Післявоєнне відновлення народного господарства на Ровенщині
Руїни і згарища залишили після себе німецько-фашистські загарбники. Область зазнала незліченних людських втрат і величезних матеріальних збитків. Гітлерівці висадили в повітря, спалили і пограбували 456 промислових підприємств, зруйнували 50 проц. житлового фонду. По області окупанти повністю знищили 176 і дуже пошкодили 462 населені пункти. Великих збитків завдано селам Острозького, Ровенського, Рокитнівського, Сарненського, Тучинського районів.
Особливо багато шкоди фашистські загарбники і українські буржуазні націоналісти завдали сільському господарству. Вони пограбували 465 колгоспів, вивезли до Німеччини близько 23 тис. коней, понад 49 тис. голів великої рогатої худоби, більш як 40 тис. свиней. Загальна сума збитків по області становила близько трьох млрд. карбованців.
Жахливі злочини гітлерівці вчинили проти радянських людей. По Ровенській області вони знищили 158 942 чоловіка, з них військовополонених 57 996 чоловік, вигнали до Німеччини 22 272 чоловіка.
Трудящі Ровенщини з ентузіазмом взялися відроджувати народне господарство. Відновлювались на місцях партійні, комсомольські і радянські органи, в роботу активно включалися колишні партизани і підпільники. В усіх 30 районах знову почали працювати райкоми КП(б)У і ЛКСМУ, райвиконкоми. Було створено 871 сільську Раду. Неоціненну допомогу у відбудові Ровенщини подав ЦК КП(б)У, який надіслав сюди із східних областей УРСР на роботу 5 тисяч досвідчених партійних, комсомольських, радянських і господарських працівників.
Сповнені бажання допомогти Червоній Армії швидше добити ненависного ворога, трудящі Ровенщини весною 1944 року внесли у фонд оборони 1800 тис. пудів хліба, 1380 тис. пудів картоплі, 360 тис. пудів м’яса, зібрали на танкову колону «Ровенщина» 12 мли. крб. У 1944 році було реалізовано на 33 млн. крб. Державної воєнної позики. Для госпіталів, які розміщалися в Ровно і Дубні, населення області зібрало 88 тис. подарунків, передало 2,5 тис. ліжок, 41 тис. кілограмів молока, 120 тонн овочів і фруктів. Широко розгорнулася шефська допомога шахтарям Донбасу хлібом, картоплею, лісом, провадилася мобілізація трудових резервів на відбудову шахт, а також підприємств металургійної промисловості країни.
Вся організаторська, господарська й масово-політична робота на Ровенщині проходила в умовах жорстокої класової боротьби з недобитками банд українських буржуазних націоналістів, які намагалися перешкодити відновленню радянського життя в області, тероризували населення, по-звірячому вбивали радянських активістів. Лише за одну ніч в с. Мульчицях Рафалівського району бандити пограбували і вбили 50 чоловік. Партійна організація Ровенщини вжила заходів до масового розповсюдження «Звернення Уряду УРСР до учасників так званих «УПА» і «УНРА», в якому викривалося антинародне обличчя українських буржуазних націоналістів. Водночас були створені з місцевих активістів винищувальні загони, які разом з військовими частинами рішуче викорінювали злочинну діяльність оунівських банд. В області діяло 968 груп охорони громадського порядку, що об’єднували 16 078 радянських активістів.
Відбудова народного господарства проходила у важких умовах: на фронтах ще точилися жорстокі бої з гітлерівськими фашистами. Війна вимагала величезних матеріальних і людських ресурсів, і держава не могла повністю забезпечити визволену від окупантів область досвідченими кадрами, промисловою й сільськогосподарською технікою, будівельними матеріалами, сировиною, насінням. І все ж радянський уряд робив усе можливе, щоб допомогти трудящим краю. З Російської Федерації, Казахстану, Вірменії, Грузії та інших республік сюди надходили автомашини, трактори, верстати, цегла, хліб, рис, одяг. Для відбудови основних промислових підприємств держава виділяла значні кошти. Воїни 1-го Українського фронту допомогли селянам засіяти 6 тис. гектарів землі.
Завдяки щоденному піклуванню партії й уряду про відбудову народного господарства, братній допомозі союзних республік, мобілізації місцевих ресурсів, героїчній праці трудящих Ровенщини швидко заліковувались рани, завдані війною. Вже на кінець 1944 року було відбудовано і введено в дію 179 промислових підприємств, у т. ч. 16 цегельних, 2 скляні, 9 лісопильних заводів, Моквинська паперова фабрика, 30 маслозаводів, 70 промислових артілей.
Коли закінчилась Велика Вітчизняна війна, відбудова народного господарства значно прискорилась, набрала ще більших масштабів. Мобілізуючу роль у виробничій діяльності населення краю відіграла постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У «Про заходи по відбудові та дальшому розвитку господарства у Львівській, Стані-славській, Дрогобицькій, Тернопільській, Ровенській, Волинській, Чернівецькій областях на 1945 рік». Трудящі Ровенщини під керівництвом обласної партійної організації ще з більшою енергією працювали, піднімаючи з руїн міста й, села, підприємства, культурно-освітні заклади. Всюди проходили суботники, створювались ударні комсомольські бригади, розгорталося соціалістичне змагання.
Велике значення у відродженні господарства і зміцненні економіки області мав «Закон про п’ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства СРСР на 1946—1950 рр.». Цей документ широко обговорювався на зборах трудящих, на його основі розроблялися плани виробничої діяльності колективів кожного міста й села. Над втіленням в життя величних накреслень енергійно трудилося все населення краю.
У 1947 році діяли всі підприємства легкої та харчової промисловості, до ладу стало 456 підприємств. До 31-ї річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції 244 колективи достроково виконали свій річний план і дали країні на 9,2 млн. крб. надпланової продукції.
За 1946—1950 рр. було повністю відбудовано і реконструйовано промисловість. Разом з тим розгорталося спорудження нових підприємств. Були зведені просторі корпуси Костопільського домобудівного комбінату, Дубнівської трикотажної фабрики, Ровенського авторемонтного заводу, почато будівництво нового Здолбунівського цементного заводу (нині цементно-шиферний комбінат), Ровенського, Межиріцького, Дубнівського, Острожецького овочесушильних заводів.
План останнього року четвертої п’ятирічки промисловість краю виконала на 104,4 проц. Зростання обсягу виробництва продукції у порівнянні з 1948 роком становило 135 проц. А по окремих галузях промисловості цей показник значно вищий. Зокрема, виробництво цукру зросло на 216 проц., будівельної цегли — на 187. Невпинно підвищувалась і продуктивність праці: в 1948 році середній виробіток продукції на одного робітника становив 4,3, а в 1950 році — 6,1 тис. карбованців.
Загальні підсумки четвертої п’ятирічки показали, що темпи розвитку промисловості в західних областях були набагато вищі, ніж по республіці в цілому. Якщо рівень продукції в 1950 році по республіці перевищував довоєнний на 15 проц., то у Ровенській області — на 66 процентів.
У ході соціалістичного змагання за дострокове виконання п’ятирічки робітники працювали з великим ентузіазмом. 400 робітників за п’ятирічку виконали 6 річних норм, 130 — 7,90 — 8, 17 — 10. А токар Здолбунівського вагонного депо В. О. Александров здійснив три п’ятирічні плани.
Фашистська окупація, воєнні дії і безчинства оунівців дуже підірвали сільське господарство. Окупанти пограбували колгоспи й МТС, створені до війни, і ліквідували їх. Після визволення в області, власне, не було колективних господарств, а існували лише одноосібні. Вони мали примітивні знаряддя праці, збирали мізерні врожаї. Врожайність зернових не перевищувала 5—7 цнт з гектара. Партійні і радянські органи значну увагу приділяли допомозі селянам в налагодженні сільськогосподарського виробництва і підготовці їх до колективізації.
В 1945 році відновлюється діяльність усіх 30 МТС, які існували до війни. Радянський уряд надсилає сюди 174 трактори, різноманітний сільськогосподарський реманент. З східних областей України на Ровенщину прибули висококваліфіковані спеціалісти — агрономи, зоотехніки, механіки. Було організовано 640 земельних громад. Для безкінних і однокінних господарств створено 21 тисячу добровільних супряг, які обслуговували тягловою силою 58 564 селянські двори. Поступово відновлювали свою діяльність і колгоспи. В 1947 році їх було вже 180, вони об’єднували 10 500 селянських господарств.
Підвищувалась врожайність зернових культур, в середньому вона становила 13,7 цнт з гектара.
Одним з головних завдань партійних і радянських органів після лютневого (1947 р.) Пленуму ЦК ВКП(б) стає колективізація сільського господарства західних областей України. Вирішальну роль у цьому відіграли партійні і комсомольські організації. В селах, колгоспах, МТС і радгоспах області на кінець 1950 року працювало 1329 комуністів, об’єднаних у 194 первинні партійні організації, 46 кандидатських і партійно-комсомольських груп. Наприкінці 1950 року в усіх колгоспах були первинні парторганізації, працювали 818 первинних комсомольських організацій1. Велику роботу виконували і місцеві Ради депутатів трудящих. Вони послідовно проводили в життя закони Радянської влади, захищали бідноту від куркульства, подавали допомогу сім’ям воїнів Радянської Армії, вдовам, сиротам.
Для ознайомлення з досвідом колективного господарювання в листопаді 1948 року 120 хліборобів області відвідали Полтавщину. Там вони побували в передових колгоспах, знайомились з їх роботою, з життям колгоспного села. Потім учасники цієї екскурсії були прийняті у Києві керівниками ЦК КП(б)У і уряду УРСР. На Ровенщину, в свою чергу, приїжджали передовики колгоспного виробництва Полтавської, Сумської, Житомирської та інших областей України. Вони допомагали трудящим області організовувати виробничі процеси в молодих колгоспах, розповідали їм про свої трудові успіхи. Все це позитивно впливало на селян-одно-осібників, які на власні очі переконувались у перевагах колективного господарювання. Повсякденна організаторська й виховна робота, проведена партійними, радянськими і комсомольськими органами, приносила добрі наслідки. У 1948—1949 рр. розгорнувся масовий рух за суцільну колективізацію сільського господарства. В колгоспи пішов середняк. На початок 1949 року в області вже налічувалося 619 колгоспів, вони об’єднували 43 300 селянських господарств. А в Корецькому, Вербському, Рокитнівському, Сарненському, Степанському, Клесівському районах артілі були в кожному селі. На 10 500 гектарів зросла посівна площа. У 1948 році Ровенщина продала державі понад план 245 500 пудів хліба.
До кінця четвертої п’ятирічки колективізація на Ровенщині була в основному завершена. В області налічувалось 1077 колгоспів. XVII з’їзд КП(б)У, підсумовуючи наслідки боротьби українського народу за дострокове виконання четвертої п’ятирічки, відзначав: «Великою перемогою нашої партійної організації є завершення колективізації сільського господарства в західних областях. На основі суцільної колективізації в цих областях ліквідовано куркульство, завдано нищівного удару недобиткам українських буржуазних націоналістів».
Спочатку колгоспи були невеликими, організаційно і економічно неміцними. Держава подавала їм допомогу, виділяла техніку для МТС, які обслуговували колгоспне виробництво. Уже в 1950 році на колгоспних і радгоспних полях області працювали 1201 трактор, 36 різних комбайнів. Для підготовки кадрів сільського господарства було відкрито Межиріцьку однорічну сільськогосподарську школу механізації сільського господарства й Острозьку зооветшколу. Протягом 1944—1950 рр. центральні державні органи направили в Ровенську область 2311 агрономів, зоотехніків, ветпрацівників та інших спеціалістів сільського господарства. Організовувалось також навчання рядових колгоспників у агрономічних та зооветеринарних гуртках. У 1950/51 навчальному році в області працювали 394 агрономічні і 379 зооветеринарних гуртків. Ними було охоплено 26 500 чоловік.
Для економічного зміцнення молодих колгоспів західних областей УРСР, перетворення їх на зразкові господарства за рішенням ЦК ВКП(б) від 13 грудня
1949 року були створені політвідділи MTС, а при обласних управліннях сільського господарства — політичні сектори. Працівники політсектора і політвідділів MTС області регулярно виступали з лекціями і доповідями перед хліборобами, роз’яснювали їм політику Комуністичної партії і Радянського уряду. При MTС були також створені агітколективи. Вони проводили значну виховну роботу серед колгоспників, допомагаючи їм краще розбиратися у внутрішній і зовнішній політиці партії. Безпосередньо на полі і фермах виступали культбригади. Тільки в 1950 році вони дали 1200 концертів.
Дбаючи про розвиток громадського тваринництва й рослинництва в області, Радянська держава в 1946—1950 рр. виділила кредит у сумі 2251,4 тис. крб. Крім того, колгоспам була видана насіннєва позика — 8147 тонн зернових культур, завезено 39 616 тонн мінеральних добрив. Державна допомога забезпечила дальше зміцнення колгоспів.
За ці роки в колгоспах області виросли передовики виробництва, які своєю чесною, самовідданою працею добилися високих показників у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності громадського тваринництва. Ще в 1947 році ланка С. М. Слободи з колгоспу ім. РСЧА Мізоцького району зібрала з гектара по 25 цнт зернових, а ланка С. С. Сливи з колгоспу ім. 17 Вересня Корецького району у наступному році виростила по 500 цнт цукрових буряків. Понад 300 цнт картоплі з гектара зібрали ланки О. М. Холявко та П. Ф. Чухрай з Червоноармійського і Березнівського районів. Колгоспниці М. М. Галушко, А. К. Макарчук, Г. С. Четвертюк з Демидівського, Острожецького та Березнівського районів у 1949 році одержали в середньому по 17—22 поросят на одну свиноматку.
Партія й уряд високо оцінили сумлінну працю колгоспних трударів. У 1947— 1949 рр. 274 передовики сільського господарства області були нагороджені орденами й медалями СРСР. Троє з них — П. Ф. Чухрай, С. С. Слива, М. М. Галушко— удостоєні ордена Леніна.
Відбудовуючи промисловість і сільське господарство з допомогою усієї країни, трудящі Ровенщини докладали чимало зусиль, щоб швидше підняти з руїн міста й села, зробити їх ще кращими, ніж вони були до війни. Для спорудження нових жител держава надала населенню кредит 3,5 млн. крб. в розстрочку на 10 років. 21 травня 1945 року обком партії та облвиконком прийняли постанову «Про допомогу населенню, яке потерпіло від німецької окупації та українсько-німецьких націоналістичних банд, у відбудові житлових приміщень». Ця постанова передбачала переселення уже до кінця року всього населення, яке жило в землянках, у заново збудовані хати. Для забудовників виділявся лісоматеріал та інші будівельні матеріали, при кожній сільській Раді з досвідчених майстрів були створені будівельні бригади. Поряд з будівництвом нових будинків ремонтувалися старі приміщення. В 1947 році на капітальний ремонт жител держава виділила для області 2950 тис. крб. І вже 1950 року в основному було відновлено увесь житловий фонд. Широким фронтом йшло будівництво нових житлових і громадських приміщень. Виростали багатоповерхові будинки з упорядкованими квартирами в Ровно, Дубні, Сарнах. За четверту п’ятирічку в містах було споруджено 199,3 тис. кв. метрів житлової площі.
Впорядковувалися села. Замість курних, дерев’яних хат, з підсліпуватими віконцями, критих здебільшого соломою, за архітектурними планами зводилися світлі цегляні будинки під бляхою, оздоблені українським орнаментом. На місці згарищ і руїн виростали нові села, як Великі Цепцевичі Володимирецького, Балашівка Березнівського, Кузьмівка і Кричильськ Сарненського районів та десятки інших.
Місцеві органи Радянської влади поряд із житловим розгорнули будівництво комунальних підприємств. Швидко були відбудовані готелі, лазні, електромережі, водопроводи в Ровно, Сарнах, Костополі, Острозі, Корці, Здолбунові. Лише на IV квартал 1944 року рішенням виконкому обласної Ради депутатів трудящих для цієї справи було виділено 590 тис. крб. Розпочалося шляхове будівництво, на яке асигнували 5026 тис. крб., налагоджувалось оранжерейно-паркове господарство. Закладалися парки, сквери, які незабаром стали окрасою міст і сіл, місцем відпочинку трудящих.
Значні кошти держава виділяла на охорону здоров’я. В містах і селах області розширювалась сітка медичних закладів. На кінець 1944 року працювало 36 лікарень, 88 фельдшерських, 68 фельдшерсько-акушерських пунктів та 13 пологових будинків. їх число зростало з кожним роком. Відкривалися нові лікувальні заклади. У 1950 році в області було 56 лікарень, 464 фельдшерсько-акушерські пункти, 35 пологових будинків. Населення обслуговували 429 лікарів і 1496 працівників середнього медичного персоналу.
Партійні і радянські органи області в складних умовах повоєнного часу багато зробили для організації народної освіти, культури. Уже в 1944/45 навчальному році було відбудовано 717 загальноосвітніх шкіл, де навчалось 99 тис. дітей і працювало 2285 учителів. З Харківської, Полтавської, Дніпропетровської та інших областей на Ровенщину, де не вистачало вчительських кадрів, прибуло понад 1000 досвідчених педагогів.
Обласна Рада депутатів трудящих постійно дбала про роботу шкіл. У липні 1945 року на своїй сесії вона накреслила ряд заходів, спрямованих на забезпечення виконання закону про всеобуч, у т.ч. укомплектування навчальних закладів учителями, створення інтернатів для учнів з віддалених сіл, організацію безплатного харчування дітей-сиріт тощо.
Розпочався похід проти неписьменності серед дорослого населення. Відновив роботу Ровенський учительський інститут (з 1953 року він реорганізований на педагогічний), почали працювати дубнівські сільськогосподарський і культосвітній технікуми, Острозьке, Дубнівське і Костопільське педучилища, ровенські фельдшерсько-акушерська школа і кооперативний технікум. У 1950 році вони підготували й направили на роботу в райони області 535 учителів, 118 медпрацівників, 55 культосвітніх працівників, 46 спеціалістів сільського господарства.
Щоб підвищити культурно-освітній рівень населення області, відбудовувалися клуби, бібліотеки, хати-читальні. Уже в липні 1945 року на Ровенщині працювало 28 районних будинків культури, 77 сільських клубів, 2 обласні, 29 районних, 35 сільських бібліотек та 278 хат-читалень. У 1073 гуртках художньої самодіяльності брало участь понад 10 тис. аматорів. Систематично проводились обласні, районні і міські огляди художньої самодіяльності.
Пропагувати рішення партії та уряду допомагали агіткультбригади. В 1947 році їх було 72, вони обслужили понад 10 тис. хліборобів. У наступному році вже налічувалося 99, а в 1950 році — майже 200 агіткультбригад. Високу майстерність показали бригади Острозького, Дубнівського, Олександрійського, Червоноармійського та інших районів.
Серед культурно-освітніх закладів краю одне з провідних місць належить Ровенському обласному музично-драматичному театру. Ще тривала Вітчизняна війна, а він уже виступав з п’єсами перед населенням. Першою післявоєнною його виставою була п’єса О. Корнійчука «Партизани в степах України». Пізніше з успіхом йшли «Любов Ярова» К. Треньова, «Лимерівна» Панаса Мирного, «Сильні духом» Д. Медведева і А. Грибньова та ін. Почали діяти також філармонія, Ровенський, Дубнівський та Острозький краєзнавчі музеї.
Успішне виконання завдань четвертої п’ятирічки стало основою для дальшого розвитку економіки Ровенщини. Зводилися корпуси нових підприємств, зокрема будівельної та харчової промисловості. З багатьох республік нашої країни надходили новітнє обладнання, верстати, машини. Ровенщина перетворювалась на розвинену промислову область. Зростала і чисельність робітничого класу, підвищувались його культурно-технічний рівень, трудова й політична активність.
На кінець п’ятої п’ятирічки випуск промислової продукції збільшився порівняно з 1950 роком на 83,5 проц. Було збудовано й здано в експлуатацію 15 нових підприємств, серед них Мізоцький цукровий, дубнівські овочесушильний і цегельний заводи, Сарненський, Гощанський, Зарічненський, Мізоцький маслозаводи. Перевиконували соціалістичні зобов’язання колективи Здолбунівського цементного заводу № 1, Моквинської паперової фабрики, Костопільського хімлісгоспу, Ровенської швейної фабрики, Дубнівського ливарно-механічного заводу, Гощанського молокозаводу, Здолбунівського локомотивного депо. Завдяки впровадженню нової техніки і технології, підвищенню кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників значно зросла продуктивність праці. На кінець п’ятирічки вона збільшилася на 71,8 проц. у порівнянні з 1950 роком.
Нові кроки індустріалізації області були здійснені у 1956—1965 рр. За цей час став до ладу Ровенський льонокомбінат, потужність якого становить майже 30 млн. метрів тканин на рік, були розширені Костопільський домобудівний та Здолбунівський цементно-шиферний комбінати, побудовані ровенські заводи високовольтної апаратури та тракторних запасних частин, залізобетонних виробів, Клесівський каменедробильний завод, Костопільський завод вакуумного скла та ряд інших підприємств. Тільки за роки семирічки в народне господарство області було вкладено понад 400 млн. крб., споруджено 150 нових промислових підприємств і цехів, реконструйовано 43 підприємства, введено в експлуатацію понад 4 тис. км ліній електропередач. Середньорічний приріст промислового виробництва становив 12,2 проц. при плані 8,5 проц. Понад завдання випущено виробів на суму 103 млн. карбованців.
За роки семирічки колективи підприємств освоїли випуск більше ста нових виробів. Високу оцінку дістали швидкотверднучий цемент, деревно-стружкові плити, високовольтна апаратура, яка йде і за межі країни, та інша продукція. Склалося високо-концентроване машинне виробництво. Докорінно змінилася структура промисловості. Створено важку індустрію, зокрема її найважливішу галузь — машинобудування. Швидкими темпами на індустріальній основі розвивались електротехнічна, металообробна промисловість та виробництво будівельних матеріалів. Якщо в республіці випуск валової продукції промисловості в 1965 році порівняно з 1940 роком зріс на 456 проц., то на Ровенщині — на 1138 процентів.
Велику допомогу в період індустріалізації краю трудящим Ровенщини подали братні народи нашої Батьківщини. Підприємства 72 міст надіслали машини, верстати й апарати для Ровенського заводу тракторних запчастин. З 50 міст Російської Федерації, Білорусії, Казахстану, Киргизії, Узбекистану, Таджикистану надходило обладнання для Ровенського заводу високовольтної апаратури. Спільними зусиллями народів-братів будувався Здолбунівський цементно-шиферний комбінат ім. 50-річчя Жовтня, Дубнівський і Острозький цукрові заводи та інші підприємства.
Ще величніші перспективи розвитку Ровенщини розкрилися у восьмій п’ятирічці. Обсяг капіталовкладень у 1966—1970 рр. зріс в 1,5 раза, порівнюючи з попередніми п’ятьма роками, а в промисловому будівництві — в 1,7 раза.
Всюди на підприємствах області розгорталося соціалістичне змагання за виконання планів восьмої п’ятирічки. Про його розмах яскраво свідчить те, що в патріотичному русі за комуністичну працю на Ровенщині в 1966 році брало участь понад 80 тис. чоловік. Заспівувачами цього походу були колективи Костопільського домобудівного комбінату, Ровенського заводу високовольтної апаратури і льонокомбінату, Здолбунівського цементно-шиферного комбінату. В авангарді йшли комуністи й комсомольці.
На промислових та будівельних підприємствах запроваджувалася механізація та автоматизація виробництва, активізувався рух винахідників та раціоналізаторів, зосереджувалась увага на поліпшенні організації праці та підвищенні якості продукції. Комуністи очолювали боротьбу за дострокове виконання виробничих планів. Творчим ставленням до праці відзначалися делегати XXIII з’їзду КПРС машиніст тепловоза Здолбунівського депо І. Д. Мельник та бригадир штукатурів будівельного управління № 24 Л. П. Дозорцева, делегат XXIII з’їзду КП України машиніст екскаватора Здолбунівського цементно-шиферного комбінату В. А. Кухтицький, слюсар Ровенського заводу високовольтної апаратури, заслужений раціоналізатор УРСР О. Ф. Молчанов, бригадир бетонників на спорудженні Ровенського заводу азотних добрив П. С. Яковенко та багато інших.
Наслідком самовідданої праці колективів підприємств стало дострокове виконання виробничих планів. Колектив Ровенського заводу високовольтної апаратури, який зайняв перше місце в області по раціоналізації і винахідництву, одержав 134 тис. крб. надпланових прибутків. Колектив Костопільського домобудівного комбінату одним з перших на Ровенщині завоював високе звання підприємства комуністичної праці. За досягнуті успіхи комбінат в 1966 році нагороджено орденом Леніна. На комбінаті працює багато раціоналізаторів, які своїми цінними винаходами і технічними вдосконаленнями прискорюють виробничий процес. Наприклад, за пропозицією начальника цеху К. М. Багнюка було створено спеціальний цех, де з обрізків дерева виготовляються паркетні плитки, що дає велику економію сировини.
Самовіддано працювали трудящі області в ювілейному 1967 році. Стаючи на ювілейну вахту, вони брали підвищені соціалістичні зобов’язання. На честь 50-річчя Великого Жовтня підприємства області достроково виконали 10-місячне завдання, давши країні понад план на 17,5 млн. крб. продукції. 15 колективів завоювали пам’ятні прапори. Серед них Здолбунівський цементно-шиферний комбінат, Квасилівський дослідний завод, Ровенське будуправління № 22 та інші.
З новим трудовим натхненням готувалися трудящі краю до відзначення 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. На підприємствах народжувалися цінні починання, в яких яскраво виявлялося комуністичне ставлення до праці, висока патріотична свідомість радянських людей. Колектив Смизького ДОКу ім. Кірова виступив ініціатором змагання за підвищення рентабельності виробництва, колективи Ровенського льонокомбінату і Здолбунівського ордена Жовтневої Революції цементно-шиферного комбінату включилися в похід за дострокове виконання виробничих планів. У ленінському ювілейному році область достроково виконала восьмий п’ятирічний план випуску промислової продукції. Це зростання становить 62 проц. проти запланованих 53 проц. За цей час освоєно серійний випуск 109 нових видів продукції. Значно збільшились виробничі фонди, підвищився рівень механізації й автоматизації, зросла енергоозброєність підприємств. За роки п’ятирічки у виробництво було запроваджено десятки тисяч раціоналізаторських пропозицій, що дало економії державі на 23,7 млн. крб. На 20 проц. підвищилась продуктивність праці, за рахунок чого одержано майже 75 проц. приросту промислової продукції. Протягом п’ятирічки введено в дію 15 нових потужних підприємств: Ровенський завод азотних добрив, Ровенська фабрика нетканих матеріалів, найбільший в Радянському Союзі цех деревностружкових плит на Костопільському домобудівному комбінаті, Острозький цукровий і Любомирський силікатний заводи та ін. Споруджено 1800 тис. кв. метрів житла, сотні об’єктів охорони здоров’я, освіти, культури, побуту.
Дедалі Ровенщина робила все відчутніші кроки на шляху дальшої індустріалізації краю. Створювалися нові галузі промисловості, які невпізнанно змінювали обличчя області, її економічний потенціал. Поряд з деревообробною промисловістю, розвивалася текстильна, хімічна, зростали випуск запасних частин до сільськогосподарських машин, виробництво мінеральних добрив, високовольтної апаратури. Тепер за 16 робочих днів область видає стільки продукції, скільки її було вироблено за весь 1940 рік.
Продукція підприємств Ровенщини відома в 32 країнах світу.