Визволення Тернопіля Радянською армією
1 вересня 1939 року фашистська Німеччина нападом на Польщу розв’язала другу світову війну. 17 вересня війська Червоної Армії перейшли польський кордон і взяли під захист життя та майно трудящих Західної України й Західної Білорусії, яким загрожувала фашистська окупація. На Тернопіль рухалась Волочиська група радянських військ під командуванням генерала П. І. Голікова. Увечері того ж дня танкісти 10-ї танкової бригади, а також кавалерійська дивізія вступили до міста. Хлібом-сіллю зустріло населення Тернополя радянських воїнів. Відбувся мітинг, на якому трудящі гаряче дякували Комуністичній партії і Радянському урядові за визволення з-під капіталістичного ярма. «Настав кінець нашому безправ’ю і недолі»,— казали вони з сльозами радості.
Вже у вересні розгорнуло діяльність тимчасове управління, яке насамперед взялося налагоджувати міське господарство, поліпшувати побутові умови трудящих, відновлювати роботу залізничного транспорту, телефонного й поштового зв’язку, нормалізовувати роботу торговельних закладів, лікарень, відкривати школи та культурно-освітні заклади. Міське тимчасове управління вживало дійових заходів, щоб ліквідувати безробіття. Але невеликі, напівкустарного типу підприємства, навіть працюючи у 2 й 3 зміни, не могли забезпечити всіх роботою. За таких умов уряд Радянської України допоміг безробітним організовано виїхати на постійну роботу в промислові центри України. Цією нагодою скористалося чимало безробітних. Так, лише 6 жовтня 1939 року до Житомира виїхало 300 чоловік. Багато їх вирушило до Дніпропетровська, Кривого Рога, на Донбас. Вживалися заходи для безперебійного забезпечення населення продуктами харчування; робітникам, які ще не мали роботи, видавалася грошова допомога, безплатне паливо, мануфактура, предмети першої потреби. Запрацювали млини, пекарні та інші харчові підприємства міста.
Першою радянською газетою, яку читали тернопільчани зразу після визволення, була армійська газета «Червона Україна», що виходила в Тернополі з 17 вересня по 2 жовтня 1939 року. З жовтня 1939 року в місті почала видаватись українською мовою щоденна газета «Вільне життя» (орган тимчасового управління).
Для забезпечення нормального життя населення та охорони важливих промислових об’єктів наприкінці вересня в місті створено робітничі дружини, у складі яких було чимало колишніх членів КПЗУ і КСМЗУ. Вони також боролись із спекуляцією, допомагали Червоній Армії виявляти приховану зброю. Робітничі дружини діяли на всіх промислових підприємствах та в багатьох установах.
Встановлення Радянської влади в місті відбувалося в умовах гострої класової боротьби. Контрреволюційні сили намагалися всіляко перешкодити будівництву нового життя. Незабаром після визволення в місті викрили підпільну націоналістичну організацію, що складалася з колишніх польських офіцерів, жандармів, католицьких священиків і окремих чиновників ліквідованого воєводського управління. Шалений опір народній владі чинили українські буржуазні націоналісти, насамперед оунівці. Вони тероризували трудящих, убивали дружинників, намагалися проникнути в органи народної влади, щоб саботувати всі її заходи.
Політичні працівники Червоної Армії спільно з місцевим активом викривали антинародний характер дій буржуазних націоналістів, яким би прапором вони не маскувалися. Для подання допомоги населенню в перебудові життя на соціалістичний лад Центральний Комітет КП(б)У направив до Тернополя велику групу досвідчених партійних, комсомольських, профспілкових і радянських працівників. Із східних областей у місто прибули вчителі, лікарі, письменники, артисти, зокрема, перед робітниками й інтелігенцією міста виступали В. Лебедєв-Кумач, В. Шкловський, С. Вашенцев, Д. Покрасс, О. Довженко, А. Малишко, Г. Майборода, В. Собко, О. Петрусенко, 3. Гайдай.
В кінці вересня та на початку жовтня відкрилися кіоски для продажу газет, журналів та іншої радянської літератури. Наприкінці місяця жителі міста одержували близько 20 тис. примірників періодичної преси 34 назв. У кінотеатрах почали демонструватися радянські кінофільми. Зали їх були переповнені.
З великим політичним піднесенням готувалися жителі Тернополя до виборів Народних Зборів Західної України. 6 жовтня понад тисячу чоловік зібралися в залі колишнього «Міщанського братства» і висловили одностайне бажання, щоб Народні Збори прийняли рішення про возз’єднання з Радянською Україною. Подібні мітинги пройшли серед залізничників, на тютюновій фабриці та інших підприємствах. 8 жовтня відбулися збори молоді міста, яка також одностайно висловилася за те, щоб Народні Збори просили Радянський Уряд возз’єднати західноукраїнські землі з Радянською Україною.
Трудящі міста уважно стежили за роботою Народних Зборів, які проходили у Львові 26—27 жовтня 1939 року. З великим піднесенням зустріли вони повідомлення про встановлення Радянської влади, возз’єднання Західної України з УРСР у складі СРСР, націоналізацію банків і промисловості, про конфіскацію поміщицької землі. «Ми, залізничники, в цей прекрасний час, коли над вільною Західною Україною замайорів червоний прапор Радянської країни, шлемо вам, вірним оборонцям і слугам народу, свій палкий привіт. Ваше рішення — це рішення народу. Ми просимо вас запевнити ЦК ВКП(б) і Радянський уряд в тому, що в сім’ї народів СРСР будемо до кінця вірними великій справі Леніна»— написали у телеграмі депутатам Народних Зборів робітники й службовці залізничної станції.
За новим територіальним поділом Тернопіль став обласним центром. У місті розгорнули роботу обком КП((5)У, міськком КП(б)У, облвиконком та міськвиконком. До міської Ради депутатів трудящих був обраний 161 депутат.
24 березня 1940 року в західних областях України відбулися перші вибори до Верховної Ради СРСР та Верховної Ради УРСР. Трудящі міста одностайно віддали свої голоси за кандидатів блоку комуністів і безпартійних.
Водночас із встановленням Радянської влади у місті проходило організаційне оформлення партійних організацій. 20 грудня 1939 року обком КП(б)У затвердив бюро міського комітету партії. На початку 1940 року створюються первинні партійні організації на підприємствах і в установах, а в середині січня в місті відбулися перші збори партійного активу.
З 10 по 15 квітня 1940 року в усіх первинних партійних організаціях міста відбулися звітно-виборні збори, а 20—21 квітня — перша міська партійна конференція. На цей час міська партійна організація налічувала 577 членів і 244 кандидати в члени партії.
Під керівництвом партійних організацій молодь залучалася до активної участі в будівництві нового життя. Створювалися комсомольські організації. Одною з перших почала свою діяльність комсомольська молодь депо ст. Тернопіль та фабрики «Калина». В лютому 1940 року в місті вже налічувалося 29 первинних комсомольських організацій. Молодь брала активну участь у реконструкції промислових підприємств і транспорту, суботниках, налагодженні роботи шкіл, бібліотек, клубів, червоних кутків тощо. Організовувались професійні спілки.
Поряд з глибокими перетвореннями в політичному й громадському житті успішно здійснювалася перебудова економіки міста. Комуністи залучали робітників до участі у націоналізації промислових підприємств. До кінця 1939 року державними стали 32 промислові підприємства, банки, 100 великих житлових будинків, готелі.
В місті проживало близько 4-х тисяч кустарів. Серед них розгорнувся рух за об’єднання в промислові артілі. На кінець травня 1940 року їх налічувалося близько 306.
Державні підприємства й промислові артілі одержували значну й всебічну допомогу від республік Радянського Союзу. До міста надходили нові машини, різноманітне обладнання, запасні частини тощо.
Вже в перший рік після возз’єднання докорінно змінилася економіка міста. З’явилися нові підприємства, реконструювалися старі. У вересні 1940 року почала працювати фабрика музичних інструментів, державна друкарня. На місці невеликих боєнь виник м’ясокомбінат, де у вересні 1940 року було 129 робітників. Розширили виробництво ливарно-механічний завод, фабрика «Калина», тютюново-ферментаційний й лакофарбовий заводи, завод безалкогольних напоїв, цукрозавод «Поділля». На кінець 1940 року в місті діяло 36 промислових підприємств, на яких було зайнято 1480 робітників і службовців. Крім того, 1516 кустарів об’єдналися в промислові артілі. Лише підприємства державної промисловості за 1940 рік виробили продукції в три рази більше в порівнянні з попереднім роком.
Партійні й радянські органи висували на керівну роботу місцевих активістів, насамперед з числа колишніх членів КПЗУ та КСМЗУ. З часу визволення і до квітня 1941 року керівниками заводів і фабрик, головами промислових артілей, працівниками партійних і радянських органів стали 270 чоловік з місцевого населення.
Велика увага приділялась також розгортанню державної і кооперативної торгівлі. Комуністична партія і уряд Радянської України подали трудящим міста велику матеріальну допомогу продовольством і промисловими товарами. Нарком-торг УРСР в грудні 1939 року відкрив у Тернополі оптову торговельну базу. Вживалися заходи для повного забезпечення потреб населення в борошні, м’ясі, крупах. На початку січня 1940 року в місті вже було 37 державних та кооперативних магазинів, хлібопекарні, кафе, їдальні і ресторани. В державній торгівлі працювало близько 800 чоловік.
Розгортали роботу заклади охорони здоров’я. Через рік після визволення в місті діяли 2 лікарні на 355 ліжок, які обслуговували 24 лікарі та 74 фахівці з середньою медичною освітою, 3 поліклініки, жіноча й дитяча консультації, кілька спеціалізованих диспансерів. Наприкінці липня 1940 року відкрився пологовий будинок на 35 ліжок, розширений у 1941 році до 60 ліжок.
Докорінні зміни сталися в розвитку освіти й культури. На народну освіту було асигновано майже половину міського бюджету. У 1939/40 навчальному році в місті працювало 11 загальноосвітніх шкіл. Розгорнулася підготовка спеціалістів для основних галузей господарства і культури. Вже в 1940 році в місті працювали технікуми залізничного транспорту, радянської торгівлі та школа механізаторів.
Партійні і радянські органи вживали заходів до ліквідації неписьменності й малописьменності серед дорослого населення. За ініціативою комсомолу на підприємствах, в установах і квартальних комітетах в грудні 1939 року розпочали роботу курси лікнепу. У 1939/40 навчальному році ліквідували неписьменність 490 чоловік, наступного навчального року гуртки ліквідації неписьменності й малописьменності почали відвідувати ще 564 чоловіка.
В жовтні 1939 року здійснена націоналізація приватних бібліотек і на їх базі створено обласну державну бібліотеку з двома філіалами. Велику допомогу в поповненні її фонду подала Одеська обласна бібліотека.
Розпочав роботу Державний обласний театр ім. І. Франка. Відкрилися також обласний і міський будинки народної творчості, які стали організаційними центрами художньої самодіяльності. В кінці року прийняла перших відвідувачів філармонія.
Завдяки величезній всебічній допомозі всіх народів Радянського Союзу місто за короткий час стало невпізнанним. У його житті відбулися великі зміни. Тернопіль став на соціалістичний шлях розвитку.