Ялтушків, Барський район, Вінницька область (продовження)
Радянська влада змінила становище селян. Вони не лише одержали землю, а й назавжди звільнилися від експлуатації поміщиків і куркулів. Для забезпечення селян сільськогосподарським реманентом наприкінці 1920 року створено прокатну станцію, в 1924 році — сільськогосподарське кредитне товариство і товариство бурякосіяння. Перший колгосп у Ялтушкові організувався восени 1928 року з 16 сімей, що жили в центрі містечка. Очолив його М. Т. Котик. Наступного року утворилася сільськогосподарська артіль на околиці. Незабаром вони об’єдналися в один колгосп — «Серп і молот». Головою його обрали двадцятип’ятитисячника В. О. Ющенка — комуніста, робітника з Донбасу. Трудівники цукрового заводу й бурякорадгоспу подавали велику допомогу в організаційно-господарському зміцненні артілі, вони постійно ремонтували колгоспний реманент. 1932 року в колгосп прибула група демобілізованих червоноармійців, направлених райкомом партії. В організаційному й політичному зміцненні колгоспу велику роль відіграли Ялтушківська МТС і її політвідділ, створені в 1932—1933 рр. Радянський уряд високо оцінив самовіддану працю ялтушківських механізаторів. 1937 року МТС нагороджено орденом «Знак Пошани», в 1939 році вона взяла участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці. Застосування техніки, дотримання агротехніки в обробітку посівів стали основою вирощування високих врожаїв зернових і цукрових буряків. У 1937 році ланка Ф. М. Сесюк з колгоспу «Серп і молот» зібрала по 506 цнт цукрових буряків з гектара. Це була перша п’ятисотенниця в районі. Напередодні Великої Вітчизняної війни Ялтушківський колгосп об’єднував 660 селянських господарств. Артіль мала 4 тваринницькі ферми, птахоферму. Колгоспний цегельний завод забезпечував цеглою артільне будівництво.
Примножували трудову славу Ялтушкова робітники бурякорадгоспу — тваринники, рільники. У 1940 році доярки Г. Бадена і Л. Кулевич надоїли від кожної з 18 закріплених за ними корів по 4 тис. літрів молока.
В роки першої п’ятирічки було здійснено реконструкцію Ялтушківського цукрового заводу. Партійна організація заводу проводила велику політико-виховну роботу серед робітників, добилася закріплення постійних кадрів, створення умов для роботи раціоналізаторів, організації соціалістичного змагання. Вже в 1937 році 105 виробничників стали стахановцями. У травні 1941 року з 1133 робітників було 240 стахановців. За сезон 1938/1939 року- ялтушківські цукровики виробили 123 060 цнт цукру-піску і 216 435 цнт рафінаду. Це був рекордний довоєнний виробіток. За виробничі успіхи директора цукрового комбінату І. П. Жадана удостоєно ордена «Знак Пошани», обрано депутатом Верховної Ради УРСР. Ударно працювали в цей час залізничники під’їзної Ялтушківської заводської колії.
Роки довоєнних п’ятирічок залишили помітний слід у культурному житті Ялтушкова. В 1928 році тут розпочав роботу робітфак Київського інституту харчової промисловості, працювали 2 семирічні школи, одну з яких 1934 року перетворено на середню. Збудували кінотеатр на 350 місць, великий клуб на цукровому заводі. Одним з найголовніших звершень культурної революції була ліквідація неписьменності. Індивідуальні заняття з неписьменними проводили вчителі, робітфаківці, а також учні-семикласники. Багато молоді після закінчення робітфаку і школи стало вливатися до заводських бригад, поповнюючи ряди робітників.
У червні 1941 року війська фашистської Німеччини віроломно напали на нашу країну. 15 липня гітлерівці окупували Ялтушків. Фашисти встановили режим кривавого терору. Вони розстріляли близько тисячі мирних радянських громадян, 120 чоловік сільської молоді вивезли на каторгу до Німеччини. Від рук окупантів загинула П. Я. Буга — передова ланкова, з 1934 року — член ВУЦВК.
Радянські люди не схилили голову перед ворогом. Першу підпільну групу в Ялтушкові організували восени 1941 року. Її очолювали інженер В. С. Банос, старший агроном М. Ченчик, бухгалтер сільського споживчого товариства Г. С. Кришталь. У квітні 1942 року створено ще одну підпільну групу під керівництвом директора школи І. М. Щербацького. До її складу увійшли комсомольці — робітник цукрового заводу Т. Г. Бондар, вчителька Н. Й. Мірчук та ін. Обидві групи підтримували зв’язок з Кам’янець-Подільським підпільним обкомом партії через підпільницю вчительку Г. С. Щербацьку. В лютому 1943 року групи встановили між собою зв’язок. Підпільники розповсюджували листівки, проводили агітаційну роботу, здійснили ряд диверсій. На цукровому заводі вони виводили з ладу агрегати, псували продукцію, вивішували на стінах листівки, які закликали робітників і селян не підкорятися ворогові. Одного з активних учасників підпілля П. М. Гапонова за антифашистську агітацію було розстріляно. В катівнях гестапо загинув В. С. Банос.
Жителі Ялтушкова мужньо билися на фронтах Великої Вітчизняної війни. Близько 500 односельців віддали своє життя за свободу і незалежність Батьківщини. Багато учасників війни уряд нагородив орденами і медалями. З орденами Слави трьох ступенів повернувся додому М. В. Савчук. Бойовий шлях він почав стрільцем-радистом авіаційного полку, захищав Ленінград, брав участь у розгромі німецьких військових кораблів у Балтійському морі, у визволенні Кенігсберга. У повітряних боях М. В. Савчук збив шість ворожих літаків. Закінчив війну лейтенантом. Зараз працює в Ленінградській області. В боротьбі проти німецько-фашистських окупантів прославився полковник Г. К. Остапишин. Він командував підрозділами, які громили гітлерівців під Сталінградом, на Курській дузі, а його батько К. В. Остапишин, учасник повстання проти німецьких окупантів у 1918 році, був членом підпільної групи М. Ченчика. Житель Слободи-Ялтушківської П. У. Багатир удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
25 березня 1944 року після запеклого бою Червона Армія визволила від окупантів Ялтушків3. У боях за визволення села загинуло 360 радянських воїнів— представників різних національностей, серед них молодий російський письменник В. Кудрін. їх поховали у трьох братських могилах. Окупанти залишили по собі руїни й згарища. Вони зруйнували МТС, колгосп, селекційну станцію, культурно-освітні заклади, цукровий завод, устаткування якого вивезли.
Самовідданою працею радянські люди відроджували зруйноване господарство. Робітники, колгоспники та інтелігенція Ялтушкова збирали кошти на танкову колону, вносили продукти у фонд Червоної Армії, допомагали сім’ям фронтовиків й дітям-сиротам. У вересні 1945 року дав першу продукцію цукровий завод. Відбудова його здійснювалася на базі нової техніки, яку надсилали трудящі РРФСР. За роки четвертої п’ятирічки завод перевершив довоєнний рівень виробництва цукру. Зразу ж після вигнання окупантів відновила свою роботу бондарна артіль лісопромспілки, на базі якої пізніше відкрили тарний цех Барського райпромкомбінату. Запрацювали відгодівельний пункт, лісництво, плодоовочевий перевалочний пункт, пункт «Заготзерно», насіннєва база, автоколона, дорожньо-експлуатаційна дільниця.
З перших днів визволення від німецько-фашистських окупантів з допомогою держави відроджувався колгосп «Серп і молот». В артілі залишилося лише 22 голови великої рогатої худоби, 70 коней, 22 плуги, 30 борін, 7 культиваторів 6 сіялок, 2 жатки, одна молотарка. Цього було дуже мало для вчасного обробітку колгоспних ланів. Сільська Рада й правління колгоспу змушені були звернутись по допомогу до громадян Ялтушкова. Колгоспники виявили високу організованість і свідомість. Виводили на поле своїх корів, щоб вчасно виорати і засіяти артільні масиви, вивезти з плантацій цукрові буряки. Допомагали колгоспникам робітники заводу та їх сім’ї — ремонтували сільськогосподарські машини, працювали на будівельних роботах, разом з колгоспниками пололи й копали буряки. Велику роль у зміцненні артілі відіграла МТС, яку теж доводилося піднімати з руїн.
При Ялтушківській сільській Раді систематично працювали постійно діючі комісії — шляхового будівництва, благоустрою, охорони здоров’я. Сільвиковком регулярно розглядав питання про роботу шкіл і подавав їм потрібну допомогу. В 1948 році сільське споживче товариство, виконуючи рішення сільської Ради, забезпечило школярів підручниками, зошитами, олівцями, артіль ремонту взуття організувала його лагодження для учнів і вчителів безпосередньо в школі. Тоді ж розпочалося будівництво нової школи. На початку 1949 року сільвиконком звернувся із закликом до населення взяти участь у будівництві електростанції, радіовузла, лазні, двох криниць, водної станції, ремонті мостів. Заклик сільради знайшов відгук серед робітників, колгоспників, службовців. Було, посаджено багато» декоративних і фруктових дерев та кущів. Прикрашувалось село, виростали нові будови загального користування, зводились будинки колгоспників.
За післявоєнні роки трудівники сільськогосподарської артілі відродили своє: господарство, спорудили нові приміщення для тваринницьких ферм, широко запроваджували механізацію. Встановили кормокухню, а на фермах — підвісну дорогу, автопоїлки. Колгосп збудував власний млин, електростанцію. В 1958 році після реорганізації МТС артіль закупила майже на півмільйона карбованців різної техніки. Проте невелика площа колгоспної землі (707 га) обмежувала ефективне використання цієї техніки. Тому колгосп села Ялтушкова об’єднався з артіллю села Мигалівців в одне господарство під назвою «Родина» з центром у Мигалівцях. Створене в селі Ялтушківське відділення «Сільгосптехніки» перетворилося в потужне підприємство. Тут запроваджено новітні методи ремонту техніки, зростає культурно-технічний рівень робітників.
Значних успіхів досяг бурякорадгосп Ялтушківського цукрового комбінату,, який постачає високоякісне насіння буряків колгоспам області. На його полях працюють 46 тракторів, 36 автомашин, 30 комбайнів, 16 тракторних сівалок та багато іншої техніки. Особливо високих показників досягають робітники відділення бурякорадгоспу «Лугове». Вони збирають з гектара по 16—17 цнт першосортного насіння цукрових буряків, 35—36 цнт пшениці, понад 300 цнт маточних буряків. Хороших успіхів досягли тваринники. Телятницю О. Закордонець із відділення «Слобода» за високі виробничі показники нагороджено орденом Леніна.
Далеко за межами нашої республіки відомі імена селекціонерів Ялтушківського селекційного пункту О. В. Попова, Г. С. Мокана. В 1955 році вони вивели новий сорт насіння цукрових буряків — Ялтушківський одноростковий 2. В 1960 році О. В. Попова і Г. С. Мокана удостоїли високого звання лауреатів Ленінської премії. Нині цей сорт буряків висівають на великих площах. З усіх площ бурякосіяння Радянського Союзу 40 проц. займають сорти цукрових буряків Ялтушківського селекційного пункту1. На пункті виведено також інші сорти насіння цукрових буряків — Я-010, Я-026, Я-476, Я-116, Ялтушківський гібрид. Раціоналізатор М. Ф. Яковина за нові конструкції бурякосійних машин одержав авторські свідоцтва Комітету у справах винаходів та відкриттів при Раді Міністрів СРСР. Йому присвоєно почесне звання заслуженого раціоналізатора УРСР.
З року в рік наполегливо працював колектив цукрового комбінату, добиваючись нових виробничих перемог. Завдяки реконструкції, впровадженню у виробництво раціоналізаторських пропозицій потужність заводу в 1970 році становила 9922 цнт цукру на добу проти 7265 цнт у 1956 році. Це наслідок широкого розгортання соціалістичного змагання за комуністичну працю. В 1966 році 2 цехам — електричному й парокотельному — та 6 бригадам присвоєно звання комуністичних. Першими удостоєні звання ударника комуністичної праці комуністи-токарі М. Г. Бадіка, Ю. І. Шимко, М. О. Король, шофер П. П. Сторчак, електрозварю-вальник Г. Д. Ксенюк. Робітника заводу слюсаря В. М. Остапишина 1971 року вдруге обрали депутатом Вінницької обласної Ради депутатів трудящих. Наприкінці 1970 року став до ладу комбікормовий завод потужністю 300 тонн борошна на добу.
Завдяки напруженій праці депутатів сільської Ради та широкій участі в культурному будівництві всіх робітників, колгоспників, службовців змінилось обличчя Ялтушкова. Нині тут функціонує поліклініка, лікарня на 50 ліжок, де працюють 6 лікарів та 27 середніх медичних працівників. Є побутовий комбінат, фабрика господарських товарів, понад 30 торговельних точок, 7 підприємств громадського харчування. Багато сімей мають телевізори, газові плитки. Використання електроприладів, пральних машин, газових плиток стає масовим у робітничих і селянських родинах. В Ялтушкові працюють 2 клуби — заводський і сільський з стаціонарними кіноустановками, 8 бібліотек. Понад 300 жителів регулярно відвідують заняття 13 гуртків художньої самодіяльності.
Радянська влада відкрила народним масам шлях до науки і культури. В Ялтушкові трудяться майже 200 спеціалістів народного господарства і культури з вищою та середньою освітою. За роки Радянської влади середню школу села закінчили понад 1600 чоловік, з них 850 здобули вищу освіту. 85 чоловік стали учителями, 68 — лікарями, 92 — інженерами, 38 — агрономами, 88 — механізаторами, 42 — офіцерами Радянської Армії, 81 — працівниками партійних, радянських, господарських органів. Серед колишніх учнів Герой Радянського Союзу О. І. Якимчук, кандидати наук Т. П. Волкова, А. М. Котик, М.. Я. Штейнман. В Ялтушківській середній школі працює 46 вчителів, які навчають понад 800 дітей. Педагогічний колектив протягом багатьох років очолює комуніст В. М. Лиськов, нагороджений орденом Леніна та медалями. Сім педагогів відзначені урядовими нагородами, у т. ч. медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». Вчителі організовують з учнями екскурсії до міст-героїв, по історичних місцях Поділля, виховують у дітей любов до рідної Батьківщини. В школі силами учнівського колективу створено ленінський зал, експонати якого розповідають про життя й діяльність В. І. Леніна. Біля підніжжя пам’ятника вождю, спорудженому методом народної будови після визволення села від фашистських окупантів, перші комсомольці села — учасники встановлення Радянської влади вручають комсомольські квитки учням старших класів, виступають перед піонерами.
Молоді Ялтушкова, яка виховується на бойових революційних і трудових традиціях, є з кого брати приклад. Нині в Ялтушкові налічується 224 комуністи і 216 комсомольців, які трудяться на вирішальних ділянках господарства і культури села. Ялтушківці пишаються своїми земляками — учасником збройного повстання в Петрограді боцманом крейсера «Аврора» Т. П. Стецюком, Героєм Соціалістичної Праці О. І. Лукіяновим, лауреатами Ленінської премії О. В. Поповим і Г. С. Моканом. В 1970 році 322 жителі Ялтушкова відзначено Ленінськими ювілейними медалями. Трудящі Ялтушкова творчою працею наближають ще краще майбутнє свого села.
Е. Ю. ЛЄСКОВ, А. Р. ЛОКАЄНКО, І. П. ПШУК