Довгошиї, Млинівський район, Ровенська область
ДОВГОШИЇ — село, центр сільської Ради, розташоване за 22 км від районного центру, за 27 км від залізничної станції Олика. Через село проходить автошлях. Дворів — 475, населення — 1675 чоловік.
Тут розміщена центральна садиба колгоспу «Шлях до комунізму». За господарством закріплено 2063 га землі, у т. ч. 1548 га орної. Вирощують зернові, технічні і городні культури, розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. У 1971 році вирощено по 425 цнт цукрових буряків, вироблено по 121 цнт м’яса та по 787 цнт молока на 100 га угідь. В селі працює комбінат побутового обслуговування. 1967 року колгосп нагороджено перехідним Червоним прапором Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради, а в 1970 році Ленінською ювілейною почесною грамотою ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради. 16 колгоспників відзначені орденами і медалями, серед них бригадир Ф. П. Богданець — орденом Леніна, 66 чоловік удостоєні Ленінської ювілейної медалі.
В селі є середня школа на 400 учнів, у ній працюють 30 учителів, будинок культури на 450 місць, бібліотека, відділення зв’язку з автоматичною телефонною станцією, амбулаторія, аптека.
Комуністів у селі 43, комсомольців — 122. Партійна і комсомольська організації створені 1948 року.
Село відоме з 1433 року. На початку 1918 року в селі проголошено Радянську владу. В 1922 році населення відмовилось визнавати окупаційну польську владу, відбулася сутичка з поліцією. В 1925 році створюється осередок КПЗУ, організатором його став П. В. Чайка (вбитий польською поліцією у 1938 році). В 1932 році відбувся ярмарковий страйк в Олиці, в якому брали участь 50 чоловік з Довгошиїв. В 30-х роках тут діяв Метельно-Довгошиївський райком КПЗУ, секретарем якого був І. У. Теслюк. З початку 30-х років розгорнув роботу осередок КСМЗУ. Комуністи й комсомольці в 1936 році організували першотравневу демонстрацію з червоними прапорами. Активні учасники її були заарештовані.
За тимчасової окупації фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини понад 70 чоловік. На фронтах війни проти фашистів билися 183 жителі села, з них нагороджено 60 чоловік. Загинуло 98 односельців. На їх честь встановлено обеліск Слави.