Ладичин, Теребовлянський район, Тернопільська область
ЛАДИЧИН — село, центр сільської Ради. Розташований за 15 км від районного центру, за 7 км від залізничної станції Микулинці—Струсів. Дворів — 493. Населення — 1710 чоловік.
На території села розміщена центральна садиба колгоспу «Жовтень», який користується 2,1 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 2 тис. га орної землі. Провідними галузями господарства є виробництво зерна, м’яса й молока. Працюють допоміжні підприємства — цегельний завод, кам’яний кар’єр, млин. Діє ветеринарний пункт. За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва ордена Леніна удостоєні свинарка Е. М. Голда і доярка М. О. Ірха, ордена Жовтневої Революції — технік колгоспу В. Ф. Мацьопа. Бригадир колгоспу М. П. Сирник, ланкова А. П. Полійовська і колгоспниці Ю. А. Гриб та М. С. Задирайко нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора.
У Ладичині є восьмирічна школа, в якій 26 учителів навчають 373 учнів, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, відділення зв’язку, 3 магазини, шевська й кравецька майстерні.
В селі працюють 18 комуністів і 812 комсомольці. Партійна організація створена в 1957, комсомольська — в 1946 році.
Село відоме з 1564 року.
Влітку 1902 року селяни оголосили страйк, вимагаючи збільшення оплати праці. В серпні— вересні 1920 р. встановлена Радянська влада. Влітку 1928 р. під час окупації села буржуазно-поміщицькою Польщею на панському фільварку страйкували сільськогосподарські робітники.
У вересневі дні 1039 року в Ладичині організувався селянський комітет. Місцевий колгосп створено в 1940 році. Понад 450 жителів села воювали проти фашистів на фронтах Великої Вітчизняної війни, 68 фронтовиків нагороджені орденами й медалями Союзу РСР. У селі побудовано пам’ятник 56 воїнам, які загинули в боротьбі за свободу й незалежність Радянської Батьківщини.
Поблизу Ладичина розкопано 2 кургани скіфського часу, де виявлено зброю та прикраси, й кілька давньоруських поховань.