Ровенська область у роки Великої Вітчизняної війни
Щасливе життя трудящих області було перервано віроломним нападом німецько-фашистських загарбників на Радянський Союз 22 червня 1941 року. З перших днів війни територія Ровенщини стала місцем запеклих боїв. Вранці 22 червня льотчик-комуніст І. І. Іванов таранив фашистський бомбардувальник. Відважному патріоту за цей подвиг посмертно присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.
Бойові операції проти ворога на Ровенщині здійснювали воїни 5-ї армії під командуванням генерал-майора М. І. Потапова, 8-го, 9-го, 19-го, 22-го механізованих корпусів та інших військових частин і з’єднань Червоної Армії. Ранком 26„ червня в районі Луцька, Ровно, Дубна, Врод розгорнулася одна з найбільших танкових битв Великої Вітчизняної війни, у якій з обох сторін брало участь понад 1500 танків. Особливо успішно діяли цього дня воїни 43-ї дивізії. У бою під Дубном вони знищили 21 ворожий танк, 2 батареї, 50 автомашин і більше батальйону фашистської піхоти. Сильного удару по ворогу в районі Дубна завдав 8-й механізований корпус під командуванням генерал-лейтенанта Д. І. Рябишева, який розгромив 2 батальйони мотоциклістів, 3 артилерійські батареї, захопив 4 танки і взяв у полон увесь особовий склад штабів двох батальйонів. 27 і 28 червня запеклі бої з гітлерівцями тривали в районі Ровно — Дубно — Червоноармійськ. 9-й механізований корпус (командир генерал-майор К. К. Рокоссовський) вів бої у районі Клевані. Радянські воїни з перших днів війни проти німецько-фашистських загарбників на Ровенщині виявили чудеса героїзму. Танкіст Герой Радянського Союзу О. Ф. Фролов поблизу села Птичі Дубнівського району таранив німецький танк. Разом з червоноармійцями у бій з фашистами під Дубном вступив винищувальний загін, створений з радянсько-партійного активу Дубнівського району.
На заклик партії до лав Червоної Армії ставали тисячі уродженців Ровенщини, щоб зі зброєю в руках боронити Радянську Вітчизну. Місцеві жителі доглядали поранених бійців, давали їм продукти, збирали розвідувальні матеріали про гітлерівські війська, були провідниками радянських частин. Але обставини склалися так, що наші частини змушені були тимчасово залишити Ровенщину. До середини липня її окупували німецькі фашисти. На загарбаній території вони запровадили кривавий режим, який важким тягарем ліг на плечі трудящих.
З перших днів фашистської окупації народні маси Ровенщини виступили на боротьбу з ненависним ворогом. Під час наради, проведеної обкомом КП(б)У 29 червня в Корці, було накреслено конкретні заходи по мобілізації трудящих па боротьбу з фашистськими загарбниками. Секретарям райкомів партії доручалося створювати партійне підпілля, підбирати й підготовляти людей для боротьби в тилу ворога.
Секретар Клесівського райкому партії В. О. Сонін у липні 1941 року організував підпільну групу. Її учасники вели розвідку, викривали підлі вчинки українських буржуазних націоналістів, які продавалися німецьким фашистам, організовували трудящих на боротьбу.
У серпні 1941 року в Дубровиці виникла підпільна організація на чолі з О. О. Криньком. Вона влаштовувала диверсії, передавала в партизанські загони продукти, медикаменти. Активно діяла під керівництвом комуніста осетина М. К. Фідарова підпільна організація в Сарнах. Мужньо боролися проти фашизму підпільники Ровенського, Морочнівського, Володимирецького, Рафалівського та інших районів області.
Відчутних ударів по фашистах завдавали патріоти Ровно. У місті діяло три підпільні організації, ними керували комуністи П. М. Мирющенко, Т. Ф. Новак, М. М. Осіафов. Вони здійснили чимало диверсійних операцій, визволяли з концтаборів радянських військовополонених, знищували високопоставлених гітлерівських чиновників.
Полум’я антифашистської боротьби швидко розгорялося й охопило всю Ровенщину. Створювалися Підпільні групи, партизанські загони.
В 1942 році успішно діяли проти фашистів партизанські групи Д. Попова і М. С. Корчева в Морочнівському районі, А. Сидельникова, М. Й. Мисюри в Рафалівському районі. Ці групи переростали в партизанські загони, які охоплювали сотні радянських патріотів. Широку діяльність на півночі області розгорнули партизанські загони з’єднання Г. М. Линькова, яке діяло у Білорусії. Окремі групи цих загонів доходили до Ровно, знищували ворожі ешелони, підриваючи залізниці та мости. Саме від Г. М. Линькова в листопаді 1942 року з Білорусії на Ровенщину прибув з загоном батальйонний комісар А. П. Бринський. Загін швидко зростав за рахунок місцевих підпільних груп і незабаром перетворився на партизанське з’єднання. Свої операції А. П. Бринський координував з іншими партизанськими загонами і з’єднаннями. На півдні області бойові операції здійснювали загони партизанського з’єднання А. 3. Одухи. У серпні 1942 року у Ровенську область прибув десантний загін спеціального призначення під командуванням Д. М. Медведева. Загін зразу ж розгорнув свою діяльність, налагодив зв’язки з місцевим підпіллям області, проводив розвідку. і зібрані дані про фашистські військові сили передавав у Москву. Особливою хоробрістю серед розвідників відзначився син великого російського народу М. І. Кузнецов. Під виглядом німецького офіцера він сміливо діяв у фашистському тилу, його ім’я стало легендарним у народі.
Для налагодження зв’язків з Києва до Ровно приїжджав Д. Соболев — заступник керівника Київської підпільної організації. Тут він збирав розвідувальні дані про фашистські війська.
Значно активізувалася й набрала планомірного характеру антифашистська боротьба та пожвавилася масово-політична робота серед населення Ровенщини, коли з Великої землі на початку січня 1943 року сюди прибула оперативна група на чолі з членом ЦККП(б)У, депутатом Верховної Ради СРСР, секретарем Ровенського обкому КП(б)У В. А. Бегмою. За наказом Українського штабу партизанського руху в розпорядження оперативної групи з партизанського з’єднання О. М. Сабурова було передано загін «За Батьківщину» під командуванням І. П. Федорова. Дії розпочалися у північних районах області. Оперативна група встановила зв’язки з народними месниками, виявляла комуністів, які залишились на окупованій території, організовувала підпільні партійні комітети. У лютому було створено Ровенський підпільний обком партії, до якого ввійшли В. А. Бегма (секретар), І. П. Федоров, Л. Є. Кизя, О. С. Повторенко, Т. І. Беляков та ін.. Був сформований і обласний штаб партизанського руху.
Ровенський обком партії і штаб партизанського руху розгорнули активну діяльність. У селах і містах вони створювали антифашистські організації, партизанські загони і групи самооборони, розробляли плани спільних бойових дій, керували всім визвольним рухом на Ровенщині. На своїх засіданнях обком партії затвердив склад Висоцького, Морочнівського, Рокитнівського і Володимирецького райкомів КП(б)У. Пізніше було організовано Дубровицький, Рафалівський, Клесівський, Сарненський райкоми партії.
Боротьба народних месників щодалі набирала грізнішого характеру. Незважаючи на близькість ворожих гарнізонів, обком партії і штаб 26 березня в селі Дібрівську Морочнівського району скликали обласну партизанську конференцію. Її учасники звернулися до населення Ровенщини з відозвою, яка закликала чинити опір загарбникам. Відозва була надрукована в похідній партизанській друкарні і розповсюджена в містах та селах. Того ж дня до визволеного партизанами села Дібрівська прилетіли радянські літаки і скинули парашути зі зброєю та боєприпасами. Органічний зв’язок партії з широкими масами населення був запорукою успіху її діяльності в боротьбі з фашистськими поневолювачами.
Під безпосереднім керівництвом підпільного обкому партії працював підпільний обком комсомолу. Його очолив Т. І. Беляков, а після його смерті, через тяжке поранення в бою, першим секретарем обкому комсомолу був обраний Л. В. Смирнов. У березні 1943 року в області було створено 5 підпільних райкомів комсомолу, 21 комсомольську організацію. Молоді підпільники розповсюджували серед населення повідомлення Радянського інформбюро, чинили диверсії в тилу ворога, залучали юнаків і дівчат до партизанських загонів, були провідниками у наших розвідників, брали участь у бойових операціях.
Зважаючи на зростання кількості підпільних організацій, Ровенський обком ЛКСМУ у серпні 1943 року створив ще три райкоми комсомолу. Протягом 1943 року підпільники п’яти районів висадили в повітря 13 складів, зруйнували 63 мости, знищили близько 500 гітлерівців та українських буржуазних націоналістів.
З кожним днем партизанські загони поповнювалися новими людьми з місцевого населення, зростала кількість загонів і з’єднань. З партизанського загону «За Батьківщину», який становив базу Ровенського підпільного обкому партії, утворилося два великі з’єднання. Першим з них командував В. А. Бегма, комісаром був М. С. Корчев, другим — І. П. Федоров, комісаром — Л. Є. Кизя.
Серед партизанів і підпільників Ровенщини були росіяни, українці, білоруси, грузини, молдавани, вірмени та представники інших народів СРСР і зарубіжних країн, зокрема, поляки і чехи. У партизанських загонах і підпіллі перебували іспанець Антоніо Бланко, словен Цасар Вінко, чехи В. Палічко та І. Гроуда, поляки Я. Журек-Дудова і Р. Сатановський, болгари Асен Драганов та В. Павлова, голландець Хуберт Гляз, німець Роберт Кляйн. Вони не лише сміливо воювали, а й самі ставали командирами загонів і груп.
Успішно діяло на Ровенщині і польське партизанське з’єднання, яким командував Р. Сатановський. Воно перебувало в тісному контакті з партизанськими з’єднаннями B. А. Бегми і О. М. Сабурова, провело 35 боїв. Партизани з’єднання брали активну участь у визволенні Польщі.
Вже після визволення Ровенщини від гітлерівських окупантів 12 тисяч молодих чехів, які проживали в області, поповнили першу Чехословацьку бригаду Людвіка Свободи. В результаті цього бригада на території області була переформована в корпус.
Крім партизанських з’єднань і загонів, якими керував обласний штаб партизанського руху, на Ровенщині в різний час Великої Вітчизняної війни діяли з’єднання і загони під командуванням О. М. Сабурова, І. І. Шитова, Я. П. Шкрябача, 0. Ф. Федорова, С. Ф. Маликова, В. М. Яремчука, М. І. Наумова, М. В. Таратути, П. С. Коротченка, П. П. Вершигори, М. І. Шукаєва, Я. І. Мельника, Д. І. Бур-ченка, М. А. Прокопюка. Через територію області в 1942 і 1943 роках пройшло з’єднання С. А. Ковпака. Крім великих бойових дій, партизанське з’єднання C. А. Ковпака 3—8 грудня 1942 року здійснило блискучу операцію «Сарненський хрест» — виведення з ладу залізничного вузла Сарни на важливій магістралі Варшава—Київ. На 15 діб тут припинився рух поїздів. Для боротьби з партизанами і на відбудову 5 знищених залізничних мостів гітлерівське командування змушене було кинути більше двох дивізій військ, які направлялися під Сталінград на допомогу оточеному Червоною Армією фашистському угрупованню.
До вдало проведених бойових дій належить також операція по блокуванню залізниці Сарни—Лунінець, здійснена з 15 серпня по 19 жовтня 1943 року партизанською бригадою С. П. Каплуна. За 65 днів хоробрі народні месники в цьому районі не пропустили жодного ворожого ешелону.
Місцеві партизани і населення всіляко допомагали партизанським з’єднанням, які робили рейди через територію Ровенщини. Про це пізніше писав партизанський генерал С. А. Ковпак. «Як ні одна область на Україні Ровенська область була центром, в якому сконцентрувались з’єднання,— підкреслював він,— тут починалися головні рейди по глибоких тилах противника. Кожен партизан завжди з почуттям глибокої вдячності буде згадувати її ліси, допомогу, яку надавали йому ровенчани».
За тісні зв’язки жителів с. Муравина Морочнівського району з партизанами гітлерівці неодноразово бомбардували село, але місцеве населення не припиняло своєї самовідданої боротьби. Патріоти с. Білого Володимирецького району знищили два мости, вивели з ладу вузькоколійну залізницю. Жителі Довговолі цього ж району не лише допомагали партизанам, а й самі брали участь у диверсіях, пустивши під укіс два ворожі ешелони. У селі Колках Дубровицького району існував загін місцевої самооборони, до якого входило 30 озброєних селян. Загін робив не раз нальоти на станцію Домбровицю, відбиваючи в окупантів награбований хліб.
Від нищівних ударів партизанів фашисти зазнавали втрат у живій силі і техніці, під ними всюди горіла земля. Спочатку окремі села, а потім цілі райони визволяли народні месники і відновлювали там радянські порядки. Весною 1943 року на території партизанського краю було понад тисячу населених пунктів.
Постійне керівництво партизанським рухом Ровенщини здійснювали ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У. Сюди надсилалися досвідчені партійні працівники для налагодження підпільної роботи, надходила література. 25 травня 1943 року в таборі з’єднання О. М. Сабурова секретар ЦК КП(б)У Д. С. Коротченко скликав нараду командирів і комісарів найбільших партизанських з’єднань. До табору прибув і начальник Українського штабу партизанського руху Т. А. Строкач. Присутні з великою увагою вислухали виступ секретаря ЦК, який дав всебічний аналіз поточного моменту і зупинився на завданнях партизанських загонів у здійсненні бойових дій проти ворога. У цій нараді брали участь В. А. Бегма, Л. Є. Кизя, І. П. Федоров та інші керівники партизанського руху на Ровенщині.
Д. С. Коротченко і Т. А. Строкач побували в ровенських партизанських загонах, виступали там з доповідями, ознайомились з похідною друкарнею, з життям народних месників, вручили партизанам урядові нагороди.
Патріоти Ровенщини підтримували двосторонній радіозв’язок з Великою землею, мали радіоприймачі, завдяки чому були обізнані з подіями, якими жили трудящі нашої країни. Радянські літаки доставляли партизанам зброю, боєприпаси, обмундирування, медикаменти, вивозили в госпіталі поранених людей. Багато рейсів на Ровенщину зробили льотчики Б. Лунц, М. Слєпов, B. Осавін. Злагоджено працювали екіпажі літаків 101-го гвардійського авіаполка під командуванням Героя Радянського Союзу В. С. Гризодубової.
Громити ворога партизанам Ровенщини допомагала преса. Широкою популярністю тут користувались газети «Правда», «Радянська Україна», які надсилалися сюди літаками. З квітня 1943 року у з’єднанні ровенських партизанів почала виходити обласна газета «Червоний прапор»3, яка водночас друкувалася і польською мовою «Червони штандар». У з’єднаннях випускалися також журнал «Народний месник», стінгазети, бойові листки. На їх сторінках комуністи закликали українське і польське населення до спільних дій у боротьбі проти гітлерівських окупантів.
У похідній партизанській друкарні видавалися районні газети «Більшовицька правда» (Рокитнівський район), «Кармалюк» (Володимирецький район), «Червона зірка» (Морочнівський район), «Червоний шлях» (Сарненський район), «Богунець» (Рафалівський район). У загоні «Переможці» виходила газета «Ми переможемо». Протягом 1943 року Ровенський підпільний обком КП(б)У видав понад 100 тис. примірників політичної літератури, в т. ч. звернення депутата Верховної Ради СPCP В. А. Бегми до своїх виборців, листівки «Хто такі українські націоналісти?», «Геть зрадників українського народу!» та інші.
До партизанських загонів радянські літаки доставляли кінофільми («Чапаев», «Пархоменко» та ін.), тут читались лекції, зокрема, з ними виступали лектори ЦК КП(б)У Л. І. Кухаренко, К. К. Дубина, відбувалися концерти художньої самодіяльності, розповсюджувалась художня література. Серед партизанів воювали й художники. У загоні «Переможці» перебував художник Г. М. Пономаренко. Його твори «Партизанська землянка», «Могила Гриші Шмуйловського» та інші нині експонуються у державних республіканських, обласних та народних музеях, зокрема у Ровенському обласному краєзнавчому музеї.
Підпільникам і партизанам Ровенщини доводилось боротися не тільки з німецькими фашистами, а й з їхніми найманцями — українськими буржуазними націоналістами. Підлі зрадники влітку 1943 року вчинили напад на с. Гуту Степанську і знищили понад 2 тисячі поляків. Тільки у північній частині області вони спалили 25 населених пунктів (1086 дворів) і закатували багато мирного населення.
В липні 1943 року в с. Пізньому Висоцького району оунівці зарубали 27 жителів. Серед жертв були депутат Верховної Ради Української РСР К. П. Хомич, її брат, сестри. У селах Хиночах, Озері Володимирецького району націоналісти закатували 22 місцевих жителів. Майже 100 сімей вони вирізали в селах Жовкинях, Велюні, Морочному, Старій Рафалівці, Сварицевичах.
З літа 1943 року по лютий 1944 року партизани Ровенщини провели 35 боїв з бандитами ОУН. Під час бойових дій було знищено сотні фашистських запроданців.
В лавах народних месників перебувало понад 7 тис. чоловік. Вони підірвали понад 600 ворожих ешелонів з солдатами і військовою технікою, 160 шосейних і залізничних мостів, 124 склади, розібрали понад 70 км залізничних колій, знищили 200 гармат, понад 260 автомашин і танків, близько 30 тисяч гітлерівських солдатів і офіцерів.
Партизанські з’єднання й загони допомагали військам 13-ї армії (командуючий генерал-лейтенант М. П. Пухов) громити ворога на півночі Ровенщини. Спільно з регулярними частинами вони брали безпосередню участь у проведенні Луцько-Ровенської операції з 27 січня по 13 лютого 1944 року. Тоді від ворога визволили більшу частину області. А південно-західну територію області, зокрема Дубнівський і Червоноармійський райони, визволено в другій половині березня 1944 року військами 1-го Українського фронту під командуванням Маршала Радянського Союзу Г. М. Жукова.
В боях за визволення Ровенщини від німецько-фашистських загарбників 1944 року загинуло майже 14 тис. воїнів Червоної Армії і близько 300 радянських партизанів і підпільників. За бойові подвиги високого звання Героя Радянського Союзу були удостоєні славні сини російського народу — піхотинець комсомолець В. Т. Сидоров, льотчик комуніст І. В. Павлюченко, танкіст комуніст М. О. Четвертний, артилерист комсомолець І. І. Удалов, українець комуніст П. Г. Стрижак. Батьківщина-мати високо оцінила і подвиги підпільників та партизанів. Д. М. Медведеву, М. І. Кузнецову, М. Т. Приходьку, М. С. Орлову, Т. Ф. Новаку присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Понад 3 тис. партизанів і підпільників нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу.
За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з окупантами, перше з’єднання партизанських загонів Ровенщини нагороджено почесним Червоним прапором Президії Верховної Ради УРСР, Раднаркому УРСР та ЦК КП(б)У.
На фронтах Великої Вітчизняної війни брало участь понад 100 тисяч уродженців Ровенщини, з них понад 15 тис. загинуло смертю хоробрих. За ратні подвиги 20 тисяч відзначено урядовими нагородами, 647 — удостоєні ордена Слави, А. І. Боричевський та А. П. Харковець — звання Героя Радянського Союзу.
Їх подвиги яскравими сторінками ввійшли в історію Великої Вітчизняної війни. Батальйон, яким командував капітан А. П. Харковець, в 1943 році на правому березі Дніпра оволодів сильно укріпленим пунктом в с. Лютежі, відбив 7 ворожих атак і знищив близько 300 гітлерівців. А. І. Боричевський у липні 1944 року на чолі групи бійців був перекинутий у ворожий тил, де захопив залізничний вузол Волковиськ і утримував його до підходу головних сил армії. Навіки залишились у пам’яті ровенців незабутні бойові подвиги російського льотчика Героя Радянського Союзу І. І. Іванова, керівника Сарненської підпільної організації осетина М. К. Фідарова, Героя Радянського Союзу узбека Найматжана Хакімова і багатьох інших патріотів — представників різних національностей, які визволяли Ровенщину від гітлерівських окупантів. На честь радянських воїнів і народних месників на Ровенщині споруджено понад 600 пам’ятників і обелісків.