Бунякине, Путивльський район, Сумська область
БУНЯКИНЕ — село, центр сільської Ради, розташоване за 30 км па схід від районного центру і за 3 км від залізничної станції Шечкове. За 3 км від Бунякиного протікає ріка Сейм. Дворів — 262, населення — 1127 чоловік. Сільраді підпорядковані також населені пункти Бруски, Бувалине, Гірки.
На території Бунякиного міститься центральна садиба колгоспу «Соцтруд», за яким закріплено 3880 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2450 га орної землі. В колгоспі вирощуються зернові й технічні (коноплі, цукрові буряки) культури. Напрям у тваринництві — виробництво м’яса й молока. З допоміжних підприємств є цегельний завод. У Бунякиному працює конопляний завод (заснований 1930 року), на якому зайнято 105 робітників і службовців.
У Бунякиному — восьмирічна школа, де 18 учителів навчають 257 учнів; клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.
На території Бунякинської сільради є 2 первинні партійні та 3 комсомольські організації, які об’єднують 63 комуністи і 88 членів ВЛКСМ. Партійну організацію створено 1930, комсомольську — 1932 рокy.
Село засноване в другій половині XVI ст. У січні 1918 року в Бунякиному встановлено Радянську владу. Під час тимчасової німецько-фашистської окупації у селі діяла підпільна патріотична організація, створена в грудні 1941 року. До складу групи входило 9 чоловік, яких очолював комсомолець Л. Чечоткін. Патріоти збирали розвідувальні дані для ковпаківців. 1942 року підпільники влилися до партизанського загону С. А. Ковпака. В лавах ковпаківців воювало 50 жителів села. Колишній керівник бунякинського підпілля Л. Чечоткін став розвідником. У бою за с. Пигарівку, що відбувся 28 квітня 1942 року, він своєчасно доставив боєприпаси, які здобув у тилу ворога. Забезпечуючи успішне виконання завдання командування щодо ліквідації партизанами ворожого гарнізону, Чечоткін знищив бойову охорону окупантів поблизу Старої Гути. В бою за це село відважний розвідник був смертельно поранений. Його ім’ям названо піонерську дружину Бунякинської восьмирічної школи, на шкільному подвір’ї встановлено пам’ятник, а на будинку школи — меморіальну дошку. В селі 1942 року неодноразово зупинявся партизанський загін С. А. Ковпака. Жителі Бунякиного радо зустрічали народних месників, подавали допомогу продуктами харчування, одягом, взуттям. На фронтах Великої Вітчизняної війни билися проти ворога 430 мешканців села, 117 з них віддали життя за свободу й незалежність Батьківщини, 234 — відзначені нагородами. Вшановуючи пам’ять радянських воїнів, які полягли за визволення села від гітлерівців, жителі Бунякиного встановили їм пам’ятник.
Поблизу сіл Бунякиного та Гірок виявлено поселення доби неоліту та бронзи, городище скіфських часів і сіверянське VIII—X ст., а також 2 давньоруські городища й курганний могильник.