Потутори, Бережанський район, Тернопільська область
ПОТУТОРИ — село, центр сільської Ради, розташоване в долині річок Золотої Липи й Ценіївки, за 7 км від районного центру. Залізнична станція. Дворів — 205. Населення — 801 чоловік. Сільраді підпорядковані села Жовнівка й Посухів.
Тут міститься центральна садиба колгоспу «Дружба», який має в користуванні 1,6 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1,2 тис. га орної землі. Це багатогалузеве господарство з розвинутими рослинництвом і тваринництвом. З 1962 року колгосп спеціалізується на відгодівлі свиней. У 1971 році колгосп виробив по 547 цнт молока і 141 цнт м’яса на 100 га сільськогосподарських угідь. За визначні успіхи в розвитку колгоспного виробництва голові колгоспу Д. Т. Некрасову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Орденом Леніна нагороджено ланкову-буряківницю М. М. Пасемник, бригадирів М. В. Петрушку та Є. І. Трач, орденом Трудового Червоного Прапора — ланкових колгоспу Е. Г. Денис, М. 3. Левицьку, свинарку М. В. Мороз, колгоспницю М. М. Костельну.
В селі є восьмирічна школа, в якій вчаться 272 учні і працюють 20 учителів, клуб із стаціонарною кіноустановкою, бібліотека, діє фельдшерсько-акушерський пункт і профілакторій, магазини продовольчих і промислових товарів.
У 1962—1972 рр. у Поту торах споруджено 120 житлових будинків. З 1957 року село газифіковане. Партійна організація, що виникла 1954 року, об’єднує 19 членів КПРС. В комсомольській організації на обліку перебуває 83 члени ВЛКСМ.
Перша згадка про село належить до 1453 року. У серпні — вересні 1920 р. встановлена влада Рад. В 30-х роках, за часів окупації села буржуазно-поміщицькою Польщею, діяв осередок КПЗУ. Тут містився районний комітет КПЗУ. 1928 року відбувся страйк робітників лісопильні.
В роки Великої Вітчизняної війни в боях проти гітлерівських окупантів брали участь 54 жителі села, з них 16 — загинули, 39 нагороджені орденами й медалями Союзу РСР.
На шлях колективного господарювання селяни стали наприкінці 1948 року.