Волокитине, Путивльський район, Сумська область
ВОЛОКИТИНЕ — село, центр сільської Ради, розташоване на березі річки Клевені та її притоки Есмані, за 16 км на північ від районного центру і за 10 км від залізничної станції Баничі. Дворів — 343, населення — 995 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Кочеріи, Кубареве, Щербинівка.
На території Волокитиного розміщена центральна садиба колгоспу ім. Куйбишева, за яким закріплено 5136 га сільськосподарських угідь, у т. ч. 2955 га орної землі. Вирощують зернові, круп’яні й технічні культури; розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. За трудові досягнення доярку В. Ф, Сєдих нагороджено орденом Жовтневої Революції.
В селі — восьмирічна школа, де 15 учителів навчають 164 учнів, будинок культури на 450 місць, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт. В центрі Волокитиного на площі 24 га розкинувся парк, закладений ще в 1829—30 рр. Тут збереглися Золоті ворота, споруджені в 60-х роках минулого століття.
У селах Волокитинської сільради є первинна партійна і 3 комсомольські організації. До їх складу входять 64 комуністи та 59 членів ВЛКСМ.
Перша письмова згадка про село належить до 1684 року. У першій половині XIX ст. поміщик Міклашевський побудував у селі фабрику, де виготовлялися вироби з фарфору. Сировину доставляли з місцевих кар’єрів. Чудові вироби, творцями яких були кріпаки-умільці, стали експонатами багатьох художніх музеїв нашої країни. Наприкінці 1825 року в селі був заарештований декабрист А. Ф. Бригген. Після закінчення строку заслання до Сибіру він повернувся у Волокитине. Радянську владу в селі встановлено в січні 1918 року. Під час тимчасової німецько-фашистської окупації села гітлерівці розстріляли 265 чоловік — жінок, літніх людей і дітей, 175 жителів села вивезли на каторжні роботи до Німеччини. У Щербинівці діяла підпільна комсомольська група з п’яти чоловік. 1943 року на їх слід натрапили фашисти, члени групи були заарештовані й розстріляні. На фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських загонах проти німецько-фашистських загарбників билися 386 жителів Волокитиного, 209 — загинули, 156 — нагороджено орденами й медалями. На честь полеглих воїнів-визволителів трудящі села встановили обеліск. На увічнення пам’яті загиблих воїнів-односельців споруджено меморіальний комплекс. З листопада 1944 року до липня 1945 року уродженець Волокитиного командир гармати старший сержант П. П. Матющенко знищив 3 ворожі танки, транспортер, багато солдатів і офіцерів. 26 січня Матющенко загинув смертю хоробрих. Поховано його в угорському місті Дунафельдвар. За мужність і відвагу, виявлені в боях проти фашистів, П. П. Матющенку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Уродженцем Волокитиного є заслужений артист УРСР В. А. Войтенко.
Поблизу села виявлено городище, поселення і курганний могильник сіверян (VIII—X століть).