Вільне, Великописарівський район, Сумська область
ВІЛЬНЕ — село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі річки Ворскли, за 7 км на захід від районного центру і за 30 км від залізничної станції Кириківка. Дворів — 594, населення — 1994 чоловіка. Сільраді підпорядковані населені пункти Дружба, їздецьке, Станичне, Широкий Берег, Шурове.
Колгосп ім. Калініна, центральна садиба якого міститься у Вільному, користується 4824 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 3854 га орної землі. В господарстві вирощують зернові й технічні культури, серед яких переважають озима пшениця, ячмінь, кукурудза, цукрові буряки; тваринництво — м’ясо-молочного напряму. 98 трудівників колгоспу за успіхи в праці нагороджені орденами й медалями.
У селах, підпорядкованих Вільненській сільраді, є первинні партійна і 3 комсомольські організації, до складу яких входять 67 комуністів і 175 членів ВЛКСМ. Партійну організацію створено 1930, комсомольську — 1928 року.
У Вільному працює восьмирічна школа, де 28 учителів навчають 360 учнів, будинок культури з залом на 350 місць, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок.
Свою назву село успадкувало від м. Вільного Кургана, заснованого в 1640 році. Більшій Курган був одним з важливих пунктів Бєлгородської сторожової лінії. Наприкінці XVII ст. оборонну лінію перенесли південніше, і Вільний Курган, як опорний пункт, ліквідували. На його місці лишилися жити колишні служилі люди, що за військову службу одержали тут земельні наділи. 1886 року відбувся виступ селян. Радянську владу в селі встановлено в грудні 1917 року. Перші два ТСОЗи створено у Вільному в 1922 році. Колективізація сільського господарства проходила в умовах жорстокої класової боротьби. Від рук куркулів загинули перший голова Вільненського КНС П. С. Биков, комсомольці Г. І. Філімонов, Д. А. Філімонов та інші, всього 6 чоловік. На увічнення пам’яті полеглих комсомольців жителі Вільного 1969 року встановили пам’ятник. На фронтах Великої Вітчизняної війни та в партизанських загонах проти німецько-фашистських загарбників воювало 359 жителів села, 104 з них нагороджені орденами й медалями, 253 — полягли смертю хоробрих. На честь радянських воїнів, які віддали життя в боях за визволення села від гітлерівських окупантів, 1962 року споруджено пам’ятник. Вшановуючи пам’ять односельців, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни, трудящі села в 1967 році встановили обеліск Слави, на якому викарбувано їх прізвища.