Ольгопіль, Чечельницький район, Вінницька область (продовження)
Навесні 1923 року село Ольгопіль стає районним центром. Долаючи господарські труднощі, саботаж куркулів, його трудящі будували нове життя. Ще 24 січня 1922 року в Ольгополі організовано перше об’єднання селян — цукрово-бурякову спілку «Праця». Наступного року створено першу сільськогосподарську артіль «Початок». Організаторами її стали ольгопільські бідарі. До артілі вступив С. М. Крайнюк, демобілізований з лав Червоної Армії. Його й обрали головою артілі, та життя Крайнюка скоро обірвала бандитська куля. Господарство об’єднувало 25 га землі, мало 3 пари коней та пару волів. Незважаючи на великі труднощі, через рік кількість членів його подвоїлась. Такими були перші кроки переходу до колективного господарювання.
Місцеві куркулі вели шалену агітацію проти створення колективних господарств. Вони випускали провокаційні відозви, підкидали листівки-погрози активним членам кооперативу, псували артільний інвентар, калічили робочих коней, саботували хлібозаготівлі. Крім артілі, в Ольгополі на той час ще нараховувалось 1983 одноосібних господарства. їм не вистачало насіння, тяглової сили. В середньому на душу населення припадало 0,72 десятини землі, один плуг — на 10 і один культиватор — на 62 десятини; 43 проц. господарств були безінвентарними. Одноосібні господарства збирали невеликі врожаї.
Шлях до піднесення сільського господарства був лише один — колективізація. Наслідуючи приклад бідняцьких сімей, що спільно обробляли землю в артілі «Початок», переважна більшість селян-середняків Ольгополя за 1929—ЗО роки об’єдналася в сільськогосподарські артілі «Працівник», «Ленінський шлях», «Червона нива», «Червоний Жовтень» та «Нове життя». Ольгопіль став селом суцільної колективізації.
В організаційному й господарському зміцненні колгоспів значну роль відіграла Ольгопільська МТС. У березні 1934 року в ній нараховувалось 40 тракторів та багато іншої техніки, використання якої вимагало досвідчених кадрів механізаторів. Для підготовки їх в Ольгополі відкрили училище механізації сільського господарства. За 20 років (з 1934 року) ним було підготовлено 682 бригадири тракторних бригад, 2557 трактористів, 2189 комбайнерів, 1009 шоферів — всього 20 тис. механізаторів.
Колгоспи швидко міцніли. За другу п’ятирічку врожайність цукрових буряків подвоїлась. А ланка О. І. Швидкої з колгоспу «Червоний Жовтень» зібрала урожай утричі більший. За здану надпланову продукцію вона одержала понад 3 тис. крб. премії. За ударну працю та високі виробничі показники 18 колгоспників Ольгополя у 1939 році були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки, а 5 із них занесені до Книги пошани ВСГВ.
Чималих успіхів досягли трудящі Ольгополя за довоєнні роки в культурному й громадському житті. На кінець 1922 року в селі вже працювало 5 трудових і одна професійна школи. Розгорнули роботу 3 клуби, 2 хати-читальні, 2 бібліотеки. Вперше у повіті для дітей трудящих відкрили музичну школу та дитячий садок. Організували 2 школи для дорослих, 17 пунктів лікнепу. Тяжку спадщину минулого — неписьменність невдовзі ліквідували.
За рішенням культкомісії сільської Ради й активною участю комсомольців та вчителів було організовано товариство дослідників природи й охорони культурних цінностей краю.
З 1934 року почала працювати середня школа. Вона відкрилася у двоповерховому будинку, мала фізичний і хімічний кабінети, бібліотеку. Вчителі брали активну участь у громадсько-культурному житті села. Під їх керівництвом працювали хорові і драматичний гуртки, струнний оркестр та спортивні секції.
Старий повітовий Ольгопіль одержував до 1917 року 50 газет та 5—6 журналів, їх читали поміщики, урядовці та попи. У 1936 році трудящі Ольгополя передплачували близько тисячі примірників газет та майже 100 журналів. У п’ять разів зросли фонди бібліотеки.
Медичне обслуговування жителів здійснювала дільнична лікарня, акушерський пункт. Напередодні війни районний центр Ольгопіль став упорядкованим селом.
Напад фашистської Німеччини на Країну Рад на деякий час затримав його дальше зростання. Трудящі Ольгополя стали зі зброєю в руках на захист Батьківщини. Першими добровольцями на фронт пішли О. Я. Довгопола, Г. І. Заміховський, Л. С. Косаренко, М. Д. Костюк, В. Я. Поліщук, Н. Я. Семененко. Близько 800 жителів села билися на фронтах Великої Вітчизняної війни.
26 липня 1941 року німецько-румунські фашисти захопили Ольгопіль. За 33 місяці окупації вони вбили і спалили живцем 95 чоловік мирного населення, а 41 чоловіка вивезли у рабство до Німеччини.
Радянські люди не мирилися з окупаційним режимом і піднімалися на збройну боротьбу проти ворога. В Ольгополі з лютого 1942 до 22 березня 1944 року діяла підпільна група, яку очолив комуніст Ю. М. Копач. Друга підпільна група комуніста О. Д. Матвійчука діяла з лютого 1942 по березень 1944 року. Підпільники розповсюдили понад 25 назв листівок. Вони закликали населення саботувати розпорядження окупаційних властей, чинити диверсійні акти. Підпільники спалили склад з хлібом, зруйнували залізничну колію між станціями Бершадь—Дохно, неодноразово виводили з ладу телефонно-телеграфну лінію.
7 січня 1944 року група ольгопільських підпільників, керована Ю. М. Копачем, була виказана зрадниками. В будинку лісника, члена підпільної організації А. П. Татарина, Ю. М. Копач та ще деякі підпільники полягли у нерівному бою з жандармами. Загинули й лісник А. П. Татарин та його дружина Г. А. Татарин. У жовтні 1943 року була створена Ольгопільська підпільно-партизанська група загону П. К. Байдана (Чорного), вона об’єднувала 33 чоловіка: 2 комуністів, 11 членів ВЛКСМ та 20 безпартійних.
Ольгопільці мужньо билися з ворогом і на фронтах Великої Вітчизняної війни. 490 воїнів нагороджені орденами й медалями Союзу РСР. Льотчик А. Г. Шевчук в одному з повітряних боїв повторив подвиг Миколи Гастелло — спрямував свій літак на колону німецько-фашистських військ. У боях за Радянську Батьківщину загинуло 220 жителів Ольгополя.
22 березня 1944 року частини Черкаської ордена Червоного, Прапора і ордена Богдана Хмельницького дивізії 2-го Українського Фронту визволили Ольгопіль. Його жителі одразу ж взялися до роботи, щоб якнайшвидше загоїти рани, заподіяні окупантами. Водночас розгорнувся патріотичний рух збору коштів на танкову колону «Колгоспник Вінниччини». Цей почин ольгопільців високо оцінив Верховний Головнокомандуючий у надісланій телеграмі.
Багато зробили трудящі села, відбудовуючи своє господарство. До кінця 1944 року в Ольгополі налічувалося 6 колгоспів, МТС.
Почали працювати районна лікарня, аптека, пошта. Перших слухачів прийняли школа механізації та загальноосвітні школи. Відремонтували житлові будинки. За успішне проведення весняної сівби 1944 року Ольгопільський район занесено на обласну Дошку пошани.
Завдала великої шкоди сільському господарству посуха 1946 року. Тоді було освоєно лише 85 проц. посівних площ. Долаючи труднощі, ольгопільці першу післявоєнну п’ятирічку завершили успішно. У 1950 році середня врожайність озимої пшениці по колгоспах становила 19, цукрових буряків—233,6 цнт з га. Того ж року відбулося укрупнення колгоспів. Колгоспи «Ленінський шлях», «Працівник» і «Червона нива» злилися в один під назвою «Ленінський шлях». Інші три утворили артіль «Червоний Жовтень». Артілі села набирали силу. У 1951 році колгосп «Червоний Жовтень» був учасником обласної сільськогосподарської виставки. За вирощування цукрових буряків по 254 цнт на площі 170 га його нагороджено дипломом 2-го ступеня. Такою ж нагородою відзначено доярку артілі «Ленінський шлях» Д. Є. Єгорову, яка надоїла по 2198 кг молока від кожної корови. Передовики села примножували трудову славу і в наступні роки. Однак в цілому тваринництво колгоспів села лишалося ще збитковим.
Щоб піднести рівень сільського господарства, колгоспники глибоко вивчали агротехніку, передовий досвід кращих господарств. Для цього спеціально організували трирічні агрозооветеринарні курси. 150 курсантам було присвоєно звання майстра сільськогосподарського виробництва. Це скоро позначилось на виробничих успіхах колгоспів. У 1957 році колгосп «Ленінський шлях» виростив по 228 цнт цукрових буряків, а «Червоний Жовтень»—по 291 цнт з га. Дальшому зміцненню сільського господарства сприяло об’єднання у 1959 році двох артілей «Ленінський шлях» і «Червоний Жовтень» в одну — «Україна».
Комуністи працювали на всіх основних ділянках господарства. Парторганізація колгоспу на рік об’єднання налічувала 44 комуністи. Комсомольська організація мала на обліку 59 комсомольців.
З 1962 року колгосп «Україна» став спеціалізованим господарством відгодівлі свиней. Нині — це передове господарство області.
Відзначаючи 50-річчя Радянської влади, комуністи Ольгополя широко розгорнули соціалістичне змагання трудящих, що принесло нові успіхи. Колгоспники одержали зернових з га по 27,4 цнт, кукурудзи — по 43,6 цнт в зерні, цукрових буряків — по 313 цнт. На 100 га угідь виробили 402 цнт молока і 120,9 цнт м’яса.
Самовіддана праця, досконала техніка забезпечили успіх: трудівники прийшли до ювілейного 1970 року з новими досягненнями. Вони зібрали по 34,4 цнт зернових та по 370 цнт цукрових буряків з га. На 100 га угідь мали понад 154 цнт м’яса й 445 цнт молока. Виробництво тваринницької продукції у господарстві здійснювалося на промисловій основі. Кожен трудівник ферми став доглядати 200 свиней замість 60—80, як це було раніше. Це дало змогу скоротити витрати праці у 4 рази й одержати від цієї галузі господарства понад 200 тис. крб. чистого прибутку. Загальні доходи колгоспу перевищили 2 млн. карбованців.
Найкращі успіхи мала механізована ланка І. М. Щербатого. У 1969 році цей колектив виростив по 101,2 цнт зерна кукурудзи на 100-гектарній площі. На базі цієї ланки в колгоспі «Україна» створено школу передових методів праці, в якій навчаються передової технології вирощування кукурудзи ланкові й механізатори з колгоспів району та області. В 1971 році за успіхи у вирощуванні високих врожаїв кукурудзи І. М. Щербатому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Партійна організація та правління колгоспу багато роблять для морального й матеріального стимулювання колгоспників. У 1967 році 45 колгоспників відпочивали в будинках відпочинку та санаторіях, 65 колгоспників, у т. ч. дві кращі ланки у повному складі, відпочивали на узбережжі Чорного моря та виїжджали за туристськими путівками до міст-героїв нашої країни. 365 колгоспників нагороджено за сумлінну працю цінними подарунками.
Колгосп «Україна» не єдине господарство села. В Ольгополі знаходяться філіал Чечельницького об’єднання «Сільгосптехніки», автоколона, міжколгоспна будівельна рада. Крім того, є в селі кооперативні підприємства, торговельні та громадського харчування. Працюють відділення зв’язку, ощадна каса тощо.
Разючі зміни сталися в Ольгополі. Село переживає свою молодість. Нові будови змінили його обличчя. В центрі зведено чудовий двоповерховий красень — палац культури, гастроном, їдальню. Навколо села розлились 12 ставків. Мешканці Ольгополя люблять своє село, беруть активну участь в його впорядкуванні, спорудили стадіон, посадили тисячі фруктових дерев, побудували дві водонапірні башти, проклали водопровід.
Розгортається будівництво нових об’єктів. Один з них ольгопільці вважають першорядним — це дитячий комбінат. Заплановано звести два 8-квартирні будинки для спеціалістів сільського господарства, профілакторії на фермах.
Поліпшується медичне обслуговування населення. Нині в селі працює лікарня на 200 ліжок. Вона має спеціалізовані кабінети, жіночу й дитячу консультації. Хворим подають допомогу понад 60 лікарів, фельдшерів та медичних сестер. Є в селі аптека. Піклуванням і увагою оточені маленькі жителі Ольгополя. Вони виховуються у двох дитячих садках та дитячих яслах.
Центром виховної та політико-масової роботи серед молоді і трудящих стала середня школа. Тут працюють 63 висококваліфіковані педагоги. За активну роботу на ниві народної освіти директор школи І. П. Байдюк нагороджений орденом «Знак Пошани». В Ольгополі є вечірня середня школа сільської молоді. В середній школі у свій час навчались І. І. Стратійчук — Герой Радянського Союзу, В. І. Пеллер — Герой Соціалістичної Праці, кавалер орденів Слави 3-х ступенів, М. Д. Поляничко — постійний представник УРСР в ООН, 2 доктори наук, 5 кандидатів наук, 63 інженери, 158 учителів, 115 медичних працівників, 68 агрономів, 12 зоотехніків, ЗО ветеринарних працівників, 20 офіцерів.
Велику допомогу партійній організації у виховній роботі подає первинна організація товариства «Знання». Вона об’єднує понад 100 чоловік, має 6 секцій. У селі успішно працює народний університет культури з факультетами: здоров’я, культури, сільськогосподарських та педагогічних знань. З 1962 року видається колгоспна багатотиражна газета «Ленінський шлях». На початку 1963 року в Ольгополі організували на громадських засадах редколегію місцевого радіомовлення. Цікаво й змістовно можна відпочити у новому палаці культури, спорудженому на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Це цілий комбінат культури. В ньому є два зали для перегляду кінофільмів, лекційний і піонерський зали, кімната для занять самодіяльних акторів. На другому поверсі розміщені дві бібліотеки (дитяча і для дорослих) з читальними залами, кімната пенсіонерів тощо. Працюють 11 гуртків художньої самодіяльності, які об’єднують 290 учасників. Постійно діюча агіткультбригада палацу культури нараховує понад ЗО чоловік.
Корисну роботу проводять бібліотеки села. Тут відбуваються літературні диспути, вечори. В бібліотеках можна познайомитися з працями знатних земляків. У фондах бібліотек понад 25 тис. книг.
В обстановці великого патріотичного піднесення трудящі Ольгополя відзначили 100-річний ювілей з дня народження В. І. Леніна. Вони успішно справилися з виконанням виробничих планів. Близько 200 трудівникам села вручено ювілейні медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». Групі ветеранів колгоспного виробництва на загальних зборах артілі присвоєно звання почесного колгоспника. За успішне виконання виробничих завдань восьмої п’ятирічки багато жителів села нагороджено орденами і медалями Союзу РСР. Серед них ордена Леніна удостоєна ланкова Л. X. Войт, ордена Жовтневої Революції — головний зоотехнік М. К. Кирилишин.
Провідна роль у здійсненні господарських планів жителями Ольгополя, налагодженні громадського й культурного життя належить партійним організаціям і сільській Раді. В селі працює 188 комуністів. Депутатами сільської Ради обрано 76 кращих виробничників, серед яких 37 комуністів, 32 жінки. На виробництві комуністи, комсомольці та депутати є зразком у роботі. Натхнені рішеннями XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, вони очолили патріотичний рух трудівників села за дострокове виконання плану дев’ятої п’ятирічки.
Я. С. КИФОРЕНКО, М. І. КУПРІЙ, Є. Я. ТАРАН