Гранів, Гайсинський район, Вінницька область (продовження)
Комуністи і комсомольці мобілізували селян на відбудову сільського господарства, проводили масову політико-виховну роботу, організовували кампанії допомоги червоноармійцям — Тиждень допомоги дітям полеглих червоноармійців, Тиждень допомоги пораненим тощо. Гранівці з ентузіазмом працювали на комуністичних суботниках. Після запровадження продподатку селяни розширили посівні площі. Крім своєї землі, вони спільними зусиллями зорали і засіяли 70 десятин громадського клину, а також ділянки для забезпечення сімей червоноармійців.
У період непу в Гранові розширилася торгівля, відкривалися нові крамниці. Проте пожвавлення було не тільки серед приватних власників. Саме в цей час широкі верстви селян залучалися до кооперації. Спочатку виникло споживче товариство, а 1924 року — бурякове, яке заохочувало селян розширювати посіви цукрових буряків, забезпечувало бідняків реманентом на час польових робіт. При товаристві було створено 32 тяглові гуртки. 1924 року в Гранові відкрито сільськогосподарське кредитне товариство. Цього ж року гранівці вперше відзначали свято врожаю.
У відбудовний період зміни відбулися й в адміністративному становищі Гра-нова. 1923 року створено Гранівський район, що до 1925 року входив до Гайсинського, а потім до Уманського округу (в 1930 році Гранівський район приєднано до Гайсинського).
На 1925 рік господарство Гранова не тільки було відроджено, ай перевершило довоєнний рівень — збільшилися посівні площі, зросла й врожайність усіх культур.
Тоді відкрили сільський клуб та бібліотеку, єдину трудову семирічну школу, організували понад 100 гуртків ліквідації неписьменності та малописьменності. Навчання проводили не тільки вчителі. Культармійцями ставали всі, хто міг вільно читати й писати.
У 1927/1928 навчальному році в Гранівській школі навчалося близько 600 учнів, працювало 35 учителів. У цей час у селі відкрили трирічну школу сільської молоді, яку пізніше перетворено на школу колгоспного учнівства. Вона працювала за програмою семирічної школи з агрономічним ухилом. Тут готували кадри бригадирів, ланкових, обліковців.
Після XV з’їзду ВКП(б) в Гранові поглибився процес кооперування. На початку 1930 року з 32 тяглових гуртків створилося 12 ТСОЗів. Пізніше вони укрупнилися й перейшли на Статут сільськогосподарської артілі, їх у селі стало п’ять. Очолили колгоспи посланці робітничого класу — двадцятип’ятитисячники. Куркулі намагалися будь-що зірвати колгоспне будівництво. Влітку 1932 року вбили з-за рогу заступника голови колгоспу І. К. Міщенка.
Крім колгоспів, у Гранові організовано риборадгосп «П’ятирічка». При Гранівській МТС, створеній 1932 року, працювали курси трактористів. Невпинно зростав обсяг робіт, виконуваних механізаторами.
Організаційно-господарським зміцненням колгоспів району, вихованням колгоспного активу займався політичний відділ Гранівської МТС. У травні 1934 року на садибі МТС організовано сільськогосподарську виставку, на якій демонструвалися досягнення колгоспів та шкіл. Близько 1000 експонатів розмістили у відділах рільництва, садівництва, городництва, бджільництва, тваринництва, кустарних виробів тощо. На виставці можна було також ознайомитися з сільськогосподарською літературою, формами і методами агітаційно-масової і культурно-освітньої роботи.
Колгоспи Гранова успішно розвивалися. Наприкінці 30-х років колгоспники одержували на трудодень по 4—8 кг зерна. У селі працювали середня школа, клуб із залом на 300 глядачів, бібліотека; лікарня на 25 ліжок, дитячі ясла, кілька магазинів, їдальня. Комсомольці обладнали стадіон, насадили багато плодових та декоративних дерев.
Багатства нашої землі, її соціалістичний лад не давали спокою німецько-фашистським варварам. Прагнучи скористатися здобутками радянських людей, гітлерівці нав’язали СРСР криваву війну. Стіною стали на захист Вітчизни й гранівці. Близько 1 тис. чоловік пішло на фронт. 27 липня 1941 року гітлерівці вдерлися до Гранова. Окупанти створили управу на чолі з старостою, штат поліцейських, які разом з німецькими загарбниками знищували культурні та господарські цінності, вистежували військовополонених, що втекли й переховувалися в селі, комуністів та їх сім’ї, радянських активістів, молодь. За час окупації понад 450 юнаків і дівчат вигнали в німецьке рабство. Селяни не виконували натуральних поставок, накладених на них, ухилялися від роботи. Окупанти та їх найманці жорстоко карали і знищували людей, що чинили опір. Так загинуло 70 жителів села.
В червні 1942 року в Гранові почала діяти підпільна організація, яку очолив І. С. Кальницький. Організація об’єднала 12 патріотів, називалася вона «загоном імені Леніна». Підпільники мали зв’язок з міжрайонним підпільним партійним комітетом і партизанським загоном. Завдання одержували через зв’язкових штабу загону і допомагали народним месникам розповсюджувати листівки, збирати відомості про розташування німецьких військ, їх озброєння. Окупанти дізналися про організацію. Вони схопили комуністів Ф. П. Маркелова та Г. О. Закревського і закатували їх. У червні 1943 року підпільники змушені були залишити село і перейти в діючий партизанський загін.
12 березня 1944 року частини Червоної Армії визволили село від німецьких окупантів. Сумну картину являв собою Гранів — загарбники спалили 17 будинків, зруйнували культурно-освітні заклади, вирубали сквери і сади, розграбували колгоспи.
В авангарді боротьби за відбудову йшли комуністи і комсомольці, які словом і ділом показували приклад у роботі, ставали на ті ділянки колгоспного виробництва, де були найбільші труднощі. Найперше зібрали насіння для сівби, відремонтували плуги, борони, культиватори та інший реманент. Було укомплектовано бригади, ланки. Корови стали основною тягловою силою.
Сільська Рада подбала про відбудову школи, лікарні, клубів та побутових установ. Учителі спільно з учнями обладнали шкільні кімнати, заготовили паливо, зібрали кілька десятків підручників. Через місяць після визволення у школі почалося навчання.
Важкими були перші повоєнні роки, але сільські трудівники долали всі перешкоди. Поступово налагоджувалися колгоспні справи: в 1947 році відбудовано чотири колгоспи, стала до ладу МТС. А наприкінці четвертої п’ятирічки кожний із колгоспів в середньому одержав по 20 цнт жита, 23 — пшениці, 28 — кукурудзи, 290 цнт цукрових буряків з гектара. Від корови в середньому надоювали по 1770 кг молока. Це стало можливим завдяки збільшенню сільськогосподарської техніки, механізації тваринницьких ферм.
У 1950 році з чотирьох колгоспів створено одне велике господарство — артіль ім. Леніна, яке згодом розукрупнили на два — ім. Леніна та ім. Сталіна. Колгосп ім. Сталіна 1962 року дістав нову назву—ім. XXII з’їзду КПРС. Обидва господарства існують донині. За колгоспами закріплено 5988 га землі, в т. ч. 5730 га орної. 1959 року колгосп ім. Леніна уже вважався одним із кращих у районі. Перший рік семирічки приніс йому відрадні наслідки: було вироблено 38 цнт м’яса і 180 цнт молока на 100 га сільськогосподарських угідь. Надої на кожну корову зросли до 2188 кілограмів. Покажчики колгоспу ім. Сталіна були трохи меншими. Зате овочів тут вродило рясно — по 284 цнт на гектарі. В цей період колгосп ім. Леніна звів 12 тваринницьких приміщень, млин, олійню, збудував 3 ставки, проклав водогін.
Значного піднесення всіх галузей виробництва досягнуто наприкінці семирічки. Головну роль у цьому відіграли перебудова господарства, застосування правильних сівозмін, краще удобрення ланів, чітка організація і стимулювання праці. Після березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС значно поліпшилося оснащення колгоспів новою технікою, що дало змогу повністю механізувати трудомісткі процеси виробництва. Удосконалення планування сприяло зростанню прибутків, допомогло розширити тваринницькі ферми.
Колгосп ім. XXII з’їзду КПРС спеціалізувався на відгодівлі свиней. У 1965 році він одержав 1 млн. карбованців прибутків.
Зміцнення економіки господарств забезпечило широке розгортання капітального будівництва, були придбані сучасні потужні сільськогосподарські машини. Встановлення підвищених цін на понадплановий продаж продукції посилило матеріальну зацікавленість колгоспів у збільшенні виробництва всіх сільськогосподарських продуктів. У ювілейному 1967 році колгоспи Гранова продали державі понад 173 тис. пудів хліба, 2742 цнт овочів та фруктів, 8 тисяч цнт м’яса, 7600 цнт молока тощо.
Зростання прибутків від громадського господарства значно поліпшило добробут трудівників села. Якщо 1966 року вартість одного людино-дня становила 3,7 крб., то в 1970 році вона збільшилася до 4,4 карбованця.
У колгоспах трудиться 58 комуністів та 85 комсомольців. В бригадах і на фермах створено партійні групи. В селі працюють 165 спеціалістів сільського господарства та механізаторів. Тут виросли свої майстри високих врожаїв. Серед них — комбайнер П. А. Горшинський, колгоспниця Є. Т. Лещенко нагороджені орденом Леніна. Багатьох славних трудівників відзначено медалями, похвальними грамотами. Кращу свинарку колгоспу ім. Леніна О. Д. Осипишину обрано до обласної Ради депутатів трудящих.
За роки восьмої п’ятирічки зросли врожаї в обох колгоспах. Якщо на початку 60-х років тут збирали по 22 цнт пшениці з га, то 1970 року по 24,2 цнт. Колгосп ім. XXII з’їзду КПРС тепер виробляє по 140 цнт м’яса на 100 га угідь. На дев’яту п’ятирічку гранівські колгоспники запланували довести врожай пшениці до 32 цнт з га, виробництво м’яса — до 200 цнт на 100 га угідь.
Змінив Гранів і свій зовнішній вигляд. Тепер нові садиби розміщуються за планом загального впорядкування і перебудови села. Щорічно справляють новосілля 40—50 колгоспників. Трудівники села мають де культурно провести дозвілля — до їх послуг будинок культури, бібліотека. Систематично демонструються кінофільми, відбуваються концерти і вистави гуртків художньої самодіяльності.
У Гранові є лікарня на 30 ліжок, амбулаторія; дитячі ясла і садки.
За час існування середньої школи (з 1935 року) її закінчило понад 2500 гранівців. Багато вихованців школи здобули вищу та середню спеціальну освіту. Випускники школи О. П. Калайда та Г. В. Задністрянець стали кандидатами наук.
Тих, хто після школи йде працювати до колгоспу, через рік посвячують у хлібороби. З цієї нагоди влаштовується свято. «У добру путь, молоді хлібороби!» — напучують юних ветерани колгоспу, розповідають їм про розвиток свого господарства. Молода зміна дає клятву хлібороба. Високі почуття радянського патріотизму виховують у молоді й інші свята, зокрема вшанування пам’яті фронтовиків. Колгосп заклав сад щастя, де з появою на світ нового громадянина висаджується деревце.
Добробут і культура, радість і щастя стали постійними супутниками трудівників Гранова.
С великим натхненням зустріли вони рішення XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України й наполегливо трудяться, щоб своєю працею піднести ще вище економіку,і культуру села, вносити гідний вклад у здобутки всього радянського народу.
Ф. І. ГУМЕНЮК, Т. А. СТОРОЖУК