Нижчі Луб’янки, Збаразький район, Тернопільська область
НИЖЧІ ЛУБ’ЯНКИ — село, центр сільської Ради, розташоване по берегах річки Самця, що впадає в Гнізну, за 4 км від районного центру та за 5 км від залізничної станції Збараж. Дворів — 412. Населення — 1572 чоловіка.
У Нижчих Луб’янках розміщена центральна садиба колгоспу ім. Кірова, у користуванні якого є 1,4 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1,3 тис. га орної землі. Колгосп спеціалізується на виробництві свинини, вирощує зернові і технічні культури. 1971 року в колгоспі одержано по 28 цнт зерна з 1 га, в т. ч. по 32 цнт озимої пшениці, 28 цнт ячменю, 420 цнт цукрових буряків і по 167 цнт картоплі з гектара. За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва звання Героя Соціалістичної Праці удостоєно голову колгоспу Т. С. Гевка. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено бригадира колгоспу Г. А. Галиша, ланкову М. М. Кошіль.
В селі є восьмирічна школа, в якій навчається 230 учнів, працюють 18 учителів, клуб із залом на 200 місць, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт, профілакторій, дитячий садок, магазини продовольчих і промислових товарів, їдальня, кравецька й шевська майстерні. За 1962—1972 рр. споруджено понад 200 житлових будинків.
У селі працюють 22 комуністи та 34 комсомольці.
Перша згадка про село належить до 1463 року. В 1902 році у селі відбувся селянський виступ. У липні—вересні 1920 року встановлена Радянська влада, діяв сільський ревком.
Колективне господарство створене у квітні 1941 року.
В боях за визволення села під час Великої Вітчизняної війни загинуло 52 радянські воїни. В рядах Червоної Армії в роки війни билися проти фашистів 247 місцевих жителів, 85 з них загинуло. За бойові подвиги 54 нагороджені орденами й медалями Союзу РСР. В селі споруджено 2 пам’ятники воїнам, які загинули, захищаючи Батьківщину.