Великий Бобрик, Краснопільський район, Сумська область
ВЕЛИКИЙ БОБРИК — село, центр сільської Ради, розташоване на березі річки Бобрика, лівої притоки Сироватки, за 18 км на захід від районного центру й за 7 км від залізничної станції Золотницька. Дворів — 740, населення — 2287 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Іванівка, Кам’яне, Малий Бобрик, Юсупівка.
На території Великого Бобрика розміщена центральна садиба колгоспу ім. Ілліча, за яким закріплено 4183 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 3474 га орної землі. Вирощують зернові, круп’яні й технічні культури; розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. 159 передовиків нагороджені орденами й медалями, в т. ч. орденом Леніна — колгоспники І. С. Курасов, А. І. Татаренко.
У селі працюють середня школа, в якій 38 учителів навчають 547 учнів; будинок культури з залом на 450 місць, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок на 15 ліжок. Є парк, закладений 1815 року.
У селах, підпорядкованих Великобобрицькій сільраді, налічується 2 первинні партійні та 2 комсомольські організації. До їх складу входять 63 комуністи і 144 члени ВЛКСМ. Партійний і комсомольський осередки створені 1920 року.
Великий Бобрик засновано в 1676 році. Радянську владу встановлено в січні 1918 року. На фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських загонах проти німецько-фашистських загарбників билися 1186 жителів, з них 371 відзначений нагородами, 525 — полягли смертю хоробрих. У запеклих боях за визволення села від гітлерівських окупантів полягло 223 радянські воїни, на честь яких 1965 року споруджено пам’ятник. На увічнення пам’яті загиблих воїнів-односельців жителі села встановили стелу, на якій викарбувані імена полеглих. Уродженцю Малого Бобрика лейтенанту С. С. Гребченку за вміле керівництво взводом, особисту мужність і відвагу, виявлену в боях проти німецько-фашистських загарбників, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Уродженцем Великого Бобрика є генерал-майор Д. І. Литовцев.
1969 року в селі встановлено пам’ятник В. І. Леніну.
Неподалік села Кам’яного виявлено слов’янське городище сіверян (VIII—X століття), а також давньоруське городище (IX—XIII століття).