Верхня Сироватка, Сумський район, Сумська область
ВЕРХНЯ СИРОВАТКА — село, центр сільської Ради, розташоване по обидва берега річки Сироватки (що й дало назву селу), за 12 км від м. Сум, на автошляху Суми — Харків. За 5 км від села — залізнична станція Баси. Дворів — 1332, населення — 4377 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Бездрик, Залізняк, Захарівське, Новоселиця, Стінка.
У Верхній Сироватці розміщений колгосп «Маяк», за яким закріплено 6173 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 4660 га орної землі. Вирощують переважно зернові культури. Тваринництво — м’ясо-молочного напряму. З допоміжних підприємств колгосп має млин, олійницю, майстерню для ремонту сільськогосподарських машин, цегельний завод. За успіхи, досягнуті в розвитку колгоспного виробництва, 21 чоловіка нагороджено орденами й медалями.
В селі є середня школа, в якій навчається 766 учнів і працює 38 учителів, будинок культури на 350 місць, бібліотека, лікарня на 60 ліжок.
На території сільради — 4 первинні партійні (125 комуністів) і 5 комсомольських (296 членів ВЛКСМ) організацій. Партійний і комсомольський осередки створено в 1920 році.
Верхня Сироватка відома з 1653 року. В 1784 році селяни розгромили поміщицький маєток. Відбулася збройна сутичка з військами, присланими в село властями. Виступ було жорстоко придушено. Радянську владу в селі встановлено в грудні 1917 року. Перше колективне господарство «Праця» організовано 1923 року. Під час Великої Вітчизняної війни 765 жителів села билися з ворогом на різних фронтах, з них 276 за мужність і відвагу нагороджені орденами й медалями. С. П. Красію за хоробрість і стійкість, виявлені під час форсування Десни й Дніпра, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 685 чоловік віддали життя за свободу й незалежність Батьківщини. В селі споруджено пам’ятники воїнам-визволителям і односельцям, що загинули в боях з фашистами.
У Верхній Сироватці живе заслужена вчителька УРСР Т. О. Ольшанська. Уродженцем с. Залізняка є І. Ю. Бочкін (1895—1919) — активний учасник боротьби за владу Рад на Сумщині.