Економічний і культурний розвиток Сум наприкінці XIX століття
Після скасування кріпосного права в Росії швидко розвивалась промисловість. 1869 року почалося виробництво на Павлівському цукровому заводі. Коли проклали залізницю Ворожба—Мерефа, в січні 1877 року стала до ладу станція Суми. Через п’ять років запрацювало підприємство, де виробляли сільськогосподарські віялки. 1888 року в місті було 26 фабрик і заводів. 1891 року пустили механічний завод, 1893 року —механічні майстерні. У 1896 році став до ладу машинобудівний завод, що випускав парові котли й інше обладнання для цукроварень, підйомні машини та іншу продукцію. Він належав бельгійському акціонерному товариству «Сумські машинобудівні майстерні». Відбулися зміни і в ремісництві. Створювалися майстерні, які випускали різні товари стосовно до потреб ринку.
Економічна криза, що охопила промисловість на початку XX століття, позначилася й на Сумах. Не витримавши капіталістичної конкуренції, ряд підприємств, головним чином дрібних, у т. ч. багато ремісничих майстерень, закрився. На існуючих скоротилося виробництво.
У другій половині XIX — на початку XX століття Суми лишалися одним із значних центрів торгівлі в Харківській губернії. Тут щороку відбувалося 4 ярмарки. Головними предметами торгівлі були хліб, м’ясо, цукор, велика рогата худоба, одяг, металеві вироби тощо. Зростала стаціонарна торгівля. Розвиток промисловості й торгівлі відбувався в нерозривному зв’язку з банківським капіталом. Вже 1868 р. відкрився міський громадський банк. Чим далі, тим більше банк із скромного посередника перетворювався в силу, що порядкувала майже всім грошовим капіталом, переважною частиною засобів виробництва.
З розвитком промисловості зростала кількість робітників. У 1888 р. на підприємствах працювало 1036 робітників. Процес формування робітничих колективів мав свої особливості. Вони утворювалися головним чином за рахунок зубожілих селян і ремісників-українців та росіян. У них були однакові інтереси в боротьбі проти спільних класових ворогів — царизму, поміщиків та капіталістів.
Робітники працювали у напівтемних І непристосованих приміщеннях. Про будь-яку організацію безпеки праці нічого було й казати. Робочий день на більшості підприємств тривав по 12 годин, а на машинобудівному заводі, де хазяйнували іноземці, більшу частину року — по 12 — 14 годин. Заробітна плата на всіх підприємствах лишалася низькою. Застосовувалися штрафи. Сім’ї робітників жили в бараках з довгими рядами дерев’яних нар або в напівзруйнованих халупах, за які їх власники дерли непомірно високу плату. Становище трудящих стало ще гіршим через промислову кризу 1900—1903 рр., яка породила масове безробіття, посилила зубожіння трудящих.
Трудящі не мирилися з експлуатацією, піднімалися на боротьбу. Спочатку робітничі виступи мали стихійний характер. Наприкінці XIX — на початку XX століть передові робітники й прогресивна частина молоді починають знайомитися з марксистською літературою. У 1898 р. група революційно настроєних учнів реального училища одержувала з Москви нелегальну літературу й розповсюджувала її серед робітників. 1900 року в місті існував гурток, члени якого вивчали марксистські праці.
На зростання революційної свідомості трудящих, зародження соціал-демократичної організації великий вплив справляла ленінська «Искра». Цю газету одержували й читали передові робітники. 1901 р. в Сумах розповсюджувався другий номер «Искры», де вміщена праця В. І. Леніна «Віддача в солдати 183-х студентів». 5 серпня 1903 р. поліція конфіскувала в Сумах додатки до 18-го й 31-го номерів «Искры» та іншу нелегальну літературу. На заводі Погуляйченка було знайдено брошуру «Российская социал-демократическая партия», видану редакцією «Искры» в 1902 році.
Під впливом «Искры» восени 1902 року створюється соціал-демократична організація, яка мала конспіративну назву «Факел». До її складу входило понад 30 робітників машинобудівного, рафінадного, механічного та інших заводів. Організація підтримувала зв’язки з Московським, Київським, Харківським комітетами та Курською організацією РСДРП. Сумські соціал-демократи поширювали серед робітників твори К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна, влаштовували сходки. Так, під керівництвом соціал-демократичної організації робітники відзначили в 1903 році масовою маївкою Міжнародний день пролетарської солідарності — 1 Травня. Зв’язки організації з трудящими міцніли. Влітку в її лавах налічувалося понад 100 робітників. Восени 1903 року царські власті заарештували більшість членів організації. Частину з них засудили до ув’язнення. Проте властям не вдалося придушити соціал-демократичний рух.
Під час першої російської буржуазно-демократичної революції трудящі Сум посилили боротьбу проти самодержавно-поміщицького ладу. Після того як у місті стало відомо про кривавий злочин царизму 9 січня, 330 робітників машинобудівного заводу припинили роботу і пред’явили капіталістам вимоги: скоротити робочий день до 10 годин, запровадити вищі розцінки, скасувати штрафи тощо. Виступ машинобудівників того ж дня підтримали робітники заводу «Вулкан». Наступного дня застрайкували 65 робітників механічної майстерні. У перших лавах страйкуючих йшли більшовики. Вони розповсюджували серед робітників прокламації, закликали їх до стійкості й витримки, роз’яснювали важливість переходу від економічної до політичної боротьби. Однак у розгортанні революційної боротьби їм заважали меншовики, що перебували з ними в одній організації.
Страйковий рух посилився після виступу 24 лютого 1800 робітників Павлівського рафінадного заводу. Вони вимагали: запровадити 8-годинний робочий день і підвищити зарплату. Підприємці викликали війська. Та робітники наполягали на своєму. їх одностайність і згуртованість примусили капіталіста збільшити заробітну плату й дати зобов’язання сплачувати працюючим у подвійному розмірі за роботу у вихідні дні.
Після III з’їзду РСДРП більшовики, викриваючи угодовську політику меншовиків і есерів, посилили свій вплив на робітників і селян. Вони передрукували, як додаток до «Програми Російської соціал-демократичної робітничої партії», статтю В. І. Леніна «Пролетаріат і селянство», поширювали її серед робітників і селян. 29 травня в Сумах відбулися збори, в яких взяли участь понад 5 тисяч робітників і селян. За пропозицією більшовиків була прийнята резолюція, в якій містилися вимоги про встановлення демократичних свобод, звільнення політичних в’язнів, розв’язання земельного питання.
Найбільшого розмаху набув революційний рух в Сумах у жовтні—грудні 1905 року. Трудящі активно підтримали Жовтневий всеросійський політичний страйк. У цей час страйкували робітники багатьох підприємств. 18 жовтня відбувся мітинг. Його учасники рушили до тюрми й визволили з-під варти політичних в’язнів. У наступні дні — 19, 20, 22 жовтня мітинги тривали. 16 листопада застрайкували робітники механічного заводу. Незабаром страйк охопив усі підприємства міста. 6 грудня припинився рух поїздів через станцію Суми. Для захисту населення від чорносотенців була утворена робітнича дружина. Разом з робітничою дружиною діяв збройний загін селян села Яструбиного.
Царські власті вживали заходів. До міста ввели додаткові контингенти військ. Почалася жорстока розправа з революційно настроєними робітниками й селянами. Були заарештовані й вислані до Сибіру активні учасники революційного руху. За участь у страйках на машинобудівному заводі заарештували до 200 чоловік, на Павлівському рафінадному заводі звільнили з роботи 122 чоловіка.
Незважаючи на репресії, трудящі продовжували боротьбу. їх виступами керувала Сумська група РСДРП. Загальним страйком відзначили робітники майже всіх підприємств міста день 1 Травня 1906 року. Велику організованість виявили під час страйку в листопаді 1907 року трудящі Павлівського рафінадного заводу, які вимагали не лише поліпшення економічного становища, а й політичних свобод. Страйк було жорстоко придушено. Піднялися на боротьбу батраки економії цукрозаводчика Харитоненка. Страйком керував комітет, обраний селянами. 1907 року група РСДРП видала листівку «До товаришів новобранців». У ній розповідалося про уроки першої російської революції, підкреслювалася важливість продовжувати боротьбу з ненависним трудящим ладом експлуататорів. У другій половині 1907 року поліції вдалося вистежити й розгромити групу РСДРП. Багато членів партії було кинуто до тюрем. Проте на місце заарештованих ставали нові борці з числа передових робітників. У 1909 році Сумська організація РСДРП відновила діяльність.
1910 року почалося промислове піднесення, яке тривало до першої світової війни. В 1913 році в Сумах налічувалося 38 підприємств. Найбільш значним підприємством був рафінадний завод. Досить потужним підприємством був також машинобудівний завод. На цих обох підприємствах у 1912 році працювало ¾ робітників Сум. У місті в 1913 році вже діяли 2 банки (міський громадський та земський), відділення Азово-Донського комерційного банку, 2 кредитні товариства та 3 ощадно-позичкові каси.
В роки революційного піднесення більшовики провадили велику роботу серед робітників. В 1910 році вони видали і поширили листівку «Товариші пролетарі! Гуртуйтесь в РСДРП!», в якій закликали робітників вступати до партії. Під керівництвом більшовиків робітники вели страйкову боротьбу. Найбільші страйки відбулися у червні 1910 року і липні 1912 року. У розв’язанні завдань революційної боротьби важливу роль відігравала більшовицька газета «Правда». Про її високий авторитет свідчив той факт, що в 1912 році група робітників звернулася до місцевої бібліотеки з проханням передплатити «Правду» замість бульварного листка «Новое время». «Правда» висвітлювала життя й боротьбу трудящих міста. Так, 11 червня 1912 року вона повідомляла про страйк сумських друкарів. 26 липня того ж року газета розповідала про злиденне життя трудящих міста. Вона тепло писала про робітників Сум, які подали грошову допомогу страйкарям петербурзького заводу «Новый Леснер», що було яскравим виявом пролетарського інтернаціоналізму. В грудні 1913 р. у Сумах з робітниками-передплатниками «Правды» зустрічався депутат IV Державної думи більшовик М. К. Муранов. Серед робітників міста проходив збір коштів у фонд газети «Правда».
1913 року в Сумах проживало 50 391 чоловік. Налічувалося 4149 мурованих і 1657 дерев’яних будинків. Якщо центр міста, де жили заможні верстви населення мав більш-менш пристойний вигляд, то решта його, а найбільш околиці, була дуже занедбана. Понад дві третини вулиць лишались незабрукованими, внаслідок чого навесні та восени після дощів там не можна було пройти. З 1902 року працювала невелика електростанція. На вулицях, головним чином у центрі, було 200 електричних і 400 гасових ліхтарів. З 1905 року працював водопровод. У 1912 році його довжина становила всього 8 верст. Єдиним засобом пересування були візники. 1914 р. їх налічувалося 358.
Лікувальних закладів і медичних працівників не вистачало. В 1913 році працювало 3 лікарні на 130 ліжок, на одного лікаря припадало 2400 чол. населення.
Як і раніше, шлях до освіти був відкритий переважно вихідцям з панівних класів. 1870 року заснували жіночу прогімназію, а 1873 — реальне училище. Того ж 1873 р. чоловічу й жіночу прогімназії перетворили на гімназії. Завдяки ініціативі громадськості в травні 1861 р. і в січні 1862 р. відкрилися 2 недільні школи, де стали навчатися діти й дорослі з числа трудящих. Проте влітку 1862 р. царський уряд заборонив у Сумах, як і в інших містах, такі школи. У 80-х роках XIX ст. недільні школи відновили. 1906 р. їх відвідувало 411 чоловік. Напередодні першої світової війни налічувалося 6 середніх і 20 початкових навчальних закладів, в них — 6 тисяч учнів. 1894 року відкрили ще одну бібліотеку-читальню. 1905 року земство створило сільськогосподарську станцію.
Суми в 70-х роках кілька раз відвідав український живописець-реаліст К. О. Трутовський. Художник під час написання деяких картин використав як фон тогочасні краєвиди міста, його архітектурні споруди («Весільний викуп», «Базар у провінції»). У 1891 році був і малював у Сумах російський живописець В. Є. Маковський. 1914 року в місті влаштували першу художню виставку, на якій було представлено 190 творів художників Москви, Петрограда, Сум.
У 1871—1879 рр. у Сумах бував великий російський композитор П. І. Чайковський. Він майже щоліта відпочивав неподалік міста у Низах, де писав оперу «Коваль Вакула», працював над Другою і Третьою симфоніями. У 1888, 1889, 1894 рр. в Луці (передмістя Сум) жив великий російський письменник А. П. Чехов. Тут він писав повість «Сумна історія», водевіль «Трагік мимоволі», п’єсу «Лісовик», «Оповідання невідомої людини» та інші твори. Перебуваючи у Луці, письменник безвідмовно подавав медичну допомогу всім, хто до нього звертався. На Лучанській дачі в А. П. Чехова гостював поет-петрашевець О. М. Плещеев. Тут у 1889 році помер хворий на сухоти брат письменника художник М. П. Чехов. У Сумах майже весь 1899 рік жив і працював О. І. Купрін. Перебування на Сумщині П. І. Чайковського, А. П. Чехова, О. І. Купріна сприяло зміцненню російсько-українських культурних зв’язків.
Перша світова війна прирекла трудящих на незліченні бідування. На фронт було мобілізовано майже всіх чоловіків, здатних носити зброю. Багато сімей залишилося без годувальників. Капіталісти на фабриках і заводах посилили експлуатацію. Так, на машинобудівному заводі Бельгійського акціонерного товариства робітники працювали по 14 годин на добу, тепер їм платили значно меншу зарплату, ніж до війни. Щоб нажитись на воєнних замовленнях, підприємці відкривали нові цехи, переустатковували існуючі. Водночас скорочувалося виробництво предметів першої потреби. В місті не вистачало продовольства, зростали ціни на продукти харчування. За перші два роки війни ціни на борошно підвищились у 2,1, м’ясо — 2,9, масло — 3,3, сало — 4,3 раза.
Посилення експлуатації, зубожіння трудящих мас обумовило поширення страйкової боротьби. У 1915 р., вимагаючи скорочення робочого дня й підвищення зарплати, страйкували робітники Павлівського рафінадного заводу. їх страйк завершився перемогою. Підприємець змушений був підвищити зарплату на 20 процентів. У 1916 р. відбулися страйки на машинобудівному і знову на рафінадному заводах. Відбувалися й стихійні виступи. Так, 17 травня 1916 р. натовп жінок, обурених тим, що не було в продажу хліба, почав громити крамниці. Виступ підтримали солдати-новобранці. Заворушення придушили війська.
Тривала війна, зростало невдоволення робітників і селян політикою царизму. Коли звістка про перемогу Лютневої революції 1917 р. дійшла до Сум, тут відбулися демонстрації і мітинги. В них взяли участь робітники машинобудівного, рафінадного, механічного заводів, суконної фабрики, а також робітники Рогозненського й Куянівського цукрових заводів. Місцева буржуазія 3 березня утворила так званий громадський комітет. 5 березня Тимчасовий уряд призначив у Сумський повіт з числа поміщиків свого комісара. Повітовий комісар разом з громадським комітетом зберіг міську думу, створив міліцію. До неї були зараховані майже всі колишні поліцаї. Лише дещо модернізували форму їх одягу. 8 березня відбулися вибори до Ради робітничих і солдатських депутатів. Представники угодовських партій: меншовики, есери, що підтримували Тимчасовий уряд, прикриваючись демагогічними лозунгами й обдурюючи народні масb, на виборах до Ради здобули більшість голосів. На своєму першому засіданні меншовицько-есерівська Рада прийняла рішення про підтримку громадського комітету.
В квітні—травні на машинобудівному, рафінадному заводах, суконній фабриці були створені більшовицькі групи. Керуючись Квітневими тезами В. І. Леніна, вони викривали антинародну діяльність Тимчасового уряду, буржуазних націоналістів, угодовство меншовиків, есерів, роз’яснювали трудящим історичну необхідність переходу від буржуазно-демократичної революції до революції соціалістичної. У травні 1917 р. робітники машинобудівного заводу за пропозицією більшовиків ухвалили резолюцію, в якій висловили недовір’я Тимчасовому уряду. Під більшовицькими гаслами в місті пройшла першотравнева демонстрація. Щоб залучити маси на свій бік, більшовики велику увагу приділяли діяльності рад старост (заводських комітетів), які обирались на підприємствах робітниками. Ради старост захищали інтереси робітників, добивались підвищення заробітної плати, скасування наднормових робіт, боролися проти локаутів підприємців. Ради старост не обмежували свою діяльність лише економічними питаннями. Завдяки більшовикам вони часто збиралися на загальні збори в масштабі міста й вирішували питання політичного характеру. Так, 3 липня і 11 серпня загальні збори Рад старост усіх заводів обговорювали питання про Раду робітничих і солдатських депутатів. У резолюції загальних зборів від 11 серпня зазначалося: «У зв’язку з тим, що склад президії і виконавчого комітету Ради робітничих і солдатських депутатів не стоїть на охороні інтересів робітників і солдат, реорганізувати Раду робітничих і солдатських депутатів…». Ця резолюція була передана на обговорення загальних зборів трудящих усіх місцевих заводів. Її одностайно схвалили робітники машинобудівного заводу.
28 серпня загальні збори Рад старост заводів обговорили питання про війну і Тимчасовий уряд. Збори висловили протест проти запровадження коаліційним Тимчасовим урядом на фронті і в тилу смертної кари за участь у революційному русі, засудили вимогу міністра праці про посилення репресій з боку підприємців проти робітників. Збори визнали за потрібне поєднати робітничий рух з селянським, закликали робітників вступати до лав РСДРП(б).
У вересні 1917 року після розгрому корніловщини робітники посилили революційну боротьбу. На всіх заводах міста відбулися багатолюдні мітинги й збори, на яких робітники рішуче засудили контрреволюційний заколот. 20 вересня застрайкували робітники машинобудівного заводу. В ніч проти 24 вересня залізничники станції Суми приєднались до страйку робітників Південно-Східної, Північно-Донецької і Херсоно-Роменської залізниць, який почався у відповідь на відмову Тимчасового уряду поліпшити умови працюючих на транспорті. Про організований виступ сумських залізничників 9 жовтня 1917 року писала більшовицька газета «Рабочий путь».