Юр’еве, Путивльський район, Сумська область
ЮР’ЄВЕ (давні назви — Юр’ївка, Шмільське) — село, центр сільської Ради, розташоване за 19 км на південний схід від районного центру і за 33 км від залізничної станції Путивль. У Юр’євому — 311 дворів, населення — 918 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Волинцеве, Волинцівське, Первомайське.
На території села міститься центральна садиба колгоспу «Комунар», за яким закріплено 3292 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2128 га орної землі. Виробничий напрям — вирощування зернових і технічних культур; розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. Колгосп неодноразово був учасником ВСГВ у Москві та ВДНГ. За досягнуті успіхи 12 передовиків колгоспного виробництва нагороджені орденами й медалями. Серед них — колишній голова колгоспу А. Я. Бутов удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, ордена Леніна — механік колгоспу В. І. Богданов.
У Юр’євому працюють середня школа, де 25 учителів навчають 265 учнів; є будинок культури на 500 місць, сільська бібліотека, медпункт.
У селах, підпорядкованих Юр’ївській сільраді, є 2 первинні партійні та 3 комсомольські організації. До їх складу входять 71 комуніст і 184 члени ВЛКСМ. Партійна організація виникла 1932, комсомольська — 1930 року.
Село згадується вперше у письмових джерелах 1648 року. Під час революції 1905—1907 рр. у Юр’євому відбулися селянські заворушення. Радянську владу в Юр’євому встановлено у січні 1918 року. На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 268 чоловік, 104 з них віддали життя за свободу й незалежність Батьківщини, 136— відзначені орденами й медалями. В їх числі сержант М. Т. Васильченко, за виявлену в боях за Берлін мужність і відвагу, удостоєний звання Героя Радянського Союзу. В селі на честь радянських воїнів, що загинули, визволяючи Юр’єве від окупантів, встановлено пам’ятник.
Поблизу сіл Юр’євого та Волинцевого виявлено численні залишки поселень: 3 — неолітичні, 6 — доби бронзи, 2 — скіфських часів, одне — ранньослов’янське перших століть н. е., одне — сіверян та давньоруське (IX—XIII ст.). Розкопано й досліджено слов’янське поселення та могильник VII—VIII ст. (знайдено близько 20 жител і 19 поховань) та сіверянське городище VIII—X століття.