Чечельник, Чечельницький район, Вінницька область (продовження)
Успішно здійснювалася й колективізація сільського господарства, чому сприяло утворення в Чечельнику МТС та політвідділу при ній. Колгоспи «Життя», ім. Постишева, ім. МТС, ім. 20-річчя МЮД об’єднували майже всіх місцевих селян. Колгосп ім. Постишева виступив ініціатором соціалістичного змагання в районі за вирощування високих урожаїв цукрових буряків.
Міцніла матеріально-технічна база МТС. У 1940 році вона мала 83 трактори, 17 комбайнів, 32 молотарки, 92 зернові й бурякові сівалки, 23 тракторні бурякокопачі, понад 100 плугів, 69 автомашин та іншу техніку. Всі трудомісткі роботи в колгоспах і бурякорадгоспі були механізовані від 45 до 100 проц. За високі виробничі показники Чечельницький радгосп у 1940 році представили на Всесоюзну сільськогосподарську виставку, а головного агронома С. П. Максимчука нагородили срібною медаллю та грошовою премією. Наступного року на цій виставці була представлена тракторна бригада МТС.
Поліпшувався життєвий рівень трудящих. Заробітна плата робітників підвищилась на цукровому заводі на 13,3 проц., на спиртовому — на 35 процентів.
Про здоров’я трудящих піклувався чисельний загін лікарів і середніх медичних працівників. У селі працювали лікарня, поліклініка, медичні пункти, аптека.
. Чималих успіхів досягли трудящі Чечельника і в розвитку шкільної справи та культури. Всі діти шкільного віку навчалися. Напередодні війни працювали середня школа, яка відкрилася в щойно збудованому приміщенні, 2 семирічні та 1 початкова школи. При цукровому заводі організували школу ФЗН та школу медичних сестер. Працювали районна бібліотека, бібліотеки при школах і на підприємствах, районний будинок культури, два клуби. Щороку більшало радіоточок.
Та раптом фашисти почали війну. 25 червня в Чечельнику створюються групи сприяння винищувальному батальйону, куди вступило 25 робітників цукрового і 25 із спиртового заводів 2. На місце тих, хто пішов на фронт, ставали жінки й підлітки. 24 липня німецькі фашисти захопили Чечельник. Почалися роки неволі.
В народі зростав опір окупантам, організаторами його були комуністи. В лютому 1942 року тут формується підпілля. Ініціатором його став комуніст М. Ф. Підгаєцький. З червня 1942 року підпільна група в складі комуністів М. Ф. Підгаєцького, П. К. Федорова та інших фактично виконувала функції районного комітету партії. Під її впливом і керівництвом створено диверсійні групи в селах Тартаку, Червоній Греблі, Білому Камені та ін. Підпільники встановили зв’язок з Ободівським, Ольгопільським, Бершадським, Піщанським районами. М. Ф. Підгаєцький влаштувався працювати провідником на залізниці. Налагодили зв’язок з залізничними вузлами Жмеринки й Одеси, звідки отримували листівки. М. Ф. Підгаєцький замаскував на території цукрового заводу радіоприймач і слухав зведення Радянського інформбюро, які потім розповсюджувалися серед населення. Підпільники на заводі випускали значну частину цукрового сиропу в жом, у відходи, руйнували машини і апарати. Діяльність Чечельницького підпілля посилилася, коли на територію району в жовтні 1942 року за завданням ЦК КП(б)У прибув Г. Я. Савранчук. 13 серпня 1943 року на квартирі Є. А. Бороди відбулася нарада підпільників, на якій вирішили створити партизанські загони, а в лісах закласти бази продуктів і спорядження. Тоді ж виник озброєний загін у складі 15 чоловік, його командиром став В. Кривенцов, а комісаром — І. І. Чернов. 6 жовтня патріоти розгромили блокпост між станціями Кодима й Попелюхи, а в листопаді на перегоні Рудниця — Крижопіль пустили під укіс поїзд з артилерією ворога. Слухаючи радіо, підпільники записали повідомлення про урочисті збори, що відбувалися 6 листопада 1943 року в Москві, видрукували його в підпільній Бершадській друкарні й розповсюдили серед населення.
19 листопада, виконуючи завдання на залізниці, М. Ф. Підгаєцький був тяжко поранений і потрапив до рук окупантів. 2 грудня він помер від катувань. Партизани помстилися за свого товариша. 22 й 29 листопада пустили під укіс поїзди між станціями Дохно і Щербакове, що йшли до фронту з технікою і живою силою. Незабаром підпільники налагодили тісний зв’язок з.десантом Червоної Армії, який висадився на території району.
В січні 1944 року окупанти заарештували одного з організаторів підпілля П. К. Федорова й кинули до тюрми у Балті, де він перебував до визволення радянськими військами. У січні 1944 року підпільники Чечельника приєдналися до Вінницького партизанського з’єднання. Постійну допомогу їм подавали жителі Чечельника Є. Борода, П. Гуменюк та багато інших.
За два роки й 8 місяців окупанти заподіяли величезної шкоди народному господарству Чечельника. Зруйнували цукровий і спиртовий заводи, пограбували МТС, знищили районну друкарню, харчокомбінат, електростанцію, механічну зерносушарку, інкубаторну станцію, пошту й телеграф, вивезли 79 тракторів, 13 комбайнів та багато іншої техніки. За час окупації фашисти та їх прислужники з українських націоналістів вбили 383 чоловіка.
17 березня 1944 року частини 2-го Українського фронту визволили Чечельник.
У перемозі над фашистською Німеччиною є частка зусиль і боротьби й населення Чечельника. Понад тисячу чоловік перебували в армії, з яких 332 загинуло на фронтах. 502 чоловіка було нагороджено орденами й медалями. Жителі з повагою згадують імена своїх земляків — учасників війни генерал-майора С. М. Подольського, майорів Л. Д. Кулебу і С. І. Путковського, нагороджених багатьма орденами та медалями. За мужність і героїзм, виявлені в боях з ворогом, командиру батареї капітану А. А. Грибу, вихованцю Чечельницької школи, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після визволення почалася відбудова народного господарства. Багато встигли зробити трудящі до кінця 1944 року. Відновили діяльність райком партії і всі органи Радянської влади. Найпершим завданням було вчасно провести весняну сівбу. За успішне виконання весняних робіт Чечельницьку МТС занесено на обласну Дошку пошани.
Зусиллями трудящих в короткий строк було відремонтовано й підготовлено до пуску спиртовий і цукровий заводи.
Через чотири місяці після визволення запрацювали лікарня на 60 ліжок, поліклінічний відділ, дитяча консультація, санепідемстанція, аптека.
Відновились навчання в середній та семирічних школах, де навчалося 750 учнів. Тут працював 31 учитель. При школах заново створювались бібліотеки.
Протягом четвертої п’ятирічки цукрорадгосп і підприємства Чечельника поступово відбудовувалися й міцніли. Спиртовий завод вже у 1948 році за обсягом виробництва досяг довоєнного рівня, а на кінець п’ятирічки значно перевершив його й добився зниження собівартості продукції. Було зекономлено багато палива й одержано 254 тис. крб. надпланового прибутку.
Набирав сили цукровий завод. Вже у 1949 році він перевищив довоєнний рівень і додатково виробив 1888 пудів цукру. Особливо успішним для заводу був 1950 рік. Річний план виробництва було виконано 24 листопада, за що завод відзначили третьою всесоюзною премією. Колективам п’яти бригад присвоїли звання бригад відмінної якості.
Зміцнювала свою матеріальну базу й МТС. Якщо в 1945 році вона мала лише 16 тракторів, то в 1958 тут уже працювало 86 тракторів, 74 різні комбайни, 56 плугів, десятки сівалок і культиваторів.
У МТС тоді налічувалося близько 50 спеціалістів сільського господарства високої кваліфікації.
Наступні роки були періодом дальшого зростання господарства Чечельника. Основні підприємства селища стали провідними в економіці району і відігравали значну роль в області. На спиртовому заводі виробництво продукції на 1962 рік зросло більш як на 18 проц., а продуктивність праці — майже на 4 проц. За рахунок зниження собівартості завод отримав додатково 100 тис. крб. прибутку. Добрих успіхів досяг і цукровий завод. План виробництва цукру був значно перевиконаний. За рахунок зниження втрат підприємство додатково виробило 5200 пудів цукру і одержало 750 тис. крб. надпланового прибутку. Достроково перевиконали план з усіх показників РТС, автогосподарство, залізнична станція, маслозавод, харчокомбінат.
На підприємствах Чечельника всі робітники включилися в соціалістичне змагання. На спиртовому заводі звання бригад комуністичної праці виборювали чотири бригади, на цукровому заводі та автобазі — по три. У змаганні перед вів колектив цукрового заводу. Трьом бригадам було присвоєно звання бригад комуністичної праці, п’яти робітникам — звання ударника комуністичної праці, а вісім — нагороджені значком «Відмінник соціалістичної праці».
У 1962 році Чечельницький район було ліквідовано, і Чечельник відійшов до Бершадського району. З грудня 1966 року він знову став районним центром.
Ювілейний 1970 рік приніс нові трудові перемоги. Радгосп заводу виробив по 89,4 цнт м’яса на 100 га сільськогосподарських угідь. На кожну фуражну корову тут надоєно по 3277 кг молока. Показових виробничих успіхів досягнуто у відділку радгоспу «Садиба», зернових вирощено по 38,5 цнт, у т. ч. пшениці — по 34,3, кукурудзи — по 68, гороху — по 26, ячменю — по 32 цнт з га. Урожай цукрових буряків зріс до 377 цнт на гектар. Серед тваринників найбільші успіхи мала доярка М. В. Парахонич, вона надоїла по 5253 кг молока на кожну фуражну корову.
Одним з кращих підприємств області на кінець восьмої п’ятирічки став спиртовий завод. Введено в дію новий цех виробництва кормових дріжджів.
Високими показниками відзначили 1970 рік колективи цукрозаводу, райоб’єднання «Сільгосптехніки», харчокомбінату і промкомбінату та інших підприємств. Імена кращих робітників селища — робітника спиртового заводу Г. П. Паньковського, шофера-механіка відділення «Сільгосптехніки» А. П. Мураховського, доярки радгоспу М. В. Парахонич та інших занесено на районну Дошку пошани.
За самовіддану працю при виконанні соціалістичних зобов’язань, взятих на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, ювілейною медаллю «За трудову доблесть. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» нагороджено 393 жителів селища. За успіхи, досягнуті у виконанні завдань восьмого п’ятирічного плану розвитку народного господарства, 29 чоловік відзначено орденами й медалями Союзу РСР. Ордена Леніна удостоєний Л. П. Березюк — керуючий районним об’єднанням «Сільгосптехніки», ордена Жовтневої Революції — М. М. Атаманенко — апаратник цукрового заводу, ордена Трудового Червоного Прапора — 8, ордена «Знак Пошани» — 3, медалей — 10 чоловік.
В авангарді трудящих селища, які борються за втілення в життя рішень XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, йдуть комуністи, комсомольці та депутати селищної Ради. Двадцять п’ять первинних організацій об’єднують понад 500 членів партії, переважна більшість яких зайнята на виробництві. До селищної Ради жителі обрали 72 кращі виробничники, у т. ч. 34 комуністи, 14 комсомольців, 32 жінки.
На краще змінилося селище. За останні роки три його вулиці заасфальтовано. Зведено п’ять 16-квартирних житлових будинків. Прокладено першу й завершується друга черга водопроводу. Завершено спорудження нового приміщення автовокзалу.
В селищі є 32 торговельні підприємства, у тому числі універмаг і спеціалізовані магазини промислових та продовольчих товарів. Відкрилися книжковий магазин. Щороку виростають житлові квартали.
Медичне обслуговування трудящих Чечельника завжди в центрі уваги селищної Ради. Споруджується нова лікарня, розрахована на 125 ліжок. Крім неї і медпункту, на цукровому заводі ще є поліклініка з кількома спеціальними кабінетами. В них працює понад 40 кваліфікованих медичних працівників. Малята виховуються і доглядаються у 3 дошкільних закладах.
Широкі можливості має молодь селища, щоб здобути середню освіту. Працюють три середні школи — денна, вечірня й заочна. В них навчається близько 2 тис. учнів.
У Чечельнику розгалужена мережа культурно-освітніх закладів. Зводиться нове приміщення районного будинку культури. В парку культури працюють літня естрада, атракціони. До дня 50-ї річниці Жовтня на спиртовому заводі відкрито новий будинок культури. Крім того, є ще два клуби — селищний і на цукровому заводі. Постійно діють чотири стаціонарні кіноустановки.
В селищі налічується вісім бібліотек. Великий інтерес виявляють жителі селища до преси. Тут на тисячу чоловік населення передплачують понад 1300 примірників газет та журналів.
Любовно прикрашають селище його жителі. З ініціативи селищної Ради, її депутатів упорядковуються, озеленюються вулиці, двори і сквери.
Турбуються тут і про вшанування пам’яті тих, хто віддав свої сили й життя в боротьбі за Радянську владу, за незалежність нашої країни. Селищна Рада розробила план і проект будівництва меморіального пам’ятника героям революції, громадянської і Великої Вітчизняної воєн.
Старовинне селище Чечельник має багату історію. Але справжній розквіт і оновлення його прийшли з Великим Жовтнем. За роки Радянської влади Чечельник перетворився у красиве селище, центр господарського й культурного життя району.
А. Л. КРАСНОПОЛЬСЬКИЙ, Ф. М. РОБОТЬКО