Іванків, Борщівський район, Тернопільська область
ІВАНКІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 11 км від районного центру й за З км від залізничної станції Скала-Подільська. Дворів — 756. Населення — 2570 чоловік. Сільраді підпорядковані села Бережанка та Зоряне (до 1964 року — Трійця).
На території Іванкова міститься центральна садиба колгоспу «Маяк», що користується 2,6 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2,4 тис. га орної землі. Розвинуті рільництво й тваринництво, а також городництво. За високі показники в розвитку сільського господарства 13 колгоспників нагороджено орденами й медалями Союзу РСР. Ордена Леніна удостоєна ланкова колгоспу М. М. Срібняк, ордена Жовтневої Революції — голова колгоспу П. І. Тарташов, ордена Трудового Червоного Прапора — бригадир тракторної бригади М. М. Тимчик, доярка М. В. Селедцова, ланкова М. М. Гарасимів, помічник бригадира П. М. Перищук.
Тут ведеться інтенсивне будівництво. За роки семирічки та восьмої п’ятирічки споруджено 12 тваринницьких та інших господарських приміщень, будинок культури, приміщення школи та 184 індивідуальні житлові будинки.
У селі є восьмирічна школа, в якій 33 вчителі навчають 385 учнів, будинок культури із залом на 375 місць, бібліотека; діє фельдшерсько-акушерський пункт, 5 магазинів. Партійна організація (виникла 1954 року) об’єднує 42 комуністи, комсомольська (існує з 1950 року) — 149 членів ВЛКСМ.
Село відоме з 1785 року.
У липні — вересні 1920 року встановлена влада Рад. 155 жителів села були учасниками Великої Вітчизняної війни, 55 з них загинули в боях проти німецько-фашистських загарбників, 155 нагороджені орденами й медалями Союзу РСР.
На шлях колективного господарювання селяни стали в 1948 році.
В Іванкові збереглися залишки поселення трипільської культури (II тисячоліття до н. е.), розкопано поховання часів Київської Русі (XII—XIII століть).