Сільце, Бережанський район, Тернопільська область
СІЛЬЦЕ — село, центр сільської Ради, розташоване на лівому березі Коропця, за 25 км від районного центру та за 18 км від залізничної станції Потутори. Дворів — 285. Населення — 1030 чоловік. Сільраді підпорядковані села Галич та Леонти.
На території села розміщена центральна садиба колгоспу ім. Димитрова, що користується 1,9 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1,7 тис. га орної землі. Напрям господарства — рослинницько-тваринницький. З допоміжних підприємств є цегельний завод потужністю 1,5 млн. штук цегли на рік. За трудові успіхи 35 передовиків виробництва удостоєні урядових нагород. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено бригадира рільничої бригади С. П. Лисого і буряківницю С. І. Залуцьку.
В селі є восьмирічна школа, в якій 12 учителів навчають 171 учня, клуб, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок. У 1962—1972 рр. у селі побудовано 136 житлових будинків.
Партійна організація (створена 1954 року) об’єднує 17 комуністів. Комсомольська (існує з 1945 року) налічує 56 членів ВЛКСМ.
Перша згадка про Сільце належить до 1466 року. 19 серпня 1906 року тут мав місце селянський страйк. У серпні — вересні 1920 р. встановлена влада Рад. У 1930—1936 рр., коли село перебувало під п’ятою польських окупантів, тут знаходився осередок КПЗУ. Колективне господарство створено 1940 року. На фронтах Великої Вітчизняної війни в боях проти фашистів брали участь 52 місцеві жителі, з яких 23 — загинули. 17 фронтовиків нагороджено орденами й медалями Союзу РСР.