Калинівка, Калинівcький район, Вінницька область (закінчення)
Навесні 1944 року в Калинівці створено територіальну партійну організацію. У її складі переважно були жінки. Насамперед треба було засіяти землю. Але не вистачало реманенту і тягла. Комуністи, депутати сільради, правління колгоспів та активісти селища взялись за лопати і почали вручну копати землю. За ними пішли всі працездатні жінки, старі й підлітки. Колгоспниці запрягали в ярма своїх корів, що лишилися. У такий спосіб обсіяли майже 70 проц. колгоспної землі тієї весни.
Механізатори відремонтували частину розбитих тракторів МТС. У 1946 році калинівчани вже обробили всю землю, але труднощі відродження господарства були великі. Та на допомогу прийшла держава. Кожного року надходили машини, мінеральні добрива, сортове насіння, грошова позичка.
В грудні 1950 року три колгоспи об’єдналися в один — «Більшовик». Головою новоствореної артілі обрали І. Й. Димінського, секретарем парторганізації — вчительку І. Д. Гослінську. Протягом двох років господарство вже досягло довоєнних врожаїв.
Усували наслідки окупації і калинівські підприємства. Колектив спиртового заводу своїми силами підняв з руїн головний корпус заводу, відремонтував його устаткування. У 1948 році завод вже досяг довоєнної потужності — 2500 декалітрів спирту на добу.
Калинівські залізничники протягом кількох місяців розчистили територію станції, поновили колію і забезпечили безперебійний рух поїздів.
За перші місяці після окупації жителі відбудували школи, лікарню. Відновили роботу школи, бібліотеки, клуби, кінотеатр, пошта й телеграф, магазини, районні установи.
У наступні роки в Калинівці сталися чималі зміни в господарському, культурному й громадському житті. Паровозоремонтні майстерні після реконструкції були перетворені на завод, де не тільки ремонтували паровози, а й виготовляли устаткування для цукрових підприємств країни. Випуск продукції на ньому до 1958 року зріс майже в три рази. Продуктивність праці збільшилася у 2,4 раза.
Чималих успіхів було досягнуто і на спиртовому заводі. До кінця 1958 року потужність його зросла до 6 тис. декалітрів на добу, а випуск продукції збільшився на 25 процентів.
Нині Калинівка одне з великих селищ міського типу в області з добре розвинутим промисловим господарством. Вісімдесят проц. її населення зайняті в промисловості і 20 проц.— в сільському господарстві. Найбільшим підприємством є Калинівський машинобудівний завод, колишній механоремонтний. Він перейшов на випуск буртоукладальних машин для цукрових підприємств країни. Виготовлені тут машини працюють на кагатних полях майже всіх цукрових заводів Радянського Союзу і соціалістичних країн — Польщі, НДР, Румунії, Югославії. На заводі склався дружний колектив, який поповнюють випускники шкіл, технікумів, вузів.
Кожен п’ятий робітник та інженерно-технічний працівник заводу став раціоналізатором. Третину колективу складають комуністи й комсомольці.
За створення нової буртоукладальної машини, завойовану першість у змаганні серед машинобудівників України колективу калинівських машинобудівників присуджено перехідний Червоний прапор Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. На Всесоюзній виставці досягнень народного господарства ця машина відзначена дипломом другого ступеня, а 17 працівників заводу нагороджені золотими, срібними і бронзовими медалями.
З нагоди 50-річчя Радянської влади колективу підприємства вручено пам’ятний Червоний прапор ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укр-профради. Свою восьму п’ятирічку завод закінчив 26 листопада 1970 року і дав понад план продукції на 2 млн. крб. Обсяг виробництва за п’ятирічку зріс у 2,4 раза, а продуктивність праці — в 1,7 раза. За цей час колектив заводу сімнадцать разів завойовував перші місця в соціалістичному змаганні. Другим за значенням серед підприємств є спиртовий завод. Він реконструйований, переобладнаний новою технікою і перейшов на випуск спирту-ректифікату. Працюють нові цехи — виробництва дріжджів і вуглекислотний. Хоч кількість робітників на ньому не змінилася, та випуск продукції набагато збільшився.
На початку семирічки почав працювати у Калинівці ремонтний завод. Вартість його продукції тепер обчислюється сумою, яка дорівнює майже 1,5 млн. крб. За восьму п’ятирічку став до ладу експериментальний завод деревинно-стружкових матеріалів. Крім цих підприємств, у Калинівці діють автотранспортне підприємство, відділення «Сільгосптехніки», побутовий комбінат, «Міжколгоспбуд», які обслуговують колгоспи і трудящих району. За роки восьмої п’ятирічки обсяг промислового виробництва селища збільшився на 68 процентів.
Значну роль у господарському житті Калинівки відіграє залізниця. Всі вантажно-розвантажувальні роботи механізовано, що дало змогу збільшити вантажообіг на 57 проц. З усіх показників колектив станції вважається кращим у Жмеринському відділенні залізниці.
Добре попрацювали й колгоспники. На початок семирічки колгосп став передовим у районі й області. Його валовий грошовий доход виріс до 1 млн. 275 тис. крб., або в 3 рази, а неподільні фонди зросли в 3,5 раза. Дванадцять ланок колгоспу виростили у 1958 році по 500—550 цнт цукрових буряків з га. З вирощених калинівчанами в 1958 році цукрових буряків держава одержала понад 100 тис. пудів цукру. Значні досягнення мав колгосп і в тваринництві. На фермах утримувалось понад 3 тис. голів великої худоби й свиней.
Відзначаючи господарські успіхи колгоспників за роки семирічки, уряд нагородив орденами й медалями 20 чоловік. Серед них ордена Леніна удостоєно голову колгоспу І. Й. Димінського, ланкових П. Ю. Ворону, Г. В. Дармороз, Є. С. Панасевич і Б. О. Стрельбицьку. Ветеранові колгоспних ланів Є. М. Ковальчук селищна Рада присвоїла звання почесної громадянки Калинівки. Велике довір’я виявили колгоспники голові колгоспу І. Й. Димінському. Його обрали депутатом Верховної Ради Союзу РСР 5-го скликання. Врожаї зернових перевищують 32 цнт з га, а пшениці—34 цнт. Цукрових буряків збирають по 380—450 цнт з га, а в ланках А. М. Іванової і М. С. Древицької — по 530—560 цнт. Колгосп спеціалізується на відгодівлі свиней. У 1970 році вироблено м’яса на кожні 100 га угідь по 160 цнт (в живій вазі) і молока по 415 цнт. В роки восьмої п’ятирічки середньорічні врожаї у колгоспі збільшилися на 4 цнт і досягли 28,7 цнт зернових і по 412 цнт цукрових буряків з гектара.
За досягнуті успіхи голові колгоспу «Більшовик» І. Й. Димінському присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а 7 колгоспників відзначені різними урядовими нагородами. Орден Леніна одержали ланкові О. В. Глуханюк і Є. М. Ковальчук. Агроном колгоспу Л. Є. Жабокрик була делегатом XXIII з’їзду КПРС.
Натхнені рішеннями XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України трудівники колгоспу зобов’язалися у дев’ятій п’ятирічці виростити—по 34 цнт зернових з га, у т. ч. озимої пшениці — по 35 цнт, цукрових буряків по 450 центнерів.
Заможно, культурно живуть трудівники Калинівки. За 1951—1970 рр. селище виросло у два рази. За допомогою держави жителі спорудили понад 800 2—4-кімнатних житлових будинків. Більше половини сімей Калинівки справили новосілля. Навколо заводів, поблизу залізничної станції виросли нові вулиці й робітничі квартали. Вулиці селища асфальтуються, квартири газифікуються. Центр і околиці забудовуються багатоповерховими будинками. Калинівка щороку прикрашається садами, декоративними деревами. Добре тут дбають про потреби населення. Щороку комбінат побутового обслуговування виконує по 60—70 тис. замовлень трудящих.
Незрівнянно поліпшилась охорона здоров’я. За 1955—58 рр. в центрі селища виросло справжнє медичне містечко. В його основному триповерховому корпусі і в допоміжних приміщеннях — світлі й просторі кімнати районної лікарні на 350 ліжок, дієтична їдальня, дитяча лікарня, рентгенологічний, хірургічний, кардіографічний та інші кабінети обладнані найновішою апаратурою й необхідним устаткуванням; є терапевтичне, хірургічне, інфекційне, стоматологічне, дитяче та пологове відділення, а також поліклініка. При ній відкрито протитуберкульозний і психоневрологічний диспансери, кардіоревматологічний, ендокринологічний і урологічний кабінети.
Багато нового досягнуто трудящими Калинівки в галузі освіти й культури. В селищі працюють технологічний технікум, 3 середні, восьмирічна й початкова школи, в них навчається близько 2,5 тис. дітей, а в двох вечірніх середніх школах — близько 500 чоловік робітничої та колгоспної молоді. Працює і заочна середня школа. В чотирьох дитячих яслах та садках виховується понад 1000 дошкільнят. В селищі понад 20 років самовіддано трудяться заслужені вчительки республіки Л. Ф. Ніколаєва та О. В. Борівська. Н. І. Ситник у 1967 році нагороджена орденом Леніна. Тут працюють заслужений хірург республіки І. Д. Попик, заслужений агроном республіки Герой Соціалістичної Праці П. І. Рубель, заслужений механізатор республіки П. П. Загурський.
Зростає культура селища. На території машинобудівного заводу виріс чудовий палац культури із залом на 400 місць, а в селищі — районний будинок культури на 600 місць та широкоекранний кінотеатр. У заводському палаці і в районному будинку культури та в 6 клубах підприємств селища працює 12 гуртків художньої самодіяльності. В них налічується понад 300 учасників. Жителі селища можуть дивитися кінофільми, які демонструються щодня в 2 кінотеатрах.
Селище одержує понад 12 тис. примірників газет та журналів. У Калинівці виходить районна газета «Прапор перемоги» тиражем 7 тис. примірників. Любителів книги привітно зустрічають районна, заводська та шкільні бібліотеки. Багато жителів мають власні бібліотеки.
В селищі працюють райвідділ зв’язку, телефонна автоматична станція, телеграф. По його вулицях регулярно курсують автобуси. Все селище потопає в молодих яблуневих і вишневих садах, у декоративних зелених насадженнях.
Внаслідок соціалістичних перетворень, які відбулися в Калинівці за роки Радянської влади, зовсім змінилось її обличчя. Це тепер нове селище. Живуть в ньому й нові люди, які творять в ім’я комунізму.
П. І. СИТНИК, О. О. ХИЖУК