Велика Жовтнева соціалістична революція на Сумщини
25 жовтня (7 листопада) 1917 року перемогла Велика Жовтнева соціалістична революція. 11 Всеросійський з’їзд Рад проголосив про перехід по всій країні влади до Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів. Одночасно з’їзд прийняв історичні Декрети про мир, землю, створив перший Радянський уряд — Раду Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним.
В містах і селах Лебединського, Охтирського, Сумського, Роменського, Глухівського, Конотопського, Кролевецького, Путивльського повітів трудящі палко вітали перемогу Жовтневої революції. Вже 27—28 жовтня на підприємствах Конотопа і в селах повіту відбулися багатолюдні мітинги, на яких робітники і селяни вимагали встановлення Радянської влади на місцях. У Сумах 30 жовтня солдати місцевого гарнізону, а 1 листопада робітники машинобудівного заводу заявили про приєднання до повсталого петроградського пролетаріату й гарнізону і про підтримку Радянського уряду, створеного 11 Всеросійським з’їздом Рад. 2 листопада за ініціативою більшовицької організації об’єднана нарада Конотопських Рад робітничих і солдатських депутатів утворила Військово-революційний комітет, який проголосив Радянську владу у місті і повіті. За активної допомоги робітників Конотопа в листопаді Радянську владу селяни встановили у Дубов’язівці й Карабутовому. 8 листопада у Шостці відбувся мітинг робітників порохового заводу і солдатів гарнізону. Учасники мітингу проголосили Радянську владу і прийняли резолюцію, в якій було сказано: «Шлемо палкий привіт Уряду робітників і солдат і закликаємо наших повсталих у Петрограді товаришів пильно стежити за тим, щоб завойована влада залишилась у руках Рад робітників, солдат і селян…». Селяни містечка Терни Лебединського повіту 12 листопада писали, що вони «шлють привіт вождю тов. Леніну за його щиру роботу на користь бідних селян і робітників».
На Україні головною перешкодою на шляху встановлення Радянської влади була буржуазно-націоналістична Центральна рада. Узурпувавши владу, вона силою зброї душила революцію, прагнула будь-що зберегти буржуазно-поміщицький лад. 30 листопада, увірвавшись до Конотопа, буржуазно-націоналістичні курені роззброїли військові частини, що підтримували більшовиків, й намагалися заарештувати членів більшовицької організації, Раду робітничих депутатів, військ-ревком. Більшовикам довелося йти у підпілля, щоб продовжувати боротьбу. У Путивлі трудящі зі зброєю в руках повстали проти ворога. Трудящі рішуче виступали проти Центральної ради і в інших місцях. Селяни села Дергачівки Лебединського повіту, зібравшись на сходку 7 грудня, засудили політику Центральної ради і заявили, що вони «визнають єдиною законною владою Раду Народних Комісарів, яка стоїть на сторожі інтересів робітників, солдатів і селян і веде революційну боротьбу за мир, хліб, землю і свободу». Коли Центральна рада заборонила пропускати без її відома ешелони з хлібом та іншими продовольчими вантажами до Москви, Петрограда, а також на фронт, залізничники ст. Білопілля вирішили не виконувати її розпорядження.
Хоч Центральна рада узурпувала владу, трудящі боролися за здійснення прав, наданих їм Радянською владою. Наприкінці жовтня робітники Сумського заводу «Двигун» за ініціативою більшовиків запровадили на підприємстві робітничий контроль. Коли власник пригрозив закрити завод, робітники в листопаді 1917 року вирішили націоналізувати завод. У Сумському повіті сход села Юнаківки ще 29 жовтня 1917 року прийняв постанову, в якій зазначалося, що після того, як 25 жовтня влада дійсно стала народною, всі поміщицькі землі, ліси, запаси хліба й кормів, худоба, машини негайно переходять в розпорядження волосного земельного комітету. На початку листопада виконком Сумської повітової Ради селянських депутатів ознайомив усі волосні земельні комітети із змістом ленінського Декрету про землю, розпорядився облікувати землю, майно поміщицьких економій і запровадити над ними контроль.
10 листопада з’їзд селянських депутатів Сумського повіту, висловлюючи волю трудящих селян, оголосив власністю народу всі цукрові заводи, землі, ліси, маєтки, що належали поміщикам.
Щоб дізнатися, як розподіляти й користуватися конфіскованими землями і майном, селяни Хильчицької, Радземської та Протопопівської волостей Новгород-Сіверського повіту в листопаді 1917 року відрядили своїх ходаків на прийом до В. І. Леніна. Це були М. А. Лузгарьов (с. Кренидівка), Ф. П. Стариков (с. Зноб-Новгородське) та А. І. Усиков (с. Велика Берізка). Володимир Ілліч Ленін сердечно прийняв хліборобів, докладно розпитував про життя селян, їх боротьбу за Радянську владу, відповів на всі запитання ходаків, а потім порадив їм, як треба по-новому будувати життя. Повернувшись додому, ходаки на зборах селян звітували про зустріч з В. І. Леніним.
Вирішальною подією в боротьбі за перемогу Радянської влади на Україні став 1-й Всеукраїнський з’їзд Рад, який 12(25) грудня 1917 року проголосив Україну республікою Рад і вирішив встановити братерські відносини з Радянською Росією. В роботі з’їзду брали участь делегати від Конотопського, Кролевецького, Глухівського, Сумського, Охтирського, Лебединського, Роменського повітів. Більшість серед них становили більшовики.
Робітники й селяни палко вітали історичні рішення з’їзду, ще рішучіше повели боротьбу проти Центральної ради, за встановлення Радянської влади. В містах і селах трудящі під керівництвом більшовиків створювали червоногвардійські й партизанські загони, щоб зі зброєю в руках громити ворогів. У Сумах червоногвардійські загони були організовані з робітників машинобудівного, Павлівського рафінадного заводів та інших підприємств, солдатів і матросів, селян навколишніх сіл. Загонами керував міський штаб Червоної гвардії. У Конотопі під керівництвом місцевого комітету РСДРП(б) діяв головний штаб, який дбав про організацію і озброєння червоногвардійських загонів. Червоногвардійські загони були створені в Охтирці, Тростянці, Ворожбі, Краснопіллі, у селах Могриці, Степанівці, Покровці Сумського повіту та інших місцях. Здебільшого їх очолювали солдати, які співчували більшовикам. В селі Студенок Глухівського повіту партизанський загін організував більшовик-матрос Балтійського флоту уродженець цього села В. О. Циганок.
Коли наприкінці грудня в Сумському, Конотопському, Путивльському, Лебединському, Глухівському та інших повітах широко розгорнулася збройна боротьба проти Центральної ради, на допомогу трудящим прийшли червоногвардійські загони московських, брянських, харківських робітників. Одним з перших на Сумщину прибув Перший московський червоногвардійський загін під командуванням А. О. Знаменського, що складався переважно з робітників фабрик і заводів Благуше-Лефортовського району Москви. Загін спорядили на допомогу українським трудящим за вказівкою В. І. Леніна. По дорозі на Україну загін поповнився робітниками Брянська, які теж виявили бажання допомогти братам-українцям у боротьбі з контрреволюційною Центральною радою. Харківськими червоногвардійцями командував М. О. Руднєв.
27 грудня 1917 року Радянську владу встановили повсталі залізничники за допомогою загону А. О. Знаменського на ст. Хутір-Михайлівський. 29 грудня прапор збройної боротьби підняли робітники містечка Ворожби. Проте сили були нерівні й буржуазні націоналісти почали душити повстання. Тоді на допомогу прийшли червоногвардійці Білопілля. 31 грудня війська Центральної ради були розгромлені в Білопіллі й Ворожбі. Партизанами й московськими червоногвардійцями в ніч на 1 січня 1918 року був визволений Глухів. Першого ж дня нового, 1918 року створений ревком проголосив у місті Глухові й повіті Радянську владу. На початку січня буржуазним націоналістам знову вдалося захопити владу у Глухові й на Хуторі-Михайлівському. 6 січня підрозділи загону Знаменського з боями визволили Глухів і Хутір-Михайлівський. Московські й брянські червоногвардійці допомагали робітникам і селянам встановлювати Радянську владу також у Путивлі, Бурині, Конотопі та багатьох інших населених пунктах.
29 грудня 1917 року в Охтирці відбувся мітинг робітників, селян і солдатів. Заслухавши інформацію про історичні рішення 1 Всеукраїнського з’їзду Рад, учасники мітингу прийняли постанову, в якій було сказано: «У місті Охтирці і повіті влада повинна належати Раді робітничих, солдатських і селянських депутатів». Наприкінці грудня 1917 року Радянська влада була встановлена у Тростянці, Кириківці, Боромлі, Юнаківці, Хотіні, Миколаївці (тепер смт Жовтневе) та інших. 4 січня 1918 року взяла владу в свої руки Лебединська повітова Рада робітничих, солдатських і селянських депутатів. У самому Лебедині створили революційний штаб. На початку січня радянськими стали Глинськ, Сміле та інші населені пункти Роменського повіту.
В дуже складних умовах відбувалася боротьба за Радянську владу в Сумах і Ромнах. Тут зосереджувалися війська Центральної ради і білогвардійські частини. За цих умов у Сумах на вимогу більшовиків, підтриманих загонами озброєних робітників і революційними солдатами, 9 січня виконком Ради прийняв постанову про розпуск угодовського ревкому, що був однією з головних перешкод на шляху революційної боротьби, заборонив реакційну газету «Сумский вестник», визнав за потрібне переобрати Раду. В наступні дні революційні солдати, сумські червоногвардійські загони, а також червоногвардійці Харківського загону роззброїли ворожі війська, розігнали установи буржуазної влади. 13 січня почала працювати в новому складі Сумська повітова Рада робітничих і солдатських депутатів. У її складі більше половини депутатів становили більшовики. В Ромнах, незважаючи на протидію українських буржуазних націоналістів, 10 січня відбувся повітовий з’їзд селян, який засудив контрреволюційну Центральну раду, проголосив встановлення Радянської владну місті й повіті. З’їзд обрав комісаром повіту солдата більшовика Савченка.
Таким чином, по всій Сумщині до середини січня було завершено встановлення Радянської влади.
Створені волею трудящих органи Радянської влади — ревкоми, Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів — приступали до роботи. В січні — лютому 1918 року відбулися волосні й повітові з’їзди Рад, які розглянули питання радянського, господарського й культурного будівництва, обрали відповідні виконавчі комітети. Під керівництвом партійних організацій і Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів трудящі брали активну участь у запровадженні в життя перших декретів Радянської влади. Робітники, долаючи опір буржуазії, встановлювали контроль над виробництвом. 25 січня на засіданні представників заводських комітетів цукрових заводів Сумського повіту було утворено економічний комітет, якому доручалося організувати охорону заводів, контроль за їх роботою, дбати про умови праці й матеріальне становище трудящих. 8 січня 1918 р. виконком Глухівської Ради ухвалив запровадити робітничий контроль над всіма підприємствами. 25 січня за рішенням повітового з’їзду Рад Конотопщини почали здійснювати робітничий контроль у головних залізничних майстернях, паровозному депо, на снарядному заводі та інших підприємствах. Керуючись ленінським Декретом про землю, органи Радянської влади здійснювали конфіскацію поміщицьких земель і майна. Так, у Путивльському повіті наприкінці січня 1918 р. конфіскованою в поміщиків землею наділяли селян сіл Землянки, Дубинки, Грузького та інших. Утворювалися перші державні маєтки (радгоспи), сільськогосподарські товариства, комуни. В них селяни починали господарювати по-новому. У селі Великій Березці ініціатором створення артілі на базі колишнього поміщицького маєтку став А. І. Усиков — один з ходаків до В. І. Леніна в листопаді 1917 року.
Робітники й трудящі селяни палко відгукувалися на заклик Радянської влади, В. І. Леніна подати продовольчу допомогу своїм російським братам. Як повідомлялося 18 січня 1918 року, з станцій Хутір-Михайлівський і Конотоп було надіслано до Москви й Петрограда і частково на Західний фронт 140 тис. пудів цукру. Через день-два мали відвантажити ще близько 200 тис. пудів борошна.