Постолівка, Гусятинський район, Тернопільська область
ПОСТОЛІВКА — село, центр сільської Ради. Розташована на берегах річки Гнилої, правої притоки Збруча, за 18 км від районного центру й залізничної станції Гусятин. Дворів — 479. Населення — 1657 чоловік.
На території села розміщений колгосп ім. Богдана Хмельницького. На площі 1,8 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1,4 тис. га орної землі, тут вирощують зернові культури і цукрові буряки, розводять м’ясо-молочну худобу. В 1972 році тут почав діяти автоматизований цегельний завод Гусятинської міжколгоспної будівельної організації потужністю 12 млн. штук цегли на рік. За успіхи, досягнуті в розвитку сільськогосподарського виробництва в роки дев’ятої п’ятирічки, орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені ланкова М. М. Гливка, бригадир С. С. Кравчук.
Тут е восьмирічна школа, де 16 учителів навчають 287 учнів, клуб, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла, 2 магазини. Відкрито кравецьку майстерню. В селі працює 21 комуніст і 79 комсомольців. Партійна організація колгоспу створена 1954 року.
Постолівка відома з 1574 року. У 1897 році під час виборів до сейму відбулося селянське заворушення, придушене силою зброї. У липні— вересні 1920 р. встановлена влада Рад. Колгосп організовано 1941 року, відновив діяльність у 1947 році.
В роки Великої Вітчизняної війни, здійснюючи Карпатський рейд, через село проходили загони партизанського з’єднання С. А. Ковпака. 267 жителів були учасниками Великої Вітчизняної війни, 92 загинуло. За мужність і відвагу, виявлені в боях проти фашистів, 116 нагороджено орденами й медалями Союзу РСР. Воїнам-односельцям встановлено обеліск Слави.
Поблизу села Постолівки виявлено курганний могильник доби ранньої бронзи та скіфського часу (VII—VI ст. до п е.), на якому розкопано кілька курганів зі зброєю та бронзовими прикрасами. Знайдено римські монети (II ст. до н. е.) та давньоруські ювелірні прикраси.