Суми і Велика Жовтнева соціалістична революція
Велика Жовтнева соціалістична революція стала поворотним пунктом в історії людства. Трудящі Сум палко вітали перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, історичні декрети 11 Всеросійського з’їзду Рад про мир, землю, утворення першого Радянського уряду — Ради Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним. 30 жовтня (12 листопада) на привокзальній площі відбувся мітинг солдатів гарнізону. Незважаючи на опір відданих Тимчасовому уряду офіцерів, солдати прийняли запропоновану більшовиками резолюцію, в якій було сказано: «Ми приєднуємося до повсталого петроградського гарнізону і петроградського пролетаріату. Висловлюємо повне довір’я урядові, створеному 11 Всеросійським з’їздом Рад робітничих і солдатських депутатів, і обіцяємо йому підтримку всіма силами, які є в нашому розпорядженні». 1 листопада робітники машинобудівного заводу в прийнятій резолюції заявили: «Ми будемо підтримувати уряд, створений 11 Всеросійським з’їздом Рад, ми схвалюємо всю його програму і будемо здійснювати її найрішучим способом».
Проте на шляху встановлення Радянської влади стала контрреволюція. Владу узурпувала буржуазно-націоналістична Центральна рада.
Надіслані до Сум комісари і війська Центральної ради жорстоко розправлялися з будь-якими спробами трудящих встановити владу Рад, намагалися підкорити своєму впливові частини військового гарнізону. Рада робітничих депутатів, у якій переважали меншовики і есери, дотримувалася позиції, що суперечила ленінському курсу на перемогу соціалістичної революції, на взяття всієї влади Радами. Есероменшовицький «ревком», що був створений Радою наприкінці серпня, всіляко стримував наростання революційного руху у місті,
В листопаді оформилась міська більшовицька організація.. Виняткове значення для її діяльності мав лист секретаріату ЦК РСДРП(б) від б грудня 1917 р. на ім’я фракції більшовиків Сумської Ради робітничих і солдатських депутатів. У ньому підкреслювалась важливість боротьби партійної організації за втілення в життя перших декретів Радянської влади, роз’яснювалась позиція більшовиків щодо Установчих зборів. У листі зазначалось: «Шлемо вам щирий привіт з утворенням у вас нашої партійної організації і висловлюємо тверду впевненість, що новий собрат буде високо тримати прапор і дружно, нога в ногу піде з нами до кінцевої мети — соціалізму».
Більшовики, спираючись на робітників і революційних солдатів, наполегливо повели боротьбу за встановлення у місті Радянської влади. Вони роз’яснювали трудящим складність ситуації, викривали контрреволюційну політику Центральної ради, зрадництво меншовиків і есерів. Повсякденна робота більшовиків давала результати. 2 листопада відбулося об’єднане засідання заводських комітетів, на якому було вирішено створити бойову робітничу дружину. Невдовзі на заводах машинобудівному, Павлівському рафінадному, «Двигун» і сільськогосподарських машин, суконній фабриці сформували червоногвардійські загони. До Червоної гвардії також вступали солдати й матроси, селяни навколишніх сіл Токарів, Чернеччини, Кульбаки. 25 грудня було утворено штаб Червоної гвардії на чолі з Ф. К. Пономарьовим.
Коли 1 Всеукраїнський з’їзд Рад 12 (25) грудня 1917 року проголосив Україну республікою Рад, робітники і революційні солдати Сум, керовані більшовиками, ще активніше розгорнули боротьбу проти контрреволюції. У цьому їм велику допомогу подав загін харківських червоногвардійців під командуванням М. О. Руднєва, що прибув до Сум 6 січня 1918 року.
9 січня в місті було встановлено Радянську владу. На вимогу більшовиків виконком Ради робітничих і солдатських депутатів прийняв постанови про розпуск есеро-меншовицького «ревкому», закриття реакційної газети «Сумский вестник» і про перевибори Ради. Ці постанови схвально зустріли робітники й революційні солдати.
В наступні дні революційно настроєні частини гарнізону і червоногвардійські загони роззброїли ворожі революції війська, взяли під охорону заводи, фабрики, залізничну станцію. Буржуазні органи влади перестали існувати.
За встановлення Радянської влади в Сумах боролись українці, росіяни, білоруси, латиші й представники інших народів. У горнилі революції гартувалася інтернаціональна єдність трудящих міста. Перевибори Ради робітничих депутатів відбулися 10—13 січня. Серед 60 обраних депутатів 35 становили члени більшовицької партії. 13 січня відбулося перше її засідання. Виконком спочатку очолював більшовик Л. Новиков-Медовщиков, а потім — В. Павлюченко, що порвав з лівими есерами і вступив до партії більшовиків. 21 січня відбулося об’єднання повітової Ради робітничих і солдатських депутатів і повітової Ради селянських депутатів у єдиний орган Радянської влади. Повітова Рада дбала про забезпечення населення продовольством, паливом, налагодження безплатного медичного обслуговування. Були відкриті перші радянські школи, де безплатно могли вчитися діти трудящих. Бідноту переселяли з темних і сирих підвалів у конфісковані в багатіїв будинки. На підприємців та інших експлуататорів накладалися високі податки. Вживалося заходів до боротьби з спекулянтами.
Вже у січні—лютому 1918 року було запроваджено робітничий контроль на Павлівському рафінадному заводі, суконній фабриці та інших підприємствах. У березні за вимогою робітників повітова Рада націоналізувала машинобудівний завод. У місті працювали 2 театри, кінотеатр, робітничі клуби. Такими були перші кроки соціалістичного будівництва в Сумах.
Прагнучи відновити своє панування, контрреволюційна Центральна рада запросила на Україну австро-німецьких окупантів. 18 лютого 1918 року кайзерівські війська почали наступ на Радянську країну, щоб задушити владу робітників і селян, реставрувати буржуазно-поміщицький лад. На заклик Комуністичної партії трудящі піднялися на боротьбу з окупантами та їх посібниками — українськими буржуазними націоналістами.
Під керівництвом партійної організації військовий комісаріат почав формувати підрозділи Червоної Армії. За неповними даними, в Сумах у березні вступило до Червоної Армії 400 чоловік. Одночасно створювались партизанські загони. Вони так само, як і сформовані частини Червоної Армії, відразу вступали у бій. Так, Сумський партизанський загін під командуванням матроса П. Я. Ходуна брав активну участь у боях проти наступаючих кайзерівських військ у районі Кролевця й Глухова.
З наближенням фронту активізувалась контрреволюція. 23 березня в місті вибухнув заколот. Білогвардійці вкупі з буржуазними націоналістами розстрілювали партійних і радянських працівників, червоноармійців, робітників, що співчували Радянській владі. Наступного дня частини Червоної Армії придушили заколот.