Лосяч, Борщівський район, Тернопільська область
ЛОСЯЧ — село, центр сільської Ради, розташоване на березі річки Рудки, що бере тут свій початок і впадає в Нічлаву, за 14 км від районного центру й за 10 км від залізничної станції Скала-Подільська. Через село проходить автошлях Чортків — Кам’янець-Подільський. Дворів — 498. Населення — 1885 чоловік.
У колгоспі «Світанок» — 1,7 тис. га сільськогосподарських угідь, з яких 1,6 тис. га орної землі. Основною зерновою культурою є озима пшениця, технічною — цукрові буряки. Вирощуються також картопля, тютюн, кукурудза. Тваринництво — м’ясо-молочного напряму. В Лосячі працював тютюнник В. І. Шпикалюк, якому в 1966 році присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. За трудові успіхи орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені голова колгоспу О. П. Кушнір, ланкова Г. М. Кондра, доярка Ф. М. Тхорик, бригадир колгоспу С. М. Візнюк, колгоспник М. П. Антонюк.
У селі є восьмирічна школа, в якій 273 учні і 17 учителів, бібліотека, будинок культури із залом на 600 місць, споруджений до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна; діють фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, З магазини. До послуг населення — кравецька й шевська майстерні.
За 1962—1972 рр. трудівники Лосяча спорудили 280 індивідуальних житлових будинків і 87 господарських приміщень. Тут працюють 30 комуністів і 48 комсомольців. Партійна організація створена 1959, комсомольська — 1951 року.
Село відоме з 1785 року. В липні—вересні 1920 року в Лосячі встановлена влада Рад, діяв ревком.
На колективний шлях господарювання селяни Лосяча стали у 1940 році, колгосп відновив роботу у 1948 році.
В роки Великої Вітчизняної війни 65 місцевих жителів брали активну участь у боях проти фашистських загарбників, 33 з них удостоєні урядових нагород, 32 загинули в боях за Батьківщину. Воїнам-односельцям, що полягли під час війни, споруджено пам’ятник.
На околиці села виявлено давньоруське поховання.