Острог, Острозький район, Ровенська область (продовження)

Підготовлено: Admin. Розділ: Острозький район

Влітку 1920 року Перша Кінна армія вступила на Ровенщину. 2 липня 1920  року почалися бої за Острог. 11-а дивізія Першої Кінної армії атакувала ворога в районі села Вільбівного. У наступ перейшли і підрозділи 65-го кавалерійського полку, частини 14-ї дивізії. Зав’язався жорстокий бій за Острог. З липня 1920 року Острог було визволено.

17 липня створено повітовий ревком, який зразу ж приступив до встановлення порядку в місті, налагодження економічного життя. У здійсненні цих заходів йому подавали допомогу червоноармійці 45-ї стрілецької дивізії. Незабаром в місті відкрилися курси радянського будівництва.

Радянські органи влади створювалися і в селах повіту. Представники їх, делегати повітової безпартійної робітничо-селянської конференції, яка відбулася в Острозі 25 липня, дякували Червоній Армії за визволення, обіцяли їй всіляку підтримку. В цей період в повіті було створено 14 волосних ревкомів і 235 комнезамів. У серпні відбувся з’їзд волосних ревкомів.

Були створені повітові партійний і комсомольський комітети. 27 серпня 1920 року в одній з відозв до робітників і селян повітовий комітет КСМУ закликав молодь вступати до лав Червоної Армії, боротись проти польських загарбників і Врангеля. 4 вересня вийшла комсомольська газета «Листок червоної молоді», одна із заміток якої присвячувалась комсомольцям, котрі загинули від рук польських загарбників.

Та через несприятливу воєнну обстановку Червоній Армії довелося залишити Волинь. У другій половині вересня 1920 року значну частину земель Волині, у т. ч. Острог, знову окупували війська буржуазно-поміщицької Польщі.

Трудяще населення опинилося в скрутному становищі. В місті панувала розруха. Промисловість, торгівля занепали. У 1921 році діяли лише 2 тартаки, 4 млини, 4 миловарні, 6 гарбарень.

Трудящі не припиняли боротьби за своє визволення. Як вказувалось у рапорті штабу 6-ї польської армії за квітень 1921 року, «в деяких місцевостях, як Кременець, який має контакт з Острогом, Ровно, явно починають вибухати повстання проти польських властей». Неспроможні ліквідувати розруху, польські власті посилили наступ на економічне становище населення шляхом зменшення заробітної плати, звільнення з роботи, насамперед українців. До 1926 року, незважаючи на те, що в місті мешкало (за даними 1921 року) 2614 українців, 2012 поляків, у всіх школах було запроваджено викладання польською мовою. Хоч навчання в початкових школах було обов’язковим, проте через нестатки відвідували їх не всі діти. Через високу плату недоступними для них були семінарія і гімназія.

1927 року в Острозі створено відділення масової легальної революційної організації Західної України «Сельробу». Одним із його засновників був І. Р. Талащук.

Члени «Сельробу» вели боротьбу проти реакційних заходів пілсудчиків, популяризували досягнення Радянського Союзу, розповсюджували революційну літературу. Активну агітаційно-масову роботу проводили також профспілки. Діяльність місцевої організації «Сельробу», профспілок скеровували, перебуваючи в підпіллі, комуністи. З 10 грудня 1930 року профспілки оголосили загальноміський страйк, в якому взяли участь робітники пекарень, кравецьких майстерень та інших підприємств, всього близько 300 чоловік. Було обрано страйковий комітет з п’яти чоловік. Страйкарі вимагали 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати. Через 6 днів підприємці змушені були задовольнити вимоги робітників. 7 травня 1931 року політв’язні острозької тюрми, оголосивши голодовку, висунули політичні вимоги, категорично протестували проти знущань над ними.

На початку 1932 року був створений підпільний райком КПЗУ. До його складу ввійшли пекар І. Потеруха, селянин Є. М. Кулиба (нині пенсіонер колгоспу «Маяк», село Кургани), Г. І. Кушнірук (пізніше голова колгоспу в селі Плоскій), робітник кравецьких майстерень І. І. Ніколайчук (нині пенсіонер). У цей час партійні осередки діяли також в селах повіту — Курганах, Плоскій, Краєві, Волосківцях. 1 травня відбулася демонстрація. Почалася вона з похорон члена КПЗУ М. Штромберга, який після дворічного перебування в тюрмі, побоїв захворів на туберкульоз і помер. З похорон революційно настроєні робітники попрямували вулицею Татарською (тепер Дзержинського) на Монастирок (передмістя Острога). Над колоною майоріли червоні прапори. Відбувся короткий мітинг. Поліція, що підоспіла, напала на демонстрантів поблизу Курганів.

У наступні роки, з посиленням реакції, значну частину членів КПЗУ заарештували і посадили до тюрми або виселили далі від радянсько-польського кордону. Але боротьба за права й свободу, за возз’єднання з Радянською Україною не припинялася. В жовтні 1936 року знову застрайкували робітники кравецьких майстерень. Вони вимагали 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати.

17 вересня 1939 року трудящі Острога радісно зустрічали своїх визволителів — воїнів Червоної Армії. Наступного дня у місті було створено тимчасове управління. З самого початку воно взялося налагоджувати роботу комунального господарства, лікувальних, культурно-освітніх закладів, торгівлі й постачання. Було здійснено націоналізацію приватних підприємств, великих житлових будинків, реконструкцію деяких промислових підприємств, ліквідовано безробіття, відкрито міську лікарню з безплатним обслуговуванням. 27 вересня в Острозі вийшов перший номер газети «Нове життя» —органу тимчасового управління. 22 жовтня 1939 року відбулися вибори депутатів до Народних Зборів Західної України. Обрали колишнього члена КПЗУ І. І. Ніколайчука, вчителя Острозької школи Ф. Ю. Гудова.

Було відкрито середню, чотири семирічні і початкові школи, педагогічне училище (створене замість учительської семінарії, яка з 1936 року називалась ліцеєм).

Після утворення у грудні 1939 року Ровенської області Острог став районним центром. Комсомольці міста були активними учасниками перебудови життя на соціалістичних засадах. Вони розповідали про життя молоді в східних областях Радянської України, організовували школи ліквідації неписьменності й малописьменності, проводили масово-політичну роботу серед населення. В лютому 1940 року в Острозі відкрито клуб і районну та міську бібліотеки, музей, якому передано експонати та історичні цінності колишніх поміщицьких маєтків.

Будівництво нового життя 22 червня 1941 року перервав напад на Країну Рад фашистської Німеччини. Мужньо захищали місто воїни Червоної Армії, воно кілька разів переходило з рук у руки. Обороняючи місто від загарбників, бійці проявляли зразки хоробрості і героїзму, багато з них полягли на полі бою, деяким з допомогою місцевих жителів вдалося врятуватися. Так, командир взводу Р. П. Ковригін, прикривши під час бою своїм тілом командира, узбека за національністю, Хайрутдинова, був тяжко поранений у ногу. Вилікувавшись, він вступив до партизанського загону і продовжував боротися з фашистами. Свій бойовий шлях Р. П. Ковригін закінчив у Берліні.

В той грізний час захищав Острог і начальник штабу окремого розвідувального батальйону 109-ї мотострілецької дивізії М. А. Пестерєв.

Після загибелі командира батальйону майора Юлборисова він прийняв на себе командування.

Незважаючи на кілька поранень, М. А. Пестерєв командував боєм до повної втрати сил. Після бою його знайшли жительки Острога Л. О. Мізернюк і К. М. Мізернюк. Протягом кількох днів вони приносили пораненому їжу. Згодом йому вдалося перейти лінію фронту, повернутись у Червону Армію.

В боях за Острог брали участь Н. Д. Ковальчук — житель міста Ліди Білоруської РСР, О. Д. Макаров — з міста Бариш Ульяновської області. Поранених, їх врятували і вивели з оточення жителі Острога.

З липня 1941 року Острог окупували гітлерівські війська. Незважаючи на жорстокий окупаційний режим, трудящі міста й навколишніх сіл подавали всіляку допомогу пораненим бійцям, переховували тих, хто потрапив в оточення. Житель міста О. С. Коберник організував і очолив комітет допомоги військовополоненим, який дбав про збір одягу, білизни, продуктів харчування для поранених і військовополонених.

Підпілля в Острозі розгорнуло діяльність наприкінці 1941 року. Його очолював комітет з дев’яти осіб, яким керував В. А. Томашевський. До комітету входили також К. М. Дмитрук, Г. М. Томашевський, М. А. Томашевський (Громов), В. П. Лавров, П. Д. Ляшук, І. X. Головня, Т. Д. Гунько-Томашевська, Н. Г. Пирова. Активна діяльність членів комітету сприяла зростанню рядів підпільників в Острозі і навколишніх селах. На кінець 1942 року в організації налічувалося 40 чоловік. Підпільники розповсюджували листівки, повідомлення Радінформбюро, які одержували від партизанів. Жителі міста, залізничники станцій Острог і Могиляни не раз читали полум’яні заклики перешкоджати вивезенню молоді до Німеччини, відправляти її до партизанів, організовувати на транспорті диверсії і саботаж.

Острозькі підпільники здійснили кілька диверсій на території міста і району. Група В. П. Лаврова вчинила напад на маслозавод в Острозі, підпільники С. С. Шевцов, Г. Т. Мельничук і І. Ф. Незамаєв — на маслопункт у селі Слобідці, де зруйнували устаткування. Разом з партизанами підпільники знищували окупантів та їх пособників — українських буржуазних націоналістів, пускали під укіс ворожі ешелони з живою силою і бойовою технікою. Встановивши зв’язок з підпільною організацією Плужнянського району Хмельницької області, острозькі підпільники спільно здійснили збройні напади на районний центр Плужне і Клембовський цукрозавод. 1943 року кількість підпільників зростала. Членами організації стали подружжя Нелінцевих — хірург Михайло Юхимович і стоматолог Ганна Єреміївна, юнаки Г. Томашевський і О. Лавров. Розвідувальні матеріали про становище в Острозі, які передали Б. С. Самійленко, П. Д. Ляшук та С. С. Шевцов, допомогли партизанському загону ім. Т. Г. Шевченка 13 січня 1944 року оволодіти східною частиною Острога — Новим містом, а наступного дня у взаємодії з диверсійним загоном О. І. Петрова, партизанськими загонами К. Т. Шакуна і В. Божевського — Старим містом. Під час цих операцій партизани захопили багаті трофеї — велику кількість зброї, автомашини, мотоцикли. Відійшовши до своїх баз, партизани продовжували боротьбу з фашистами. Коли до Острога підійшли воїни 866-го стрілецького полку 287-ї стрілецької дивізії 24-го корпусу 13-ї армії 1-го Українського фронту, партизани з’єдналися з ними і взяли участь у боях. 27 січня 1944 року місто було визволене. 186 радянських воїнів віддали своє життя, визволяючи місто від німецько-фашистських загарбників. Трудящі Острога свято бережуть пам’ять про своїх визволителів. Вона увічнена пам’ятником на братському кладовищі, де поховані герої.

673 жителі Острога брали участь у боях на фронтах Великої Вітчизняної війни. В центрі міста височить обеліск на честь полеглих на фронтах. 272 жителі міста нагороджені бойовими орденами й медалями Союзу РСР. Високої нагороди — орденів Слави 2-го і 1-го ступенів удостоєно М. О. Митьолкіна, В. С. Голошумова.

У 25-у річницю визволення Острога від німецько-фашистських загарбників колишнім начальнику політвідділу 287-ї стрілецької дивізії В. Л. Якуніну (нині пенсіонер, житель міста Славути), командиру 2-го батальйону 866-го стрілецького полку М. Г. Федотову і командиру взводу цього ж полку А. Д. Провізіону (проживає в місті Сумах) постановою виконкому міської Ради присвоєно звання почесних громадян міста.

Німецько-фашистські окупанти завдали місту великих втрат і руйнувань. Гітлерівці розстріляли 6400 мирних громадян, вивезли на каторгу до Німеччини 257 юнаків і дівчат. Було спалено й підірвано значну частину промислових підприємств і культурно-освітніх закладів, майже повністю зруйновано центр міста. Якщо в 1939 році в місті проживало 14 846 чоловік, то на час визволення налічувалося лише 4494.

З перших днів визволення Острога від гітлерівських окупантів була відновлена діяльність радянських і партійних органів. Під керівництвом комуністів, незважаючи на опір націоналістичних банд, трудящі взялися до відбудови народного господарства. Насамперед відбудували електростанцію і міський водогін, створили промислову артіль «Перше травня», де виготовлялися бочки, колеса до возів, смола. Пустили невеликий сироварний завод. Млини, пекарні та інші дрібні підприємства об’єднали в районний харчокомбінат. У 1944 році були створені промартілі ім. Жовтневої революції, 1 Травня. Через кілька місяців у шевському, кравецькому, бляхарському, гончарному цехах цих артілей налічувалося близько 100 робітників. Було налагоджено постачання населення промисловими і продовольчими товарами — відкрито п’ять магазинів державної торгівлі.

Держава подбала про організацію медичного обслуговування. В місті почала діяти лікарня. В 1950 році в ній вже працювало 35 чоловік, у т. ч. 9 лікарів.

Населення міста одержало допомогу від держави грішми і лісоматеріалами для ремонту жител. Міська Рада організовувала загальноміські суботники і недільники для ремонту будинків, впорядкування вулиць і площ. Були посаджені декоративні дерева на вулицях, у 1948 році закладено парк ім. 30-річчя ВЛКСМ.

У березні 1944 року відновили роботу середня й семирічна школи, спецшкола, дитячий будинок, клуб, дві бібліотеки. 1 вересня почалося навчання в педагогічному училищі за скороченою дворічною програмою. 1945 року створено школу фабрично-заводського навчання. З 1947 року почали працювати середня й семирічна вечірні школи. В середній вечірній школі вчилася не лише міська молодь, а й та, що мешкала у навколишніх селах.

Радянська влада подавала велику допомогу навчальним закладам для якнайшвидшої нормалізації роботи. Виділялись відповідні кошти для ремонту приміщень, закупки шкільного інвентаря й обладнання, прибували кваліфіковані кадри.

Люті вороги трудящого народу — українські буржуазні націоналісти — чинили шалений опір соціалістичним перетворенням. Вони вели ворожу пропаганду, вбивали з-за рогу партійно-радянських активістів, тероризували населення. Від рук мерзенних запроданців загинули працівник райуповмінзагу, активний учасник підпільної боротьби під час польської окупації М. А. Петрук, інструктор райкому комсомолу В. Козаков.

Трудящі міста, ведучи боротьбу з оунівськими бандами, активно будували нове життя. Розширювались промислові артілі, зростало виробництво продукції. До 1950 року господарство міста було відбудовано.

22 серпня 1948 року індивідуальні господарства з передмістя Бельмажа об’єдналися в сільськогосподарську артіль «Зоря». Головою її обрали місцевого жителя — комуніста В. G. Кузіна. Наприкінці місяця мешканці вулиці Дзержинського, які мали землю, організували колгосп ім. Т. Г. Шевченка.

Коли почався масовий колгоспний рух у районі,, виникла гостра потреба в спеціалістах сільського господарства, на базі школи ФЗН створили сільськогосподарську школу з однорічною програмою. Випускники її працювали у молодих колгоспних господарствах зоотехніками, ветфельдшерами, бухгалтерами.

50—60-і роки були періодом дальшого всебічного розвитку Острога. Швидко зростала промисловість. У серпні 1954 року створено автопідприємство, в якому налічувалося 4 автобуси, 20 вантажних автомашин, працювали 123 робітники і службовці. 1958 року став до ладу хлібозавод потужністю понад 20 тонн хліба на добу. Промартіль «Перше травня» 1960 року реорганізували у меблеву фабрику. До 1970 року число робітників і службовців фабрики потроїлось, а виробництво продукції зросло у 10 разів. У зв’язку з розширенням господарського і культурного будівництва, зростанням попиту на будівельні матеріали 1960 року пущено цегельний завод промкомбінату, 1966 року — цегельний завод «Міжколгоспбуду».

Зросли виробничі потужності підприємств, зокрема меблевої фабрики, автопідприємства, масло-сироварного заводу, харчового й промислового комбінатів, лісгоспзагу. Якщо у 1965 році всі підприємства міста виробили промислової продукції на 4881 тис. крб., то в 1970 році — на 8972 тис. Збільшення випуску промислової продукції досягнуто не тільки за рахунок росту виробничих потужностей, але й завдяки значному підвищенню продуктивності праці на основі розширення механізації і вдосконалення технології виробничих процесів. Достроково, до 7 листопада 1970 року, підприємства виконали виробничий план восьмої п’ятирічки. Радянський уряд високо оцінив вклад робітничих колективів у здійснення завдань восьмої п’ятирічки. 18 кращих робітників відзначені урядовими нагородами. Ордена Леніна удостоєний столяр меблевої фабрики П. О. Марченко, ордена Трудового Червоного Прапора — монтер електромережі Острозького району А. І. Кротюк, шофер авто-підприємства В. П. Турчинський. 812 трудівників міста нагороджено медалями «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». 22 жителі занесено до районної Ленінської Книги трудової слави.

Натхнені рішеннями XXIV з’їзду КПРС, трудящі міста розгорнули соціалістичне змагання за дострокове виконання завдань дев’ятої п’ятирічки. На підприємствах знайшла палку підтримку ініціатива колективів Ровенського льонокомбінату та Костопільського ордена Леніна домобудівного комбінату про підвищення ефективності промислового виробництва й продуктивності праці. У промкомбінаті та на інших підприємствах збільшується число послідовників шліфувальника Кіровського заводу в Ленінграді Лебедева, який виступив ініціатором змагання за виконання п’ятиденного завдання протягом чотирьох днів. 96 робітників міста виконали виробниче завдання першого року дев’ятої п’ятирічки за 9—10 місяців. В колективах відбулося урочисте вшанування ударників першого року п’ятирічки. Колектив автопідприємства здобув першість у змаганні серед автопідприємств області і третє місце в республіці.

У 1971 році в місті став до ладу пивоварний завод потужністю 1 млн. декалітрів за рік, у 1972 році — асфальтовий завод, розпочалося спорудження заводу дренажних труб, приміщення для санітарно-епідеміологічної станції.

В післявоєнні роки широко велося житлове будівництво, багато зроблено для поліпшення побутових умов населення, впорядкування міста. Було споруджено 926 комунальних та індивідуальних житлових будинків, у т. ч. за 8-му п’ятирічку — 158 будинків. Свої житлові умови поліпшили 1100 сімей. 860 квартир газифіковано. На північно-західній околиці міста виросла нова вулиця, названа ім’ям Юрія Гагаріна. Вона забудована дво- і триповерховими будинками з усіма комунальними вигодами. По вулицях міста курсують автобуси. Заасфальтовано вулиці Леніна, Ревкомівську, Дзержинського, Мануїльського, прокладено об’їзну дорогу для вантажного транспорту, забруковано кілька інших вулиць. У 1968 році стало до ладу нове приміщення комбінату побутового обслуговування, у 1971 році — відкрито майстерню ремонту санітарно-прибиральної техніки. Працює міська АТС. У 1971 році розпочало роботу ще одне відділення зв’язку.

Восени 1967 року центр міста прикрасила велика споруда адміністративного будинку, в якому розміщені райком партії, райвиконком, райком комсомолу та інші установи. Перед будинком — добре впорядкована площа. 6,5 га займає міський парк, названий Ювілейним на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. У 1970 році став до ладу триповерховий адміністративний будинок меблевої фабрики, де розміщено також робітничу їдальню, у наступному році — будинок управління сільського господарства райвиконкому. 1973 року завершено будівництво восьмирічної інколи.

В роки дев’ятої п’ятирічки буде споруджено 294 квартири і 152 індивідуальні будинки. Далі вестимуться роботи по благоустрою. Буде забруковано 15 км доріг, реконструйовано вуличне освітлення.

Зросла торговельна мережа. Якщо у 1966 році у місті працювало 23 продовольчі і промтоварні магазини, які продали товарів на 4684 тис. крб., то у 1970 році вже було 28 магазинів, а товарооборот досяг 9787 тис. крб. У 1971—1972 рр. стали до ладу триповерховий ресторан райспоживспілки «Острог» з магазином кулінарії, ресторан-кафе комбінату громадського харчування «Вілія», універмаг.

Поліпшилося медичне обслуговування населення міста. У місті є поліклініка, дві аптеки, пологовий будинок, жіноча й дитяча консультації, швидка медична допомога. На околиці Острога виросло нове лікарняне містечко. Трудящих обслуговують 50 лікарів і 170 середніх медпрацівників.

Дбають у місті про розвиток фізкультури і спорту. Тут є 29 спортивних майданчиків; 690 чоловік стали спортсменами-розрядниками.

Глибокі зміни відбулися в галузі освіти і культури. 1972 року в Острозі налічувалося три середні й одна восьмирічна школи, три спецшколи, музична школа, навчально-виробничий комбінат побутового обслуговування, вечірня й заочна середні школи робітничої молоді, спортивна, в яких навчалося 3790 дітей. У школах працює 300 учителів, переважно з вищою освітою. Серед них заслужені вчителі УРСР, батько й син О. С. і В. О. Коберники, директор середньої школи № 1 В. С. Кондратенко —кавалер ордена Леніна, делегат XXIV з’їзду КПРС. Місто дало країні 12 докторів і кандидатів наук, серед них М. Є. Путов —доктор технічних наук, М. П. Ковальський — кандидат історичних наук, О. С. Зарічнюк — кандидат хімічних наук, М. С. Бившук — кандидат медичних наук.

Є у місті три бібліотеки для дорослих і дітей, кілька профспілкових бібліотек, в яких налічується 96 тис. примірників книжок. Багато сімей мають власні бібліотеки. На кожну тисячу мешканців припадає півтори тисячі примірників газет і журналів.

В Острозі діють районний будинок культури, споруджений в 1958 році, кінотеатр «Зірка», кілька профспілкових клубів. У 1959 році театральному колективу будинку культури присвоєно почесне звання народного самодіяльного театру. Великим успіхом користуються у виконанні острозьких аматорів п’єси українських класиків І. П. Котляревського, Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, М. Л. Кропивницького, радянських письменників О. Є. Корнійчука, В. М. Собка та інших.

Під час підготовки до 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, 50-річчя встановлення Радянської влади на Україні, до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна в місті були проведені фестивалі художньої самодіяльності, в яких взяли участь колективи промислових підприємств, медичних, культурно-освітніх закладів і шкіл — близько 700 чоловік, кінофестивалі. Оркестр народних інструментів районного будинку культури на заключному огляді республіканського фестивалю відзначено бронзовою медаллю.

З великим успіхом пройшов у 1967 році тиждень дружби народів СРСР, присвячений 50-річчю Радянської влади. Острог відвідали посланці трьох братніх республік — Азербайджану, Білорусії та Естонії. Гості побували в школі-інтернаті, музеї, зустрілися в будинку культури з жителями міста. Приїзд посланців трьох республік перетворився у справжнє свято дружби народів.

Як свято братерства пройшли виступи Рязанського російського хору, Кишинівського російського драматичного театру, що відбулися в будинку культури напередодні 50-річчя утворення Союзу РСР.

В цей час на автопідприємстві, де поряд з українцями працюють росіяни, білоруси, грузини, представники інших народів нашої країни, відбувся вечір на тему «У нас одна Вітчизна-мати, а ми її вірні сини», в колективах інших підприємств прочитані лекції з циклу «Ленін — натхненник і організатор утворення СРСР», «Дружба народів СРСР — могутня сила розвитку радянського суспільства», «Торжество ленінської національної політики на Україні», в кінотеатрі проведено кінофестиваль.

Підприємства та установи міста підтримують економічні та культурні зв’язки з багатьма підприємствами та установами Радянського Союзу, зарубіжних країн. З багатьох братніх республік Острог одержує машини та устаткування, промислові та культурно-побутові товари. Обладнання для пивоварного заводу надійшло з Ленінграда, для меблевої фабрики — з Білорусії, автомашини для автопідприємства — з Москви, Ульяновська, побутові товари, зокрема холодильники, телевізори — з Риги, Мінська і заводів Молдавії. На колгоспних ланах району працюють потужні трактори Волгоградського й Мінського заводів. Три підприємства і дві школи міста є колективними членами Товариства радянсько-болгарської дружби. Учні середньої школи-інтернату ім. Я. Мацути листуються з учнями гімназії ім. Д. Благоєва міста Відіна Народної Республіки Болгарії.

Працює у місті краєзнавчий музей. У ньому зберігаються рукописи і стародруки XVI—XVII ст., є бібліотека з книжковим фондом 7250 одиниць, документи про реставраційні роботи замкових укріплень, які проводилися в 1912—1914 рр. під керівництвом академіка архітектури П. П. Покришкіна й архітектора-інженера В. Г. Леонтовича, роботи народного художника СРСР В. І. Касіяна, народних художників У РСР 0. Л. Кульчицької, А. І. Монастирського, збереглися цікаві матеріали, які розповідають про діяльність видатних діячів культури, які жили, працювали або перебували в Острозі, зокрема про письменника-полеміста Г. Д. Смотрицького, великого українського поета Т. Г. Шевченка, видатного українського радянського вченого-філолога, сходознавця, письменника А. Ю. Кримського, українського радянського літературознавця П. К. Волинського та ін. Експонати радянського періоду показують велич соціалістичних перетворень в Острозі та в районі.

Міститься музей у відремонтованому замку, збудованому Данилом Острозьким у XIV ст. Це триповерхова споруда, що стоїть на урвищі гори Замкової, яка колись була оточена муром. В’їхати до замку можна було лише через міст і кам’яну браму. Великі його льохи призначались для в’язнів. І зараз у мурі є дерев’яні балки із залізними гаками, де страчували приречених. У трьох поверхах замку містилися житлові кімнати.

На Замковій горі, обіч краєзнавчого музею, збереглися Богоявленська церква — архітектурна пам’ятка XV ст., Кругла, або Нова, башта (XVI ст.).У місті збереглися також Татарська башта (XVI ст.), Луцька башта (брама) XVI ст. Радянський уряд охороняє історико-архітектурні пам’ятки, асигнує відповідні кошти на їх ремонт. Реставровано Луцьку браму; проводяться реставраційні роботи Богоявленської церкви, в ній буде відкрито музей атеїзму.

Великою подією в культурному житті міста стало відкриття 1964 року пам’ятника Т. Г. Шевченку. Біля підніжжя його покладено землю з могили Великого Кобзаря. Пам’ятник поставлений у парку, поблизу того місця, де в XVI ст. була друкарня І. Федорова. 1970 року споруджено пам’ятник на могилі будьонівських кіннотників, які полягли в бою у липні 1920 року.

Багатогранне життя трудящих скеровують партійні організації. В місті налічується 44 первинні партійні організації, в них — 980 комуністів. Надійними помічниками комуністів є 1,5-тисячний загін комсомольців, які об’єднані в 33 первинних комсомольських організаціях. 50 чоловік, у т. ч. 27 членів КПРС, обрано депутатами до міської Ради. Через постійно діючі комісії міська Рада здійснює в трудових колективах організаторську й виховну роботу, контролює виконання підприємствами державних планів, дбає про благоустрій міста, охорону здоров’я, розвиток освіти і культури.

Змістовне, цікаве життя міста і всього району знаходить своє відображення на сторінках районної газети «Зоря комунізму».

З кожним роком росте й молодіє старовинне місто Острог. Трудову славу і шану здобувають його жителі, вільні господарі своєї долі. В центрі міста височить пам’ятник засновникові Комуністичної партії і Радянської держави В. І. Леніну. Біля підніжжя пам’ятника ніколи не в’януть квіти, бо завжди житимуть любов і вдячність трудящих давнього, але по-новому юного міста до свого вождя і вчителя.

Г. Р. РАВЧУК, І. О. ТКАЧ