Сьогоднішній день Ровенської області
Швидкими темпами розвивається і сільське господарство Ровенщини. В 1952 році замість 1077 маломіцних стало 540 великих колективних господарств.
Рішення вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС допомогли партійним організаціям і органам Радянської влади піднести сільське господарство, розвинути провідні галузі колгоспного виробництва. Краще почали обслуговувати колгоспи МТС, які одержували від держави більше тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки. Багато господарств виростили тоді високий урожай, збільшили поголів’я громадського тваринництва, створили необхідні фонди для дальшого розвитку артільного господарства.
У порівнянні з 1952 роком загалом по області підвищилась урожайність зернових і технічних культур, картоплі й овочів. На кожному гектарі колгоспники зібрали по 207 цнт цукрових буряків замість 175 цнт. А весь валовий збір був вищий на 830 тис. цнт. за рахунок чого країна одержала близько мільйона пудів додаткового цукру. Проведено розширення посівної площі льону-довгунця на 33 проц. і здано державі вдвоє більше волокна. Передові колгоспи, бригади й ланки одержали льоноволокна від 4 до 6 цнт з гектара на всій посівній площі. На 10,5 тис. га збільшились площі під картоплею.
Трудівники колгоспів і радгоспів добилися успіхів і в розвитку тваринництва. Поголів’я великої рогатої худоби збільшилось на 12 проц., у т. ч. корів — на 45,6, овець — на 28, свиней — на 45,8, птиці — на 34 проц. Водночас підвищилась продуктивність тваринництва, що забезпечило зростання його валової товарної продукції.
Зростання продукції землеробства і тваринництва дало змогу області достроково розрахуватися з державою за 1953 рік по здачі сільськогосподарської продукції і сировини, створити насінні, фуражні та інші громадські фонди. Колгоспи збільшили грошові прибутки на 71 млн. крб., неподільні фонди — на 83 млн. карбованців.
Постійну допомогу колгоспам подавала держава, сільське господарство озброювалось потужною технікою. На початку 1954 року в області було вже 2856 тракторів (в 15-сильному обчисленні) і 609 комбайнів. Для піднесення виробничої діяльності колгоспів підбиралися досвідчені кадри, посилювалась політмасова робота на селі. До кінця 1955 року в області було зміцнено керівництво в 97 артілях. Головами правлінь колгоспів стали 22 секретарі райкомів партії, 7 голів райвиконкомів, 22 завідуючі відділами райкомів партії та райвиконкомів, 46 працівників промисловості і транспорту. Для підготовки кваліфікованих кадрів відкривалися спеціальні курси і школи.
На дальший розвиток сільського господарства позитивно вплинула реорганізація MTС у ремонтно-технічні станції. Після реорганізації MTС колгоспи придбали 4462 трактори і 867 зернозбиральних комбайнів.
У боротьбі за виконання завдань, які покладалися на радянські органи в галузі сільського господарства, велика роль належала сільським Радам. Вони повсякденно працювали над дальшим підвищенням культури землеробства, дбали про раціональне використання землі, техніки, слідкували за впровадженням раціональних сівозмін і високоврожайних сортів сільськогосподарських культур. В галузі тваринництва зосереджувалась увага на підвищенні його продуктивності, поліпшенні племінної справи та зміцненні кормової бази. Виконавчі комітети систематично виносили на обговорення Рад актуальні проблеми економіки, кваліфікованіше вирішували питання бюджетно-фінансової роботи, використання основних фондів у колгоспах, підвищення ефективності виробництва. Внаслідок активної діяльності сільських Рад колгоспи значно підвищили врожайність усіх сільськогосподарських культур, продуктивність тваринництва, збільшили свої прибутки. В 1958 році, зокрема, грошові прибутки колгоспів становили 779 млн. крб., на 568 млн. більше у порівнянні з 1953 роком. Неподільні фонди колгоспів зросли більше, ніж у 4 рази.
Активну участь у боротьбі за дальше піднесення сільського господарства брали комсомольські організації. В 1953—1954 рр. у сільськогосподарському виробництві працювало вже понад 10 тис. комсомольців, або чверть загального складу комсомольської організації області. З 1958 року серед сільської молоді розгорнувся рух за право називатися ударником комуністичної праці. Першими у цей масовий рух включилися комсомольсько-молодіжні ферми колгоспів «Ленінським шляхом» Ровенського та «Зоря комунізму» Дубнівського районів.
Колгоспам допомагали промислові підприємства. Вони брали над ними шефство, проводили там виховну роботу, допомагали налагоджувати сільськогосподарське виробництво. За допомогою шефів колгоспи області з вересня 1953 року до весни 1954 року збудували 15 теплиць, відремонтували близько 15 тис. парникових рам. Лише один Дубнівський ливарно-механічний завод відремонтував для колгоспів району 48 сільськогосподарських машин, 65 цистерн під пальне та 8 кормозапарників. Для роботи в сільському господарстві з промисловості й транспорту було направлено 109 спеціалістів, у т. ч. 30 інженерів і техніків-механіків.
Шефська допомога колгоспам здійснювалась і в наступних роках. У 1955 році підприємства виготовили понад 16 тис. парникових рам, збудували 9 теплиць, 50 вагончиків для польових станів, 3 електростанції, електрифікували 17 колгоспів, забезпечивши їх матеріалами й інструментами. Партійні, профспілкові й комсомольські організації підприємств влаштовували шефські концерти, направляли в колгоспи агіткультбригади, читали лекції, виготовляли наочну агітацію.
Хліборобам області у великій пригоді стала Всесоюзна сільськогосподарська виставка, звідки вони черпали передовий досвід. Згодом вони й самі були її учасниками. У 1954 році колгоспи Ровенщини зібрали по 230,8 цнт з гектара цукрових буряків, за що область представили на ВСГВ. Наступного року з Ровенської області учасниками виставки затвердили 34 колгоспи, 9 тваринницьких ферм, 60 рільничих бригад, 480 колгоспників, механізаторів та інших спеціалістів сільського господарства.
Вжиті партією і урядом заходи, повсякденна виховна робота партійних і комсомольських організацій, самовіддана праця колгоспників забезпечували неухильне піднесення сільського господарства. За виробничі успіхи 261 чоловік був відзначений урядовими нагородами. Ланкова колгоспу «Заповіт Ілліча» Ровенського району А. А. Васильчук першою в області удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці. Її ланка виростила по 731 цнт цукрових буряків на кожному з чотирьох гектарів закріпленої за нею площі. Почин ланкової підхоплювали інші буряківники. За вирощування високих урожаїв цукрових буряків ланковим колгоспу ім. Дзержинського (нині «Перемога») Ровенського району М. М. Годлевській, К. П. Пастушок, X. М. Совко було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Таких же нагород згодом удостоїлись свинарки колгоспу ім. Дзержинського Ровенського району Є. К. Гордійчук, О. І. Голуб, М. К. Доценко, ланкова колгоспу ім. РСЧА Мізоцького району 3. С. Шах.
Трудівники сільського господарства області щоразу добивалися нових успіхів у виробництві продукції землеробства і тваринництва. Навіть у несприятливих погодних умовах 1959 року вони з честю виконали свої зобов’язання — одержали в середньому з гектара стопудовий урожай зернових культур і по 272 цнт цукрових буряків.
За роки семирічки сільське господарство все більше забезпечувалося сучасною технікою. Вже на початку 1963 року на колгоспних ланах працювало понад 6 тис. тракторів, 2123 комбайни, 2,8 тис. вантажних автомашин та багато іншої сільськогосподарської техніки. Майже всі польові роботи були механізовані, 90 проц. колгоспів електрифіковано. Все це забезпечило дальші успіхи в розвитку колгоспної економіки. На кінець семирічки хлібороби області в порівнянні з 1940 роком збільшили виробництво озимої пшениці в 2,5 раза, цукрових буряків більш як у десять разів, льону-довгунця — у п’ять разів. 2178 передовиків сільськогосподарського виробництва були нагороджені орденами й медалями.
Втілюючи в життя рішення березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, колгоспники Ровенщини ще з більшим ентузіазмом розгорнули боротьбу за піднесення культури землеробства, за дальший розвиток громадського тваринництва. В 1966 році на 30 тис. гектарів були проведені роботи щодо поліпшення кормових угідь. Більше почали осушувати й освоювати заболочені землі, яких на території області налічувалося до 570 тис. га, з них 191 тис. га було осушено за попередні роки. Тепер постало завдання — всю непридатну землю перетворити на родючі поля. З цією метою розробили план проведення меліоративних робіт на всіх заболочених місцях. Для цього виділялися великі кошти, техніка. В 1966—1970 рр. на меліоративні заходи було асигновано понад 67 млн. крб. Використовуючи допомогу держави, хлібороби й меліоратори Ровенщини протягом восьмої п’ятирічки освоїли понад 84 тис. га боліт і надмірно зволожених земель.
У 1972 році в області меліоративні роботи виконували 13 будівельних організацій тресту «Поліссяводбуд», 24 механізовані загони системи «Сільгосптехніки», 4 управління експлуатації осушувальних систем, у яких налічувалося понад 700 інженерно-технічних працівників і понад 5 тис. кваліфікованих робітників. На озброєнні водогосподарських організацій і загонів «Сільгосптехніки» було 280 екскаваторів, 290 бульдозерів, понад тисячу тракторів і стільки ж автомашин та багато іншої потужної техніки.
Внаслідок проведення меліорації розширились посівні площі, підвищилась урожайність сільськогосподарських культур. В середньому з гектара осушених земель збирали по 16,7 цнт зернових, по 21,2 цнт багаторічних трав. Ще вищих врожаїв добиваються колгоспи ім. XXII з’їзду КПРС Костопільського, «Перемога» Корецького, «Іскра» Острозького районів, які щороку одержують по 25—32 цнт зернових і по 35—40 цнт сіна багаторічних трав. Кошти, вкладені в осушення, тут окупилися за 3—4 роки.
Приклад ефективного використання меліоративних земель показує колгосп «Перше травня» Сарненського району. На кінець восьмої п’ятирічки він осушив понад 2200 гектарів земель — майже половина всіх площ, що є в користуванні колгоспу. Щоб мати з цих земель найбільшу віддачу, хлібороби старанно доглядають канали, гідротехнічні споруди, впроваджують передову агротехніку сільськогосподарських культур. У 1970 році на осушених площах з кожного гектара колгосп одержав по 33,2 цнт озимої пшениці, по 26,1 цнт жита, по 245 цнт картоплі. Це значно більше, ніж на староораних землях, де було вирощено озимої пшениці по 18,7 цнт, жита — 16,8 цнт, картоплі — 167 цнт. Краще вродили на освоєних землях і багаторічні трави та кукурудза.
Поряд з колгоспним виробництвом, що є основним сектором сільського господарства області, успішно розвивається радгоспне виробництво. На Ровенщині є 35 радгоспів. Вони спеціалізуються на розвитку м’ясо-молочного тваринництва. Виробничі процеси тут механізовані, господарство ведеться на засадах агротехнічної науки. Багато років провідне місце посідає радгосп ім. Дзержинського Сарненського району. Щороку він продає державі до 700 голів великої рогатої худоби, збирає високі врожаї сільськогосподарських культур. За високі виробничі показ-
ники 20 працівникам радгоспу присвоєно звання майстрів тваринництва, понад 50 чоловік нагороджено орденами й медалями СPСP.
Раціональне господарювання забезпечило зростання грошових доходів колгоспів і радгоспів. З 294 колгоспів області на кінець 1967 року 268 перейшли на гарантовану грошову оплату. За останні два роки восьмої п’ятирічки оплата одного людино-дня в колгоспах зросла на 45,3 проц. У 1970 році вирощено ще вищий урожай зернових — по 23,4 цнт з кожного гектара посіву на круг.
У 1967 році Ровенську область за активну участь у партизанському русі, мужність і стійкість, виявлені трудящими Ровенщини в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками у період Великої Вітчизняної війни, і за успіхи, досягнуті в господарському і культурному будівництві, нагороджено орденом Леніна. Це була велика подія в житті трудящих краю. Висока нагорода викликала у них новий приплив творчої енергії, окрилила на ще більші подвиги в боротьбі за примноження багатств міст і сіл, за дальше піднесення народного господарства. У відповідь на піклування Центрального Комітету КПРС і Радянського уряду трудящі області одностайно заявили, що вони виправдають звання орденоносної Ровенщини, віддадуть усі сили, всю творчу енергію великій справі партії — справі побудови комунізму в нашій країні. На відзначення 50-річчя Великого Жовтня області також вручено пам’ятний Червоний прапор ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. 6536 трудівників відзначено орденами й медалями. Пам’ятний червоний прапор ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС в ювілейні дні одержав колгосп «Україна» Млинівського району, пам’ятний Червоний прапор ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради — колгосп ім. Шевченка Сарненського району.
Підготовка до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна викликала нову хвилю трудового піднесення. Партійні організації розгорнули роботу по пропаганді ленінської теоретичної спадщини, роз’яснювали населенню партійні постанови, питання міжнародного життя. У 1969—1970 рр. в системі партійної і комсомольської політосвіти твори В. І. Леніна вивчали 90 тис. чоловік. На честь ювілею трудящі ставали на ленінську трудову вахту, підвищували продуктивність праці.
За досягнуті успіхи в 1970 році 5 колективів області нагороджено Ленінськими ювілейними почесними грамотами ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС, 9 колективів — грамотами ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради. Понад 46 тис. трудящих області нагороджено Ленінською ювілейною медаллю.
Розвиток промислового й сільськогосподарського виробництва, піднесення економіки області сприяли підвищенню добробуту трудящих. Середня заробітна плата робітника в 1970 році становила 99,7 крб. проти 78,2 крб. у 1965 році, а доходи колгоспників збільшилися в два рази. Це дало можливість краще харчуватись, одягатись, задовольняти свої культурно-побутові потреби. Зріс продаж населенню товарів культурно-побутового призначення — телевізорів, радіоприймачів, холодильників, пральних машин, мотоциклів. Поліпшуються житлові умови робітників, колгоспників і службовців. За 1966—1970 рр. на житлове будівництво асигновано 62 млн. крб., нові упорядковані квартири одержали понад 13 тисяч сімей.
Про зріст добробуту трудящих області нині свідчить кожна сім’я. Так, слюсар Здолбунівського цементно-шиферного комбінату В. К. Дрегер, сім’я якого складається з 5 чоловік, живе в трикімнатній квартирі, де є всі вигоди. Він, дружина, дочка і сини мають професію, всі працюють на одному підприємстві, щомісяця заробляють до 700 крб., не враховуючи премій. Живуть у достатку. Лише в 1971 році вони купили спальний гарнітур, холодильник, добротні костюми, багато інших речей.
Дуже бідно колись жила селянка Є. 3. Ковалець з с. Зорі Ровенського району. В її господарстві було 1,5 га землі, одна конячина. Вона з дітьми багато працювала, але ніяк не могла вибитися із злиднів. В 1950 році Є. 3. Ковалець вступила в колгосп. За її самовіддану працю їй добре віддячували, діти вчилися. Тепер вона на заслуженому відпочинку, одержує колгоспну пенсію. Старша дочка Надія стала вчителькою. Молодша — Олена — очолює механізовану ланку, вона член КПРС, нагороджена орденом Леніна. Чоловік Олени С. О. Малашкевич працює в колгоспі трактористом, він теж член КПРС, депутат районної Ради. Малашкевичі удвох заробляють близько 350 крб. у місяць. Вони мають гарний будинок. У кімнатах сучасні меблі, килими. Є своя бібліотека.
Соціалістичні перетворення, що сталися за роки Радянської влади, докорінно змінили обличчя поліських міст і сіл. Так, село Селець Дубровицького району до возз’єднання західноукраїнських земель з УРСР було убогим і занедбаним. Понад 70 проц. дорослого населення не знало грамоти. В початковій школі з трьох класних кімнат навчання велося тільки польською мовою. За медичною допомогою, яка надавалася за велику плату, доводилося звертатися в Дубровицю. Жодного культосвітнього закладу в селі не було. Гнані голодом і нуждою, селяни залишали рідне село і в пошуках куска хліба їхали в Аргентіну, Бразілію. Важка безпросвітна праця, неписьменність, безкультур’я, тяжкий соціальний і національний гніт— таким було життя трудящих Сельця колись.
Не впізнати Сельця в наші дні. Воно помолоділо, обновилося, виросло. Його жителі користуються всіма благами соціалістичної культури, побутовими послугами. Всі діти шкільного віку навчаються. Кожні два будинки з трьох на селі — нові, просторі, криті залізом, шифером або черепицею. їх колгосп «Зоря комунізму» споруджує за виплату протягом п’яти років. Сільські вулиці забруковані, село зв’язане автошляхом з райцентром. В селі збудовано середню школу на 560 місць, просторий будинок культури, широкоекранний кінотеатр, дитячі ясла та садок, фельдшерсько-акушерський пункт. До послуг жителів села магазини господарських товарів, чайна, кравецька і шевська майстерні. До будинків колгоспників підведено електричне світло, радіо, водопровід.
За 1966—1970 рр. в області побудовано більш як 250 об’єктів охорони здоров’я, введені в дію великі лікувальні комплекси в Ровно, Дубні, Дубровиці. У 1972 році на Ровенщині діяло 127 лікарень, майже 700 фельдшерсько-акушерських пунктів та 300 колгоспних пологових будинків, де працюють понад 1800 лікарів і 7178 чоловік середнього медичного персоналу.
У 1971/72 навчальному році в 890 школах області навчалося понад 196 тис. учнів. До послуг малят 150 постійно діючих дитячих садків і ясел, 21 будинок піонерів, 9 дитячих спортивних шкіл. На ниві народної освіти зайнято 13 707 учителів. Особливо багато зроблено для переходу до загальної середньої освіти. За восьму п’ятирічку додатково відкрито 46 середніх шкіл, вжито ефективних заходів для зміцнення навчально-матеріальної бази. Понад 8500 юнаків і дівчат набувають знань у 32 середніх спеціальних і професійно-технічних навчальних закладах.
Справжніми кузнями підготовки спеціалістів для народного господарства й культурно-освітніх закладів стали вузи області — Український інститут інженерів водного господарства, педагогічний інститут ім. Д. 3. Мануїльського і культосвітній факультет Київського інституту культури, розміщені в Ровно. Серед викладачів інститутів — 5 докторів і 168 кандидатів наук. У 1972 році вищі й середні спеціальні навчальні заклади випустили понад 5000 фахівців.
Над розробкою багатьох проблем науки і практики працюють не лише інститути, а й науково-дослідні установи. Чимало проблем розв’язали Ровенська обласна науково-дослідна сільськогосподарська станція та Сарненська науково-дослідна станція осушення й освоєння заболочених земель.
В області працює 19 тис. спеціалістів з вищою і 41 тис. з середньою спеціальною освітою. В інститутах, училищах, технікумах і школах нині навчається понад 250 тис. чоловік — кожен четвертий житель області.
Культура і мистецтво стали справді народними. В 1972 році на Ровенщині діяло 892 клуби, будинки і палаци культури, 20 музичних шкіл і училищ, 1410 масових бібліотек, книжковий фонд яких становить 9302 тис. екземплярів, обласний музично-драматичний театр ім. М. Островського, 5 народних театрів, обласна філармонія, 40 громадських музеїв, 846 кіноустановок. У містах і селах працює 78 тис. телевізорів і 192 тис. радіоточок.
Розквітає самодіяльна творчість. При клубах і будинках культури працюють 7514 аматорських гуртків і колективів, які об’єднують близько 118 тис. чоловік. Багато самодіяльних колективів досягли високої виконавської майстерності, стали популярними серед населення. Драматичним колективам Ровенського міського будинку культури і клубу залізничників ім. Першого травня, Дубнівського і Острозького будинків культури присвоєно найменування самодіяльних народних театрів. Творчо працюють танцювальні гуртки. Крім загальновідомих народних танців, до свого репертуару вони включають сценічні постановки на місцеву тему. Широкої популярності набули танці «Поліська кадриль» і «Поліська полька», створені в селах Дубровицького району, «Гречка» Сарненського району, «Шалантух» Березнівського району. Танцювальний колектив Ровенського будинку культури виступав у Москві під час Декади української літератури й мистецтва в 1954 році. Йому присвоїли звання заслуженого самодіяльного ансамблю танцю УРСР.
Люблять на Ровенщині й пісні. У програмі хорових колективів можна зустріти пісні всіх народів нашої країни. Водночас створюються нові тексти й мелодії членами місцевих гуртків. Авторами «Пісні про рідний колгосп» є хористи Демидівського колгоспу «Україна», пісень «Княгиняночка» і «Приїжджайте до нас» — аматори Княгининського колгоспу «Ленінський шлях» Млинівського району. По всіх селах стала улюбленою «Поліська пісня про Леніна» самодіяльного композитора В. П. Кирильчука. Музику до текстів пишуть також Б. П. Долін, В. В. Толканьов, М. І. Каганов, Л. В. Жевченко та інші місцеві самодіяльні композитори. За високомайстерну популяризацію пісенної творчості хоровим колективам Дубнівського районного будинку культури, колгоспів «Зоря комунізму» Ровенського та ім. Ватутіна Сарненського районів та інших присвоєно звання самодіяльних народних хорів.
В 1966—1967 рр. по області пройшла фольклорна естафета. Від села до села по всіх районах передавалися спеціальні зошити, в які за певною тематикою вносились записи фольклорних творів. Тоді було зібрано багато цікавих пісень, поетичних і прозових творів, використаних під час розробки нової обрядності. 1968 року в Дубровиці відбулося показове свято фольклору. Пісенний матеріал, народна символіка були продемонстровані через обрядові свята: косарські обжинки, весілля, вшанування кращої колгоспної трудової сім’ї.
В області дбають, щоб уся фольклорна творчість була зібрана і всебічно використана самодіяльними колективами. Ряд експедицій запису обрядових пісень організовував Ровенський педінститут. Систематично цю роботу ведуть працівники обласного будинку народної творчості, викладачі й учні Дубнівського культосвітнього училища. Кращі зразки місцевих творів друкувалися в збірниках «Літературний альманах», «Пісні над Горинню. Вокальні твори композиторів Ровенщини», «Літературна Ровенщина». У їх виданні брали участь члени Спілки письменників України 0. С. Ткачук, П. X. Красюк та члени обласного літературного об’єднання Г. П. Сербія, М. О. Кузьменко, В. К. Андрійчук та інші.
На ниві народного декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва в області трудиться понад 300 ткаль, вишивальниць, килимарів, різьбярів, інкрустаторів, гончарів та інших майстрів.
Часто можна побачити на обласних і районних художніх виставках роботи килимарів і майстрів ткацтва заслуженого майстра народної творчості УРСР Г. Й. Леончук з Володимирця, Н. Т. Невідомської з Млинівського, Т. І. Булат, Г. І. Степанюк, К. А. Ковальчук з Березнівського, М. М. Савчук із Сарненського, М. М. Панащук з Дубнівського районів. Художня вишивка найбільш поширена у північних районах. Визначним осередком народних умільців є село Велике Вербче Сарненського району, де живуть вишивальниці К. Р. Ро-бейко, Г. 3. Давидюк, Г. Н. Робейко,П.С. Мельник та К. С. Мельник. У поліських районах працюють також майстри різьби по дереву та інкрустації. Різьбою тут прикрашають вікна, двері, посуд та інші домашні речі. Часто в орнамент вплітають кольорову солому, що створює приємні візерунки. Самодіяльні майстри виготовляють і тематичні панно.
Народні таланти Ровенщини всебічно продемонстрували свої здібності під час обласних оглядів художньої самодіяльності, які проходили на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. У них взяло участь понад 86 тис. чоловік. Республіканський фестивальний комітет відзначив 59 колективів і окремих аматорів золотими, срібними й бронзовими медалями.
Соціалістичні перетворення на Ровенщині, як і в усіх західних областях України, розквіт економіки, науки і культури краю є ще одним переконливим свідченням невичерпних можливостей соціалістичного суспільства й радянського державного ладу. Вони яскраво показують силу й могутність нашої багатонаціональної Вітчизни, яка у 1972 році урочисто відзначила 50-річчя утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
Благодатні плоди безкорисливої дружби і співробітництва радянських народів-братів виявляються на кожному кроці трудового життя Ровенщини. У будівництві Ровенського льонокомбінату брало участь майже 68 міст Радянського Союзу. З усіх куточків країни на адресу будови надходило устаткування. Зараз у цехах комбінату працюють машини й верстати з Москви, Ленінграда, Талліна, Пскова, Йошкар-Оли (Марійська АРСР), Саранська (Мордовська АРСР), Баку, Тбілісі, Горького тощо. Допомагали в монтажі й налагодженні устаткування досвідчені спеціалісти з Орші, Костроми, Великих Лук. Ровенські текстильники проходили підготовку в Орші, Смоленську та інших містах СРСР.
На будівництві Костопільського дохмобудівного комбінату пліч-о-пліч з українцями працювали росіяни, білоруси, представники інших братніх народів. На підприємстві встановлено стругальні верстати з Московського заводу деревообробних верстатів, бункери для стружки — з Вологодського заводу «Північний комунар», гідравлічні насоси з електродвигунами — з Єреванського заводу гідронасосів, електродвигуни — з Грузії, машинобудівні крани — з Білорусії, механічні преси — з Чимкентського заводу пресових автоматів.
Давно вже дружать колективи Здолбунівського ордена Жовтневої Революції цементно-шиферного комбінату та Себряковського ордена Леніна цементного заводу Волгоградської області. Ровенська область змагається з Волинською і Житомирською областями України та Могильовською областю БРСР. Зримі плоди дружби приносить змагання трудівників Дубровицького району з виробничими колективами Столінського району Брестської області БРСР. Вони систематично обмінюються досвідом партійної роботи, господарського і культурного будівництва, обмінюються новинками, допомагають один одному втілювати в життя накреслення XXIV з’їзду КПРС.
Творчим духом пройняте змагання трудящих Сарн і Бєлгорода, лісівників Клевані та Литви, робітників Ровенського й Великолуцького заводів високовольтної апаратури, Ровенського і Костромського льонокомбінатів, хліборобів колгоспу ім. Мічуріна Гощанського району з трудівниками колгоспу «Узвара» Бауського району Латвійської РСР та багатьох інших колективів підприємств, будов, колгоспів.
У квітні 1967 року в Ровенській області було створено відділення радянсько-болгарської дружби. З цього часу Ровенщина особливо міцно й глибоко здружилася з Відінським округом Народної Республіки Болгарії.
Під час святкування 30-річчя возз’єднання західноукраїнських земель з УРСР на Ровенщині гостювали представники українців з СІЛА і Канади. Секретар Ліги американських українців Михайло Торченко, який на початку століття емігрував з батьками у СІЛА, заявив, що коли б він усього цього не побачив на власні очі, то ніколи б не повірив, які глибокі зміни стались за такий короткий час в житті, побуті, культурі і настроях людей в західних областях України.
Багато таких сімей, як Торченки, колись емігрувало за кордон. Ще й зараз старі жителі села Вовковиїв Млинівського району пам’ятають, як їхній односелець X. М. Котовський у 1929 році з дружиною й трьома синами-підлітками виїхав шукати кращої долі до Аргентіни. Важко довелося бідняку і його дітям на чужині корчувати ліс, вирощувати тютюн. Від злиднів та виснажливої праці так і помер X. М. Котовський за океаном. Його сини в 1955 році повернулися на Батьківщину. їх привітно й радісно зустріли радянські люди. Наймолодший син Анатолій, якому на чужині вдалося вчитися лише в першому класі, на рідній землі закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка, тепер працює журналістом. Середній син Василь працює на Костопільській меблевій фабриці, а найстарший — Дмитро в Здолбунівському «Міжколгоспбуді». Всі вони живуть в достатках.
Новий етап в житті трудящих області, як і всього Радянського Союзу, відкрив XXIV з’їзд КПРС, у роботі якого взяли участь і посланці Ровенської обласної партійної організації. Трудівники міст і сіл області, натхненні рішеннями XXIV з’їзду КПРС, докладають усіх зусиль для перетворення в життя величних завдань дев’ятої п’ятирічки. Відповідно до Директив XXIV з’їзду КПРС на Ровенщині швидкими темпами розвиваються легка та харчова промисловість. Намічено завершити спорудження фабрики нетканих матеріалів, побудувати льонозаводи в Березному і Володимирці, реконструювати окремі цехи і виробництва Ровенського льонокомбінату, Дубнівської трикотажної фабрики, Дубровицького льонозаводу та ін. Буде освоєно понад 50 видів нових виробів.
У нинішній п’ятирічці накреслена широка програма капітального будівництва. Обсяг капітальних вкладень в народне господарство області за рахунок держави зросте у порівнянні з попередньою п’ятирічкою на 44—45 проц. і становитиме понад 850 млн. карбованців.
П’ятирічним планом передбачено також високі темпи розвитку сільського господарства. Перед колгоспами і радгоспами області стоїть завдання збільшити середньорічне виробництво зерна на 17,3 проц. і довести його валовий збір на кінець п’ятирічки до 650 тис. тонн. У господарствах лісостепової зони врожайність зернових має досягти 26—30 цнт з гектара. Особливо важливого значення надається розвитку тваринництва. В 1975 році Ровенщина даватиме на сто гектарів сільськогосподарських угідь по 393 цнт молока та 98 цнт м’яса. Надій молока на кожну фуражну корову становитиме 2700—2800 кілограмів.
Значно буде піднесено добробут і культурний рівень населення області. За п’ятиріччя будівники здадуть в експлуатацію 750 тис. кв. метрів житлової площі. Це майже 15 тис. добре обладнаних квартир. На спорудження шкіл, лікувальних закладів заплановано асигнувати 14,2 млн. карбованців.
Над здійсненням величної програми енергійно трудиться все населення області. Результати виконання першого року дев’ятої п’ятирічки показують, що поставлені завдання успішно перетворюються в життя. Уже 20 грудня 1971 року підприємства області завершили річний виробничий план і дали додатково продукції на 28,5 млн. карбованців.
Небувалих успіхів добилися хлібороби області.
В 1971 році вони виростили по 27,3 цнт зернових з гектара, по 151 цнт картоплі, 340 цнт цукрових буряків. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 338,3 цнт молока і по 76,3 цнт м’яса. План продажу хліба державі виконано на 131 процент.
За успіхи в соціалістичному змаганні й високі врожаї зернових області третій рік підряд присуджується перехідний Червоний прапор ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР.
Провідне місце в промисловому прогресі, в розвитку економіки області, створенні її матеріальних цінностей належить робітничому класу. В його лавах понад 150 тис. чоловік. Серед робітничого класу виросла ціла плеяда передовиків виробництва, талановитих раціоналізаторів. До цих новаторів промислового прогресу належать Герої Соціалістичної Праці делегати XXIV з’їзду КПРС ткаля Ровенського льонокомбінату М. С. Бондарева, машиніст обертової печі 3долбунівського цементно-шиферного комбінату Є. Л. Головерса. Пошаною й авторитетом користуються у робітничих колективах наладчик Ровенського заводу високовольтної апаратури, почесний громадянин міста Ровно В. В. Веремієнко, водій Дубровицького лісгоспзагу Л. Я. Шиловець, токар Дубнівського ливарно-механічного заводу С. М. Цюрук, токар Ровенської автоколони 2217 Н. Й. Шишко, слюсар Квасилівського дослідного заводу С. О. Баришкевич, робітниця Костопільського домобудівного комбінату Є. О. Марчук та багато інших, які всі свої сили й енергію віддають на благо рідної Батьківщини.
Попереду в змаганні за дострокове виконання завдань дев’ятої п’ятирічки в сільському господарстві йдуть Герої Соціалістичної Праці доярка К. І. Леус, свинарка Є. К. Гордійчук, ланкові А. Ф. Гладчук і К. О. Тишковець, механізатори М. Ф. Солтис, І. П. Новак, тисячі новаторів сільськогосподарського виробництва.
Заслужені успіхи в господарському й культурному будівництві трудящі Ровенщини здобувають під керівництвом обласної партійної організації. В різний час першими секретарями Ровенського обкому КП України працювали В. А. Бегма, В. Д. Чучукало, Т. С. Жуков, О. І. Денисенко, І. О. Мозговий. Нині обласну партійну організацію очолює Т. І. Панасенко. На обліку обласної партійної організації в 1971 році перебувало близько 42 тис. комуністів, з яких 65 проц. зайняті безпосередньо у сфері матеріального виробництва. Комуністи відіграють авангардну роль на всіх ділянках багатогранного життя, яким живе разом з усією країною Ровенська область.
Бойовими помічниками комуністів є комсомольці. Обласна комсомольська організація на 1 січня 1972 року налічувала 110 886 членів ЛКСМУ. Комсомольці проводять багатогранну роботу серед молоді, виховуючи її в дусі комунізму, мобілізовують юнаків і дівчат на виконання планів дев’ятої п’ятирічки. На підприємствах, в колгоспах і радгоспах трудиться понад 1100 комсомольсько-молодіжних колективів.
Ось уже 15 років, як відгукнувшись на заклик комсомольців Рокитнівського району, юнаки й дівчата області беруть активну участь у піднятті «поліської цілини» — осушенні заболочених земель. Комсомольці піклуються про розвиток тваринництва і піднесення його продуктивності. Підтримавши ініціативу Долгоруківської районної комсомольської організації Липецької області, комсомольці Здолбунівського і Дубровицького районів організували у себе десятки молодіжних загонів механізації трудомістких процесів на тваринницьких фермах. їх почин підтримали комсомольці всіх районів області.
В розвитку економіки області, в дальшому піднесенні матеріального добробуту й культурного рівня трудящих діяльну участь беруть місцеві Ради. До роботи вони залучають широкий актив робітників, колгоспників і трудової інтелігенції. Радам допомагають 2400 постійних комісій, які налічують понад 12 тис. активістів. Місцеві Ради на своїх сесіях розглядають плани розвитку господарства, звіти керівників підприємств, колгоспів, культурно-освітніх закладів, вирішують ряд конкретних питань про використання місцевих ресурсів у промисловості й сільському господарстві, про поліпшення благоустрою населених пунктів, організацію відпочинку для трудящих тощо. Виконком обласної Ради депутатів трудящих щорічно підводить підсумки соціалістичного змагання, популяризує роботу кращих колективів. Переможцями змагання за 1971 рік стали Деражненська, Козинська, Семидубська, Бухарівська, Симонівська, Шубківська сільські Ради.
До органів місцевих Рад трудящі області вибирають найдостойніших людей — передовиків виробництва, самовідданих працівників науки, освіти і культури, колишніх учасників партизанського руху і Великої Вітчизняної війни.
У 1972 році налічувалось понад 15 тис. депутатів обласної, міських, районних, селищних і сільських Рад. А машиніста Здолбунівського депо М. О. Мельника, заслужену вчительку УРСР Героя Соціалістичної Праці Г. Д. Нестеренко, ланкову колгоспу «Світанок» Дубровицького району М. Н. Нестерчук, голову колгоспу «Зоря комунізму»
Ровенського району Героя Соціалістичної Праці В. А. Плютинського, ткалю Ровенського льонокомбінату Д. К. Гергелюк, ланкову колгоспу «Жовтень» К. О. Тишковець та інших жителів області обрали депутатами Верховної Ради УРСР.
Депутатами Верховної Ради СРСР обрані голова колгоспу ім. Т. Г. Шевченка Сарненського району Г. К. Мірошниченко, ланкова колгоспу «Ленінський шлях» Млинівського району, Герой Соціалістичної Праці А. Ф. Гладчук, колишній перший секретар Ровенського обкому КП України І. О. Мозговий, міністр соціального забезпечення УРСР, двічі Герой Радянського Союзу О. Ф. Федоров.
Про неухильний розвиток економіки області переконливо свідчить бюджет, який щороку збільшується. На 1972 рік він досяг 108 млн. 10 тис. крб.— на 4 з лишком млн. крб. більше проти 1971 року. Значні суми заплановано на розвиток промисловості, сільського господарства, на побутове обслуговування населення. Зокрема, на житлове й комунальне будівництво, благоустрій міст і сіл, капітальний ремонт житлового фонду асигновано 13 755 тис. крб., на соціально-культурні заходи — 80 721 тис. карбованців.
Важливу роль у комуністичному будівництві відіграють профспілки. На 1972 рік в області налічувалось 298 тисяч членів профспілок Головною сферою їх діяльності є соціалістична економіка, розгортання соціалістичного змагання. Нового розмаху набрало змагання трудящих Ровенщини після постанови ЦК КПРС «Про дальше поліпшення організації соціалістичного змагання». Нині ним охоплено майже всіх трудящих, 44 проц. робітників і колгоспників є учасниками руху за комуністичне ставлення до праці. Шириться змагання за економію й бережливість, дострокове освоєння діючих і нововведених потужностей, комплексну механізацію виробничих процесів, високопродуктивне використання техніки, високу культуру виробництва.
Колективи підприємств, будов, колгоспів, радгоспів, підтримуючи почин робітників Костопільського ордена Леніна домобудівного комбінату, Ровенського льонокомбінату ім. Комсомолу України, трудівників колгоспу «Україна» Млинівського району, борються за підвищення ефективності виробництва, дострокове виконання завдань дев’ятої п’ятирічки.
Керуючись рішеннями XXIV з’їзду КПРС, профспілкові організації стали ширше залучати трудящих до управління виробництвом, поліпшили свою роботу виробничі наради, товариства винахідників та раціоналізаторів, науково-технічні товариства та інші творчі об’єднання.
Трудящі Ровенщини добре усвідомлюють, що досягнення в розвитку народного господарства і культури краю, в забезпеченні їх матеріальними достатками і підвищенні культурного рівня здобуто завдяки братерській дружбі з усіма народами Радянської Батьківщини під керівництвом Комуністичної партії. Як зазначено в постанові ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік» від 21 лютого 1972 року: «Лише об’єднання всіх сил і ресурсів країни дало змогу радянським людям у найкоротший історичний строк ліквідувати економічну і культурну відсталість, що дісталась у спадщину від царизму та капіталізму, здійснити індустріалізацію країни і соціалістичне перетворення сільського господарства, справжню культурну революцію, побудувати соціалізм і перетворити Союз РСР у могутню високорозвинуту державу, розгорнути будівництво комуністичного суспільства».
Готуючись до 50-річчя утворення СРСР, робітники, колгоспники, трудова інтелігенція області з гордістю оглядали свій героїчний шлях перемог і звершень. На честь цієї знаменної події колективи підприємств ставали на трудову вахту «П’ятнадцять ударних тижнів», присвячених кожній союзній республіці. Після закінчення ударних тижнів колективи підприємств-переможців були записані до обласної Книги трудової естафети, що нині зберігається в Ровенському обласному краєзнавчому музеї.
Славний піввіковий ювілей трудівники сільського господарства зустрічали достроковим виконанням виробничих планів, своєчасною заготівлею сільськогосподарських продуктів, піднесенням економіки колгоспів і радгоспів.
Всюди в містах і селах організовувалися вечори дружби, влаштовувались концерти, виставки, зустрічі з посланцями братніх республік, які приїздили в область на всенародне свято.
За найвищі результати у всесоюзному соціалістичному змаганні на ознаменування 50-річчя утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік 10 колективів Ровенської області нагороджені Ювілейним Почесним знаком ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС та 7 колективів — Ювілейною Почесною грамотою ЦК КП України, Президії Верховної Ради У РСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради.
Згуртовані навколо Комуністичної партії трудящі Ровенщини впевнено крокують до світлих горизонтів майбутнього, вносять гідний вклад у всенародну боротьбу за побудову комуністичного суспільства в нашій країні.
Г. В. БУХАЛО, С. Г. МАКСИМОВ, П. У. МЕЛЬНИЧУК, О. И. МОЛЧАНОВ, Г. П. СЕРБІЯ