуристок, у 1966 році їй присвоєно звання Заслуженої капели бандуристів УРСР. Успішно пройшли в 1959 році гастролі народного ансамблю пісні й танцю міського Будинку культури в Кримській області. В 1963 році ансамбль виступав у Москві — в Кремлівському театрі, на Виставці досягнень народного господарства СРСР, на заводі «Станколит», у Палаці культури автозаводу ім. Лихачова. І скрізь москвичі тепло дякували полтавчанам за чудове виконання українських пісень і танців. В місті діє також ляльковий театр. Багато талановитих артистів, музикознавців, викладачів музики підготувало Полтавське музичне училище.
Широку культосвітню роботу проводять полтавські музеї — краєзнавчий, історії Полтавської битви, художній, літературно-меморіальні В. Г. Короленка, П. Мирного, І. П. Котляревського.
Великим святом для жителів міста стало відкриття 22 квітня 1960 року пам’ятника організатору і вождю Комуністичної партії, засновникові першої в світі держави трудящих — В. І. Леніну.
Полтавчани передплачують близько 100 тисяч примірників газет і стільки ж журналів. Видаються обласні газети «Зоря Полтавщини», «Комсомолець Полтавщини» та 4 багатотиражні газети.
Через Харківську радіостанцію веде передачі обласний комітет радіомовлення і телебачення. В місті встановлено понад 52 тисячі радіотрансляційних точок, в квартирах близько 50 тисяч телевізорів. Добру якість телепередач з Харкова і Москви забезпечує ретранслятор, споруджений у 1958 році.
Культурні потреби полтавчан задовольняють також 107 масових бібліотек з книжковим фондом 960 500 примірників.
З кожним роком усе більше жителів міста бере активну участь у громадському житті.
Виконуючи постанову ЦК КПРС від 16 листопада 1965 року «Про роботу місцевих Рад депутатів трудящих Полтавської області», Полтавська міська Рада посилила увагу до питань господарського і культурного будівництва, комуністичного виховання трудящих. У своїй повсякденній роботі Рада спирається на депутатські групи, постійні комісії і громадські самодіяльні оганізації. З допомогою партійних органів створено 38 депутатських груп при виконавчому комітеті Полтавської Ради депутатів трудящих, в яких об’єдналось понад 700 депутатів міської, районної та обласної Рад. З метою залучення до роботи постійних комісій депутатів і громадськості більшість комісій утворила депутатські пости на окремих підприємствах, будовах, у культурно-освітніх, шкільних та дитячих закладах. Всі вони працюють у тісному зв’язку з територіальними партійними організаціями. Всього в місті діє близько 2600 самодіяльних громадських організацій, у роботі яких беруть участь 56 тис. чоловік. Багато трудящих залучається до роботи місцевих Рад шляхом створення позаштатних відділів і груп інспекторів при виконкомах Рад.
З 1965 року міська Рада почала практикувати нову форму звітів перед трудящими керівників відділів, підприємств, служб комунального і побутового обслуговування, торгівлі, транспорту, охорони здоров’я, освіти, культури — т. зв. «раду з народом». Такі «ради з народом», в яких беруть участь широкі маси трудящих, провадяться систематично 3 рази на місяць.
На громадських засадах в місті працюють 12 селищних Рад та 12 відділів райвиконкомів, 18 народних університетів. культури, інститут технічного прогресу, школи передового досвіду та умільців, у яких навчається 3771 чоловік.
Натхненні рішеннями XXIII з’їзду КПРС, полтавчани виявляють велику активність і творчу ініціативу в боротьбі за помноження суспільного багатства, за успішне виконання величних накреслень Програми КПРС.
С. О. ДАНІШЕВ, Я. X. ПАЙДЕМ, І. Я. ГАЛЬЧУК