Бродецьке, Козятинcький район, Вінницька область (продовження)
Жителі Бродецького чинили опір ворогам революції, саботували їхні розпорядження. Юнаки, що підлягали петлюрівській мобілізації восени 1919 року, не з’явилися до збірного пункту. В ніч на 2 жовтня до Бродецького прибув каральний загін, який за вказівкою старости ув’язнив «зачинщиків, котрі вели агітацію не з’являтися на мобілізацію».
В ході грудневого наступу Червоної Армії у напрямі Бердичів—Козятин Бродецьке знову було визволено, але процес дальшого відновлення радянських порядків був ще раз перерваний у квітні 1920 року інтервенцією буржуазно-поміщицької Польщі та поверненням петлюрівців. Остаточно Радянська влада на селі утвердилася в червні 1920 року.
Мешканці Бродецького з радістю вітали відновлення Радянської влади і активно взялися налагоджувати громадське, економічне та культурне життя. Після визволення розпочав роботу тимчасовий військово-революційний комітет. 20 липня було створено комітет незаможних селян, головою його став бідняк М. Ковальчук. Тривав розподіл між безземельними та малоземельними селянами поміщицьких і церковних угідь, який розпочали ще в жовтневі дні 1917 року. Батракам, що не мали власного житла, було передано поміщицькі будівлі.
Іноземна інтервенція та громадянська війна завдали великої шкоди промисловим підприємствам і сільському господарству Бродецького. Значна частина орної землі лишалася невикористаною. Через різке скорочення посівів цукрових буряків у 1920 році цукровий завод працював тільки 11 днів — потім його законсервовано. Брак зерна призвів до того, що на початку 1921 року потужний (7 тис. пудів на добу) пароводяний вальцьовий млин працював лише 64 години на місяць.
19 червня 1921 року відбулися перші вибори до Бродецької сільської Ради. Однак діяльність першої сільради не була класово витриманою, хоч до неї і входила біднота, а очолював її комнезамівець. Сільська Рада, розв’язуючи такі гострі питання, як наділення землею, обкладання податками, потурала заможній частині селянства. Більшість безземельних одержала гірші землі і подалі від села; розмір податків для куркулів занижувався. Тому селяни вирішили провести нові вибори, які відбулися 9 листопада 1922 року. До складу сільської Ради обрали 28 чоловік: 14 членів КНС, 8 представників заводу, 1 червоноармійця, представників сільської інтелігенції. Очолив сільраду учасник революційних подій 1905—1907 рр. на Чернігівщині робітник Ю. О. Лінник. На цій посаді він працював до 1928 року.
Село входило до складу Махнівської волості. 1923 року його включили до Бердичівського району, а через два роки до Махнівського району Бердичівського округу.
Перший партійний осередок створено при заводі в квітні 1922 року. Він об’єднав чотирьох членів партії, що прибули сюди після демобілізації з Червоної Армії. Першим секретарем партосередку обрали столяра К. К. Міклоша. В січні 1923 року осередок налічував 6 членів і 3 кандидати в члени партії. Кількість комуністів зростала, і в листопаді 1925 року із числа селян, що перебували в заводській парт-організації, створено сільський кандидатський осередок КП(б)У. До нього ввійшли 11 чоловік. 1922 року засновано в селі комсомольський осередок, до якого входило 4 молоді комнезамівці, а в 1924 році в Бродецькому вже діяли заводська і сільська комсомольські організації.
Комнезам, сільрада, комуністи і комсомольці, згуртовуючи навколо себе найбільш свідомих робітників і селян, енергійно роз’яснювали трудящим політику вартії, мобілізовували їх на відбудову промислових підприємств, піднесення сільськогосподарського виробництва. В 1921 році на землях колишніх заводських і поміщицьких економій Бродецького і навколишніх сіл створено радгосп, який разом із заводом становив одну господарську одиницю — цукрокомбінат. Радгосп на 4077 гектарах вирощував цукрові буряки, зернові культури; розвивав тваринництво. Через кілька років господарство мало 2 трактори, 114 коней і 232 воли. Вже з початку існування радгоспу його діяльність свідчила про переваги соціалістичного господарювання. Якщо в перший рік урожай цукрових буряків тут складав 93 цнт з десятини, то в 1925 році — 212 цнт. А одноосібники збирали тоді лише по 112 цнт з десятини.
В результаті здійснення декрету про землю та землевпорядкування, проведеного у відбудовний період, заходів Радянської влади, спрямованих на всебічну підтримку бідняків, істотно змінилася соціальна структура селянства, яке стало переважно середняцьким. Якщо 1917 року в Бродецькому з 465 господарств 207 були безземельними, а 57 куркульськими, то в 1926 році із 513 господарств 427 були середняцькими і лише 86 бідняцькими. Чимало уваги приділялося підвищенню культури землеробства в одноосібних господарствах. За допомогою районних земельних органів у селі створили зразкове поле (7 десятин), поступово здійснювався перехід від трипільної до чотирипільної системи землеробства. В 1925 ропі її запровадили 106 господарств.
Проте вже перші кроки господарювання на власній землі показали біднякам і середнякам, що самотужки їм не вдасться досягнути заможності, тому ленінські ідеї колективного господарювання знайшли в Бродецькому гарячу підтримку. На початку 1921 року в селі організовується споживче кооперативне товариство «Незаможник», у березні 1923 року створено посівний фонд взаємодопомоги, а 1925 року — бурякове товариство. Наступного року виникло машинне товариство «Радянський хлібороб». Товариство спільного обробітку землі «Селянська дружба» організовано в 1927 році. Воно об’єднало 29 дворів, які мали 111 десятин орної землі. Держава неодноразово подавала ТСОЗу допомогу кредитами для закупки робочої худоби й реманенту, виділяла посівний матеріал, трактори. Незабаром виник ще один ТСОЗ. Всього ТСОЗи об’єднали понад 150 господарств — майже третину села.
Незважаючи на труднощі відбудовного періоду, велика увага приділялася питанням розвитку охорони здоров’я, народної освіти, культури. За рахунок державних коштів, з участю трудівників села проведено ремонт і розширено лікарню, в якій тепер працював стаціонар на 8 ліжок. Обслуговувало її 6 медичних працівників, з них 2 лікарі. В липні 1925 року за ініціативою жінделегаток відкрито дитячі ясла. У 1921 році в селі було 3 початкові школи. Згодом на базі двох з них створено трудову семирічну школу, в якій працювало 10 вчителів. Навчалося 318 дітей, або 65 проц. всіх дітей шкільного віку. Одночасно широко розгорнули роботу щодо ліквідації неписьменності серед дорослих, в ній активну участь брали учителі і комсомольці. За два роки курси лікнепу закінчив 121 чоловік.
Незабаром після закінчення громадянської війни в селі відкрито хату-читальню, клуб і бібліотеку на заводі, при них працювали науковий, політичний, драматичний, музичний, хоровий, агрономічний і спортивний гуртки, щомісяця випускалися стінна і «жива» газети.
1926 року почалася реконструкція цукрового заводу, яку завершили на початку 30-х років. На місці одноповерхового дерев’яного тісного виробничого приміщення виросла світла й простора цегляна будівля. Застарілу техніку змінили нові вітчизняні машини й механізми, що відповідали рівню передової техніки. Вже у сезон 1932— 1933 рр. середньодобова переробка цукрових буряків становила 8288 цнт, а в 1935— 1936 рр.— 9605 центнерів.
У 1935 році колектив заводу, вміло використовуючи обладнання, досяг кращих у країні показників у використанні палива (7,27 проц. стосовно до ваги переробленої сировини), добову норму переробки буряків перевершив на 14,8 проц. За підсумками всесоюзного змагання, він неодноразово виходив на перші місця по добовому випуску продукції, ощадному витрачанню палива, виконанню планів виробництва.
За вміле керівництво підприємством директора заводу комуніста А. М. Батамірова 1936 року було нагороджено орденом Леніна. На початку 1940 року його призначено заступником народного комісара земельних справ СРСР.
1937 року на базі вальцьового млина створено сойовий завод, де працювало 200 робітників.
Не менших успіхів добився у роки перших п’ятирічок і бурякорадгосп. За вирощування високих урожаїв насіння та коренів цукрових буряків і зернових культур у 1934 році радгосп нагороджено Почесною грамотою облвиконкому й занесено до Червоної книги передових господарств області. Колективу робітників було виплачено грошову премію. Уславилася своїми досягненнями ланка комсомолки Олександри Сокольвак, яка протягом кількох років вирощувала на гектарі по 350—400 цнт цукрових буряків. 1936 року ланкову О. А. Сокольвак було нагороджено орденом Леніна. В 1940 році її обрали членом Вінницького обкому ЛКСМУ.
1939 року, коли відкрилася Всесоюзна сільськогосподарська виставка, 16 кращих робітників радгоспу стали її учасниками й були занесені до Почесної книги виставки. А вже 1940 року весь колектив радгоспу взяв участь у ВСГВ. Цієї ж відзнаки удостоїлися окремо відділок «Дубина», його молочно-товарна ферма та жомовідгодівельний пункт при заводі.
На початку 1930 року на базі ТСОЗів Бродецького створено сільськогосподарську артіль «Перемога». Головою її обрали комуніста двадцятий’ятитисячника В. К. Брянського. Тоді ж організували промислову артіль ім. 3-го вирішального року п’ятирічки, яка видобувала граніт.
На грудень 1933 року в селі з 544 господарств 479 об’єдналися в колгоспі «Перемога» і 28 в артілі ім. 3-го вирішального року п’ятирічки. Вони обробляли 1086 га орної землі, мали 185 голів робочої худоби. За підсумками роботи у 1932—1933 рр. артіль «Перемога» вважалася кращою в районі.
Становлення у Бродецькому колективних форм господарювання відбувалося за активною допомогою цукрокомбінату, його партійної і профспілкової організацій. Починаючи з 1923 року, завод систематично надавав селянам, найперше біднякам, кредити на посів буряків, видавав свій інвентар, допомагав у ремонті селянського інвентаря, організовував заняття для вивчення передової агротехніки. Навесні 1929 року профспілкова організація заводу створила декілька робітничих бригад, які ремонтували в господарствах незаможників культиватори, плуги, борони та інше сільськогосподарське знаряддя, очистили заводськими машинами 3480 пудів зерна, відкрили 4 протруйні пункти. Такі ж бригади створювалися й під час жнив та хлібозаготівель. Громадські організації цукрокомбінату брали безпосередню участь в організації ТСОЗів і колгоспів, направляли в село свої кадри. В 1930 році, крім В. К. Брянського, на керівну роботу в колгоспи пішло ще 3 робітники.
Відчутну допомогу в організаційно-господарському зміцненні артілей села подала Махнівська (Комсомольська) МТС, створена в 1931 році на території Бродецького.
За успіхи, досягнуті в 1938 році, група колгоспників і робітників МТС стали учасниками ВСГВ і занесені до Почесної книги виставки. Серед них тракторист В. Т. Харахондя та конюх колгоспу «Перемога» Я. Г. Неліпович.
Протягом перших п’ятирічок була значно розширена і переобладнана лікарня, відкрито пологовий будинок. Наприкінці 30-х років розпочато будівництво нового приміщення для середньої школи, яку створили на базі семирічки. 1941 року відбувся перший випуск десятикласників. Діяла також і початкова школа. Працювали сільський і заводський клуби, бібліотека.
За два десятиліття Радянської влади у Бродецькому сталися докорінні соціально-економічні й культурні перетворення. Забите і злиденне до революції село на початку 40-х років перетворилося на культурне і заможне.