Корделівка, Калинівcький район, Вінницька область (продовження)
Вирувало в селі громадське життя. Ще в жовтні 1924 року на загальних зборах громадян було затверджено організацію МОДРу. Першими її членами стали комуністи, весь склад сільради. На кінець року вона об’єднувала 130 сєлян та робітників. Члени МОДРу зібрали чималу суму коштів у фонд допомоги міжнародному пролетаріату. Доброю школою політичного виховання трудівників села були мітинги й збори. 22 січня 1925 року на мітингу, присвяченому пам’яті В. І. Леніна, селяни й робітники прийняли резолюцію, в якій підтвердили свою відданість Комуністичній партії, заповітам Ілліча. Сорок робітників і селян подали заяви до партійної організації з проханням прийняти до лав ленінської партії.
В селі все більше утверджувалися нові звичаї. Одним з найяскравіших стало свято Перше травня, під час якого відбувалися маніфестації, спортивні змагання та атракціони. Багато уваги приділялося антирелігійній роботі. Активно працював гурток «Безвірник». До кінця 1924 року в релігійній громаді села налічувалося лише 50 чоловік. І в цьому була певна закономірність. Соціалістичні перетворення в селі, радянська дійсність вибивали грунт з-під ніг церковників.
Велику роль у громадсько-політичному житті села відігравали жінки. Вони працювали в кооперативах, клубі, бібліотеці та сільській Раді.
Та скоро фашиста розв’язали розбійницьку війну проти Країни Рад. Для жителів Корделівки настали чорні дні окупації. Гніт і переслідування ще більше посилилися, коли поблизу Корделівки почали споруджувати стратегічні об’єкти — військовий аеродром, прокладати кабельну лінію телефонного зв’язку, будувати залізобетонні підземні укріплення. Тому в селі весь час перебували значні військові з’єднання ворога, що утруднювало створення підпілля. Проте в 1941 році на території села почала підпільну діяльність антифашистська організація, яка складалася з втікачів з концтаборів та корделівців. Вона діяла при цукровому заводі і поділялася на дві диверсійні групи. До її складу входили комуністи Ю. І. Боровський, А. Т. Євтухов, П. Максименко, Т. П. Новосельцев, комсомольці В. В. Васильєв, 6. В. Ляховецький, В. К. Тришин та ін. Очолював організацію підпільників В. А. Шиманський (П. П. Лещенко), який підписував документи кличкою «Старик». Організація мала постійні зв’язки через братів І. П. й В. П. Остапчуків з підпільним райкомом та партизанським з’єднанням ім. В. І. Леніна, куди підпільники переправили багато втікачів з концтаборів. Радитися підпільники часто збиралися в хаті колгоспниці Горпини Харчук. Командиром однієї бойової групи при відділку Корделівського радгоспу був О. С. Шихов, ветеринарний військовий лікар. Підпільники розповсюджували листівки, чинили диверсії на залізниці, цукровому заводі. їх активно підтримували місцеві селяни й робітники заводу. Патріоти ліквідували кількох зрадників та провокаторів, збирали цінні відомості про воєнні об’єкти — аеродром, підземні укріплення лінії зв’язку тощо. Окупанти посилили терор. В селі вони вбили 15 чоловік, вигнали до Німеччини на каторгу 185 чоловік.
Частини Червоної Армії визволили село 10 березня 1944 року. В боях за Корделівку полягли смертю героїв понад 150 бійців 74-го стрілецького полку 38-ї армії— славні сини багатонаціональної Вітчизни, яким мешканці спорудили обеліск на братській могилі, щоб зберегти у віках пам’ять про патріотів.
На фронтах Великої Вітчизняної війни захищали Батьківщину понад 400 жителів Корделівки, з них 115 загинули, визволяючи рідну землю, Польщу, Чехословаччину, Угорщину, Німеччину. Не повернулись з фашистської неволі 10 чоловік, загинуло в селі за допомогу підпільникам 24 чоловіка. За активну участь у боях проти німецько-фашистських загарбників Батьківщина відзначила орденами й медалями понад 200 жителів Корделівки. Серед них була й випускниця Корделівської школи К. П. Карпуніна (нині Казаніна). Вона закінчила льотне училище, перших бойових успіхів добилася, захищаючи Сталінград. Згодом майор Карпуніна стала комісаром жіночого авіаполку. Нині вона проживає в Москві і підтримує зв’язки зі своєю школою.
Розорене село, зруйновані радгосп, завод — ось що залишили після себе окупанти. У важких умовах довелося відроджувати колгоспне господарство. 1944 року тут налічувалося лише 479 працездатних та 139 підлітків. Зовсім не залишилося сільськогосподарських машин. Було обліковано всього 18 плугів, 1 січкарню та 20 виснажених коней.
Партійна організація, сільська Рада, спираючись на широкий актив трудівників, докладали чимало зусиль, щоб у найкоротший строк відновити господарство. Налагоджувалась організація праці в рільничих бригадах, на фермах. Вжиті заходи сприяли тому, що трирічний план розвитку тваринництва колгосп виконав успішно: в господарстві відкрили ферми великої рогатої худоби, свиней, коней, овець.
За роки четвертої п’ятирічки парторганізація багато уваги приділяла відбудові та благоустрою села. Впорядковувалися вулиці, ремонтувалися будинки, шляхи. Під час суботників та недільників, які проводилися щорічно, було засаджено деревами й кущами вулиці та двори села, упорядковано могили радянських воїнів.
У селі відкрили пологовий будинок, а при цукровому заводі почав працювати фельдшерський здоровпункт. 1949 року при відбудованій лікарні відкрилася жіноча та дитяча консультації. З першого року після визволення села розгорнули роботу школи. Всі діти сіли за парти. За четверту п’ятирічку трудящі Корделівки поступово заліковували рани, заподіяні німецько-фашистськими загарбниками, село відбудовувалося.
Нових успіхів досягли жителі Корделівки в господарському, культурному й громадському житті в наступні роки. Вже до 1953 року колгосп стан передовим у районі , з надоїв молока. Зростали його прибутки. 1953 року неподільні фонди збільшились у порівнянні з першим післявоєнним роком майже в 5 разів.
1955 року місцевий колгосп об’єднався з господарством села Комунарівки. Корделівський колгосп став комплексною бригадою артілі «Україна». Колгосп «Україна» широко розгорнув будівництво тваринницьких ферм, які були добре механізовані, всі господарські об’єкти електрифікували.
Організаційне зміцнення колгоспу, самовіддана праця хліборобів сприяли підвищенню врожайності колгоспних ланів, зростанню продуктивності тваринництва. За успіхи у відгодівлі й вирощуванні худоби 9 працівників відгодінельного пункту в 1956 році були нагороджені бронзовими медалями Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Працівника відгодівельного пункту Н, П. Лапковську відзначено вдруге Малою срібно ю медаллю ВСГВ у 1957 році. За добрі показники в роботі на колгоспних фермах було нагороджено медалями «Юний учасник ВСГВ» групу учнів школи.
Високих урожаїв добилися хлібороби за восьму п’ятирічку. Якщо врожай цукрових буряків у 1960 році становив 196,3 цнт з га, то за восьму п’ятирічку середньорічний урожай складав 250 цнт. Середньорічний збір зернових за це ж п’ятиріччя перевищив 21 цнт з га, тобто на 5—6 цнт з га було зібрано більше, ніж за попередні п’ять років. За досягнуті успіхи в колгоспному виробництві 3 колгоспники відзначені урядовими нагородами.
Господарські успіхи сприяли значному розширенню громадських фондів для задоволення культурно-побутових потреб колгоспників. До 50-річчя Радянської влади в селі почав працювати комбінат побутового обслуговування з відділеннями: пошиття одягу, перукарня, фотографія, хімчистка, ремонт взуття; відкрили нове ательє. Для дітей колгоспників побудували дитячі ясла. Значні суми з громадських фондів йдуть на виплату пенсій хліборобам.
Відроджувався й міцнів Корделівський елітно-насінний радгосп. Він мав завдання — вирощувати буряки для цукрового заводу і постачати колгоспам та радгоспам високосортне бурякове насіння. Колектив працівників (директор кавалер ордена Леніна Д. Г. Баршак) вже за четверту п’ятирічку не тільки відновив господарство, а й досяг перших успіхів. Вже у 1948 році урожай зернових подвоївся, а окремі ланки збирали до 33 цнт з га. Цукрових буряків зібрано майже 200 цнт, а маточних — понад 280 цнт з га. Протягом п’ятої п’ятирічки радгосп став мільйонером, а ще через три роки його доходи перевищили 3 млн. крб. Понад 60 робітників радгоспу, які досягли високих сталих врожаїв та надоїв молока — понад 3 тис. кг від однієї корови (Є. Є. Коляско, А. І. Чорна, С. С. Лелюк), були відзначені орденами й медалями Союзу РСР. Нині це один з передових радгоспів в області. У ювілейному 1967 році тут знято урожай зернових по 38,5 цнт з га, цукрових буряків — по 291 цнт, маточних буряків — по 358 цнт з га. Прибутки перевищили 360 тис. крб. Вже у перший рік восьмої п’ятирічки за високі виробничі показники колектив радгоспу удостоєний перехідного Червоного прапора ВЦРПС. Всі контрольні цифри заплановані на 1970 рік щодо здачі державі молока, цукрових буряків тощо було значно перевиконано.
Керівництво, парторганізація і профспілка радгоспу приділяють увагу поліпшенню умов побуту робітників. Тільки за 1965 рік індивідуальним забудовникам було продано 250 куб. метрів лісоматеріалу, 22 тис. штук цегли, в необхідній кількості цементу, скла. В радгоспі широко розгорнуто будівництво виробничих, культурно-побутових та житлових приміщень. Зведено десятки типових будинків кожний на дві робітничі сім’ї, клуб, їдальню тощо.
З промислових підприємств у селі є найбільшим цукровий завод. На початку 1966 року Корделівку відвідала делегація з Польської Народної Республіки. Один з членів делегації працював у минулому на цьому підприємстві виконробом і захотів побачити його. Після відвідання заводу гість заявив, що за роки Радянської влади підприємство так змінилося, що його важко впізнати. І це відповідало дійсності. Післявоєнні роки стали в житті заводу періодом справжнього відродження на базі нової техніки. Реконструйовано головний корпус заводу, парокотельню. Ручну працю при завантаженні печей парових котлів та вивантаження шлаку замінили механізми. Автоматизовано регулювання всіх основних технологічних процесів. В освоєнні нової техніки відзначились активні раціоналізатори: Л. П. Семенчук — черговий електрик, В. Є. Мельник— інженер-електрик, Ю. В. Мазуркевич — бригадир. Тільки за 1964 рік на заводі впровадили у виробництво понад 80 пропозицій з економічним ефектом більш як на 80 тис. карбованців.
Реконструкція заводу, нова техніка, поширення раціоналізаторського руху, змагання за комуністичну працю — все це сприяло значному підвищенню якості й збільшенню продукції, частина якої йде на експорт. Виробництво цукру зростає щорічно. За восьму п’ятирічку його випуск зріс з 265 770 цнт у 1966 до 346 530 цнт у 1970 році. Неабияку роль відіграє в цій справі й високий загальноосвітній рівень робітників, службовців, постійне підвищення їх виробничої кваліфікації. На заводі працює 14 чоловік з вищою та 374 з середньою і неповною середньою освітою, у вузах і технікумах вчаться 15 робітників.
Широко розгорнуто на підприємстві соціалістичне змагання. На кінець 1970 року за звання бригад комуністичної праці змагалися 7 дільниць і 10 бригад — всього 331 чоловік. Удостоєно звання ударника комуністичної праці 103 чоловіка. За трудові досягнення нагороджено орденами й медалями 8 чоловік.
Завод відзначений пам’ятним Червоним прапором обкому Комуністичної партії України, облвиконкому та облпрофради.
У виробничих досягненнях цукрового заводу та колгоспних ланів певна заслуга і робітників Корделівської автобази, яка обслуговує підприємство транспортом. Автобаза створена в 1958 році. В селі працюють ще й автоколона та майстерні, обладнані токарними й свердлильними верстатами.
1963 року автобазу розширено. Нині це велике підприємство, яке має понад 200 автомашин та більш як два десятки тракторних лопат. Тут працюють 184 ударники комуністичної праці.
Серед робітників заводу, автобази, радгоспу та трудівників колгоспу багато випускників Корделівської середньої школи. Педагогічний колектив її складається з 34 кваліфікованих учителів, 5 з них удостоєні медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». Завдяки турботам сільської Ради та громадськості села за останні роки школу значно розширено, добудовано 12 класних кімнат, 2 навчальні кабінети, 2 виробничі майстерні. Фонд шкільної бібліотеки зріс до 6500 книжок. У середній школі навчалося в 1969/1970 навчальному році 656 учнів. В школі створено клуб юного глядача, ляльковий театр. їх учасники часто виступають перед глядачами інших сіл, шефствують над дитячим садком. В селі є ще середня школа й класи вечірньої школи. Кілька десятків робітників і колгоспників вчаться у вечірніх і заочних класах. Серед вихованців школи, які працюють у різних містах нашої країни, є доктор геологічних наук В. О. Горецький, доктор педагогічних наук І. О. Синиця, Герой Радянського Союзу В. М. Яремчук, письменники С. П. Колісник, Є. П. Гуцало.
Поліпшилося медичне обслуговування. Наприкінці 50-х років стаціонар Корделівського лікарського відділку був розрахований на 25 ліжок. За останні роки в лікарні відкрили 5 нових кабінетів, створили хірургічний блок. Тепер тут працюють стаціонар на 35 ліжок, лабораторія, аптека, дитяча консультація. З 1963 року в селі є молочна кухня. Обслуговують корделівців 4 досвідчені лікарі та 28 медпрацівників середньої кваліфікації, серед них великою повагою й авторитетом користується лікар Т. М. Кокарева. Учасник Великої Вітчизняної війни, вона понад 20 років працює в лікарні.
У вільний від роботи час трудівники Корделівки відвідують 4 бібліотеки, книжковий фонд яких перевищує 20 тис. примірників. У селі є 3 клуби: колгоспний, радгоспний, цукрового заводу та літня естрада. Тут виступають учасники художньої самодіяльності, артисти обласного театру, демонструються кінофільми. Перед трудящими часто виступають з лекціями та доповідями члени первинної організації товариства «Знання». Тільки 1969 року відбулося 180 лекцій на різні теми. У Корделівці відкрито новий сільський клуб. Про нове на заводі, у радгоспі, колгоспі корделівчан інформує сільський радіовузол. У 1970 році в селі налічувалось понад 300 телевізорів, 540 радіоприймачів. Кількість їх безперервно зростає.
Про поліпшення добробуту трудящих Корделівки свідчить їх зростаюча купівельна спроможність. У селі в особистому користуванні є 800 велосипедів, 490 швейних машин.
Мешканці Корделівки шанують друковане слово. У 1970 році на кожного жителя припадало по одному примірнику газет та журналів. Урочисто відзначили трудящі Корделівки ленінський ювілей. В клубах проходили вечори, на яких передовикам соціалістичного виробництва вручалися медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». Ними відзначено 45 трудівників цукрокомбінату, 52 робітники й службовці радгоспу.
У травні 1968 року на центральній площі відбувся урочистий мітинг, де звучала українська, російська, білоруська, осетинська та інші мови. Це прибули з різних куточків Батьківщини сини, дочки й батьки на відкриття пам’ятника тим, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни, визволяючи село від фашистів. На гранітній плиті пам’ятника викарбувано 180 прізвищ жителів села та воїнів, що полягли в боротьбі проти фашистів. З промовами виступили учасник штурму Зимового палацу П. С. Кутовий, ветерани Великої Вітчизняної війни. Вони говорили про інтернаціональну дружбу, радянський патріотизм, виявлений під час захисту соціалістичної Батьківщини.
Корделівка з кожним роком красйвішає. В селі споруджено понад 300 нових будинків. Виникло селище Загребельне, в якому проживають робітники радгоспу. Вулиці прикрашають нові житлові й культурно-побутові приміщення. Стає більше зелені на подвір’ях, у скверах.
В дев’ятій п’ятирічці Корделівка перетвориться у селище міського типу.
Є. І. ЛІСКУН, А. Р. ЛОКАЄНКО