Шляхова, Бершадський район, Вінницька область
Шляхова — село, центр сільської Ради. До найближчої залізничної станції Джулинка — 10 км. Населення — 2401 чоловік. Сільській Раді підпорядковані населені пункти Завітне, Кавкули, Теофілівка, Тирлівка.
Біля села виявлено залишки поселення трипільської культури. За переказами, село спочатку мало назву Кринички, тому що оселі перших поселенців нібито з’являлися у місцевості, багатій на природні криниці (їх сліди лишилися і до наших часів). Минули роки, і Кринички стали великим селом. Наявність води, левад приваблювала до себе чумаків, які їхали в Одесу та Крим по сіль і рибу. Це й зумовило нову назву — Шляхова.
Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. жителі Шляхової в лавах Брацлавського полку брали активну участь у боротьбі проти польської шляхти. Вони були учасниками селянсько-гайдамацького повстання 1734 року. 1768 року чимало шляхівчан влилося в загони Максима Залізняка.
Важко жилося селянам під ярмом кріпосників. Трудове населення дуже терпіло від панщини, яка становила 5—6 днів на тиждень, злидарювало через постійні побори. Основна маса господарств не мала землі й робочої худоби. Одній поміщиці 1845 року належало 1556 десятин землі, а в користуванні всіх селян було 1023 десятини. Незважаючи на т. зв. інвентарні правила, введені урядом для Правобережної України в 1847—1848 рр., поміщики продовжували безкарно збільшувати панщину і зменшувати селянські наділи.
Після скасування кріпацтва більшість шляхівчан так і не одержала землі, яка фактично залишилась у приватному поміщицькому володінні. Це викликало нову хвилю боротьби трудящих проти жорстокої експлуатації. На початку травня 1861 року близько 400 селян Шляхівського маєтку, який належав поміщикові Зенону Бжозовському, вирішили відбувати панщину тільки по одному дню з пішого і по два дні з тяглового селянського двору, а виконувати жіночу панщину та інші повинності відмовилися. Спроба поміщика з допомогою поліції та військового загону примусити селян підкоритися виявилася марною.
Напередодні революції 1905—1907 рр. у Шляховій було 620 дворів і 2771 житель. Куркулям належало 2273 десятини землі, а переважній більшості селян — середнякам і біднякам — 2050 десятин. Землі не вистачало, тому майже все доросле населення Шляхової працювало на бурякових плантаціях поміщика. В роки першої російської революції селяни свій гнів проти сваволі пана виявляли в різних формах: страйкували на бурякових плантаціях, палили гуральню, млин. 1908 року розбили панську економію, забрали в поміщика пшеницю.
До Жовтневої революції Шляхова була одним з найбідніших, відсталих сіл на Поділлі. Понад 90 проц. її населення не знали грамоти. Першу церковну школу в селі відкрили у 1862 році. Тут був один учитель, а в хаті, не пристосованій під шкільне приміщення, навчалось 30 дітей. 1877 року в Шляховій заснували одно-класне міністерське училище, яке відвідували 62 хлопчики і тільки 6 дівчаток, в 1897 році почала працювати церковнопарафіяльна школа для дівчат.
З початком першої світової війни розгорнувся антивоєнний рух селян. Запасні Шляхової, призвані до армії, вчиняли наскоки на економію, псували сільськогосподарські машини, знищували реманент. 150 запасних напали на ферму Свідерського, спалили солому, захопили хліб з поміщицького поля.
Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила дорогу трудовому селянству Шляхової до вільного і заможного життя. Наприкінці 1917 року в село повернулися з фронтів імперіалістичної війни солдати. Колишні фронтовики-комуністи І. С. Шамрайчук та П. С. Макарчук створили в Шляховій ревком — перший орган революційної влади на селі.
Наприкінці 1919 року кіннотники Г. І. Котовського визволили Шляхову від денікінців, в селі відновилася Радянська влада. На цей час у Шляховій проживало 2757 чоловік. Селянам виділили понад 2 тис. десятин землі, що належала раніше поміщикові.
Влітку 1920 року почав діяти комнезам, який відіграв важливу роль у боротьбі з куркулями, зміцненні Радянської влади, організації бідноти та середняків на відбудову господарства. В січні 1921 року проходили перевибори сільських Рад та вибори делегатів на V Всеукраїнський з’їзд Рад. Виборчим правом тоді користувалися 1542 чоловіка, а 62 — куркулі та їх прихвосні — були позбавлені прав обирати до Рад. На волосний з’їзд Тернівської волості обрали 16 шляхівчан.
Господарське та культурне будівництво в Шляховій здійснювалося в умовах гострої класової боротьби. Куркулі скаженіли й чинили опір Радянській владі. Вони тричі стріляли в першого шляхівського більшовика Івана Шамрайчука, двічі підпалювали його хату.
Шляхівчани мужньо долали величезні труднощі, робили все можливе, щоб відродити господарство, створити економічну базу для його дальшого розвитку. 1923 року село складалося з 706 дворів. Тут був паровий млин, вітряк. Почало діяти сільське споживче товариство. Поступово налагоджувалося медичне обслуговування населення. В селі відкрили початкову школу. Вчителі самовіддано працювали над подоланням культурної відсталості селян. Вони навчали дітей у школі, викладали на курсах ліквідації неписьменності, проводили значну культосвітню роботу в хаті-читальні.
В кінці відбудовного періоду велика увага приділялася розвитку колективних форм господарювання. 1926 року в Шляховій заснували товариство спільного обробітку землі. Перший колгосп організували 1929 року. Головою правління колгоспу ім. Політвідділу обрали С. Я. Запорожця3. На початку 1930 року в Шляховій виникає ще два колгоспи. Їх очолили П. Г. Кибал та робітник з Москви — двадцятип’ятитисячний І. П. Чертов. Село стало повністю колективізованим. Артілі Шляхової обслуговувала Тернівська МТС.
Колгоспний лад забезпечив розквіт заможного й культурного життя. Колективні господарства Шляхової зміцнювались, зростала їх економіка, все вагомішим ставав трудодень. Шляхівські колгоспи ще в середині 30-х років були найбагат-шими не тільки в Джулинському районі, але й у навколишніх — Бершадському, Гайсинському, Чечельницькому. Артіль ім. Політвідділу першою на Вінниччині стала господарством-мільйонером.
Зростали соціалістична свідомість селян, почуття високого громадського обов’язку, їх політична активність.
На Другий Всесоюзний з’їзд колгоспників-ударників у 1935 році вони обрали делегатом О. П. Сторожука. Під час перших виборів до Верховної Ради СРСР, Верховної Ради Української РСР та місцевих Рад депутатів трудящих в селі було створено дві виборчі дільниці. 90 агітаторів роз’яснювали виборцям Положення про вибори, розповідали про свого першого кандидата в депутати, одну з найкращих колгоспниць Катерину Кожушану. їй виборці і віддали свої голоси на виборах у грудні 1937 року, обравши до Верховної Ради СРСР.
Вже в передвоєнні роки Шляхова славилася високою культурою землеробства, колгоспники старанно впроваджували у виробництво досягнення радянської науки, все нове, прогресивне, здобуте передовиками. Ще 1932 року в колгоспі ім. Політвідділу обладнали першу в районі хату-лабораторію для проведення дослідів вирощування різних сільськогосподарських культур. А в 1939 році вона стала справжньою науково-дослідною станцією. Завдяки цим заходам урожаї зернових культур і цукрових буряків в Шляховій були найвищі.
Колгоспна Шляхова першою в довоєнні часи представляла Поділля на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві. Головний комітет затвердив учасниками виставки всі колгоспи Шляхової, а також окремих колгоспників: бригадирів Г. Ф. Дудника, К. Г. Нікитчука, П. М. Худолія, Ф. Ю. Сторожука, П. А. Гуцола; свинарів — Д. Ю. Ільницького, М. М. Кондратюка, К. Л. Кибала, Й. Т. Буку. Колгоспи Шляхової були відзначені грамотами за зразкове ведення господарства, понад 40 передовиків нагороджено золотими й срібними медалями та різними цінними подарунками. Бригадир І. І. Куценко першим одержав високу урядову нагороду — орден «Знак Пошани».
Напередодні Великої Вітчизняної війни діти трудівників села здобували знання у 3 школах. Був у селі піонерський клуб, хата-читальня, діяла кіноустановка. Щляхівчани відвідували дві бібліотеки, в яких налічувалося 1146 книг.
На перешкоді мирного життя став напад фашистської Німеччини на Радянську країну. 29 липня 1941 року гітлерівські війська окупували Шляхову. З початком Великої Вітчизняної війни в тодішньому Джулинському районі почали створюватися підпільні організації. Одна з них, що базувалася в селі Червоному, мала зв’язки з Шляховою. Її учасники розповсюджували листівки, в яких розповідалось про події на фронті, був заклик братися до зброї, саботувати заходи окупантів. Восени 1942 року народні месники з загону Максима Корнійчука, що діяв у районі, підпалили в Шляховій сільську управу. Згоріли списки молоко-здавців і осіб, призначених до вивезення в Німеччину. В селі діяла також невелика місцева підпільна група. Учасники її допомагали партизанам харчами, медикаментами, розклеювали листівки.
12 березня 1944 року село стало назавжди вільним. За ратні подвиги понад 900 шляхівчан були нагороджені бойовими орденами і медалями. З війни не повернувся 251 житель Шляхової. За час окупації село зазнало збитків. Було зруйновано багато громадських будівель,, шкільні приміщення, спалено сільський клуб, клуб піонерів, господарські будівлі. На примусові роботи окупанти вивезли 171 чоловіка, більшість з яких загинула. Руїни і згарища, вирубані сади, поля, порослі бур’янами,— такою була колись квітуча Шляхова навесні 1944 року. Але тимчасова скрута не похитнула волю радянських людей. Шляхівчани взялися піднімати з руїн колгоспне господарство, зводити ферми. Вже 1948 року виростили добрий на той час урожай зернових і технічних культур.
Тоді ж уперше після війни було повністю виконано план державних закупок всіх сільськогосподарських продуктів1. У 1949 році велику групу шляхівських колгоспників нагородили орденами й медалями. Рішенням виконкому обласної Ради депутатів трудящих від 27 червня 1949 року шляхівські колгоспи були представлені кандидатами на Всесоюзну сільськогосподарську виставку 1950 року.
Поряд з відбудовою економіки в перші післявоєнні роки багато уваги приділялося створенню нормальних умов для навчання дітей. У Шляхівській неповній середній школі 1945 року навчалося 240 учнів.
1950 року три колгоспи Шляхової об’єдналися в одне велике господарство, яке стало найбільшим у районі. Укрупнена артіль мала 4110 га землі, в т. ч. 3812 орної2. Об’єднаний колгосп зміцнювався, зростала його економіка. Грошові прибутки на кінець 1950 року складали 3,5 млн. крб. Багатшими ставали врожаї. Пшениці збирали з кожного га по 29 цнт, цукрових буряків — по 320 центнерів.
Крім землеробства, артіль розвивала й допоміжні галузі господарства. Збудували великий ставок, цегельну майстерню, пилораму, що дало змогу розгорнути будівництво господарських приміщень, зокрема нового корівника, в якому запровадили автонапування. Колгосп повністю електрифікували. Високий урожай зернових культур і цукрових буряків та великий грошовий прибуток колгоспу сприяли піднесенню матеріального й культурного рівня шляхівчан. Кожний трудівник артілі в 1950 році одержав на трудодень 5 кг хліба і 4 крб. грішми. 278 колгоспників і колгоспниць Шляхівської артілі було нагороджено орденами і медалями. Серед нагороджених шляхівчан — цілі сім’ї: Небелюки, Коновки, Ільницькі.
Після укрупнення колгоспів Шляхової значно підвищилася роль партійної організації у боротьбі за дальший розквіт колгоспного виробництва. Вона зміцніла організаційно, зросла кількісно. Це забезпечило створення на головних ділянках колгоспного виробництва партійних і партійно-комсомольських груп.
У 1951 році було успішно виконано план розвитку громадського тваринництва. Широко розгорнулося будівництво виробничих приміщень у колгоспі, побудували цегельний завод. Після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС Шляхівський колгосп досяг нових успіхів у розвитку свого багатогалузевого господарства. За 1953—1958 рр. середній урожай зернових становив 30,2 цнт з га, врожай цукрових буряків — 398,7 цнт з га. Значних успіхів було досягнуто і в тваринництві.
Зміцнювалася економіка артілі — кращими ставали культурно-побутові умови шляхівчан. До 40-річчя Великого Жовтня в селі побудовано школу, клуб з стаціонарною кіноустановкою та бібліотеку, стадіон. Значно поліпшилася робота в галузі охорони здоров’я. В селі відкрили лікарню, пологовий будинок, спорудили лазню. Впорядковувалися вулиці села, садиби колгоспників. У Шляховій з’явилося понад 200 нових просторих і світлих будинків, вкритих шифером, бляхою й черепицею. Через село аж до районного центру проклали шосейну дорогу, посадили багато фруктових дерев біля житлових будинків і вздовж вулиць та шляхів. Спільно з сусідніми колгоспами у Шляховій було збудовано міжколгоспну гідроелектростанцію.