Бродецьке, Козятинcький район, Вінницька область (закінчення)
Проте війна, нав’язана нашій країні німецько-фашистськими загарбниками, порушила течію мирного життя. Багато жителів села пішли на фронт. 16 липня 1941 року Бродецьке окупували гітлерівські війська. Настали тяжкі дні неволі. Хоч лютували жорстокий терор і сваволя, жителі Бродецького не схиляли голови перед ворогом. Вони перешкоджали відправці молоді в Німеччину, під час жнив хліб з полів ховали у відлюдних місцях, і окупантам лишалася незначна частина врожаю. Вже восени 1941 року в Бродецькому виникла підпільна антифашистська група, яку очолили комуністи С. С. Марчук, колишній штатний пропагандист Комсомольського РК КП(б)У, і Василь Кузьменко. До складу групи входило 14 жителів Бродецького і Комсомольського. Підпільникам вдалося дістати в конторі заводу 2 друкарські машинки, на яких у хаті комсомолки О. М. Ткачук друкували листівки, що закликали до боротьби з окупантами. Листівки розповсюджували в Бродецькому і в сусідніх селах. Підпільна група прагнула
розгорнути широкий патріотичний рух у районі. 23 листопада 1942 року С. С. Марчук, В. Кузьменко, О. М. Ткачук, О. Г. Погребняк, Ніна Прищепа та її чоловік Олександр Прищепа й Василь Козаков були виказані провокатором. Згодом їх перевезли до вінницької в’язниці, де розстріляли. Підпільники, що залишились, продовжували діяти аж до визволення села. 8 травня 1968 року С. С. Марчук посмертно нагороджений медаллю «За відвагу». Медалями «За бойові заслуги» відзначені й інші учасники підпілля.
8 січня 1944 року Бродецьке визволили частини Червоної Армії. Чорні сліди залишили по собі гітлерівці. Вони зруйнували господарські будівлі колгоспу і радгоспу, приміщення школи, пошкодили чимало обладнання на цукровому заводі.
Під керівництвом партійної та комсомольської організацій і сільської Ради провадилася значна робота щоб допомогти фронту, який протягом двох місяців проходив поблизу села. Жителі Бродецького рили окопи. Комсомольська організація шефствувала над госпіталем, який містився у приміщенні середньої школи. Жителі збирали кошти на танкову колону «Робітник машинно-тракторної станції».
Розгорнулася відбудова промислових підприємств, підготовка до весняної сівби. Незважаючи на нестачу будівельних матеріалів і обладнання, вже восени 1944 року почав працювати цукровий завод, який до кінця року виробив 62 682 пуди цукру, зекономивши при цьому значну кількість вугілля. Наркомат харчової промисловості СРСР визнав Бродецький завод за підсумками роботи за 1944 рік кращим. Налагоджували також роботу колективи МТС і сойового заводу.
За важких умов воєнного 1944 року, коли гостро бракувало робочих рук, машин, інвентаря, трудівники колгоспу «Перемога», до складу якого ввійшла і промартіль, та всіх відділків радгоспу добре впоралися з обробітком, сівбою і збиранням зернових та цукрових буряків перевиконали плани державних хлібопоставок.
Перемогою закінчилася народна війна проти фашизму. Повернулися додому й воїни-бродечани. На грудях 120 з них виблискували ордени й медалі. Близько 200 односельців загинули смертю хоробрих. На їх честь у травні 1970 року відкрито монумент вічної Слави.
До виконання завдань післявоєнної п’ятирічки працівники сільського господарства Бродецького приступали в складних умовах, викликаних фашистською окупацією, а також великою посухою.
Перших успіхів бродечани добилися в 1947 році. За високі врожаї зернових 17 трудівників радгоспу були відзначені урядовими нагородами. Бригадир Й. С. Рибак удостоєний ордена Леніна: його бригада виростила по 32 цнт пшениці на кожному з 19 га. Орден Трудового Червоного Прапора одержали бригадири А. Я. Климчук, П. К. Ліпський, ланкові П. А. Мартишок, Л. П. Орденат, А. І. Сослюк. Певні зрушення сталися і в колгоспі, який у 1950 році зібрав вже по 10,4 цнт зерна з гектара. Однак урожайність цукрових буряків на кінець п’ятирічки не перевищувала 152 цнт. Низькими були і надої молока.
Нарощував потужності цукровий завод. У цей час він виробляв 12,5 тис. тонн цукру-піску. Розростався сойовий завод, на ньому вже працювало 250 робітників.
Налагоджували роботу медичні й культосвітні заклади села. Добре працювала Бродецька семирічна школа (колишня середня), яка вважалась у районі однією з кращих.
Загоївши рани, завдані війною, трудівники Бродецького з новою енергією взялися за дальший розвиток економіки і культури села. З 1957 року розпочалася нова реконструкція заводу. Завершено повну його електрифікацію, механізовано розвантажувальні та навантажувальні роботи на кагатних полях, автоматизовано паросиловий цех, встановлено автоматичні центрифуги, головний розподільний щит тощо.
У 1962 році від станції Козятин прокладено широку залізничну колію, що усунуло проміжні перевантаження. За 1965—1970 рр. побудовано нову вапнякову піч, станцію очищення буряків, встановлено безперервний автоматичний дифузійний апарат, автоматизовано сушильно-пакувальне відділення, виконано інші роботи, які сприяють дальшому зростанню продуктивності праці і культури виробництва.
Нині Бродецький цукровий завод — одне з передових підприємств цукрової промисловості області.
В 1970 році він щодоби переробляв майже 17 тис. цнт цукрових буряків. Тут працюють близько 900 робітників.
В 1959 році автоколону, створену при заводі, виділено в окрему господарську одиницю. За короткий час поруч з заводом виросло велике автогосподарство, де працює понад 350 робітників. У його розпорядженні близько двохсот вантажних автомашин. У 1959—
1964 рр. колектив кілька разів був переможцем у соціалістичному змаганні автотранспортників Вінницької області.
Зростають й інші підприємства Бродецького. В 1957 році сойовий завод реорганізовано в базу переробки і збереження насіння цукрових буряків. В середині 60-х років на території бази розпочато будівництво заводу залізобетонних конструкцій Вінницького цукротресту.
Першу продукцію він видав у 1969 році.
За післявоєнні п’ятирічки на місці зруйнованого господарства артілі виросли типові приміщення молочної ферми, свиноферми з відгодівельним майданчиком, майстерні, зерносховища, стала до ладу електростанція. 1957 року на прохання колгоспників артіль «Перемога» реорганізована у відділок цукрокомбінату. Відділок «Бродецьке» став спеціалізованим господарством, де вирощують насіння цукрових буряків та відгодовують велику рогату худобу. Тут побудовано і реконструйовано 6 приміщень для худоби, відгодівельний майданчик, пункт штучного запліднення, кормоцех для механізованого приготування і роздачі кормів на 3 тис. голів, цех комбікормів.
Нових успіхів досяг бурякорадгосп, який включає відділки «Бродецьке», «Дубина», «Безіменна», «Пляхова», «Катеринівка», «Вовчинець», «Лемешівка», він розкинувся на 9649 гектарах. Господарство має понад 180 тракторів, 57 комбайнів, 74 автомобілі та інші машини й механізми. Радгосп вирощує зернові культури, насіння й корені цукрових буряків, розвиває інтенсивне молочно-м’ясне тваринництво. Включившись у змагання на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, працівники радгоспу вже в 1969 році виконали восьмий п’ятирічний план продажу державі зерна і цукрових буряків.
Самовіддана праця рільників і тваринників високо оцінена Радянською державою. У 1952 році було нагороджено 15 кращих ланкових. У 1966 році орденом Леніна нагороджена завідуюча фермою ветеран радгоспу комуніст В. О. Плесна, орденом Трудового Червоного Прапора — доярка Л. І. Коновченко, керуючий відділком С. Д. Цимбарович.
142 трудівники Бродецького були нагороджені ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
Відчутно підвищилася оплата праці. Якщо в 1958 році середньорічна заробітна плата працівників цукрокомбінату становила 541 крб., то в 1969 році — 962 крб.
За післявоєнний період близько 400 сімей, або половина жителів села, справили новосілля у власних будинках, зведених за допомогою держави. В 60-х роках збудовано також за рахунок державних коштів 4 житлові будинки для робітників комбінату. Невпізнанно змінився зовнішній вигляд Бродецького. В ході забудови заводське селище повністю злилося з селом. Понад півкілометровою дорогою, що йде від Бродецького до автомагістралі, виросли будинки. Завершено електрифікацію села. Одягли-ся в зелене вбрання території заводу, автогосподарства, школи. З 1966 року розпочалося брукування й асфальтування вулиць. Зведено адміністративні будинки радгоспу і сільської Ради. Діє водогін, яким користується 300 дворів. У селі працюють 11 продуктових і промтоварних магазинів, їдальня, пошта, телефон, швейна і взуттєва майстерні, перукарня, 3 лазні, готель. Сільська лікарня на 25 ліжок має клінічні і рентгеноскопічний кабінети, є аптека. Розпочато роботи по розширенню лікарні та дитячого комбінату.
Буяє й культурне життя Бродецького. Для учнів споруджено нове приміщення початкової школи, пізніше — типовий триповерховий корпус середньої школи. В 1964 році закінчено будівництво ще одного приміщення середньої школи. Якщо до революції переважна частина населення була неписьменною, а вищу і середню освіту мали лише службовці заводу та вчителі, то тепер в селі неписьменних немає. В установах і на підприємствах працюють 67 фахівців з вищою і 97 — з середньою спеціальною освітою. 38 службовців та робітників навчаються заочно у вузах і технікумах. За роки Радянської влади 180 вихідців з села стали вчителями, агрономами, інженерами, лікарями, офіцерами, вченими, серед них доктор історичних наук В. І. Юрчук.
Великий вклад у справу розвитку освіти внесла вчителька комуніст Н. К. Квашенко, яка присвятила Бродецькій школі 19 років життя. За самовіддану працю вона нагороджена орденом Леніна. Мешканці села тричі обирали її до обласної Ради депутатів трудящих.
У Бродецькому є 2 клуби і 2 червоні кутки, де систематично демонструються кінокартини, читаються лекції, виступають гуртки художньої самодіяльності, З бібліотеки з книжковим фондом близько 20 тис. томів. У 1970 році на ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна закінчено будівництво нового двоповерхового заводського будинку культури. Здійснено повну радіофікацію села. Понад 200 сімей користуються телевізорами, 500 — радіоприймачами. Робітники і службовці передплачують близько 3 тис. примірників газет та журналів. 1968 року вийшов перший номер багатотиражної газети Бродецького цукрокомбінату «Шляхом Леніна».
Застрільниками й організаторами всіх починань як в економіці, культурі, так і в благоустрої села виступають 3 парторганізації, що об’єднують у своїх лавах 206 комуністів.
Значний внесок у зміни, що відбулися в економіці, культурі і благоустрої Бродецького, зробила сільська Рада, яка систематично тримала під своїм контролем діяльність усіх установ і підприємств. За успіхи в культурно-побутовому будівництві і благоустрої Бродецька сільська Рада була нагороджена в 1986 році грамотою виконкому Вінницької обласної Ради депутатів трудящих.
Мешканці Бродецького пишаються своїм селом, тими великими змінами, які за Радянської влади сталися в економічному й культурному розвитку, в житті кожної сім’ї.
В. І. БОНДАР, Я. Я. БОНДАР