Становлення Радянської влади в Тернополі
Завдяки успішному контрнаступу радянських військ проти польських загарбників улітку 1920 року створились об’єктивні умови для здійснення прагнень трудящих Східної Галичини до возз’єднання з Радянською Україною. 8 липня 1920 року на спільному засіданні Галицького організаційного комітету КП(б)У і Політбюро ЦК КП(б)У було сформовано Галицький Революційний Комітет (Галревком) на чолі з В. П. Затонським. 26 липня 1920 року 8-а кавалерійська дивізія Червоного козацтва під командуванням В. М. Примакова, що входила до складу 14-ї армії, визволила Тернопіль.
Радісно зустріли червоні частини в Тернополі. 16 серпня залізничники одноголосно прийняли резолюцію, в якій вітали встановлення Радянської влади, а також запевняли, що вони «вважають за свою найідеальнішу задачу та найвищу ціль присвячувати всі зусилля для підтримки і захисту Радянської влади». Вони урочисто обіцяли «чесно і совісно сповняти свої обов’язки та стояти твердо і непохитно на сторожі інтересів всесвітнього пролетаріату».
Після встановлення Радянської влади докорінно змінилося становище трудящих міста. Всі промислові підприємства контролювалися робітниками, на підприємствах запровадили 8-годинний робочий день (7-годинний у нічну зміну), для інвалідів і літніх людей були визначені пенсії, щорічні відпустки для працюючих, 16-тижневі відпустки до й після пологів для жінок. Заборонялося використовувати на роботі дітей до 15 років, держава опікувала дітей-сиріт. На підприємствах відбувалися вибори фабрично-заводських комітетів, на які покладалися завдання управління виробництвом, дотримання виробничої дисципліни, поліпшення матеріального становища робітників.
Вперше в історії трудящі Тернополя дістали можливість безплатно лікуватися. За короткий час тут була відкрита загальна лікарня № 1 на 50 ліжок, епідемічна лікарня теж на 50 ліжок, загальна лікарня № 2 на 16 і госпіталь на 50 ліжок. Крім того, було створено чотири амбулаторії. Наприкінці серпня в Тернополі працювало 19 лікарів та 6 лікарських помічників.
У місті провадилася велика підготовча робота до запровадження загального обов’язкового навчання. Перебудовувалася структура шкіл — створювалася єдина трудова школа для хлопчиків і дівчат віком від 8 до 15 років. Всі школи бралися на державний бюджет. Планувалося відкрити професійні школи для підготовки спеціалістів з різних галузей господарства, українську гімназію, вчительську семінарію. Зверталась увага на підбір учительських кадрів. Для поліпшення матеріального забезпечення вчителів їм була підвищена заробітна плата. В місті розгорталась робота щодо ліквідації неписьменності серед населення, налагоджувалась діяльність читалень.
Багато уваги приділялось інтернаціональному вихованню, розгорталася боротьба проти виявів буржуазного націоналізму. Декретом Галревкому всі мови, якими користувалися жителі міста, були визнані рівноправними. Всі, хто намагався посіяти національну ворожнечу, оголошувалися ворогами революції. Ще тривала війна з польськими загарбниками, тому в місті облікували все здатне до військової служби населення, розгорнулося навчання робітників військової справи.
Соціалістичним будівництвом керували створені 3 серпня 1920 року повітовий ревком та 8 серпня — повітовий партком. Багато уваги приділяли здійсненню революційних перетворень у місті члени Галицького ревкому і ЦК Компартії Східної Галичини. В. П. Затонський, І. І. Краснокутський, М. М. Левицький, М. Л. Баран та інші часто зустрічалися з робітниками міста, інтелігенцією, виступали з доповідями, лекціями, брали участь у мітингах.
Серед трудящих міста панувало велике політичне й трудове піднесення. Великого поширення набули комуністичні суботники. Початок їм поклали червоноармійці. Відновлювали роботу промислові підприємства, відбудовувалася залізниця Підволочиськ—Тернопіль. 10 вересня 1920 року з Волочиська до Тернополя по відбудованій колії прийшов уквітчаний прапорами перший поїзд.
У посиленні політичної роботи серед трудящих міста й повіту значна роль належала газеті «Вісті» — органу повітового парткому, що почала виходити з серпня 1920 року.
Тернопільський ревком багато уваги приділяв розвитку мистецтва. 15 серпня 1920 року в Тернополі розгорнув роботу Український радянський драматичний театр. Організатором його був М. М. Крушельницький, який починав тут свою сценічну діяльність ще 1915 року актором театру «Тернопільські театральні вечори», створеного О. С. Курбасом.
Серед членів Комуністичної партії Східної Галичини, що працювали тоді в Тернополі, були письменник Мирослав Ірчан (Андрій Бабюк) — співробітник газет «Більшовик» і «Красный меч», поет І. Кулик, письменник О. Досвітній, журналіст Н. Хомин та інші. В Тернополі І. Кулик почав, а в Харкові закінчив збірку поезій «Червона Галичина», присвячену великому політичному піднесенню, що панувало в той час серед західноукраїнських трудящих.
Велику допомогу ревкому і парткому в перебудові життя на радянський лад подавала молодь. При повітовому парткомі 9-го серпня 1920 року був створений відділ для роботи серед молоді. Під його керівництвом молодь допомагала партійним організаціям у будівництві нового життя, збирала одяг і продукти харчування для військових частин, вступала до лав Червоної Армії. Молоді робітники залізничного депо створили першу в місті комсомольську організацію, 15 серпня відбулися збори молоді промислових підприємств і залізничників міста, на яких прийнято рішення створити міську комсомольську організацію. Було обрано тимчасовий міський комітет комсомолу. На 24 серпня організація вже налічувала 45 чоловік. Міськком комсомолу відкрив комсомольський клуб, у якому працювала школа політичної грамоти, відбувалися вечори відпочинку. З міською спілкою молоді підтримували зв’язок підпільні молодіжні організації, що діяли на території, окупованій пілсудчиками.
Активним помічником партійних організацій щодо налагодження радянського будівництва в місті виступали професійні спілки. За ініціативою парткому провели реєстрацію членів профспілок. Найбільші профспілкові організації були серед залізничників, які становили на той час ядро робітничого класу визволених повітів Східної Галичини. Так, на станції Тернопіль працювало 230 залізничників. На початку вересня 1920 року в місті відбулися організаційні збори членів профспілок, в яких взяли участь близько 600 чоловік. Збори одностайно заявили, що єдиним органом влади в Східній Галичині вони визнають Галицький революційний комітет. Учасники зборів ухвалили створити єдину профспілку для робітників усіх професій.