Лютинськ, Дубровицький район, Ровенська область
ЛЮТИНСЬК (колишній Лутинськ) —село, центр сільської Ради. Розташований за 12 км від районного центру, за 15 км від залізничної станції Домбровиця. Біля села протікає річка Горинь. За 1,5 км від села проходить автошлях. Дворів — 443, населення — 2024 чоловіка. Сільраді підпорядковані села Велюнь і Загребля.
В Лютинську розміщена центральна садиба колгоспу «Світанок». За господарством закріплено 3873 га землі, у т. ч. 1022 га орної. Осушено 605 га. Вирощують льон, картоплю, зернові. Тваринництво — м’ясо-молочного напряму. 68 колгоспників нагороджено Ленінською ювілейною медаллю. 9 жителів села нагороджено орденами й медалями СРСР за успіхи в розвитку сільського господарства. Зоотехнік колгоспу У. С. Соколовська була делегатом XXIV з’їзду КП України.
В селі є середня школа, в якій навчається 483 учні, працює 25 учителів, клуб, кінотеатр, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, відділення зв’язку.
В партійній організації на обліку перебуває 44 комуністи, в комсомольській—112 членів ВЛКСМ.
За даними перепису 1897 року, в селі мешкало 752 жителі.
Радянську владу проголошено в січні 1918 року. В квітні створено підпільний комітет, який очолив повстанський загін місцевих жителів, що взяв участь у Дубровицькому збройному повстанні.
У січні 1943 року в Лютинську зустрівся партизанський загін під командуванням І. П. Федорова з місцевим партизанським загоном М. Й. Мисюри, зв’язок між якими був встановлений через підпільників з с. Велюнь. 150 жителів вивезено фашистами на примусові роботи в Німеччину. На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 118 мешканців села, з них 104 нагороджено орденами й медалями, 46 загинуло на полі бою. На честь загиблих односельців встановлено обеліск.
Біля села виявлено майстерню крем’яних знарядь доби міді.