Комсомольське, Козятинcький район, Вінницька область (продовження)
Комсомольці власними силами відкрили в селі клуб, пристосувавши для цього вільний будинок. В лютому 1925 року відбулося відкриття клубу. Майже кожної суботи й неділі комсомольці влаштовували вечори. На виручені гроші придбали інструменти для струнного та духового оркестрів. Часто ставили п’єси на антирелігійні теми. Наступного року в селі створено хату-читальню. Разом з школою і товариством ліквідації неписьменності вони відіграли вирішальну роль у ліквідації неписьменності.
Поліпшилося медичне обслуговування селян, яке на початку 20-х років здійснювала лише місцева амбулаторія. 1924 року стаціонарне відділення Бродецької заводської лікарні перетворено на районну лікарню, послугами якої було зручно користуватися й жителям Махнівки.
В середині 20-х років ширився кооперативний рух у Махнівці. 1925 року тут було 6 кооперативних об’єднань: споживче, сільськогосподарське кредитне «Господар», виробничо-збутове інвалідів, промислове кооперативне маслобойного промислу «Кустарник», бурякове кооперативне та інтегрально-кооперативне товариства. В звіті Махнівської сільради за перше півріччя 1927 року відзначено, що основні об’єднання — споживча і бурякова кооперація, кредитне товариство — працюють з добрими наслідками, що «селяни схильно ставляться до кооперації».
Вплив на селян справляли й успіхи радгоспу. 1927 року його робітники організували першу сільськогосподарську виставку. Радгосп мав свої трактори, сівалки, що стали чи не найпопулярнішими експонатами для відвідувачів. Захоплювалися вони й високим врожаєм зернових, яких того року радгосп зібрав по 33 цнт з гектара. Виставка справила сильне враження на трудівників села, допомогла їм обрати вірний для себе шлях. У 1928 році в Махнівці створено товариство спільного обробітку землі. Товариство об’єднувало близько 100 найбідніших селянських родин, мало 300 га землі.
Провідну роль у здійсненні колективізації відігравала Махнівська партійна організація. Комуністи вирішили: «Напружити всі сили для проведення суцільної колективізації шляхом широкої агітроботи серед батрацтва, бідняків та активу села». Було створено штаб керівництва колективізацією, до складу якого ввійшов представник сільської Ради, споживчого товариства, ТСОЗу, комсомольської і деяких районних організацій.
В створенні колгоспів відзначилися також і сільські комсомольці. Майже всі вони стали першими колгоспниками в Махнівці, завзято пропагували серед селян ленінські кооперативні ідеї, зміцнювали колгоспи, боролися з куркульством.
Під час масової колективізації 1930 року в Махнівці організовано 4 колгоспи, а через 2 роки на сільськогосподарську артіль перетворився і ТСОЗ. Таким чином, на селі стало 5 артілей: ім. Леніна (800 га землі), «Перемога» (1092 га), «Зірка» (пізніше «Червона зірка» — 1055 га), «13-річчя Жовтня» (512 га), та «П’ятирічка» (649 га землі). Заснування колгоспів здійснювалося в умовах гострої класової боротьби. Куркулі чинили опір колгоспному будівництву, залякували селян, завдавали збитків господарствам. У колгоспах «Перемога» і «Зірка» вони отруїли 250 робочих коней.
Важливу роль у будівництві і зміцненні колективних господарств відіграла Махнівська МТС, створена в 1931 році. Взимку 1933 року при ній організовано політичний відділ, який проводив організаційну роботу, зміцнюючи колгоспи, виховуючи кадри, дбав про підвищення активності колгоспників, їх дисципліну.
Вже у перші роки існування колгоспи добилися помітних успіхів. Цьому сприяло, насамперед, упорядкування землекористування, запровадження передової агротехніки, допомога МТС в механізації виробничих процесів. 1933 й 1934 року колгоспи ім. Леніна та «П’ятирічка» зібрали рясні врожаї. Решта колгоспів також мала гарні наслідки. 30 передовиків колгоспних ланів стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в 1939 році в Москві й серед них бригадири А. І. Антонюк, Г. І. Пічкур, І. С. Фурдига, які виростили по 19—23 цнт озимого рапсу на гектарі, вони занесені до Почесної книги ВСГВ. Учасниками виставки наступного року були бригадир П. П. Нечипорук і члени бурякосійних ланок Є. С. Присяжнюк, Й. Б. Стецюк та ін. 1940 року 6. С. Присяжнюк нагороджена орденом Леніна.
Відповідно зростала й оплата праці. В 1938 господарському році колгоспники артілі «Червона зірка» на кожний вироблений трудодень одержали по 5 кг хліба і 1,4 крб. грішми. Заможними стали всі колгоспники. Разом з достатком росли й культурні запити, для задоволення яких створювалися умови. В 30-і роки остаточно ліквідовано в Махнівці неписьменність. Повністю здійснювався закон про обов’язкову початкову освіту. Крім двох початкових шкіл, діяли також дві семирічки, а 1934 року відкрито й середню школу. Читання газет, книг стало характерною ознакою колгоспного побуту.
На честь значних досягнень сільських комсомольців у справі колективізації й здійсненні культурної революції 1935 року Махнівку перейменовано в село Комсомольське.
Під час Великої Вітчизняної війни багато жителів Комсомольського пішло на фронт. Ті, що залишились у селі, подавали різноманітну допомогу частинам Червоної Армії, споруджували оборонні об’єкти. На схід евакуювали близько 1500 голів великої рогатої худоби, кілька сот коней, найбільш цінну техніку. Все, що не вдалося вивезти, псувалось і знищувалося.
14 липня 1941 року до Комсомольського вдерлися гітлерівські війська. Окупанти почали розправи над мирними людьми. Понад 2 тис. чоловік вони зігнали до Жежелівського лісу і розстріляли, багато юнаків та дівчат вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
Хоч до відступу радянських військ з Комсомольського не встигли створити підпілля, боротьба проти фашистів тут розпочалася майже з перших днів окупації. До листопада 1942 року діяла Бродецько-Комсомольська підпільна група, яку організував пропагандист Комсомольського райкому партії С. С. Марчук. Всі радянські люди саботували розпорядження окупантів, переховували молодь, щоб вона не потрапила до Німеччини. В житомирських лісах партизанили мешканці Комсомольського Олександр Лукомський і Олександр Корченюк, нагороджені після війни орденом «Червоної Зірки». Сотні жителів Комсомольського перебували в лавах діючої армії. Багато з них не повернулися з ратного поля. Близько 200 жителів села за участь у Великій Вітчизняній війні нагороджені орденами і медалями.
Радянські війська визволили Комсомольське від фашистів 7 січня 1944 року. Загарбники зруйнували майже всі районні і сільські установи, державні і кооперативні підприємства, громадські організації, школу, лікарню, клуб, багато житлових будинків. Великих збитків ворог завдав усім місцевим колгоспам. Війна принесла неймовірні труднощі і нестатки людям, та не зламала споконвічної їхньої працьовитості. З величезним ентузіазмом відбудовували вони свої колгоспи, налагоджували мирне життя. Почали із збирання й відновлення сільськогосподарського реманенту, робочої та продуктивної худоби, забезпечення її кормами. Було відновлено всі 5 колгоспів, хоч становище господарств було надзвичайно важким (в селі не лишилося жодного трактора, автомашини, бракувало й живої тяглової сили, посівного матеріалу, не вистачало робочих рук). Члени артілей зносили на колгоспні двори зерно, овочі, картоплю, сіно, солому, вишукували залишені військовими частинами коні та машини.
Незважаючи на труднощі, вже першого після визволення 1944 господарського року всі артілі вчасно впоралися з весняно-літніми і осінніми польовими роботами, виростили врожай, достроково виконали державний план хлібоздачі та здали 462 пуди хліба у фонд Червоної Армії.
В авангарді боротьби за відродження господарства колгоспів і всього села йшли комсомольці. Вони напружено працювали в полі, на фермах і всюди, де потрібні були молоді й дужі руки.
Комсомольці оточили батьківським піклуванням дітей загиблих воїнів, створивши для них притулок на 120 місць.
1944 року відновила роботу Комсомольська машинно-тракторна станція, яка обслуговувала 16 артілей району. МТС одержала від держави і військових частин 41 трактор, 100 культиваторів, 10 зернових і 18 бурякових сівалок. Чималу допомогу худобою, насінням, інвентарем подавали східні райони країни. Для відбудови зруйнованих жител родин військовослужбовців Комсомольського району держава надала в 1944 році близько 700 тис. крб. довгострокової позички, виділила 478 куб. м будівельних матеріалів.
Однак господарства артілей зростали повільно. 1950 року колгоспники вирішили об’єднатися, щоб спільними силами прискорити розвиток громадського виробництва. Об’єднану артіль назвали іменем В. І. Леніна. В середині 50-х років завершено відбудову села. 1955 року колгосп подолав відставання, а через два роки вже виростив рекордний, як на той час, врожай ячменю та цукрових буряків. Учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1958 року стали голова колгоспу А. X. Андрійчук, агроном І. Ф. Сторожуй, бригадир рільничої бригади С. Я. Коліжук, ланкові Г. І. Коліжук, В. І. Шевчук, Г. М. Жук, В. А. Чайковська, Є. С. Присяжнюк, М. Г. Антонюк, М. П. Кугай, Є. Г. Лазарчук. 1957 року доярки Н. П. Заїка і Г. О. Гринчук надоїли більше, ніж по 3 тис. кг молока від кожної закріпленої за ними корови.
1950 року в колгоспі створено партійну організацію. Хоч до складу її входило 15 чоловік, майже всі основні ділянки в господарстві очолювали комуністи. В 1959 році до зміцнілого господарства приєдналися невеликі артілі сіл Марківців та Мшанця. З того часу колгосп став носити назву «Росія». Менше ніж за 10 років він перетворився на велике багатогалузеве господарство м’ясо-молочного і зерно-бурякового напряму. За ним закріплено 5958 га земельних угідь. Всього в колгоспі працює 1410 чол., і серед них 170 механізаторів. Весь комплекс виробництва об’єднує 6 рільничих, 5 тваринницьких, 4 тракторні, садово-городню та будівельну бригади. Господарство має 38 тракторів, 24 різні комбайни, 90 електромоторів приводять в рух механізми і агрегати току, майстерні та інших виробничих ділянок. Колгоспне стадо розміщене у 12 добре обладнаних електрифікованих і механізованих приміщеннях. Всього налічується 1510 голів великої рогатої худоби (у т. ч. 600 корів), 2640 свиней.
Особливо помітних успіхів добився колгосп за восьму п’ятирічку. Неподільні фонди зросли більш як удвоє. Відповідно підвищилася й оплата праці. Тепер середньомісячний заробіток колгоспника становить 99 карбованців. За п’ятиріччя колгосп спорудив 3 відгодівельні майданчики і потужний кормоцех. Розгорнуто газифікацію села.
Провідну роль у житті колгоспу відіграє партійна організація, на обліку в ній перебуває 78 комуністів, переважна більшість яких трудиться на вирішальних ділянках виробництва. Гідно продовжують славні традиції комсомольців 20—30-х років юнаки й дівчата. Тепер в селі 85 членів ВЛКСМ. Своїми ділами вони примножують успіхи, здобуті старшим поколінням.
Безперервно зростаючі здобутки артілі — результат умілого керівництва господарством. Багато сил і енергії віддає йому комуніст М. Ю. Каплун, який уже понад десять років очолює правління колгоспу. В 1967 році його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Цієї ж нагороди удостоєний тракторист М. В. Шостаківський.
Звеличене працею людей Комсомольське зростає з кожним роком. У ньому розташовані відділення «Сільгосптехніки», млин з крупорушкою й олійнею, хлібозавод,
інкубаторна станція, цехи механічний та кравецький, який виготовляє робочий одяг, виробництва фруктових вод, пересувна механічна колона № 2. В селі є відділення зв’язку, радіовузол, комбінат побутового обслуговування, понад двадцять крамниць і підприємств громадського харчування. Для універмагу зведено сучасне приміщення, яке є окрасою села. Комсомольське має автобусне сполучення з обласним і районним центрами та багатьма селами.
Постійно поліпшується медичне обслуговування населення. Тут діє обладнане сучасною медичною апаратурою відділення районної лікарні, де працюють 19 лікарів, 10 фельдшерів, 6 акушерів, 43 медсестри. Колгосп має власний профілакторій.
У Комсомольському є денна та вечірня середні школи. Вчителі Л. М. Волкотруб та І. Т. Юрчук нагороджені орденом Леніна. З грудня 1967 року при Комсомольському відділенні «Сільгосптехніки» розпочали роботу постійно діючі курси сільських механізаторів, на яких оволодівають технікою колгоспники кількох артілей. Усього в Комсомольському працює понад 200 спеціалістів з вищою та середньою освітою. Первинна організація товариства «Знання» об’єднує 28 лекторів.
Справжнім центром культурно-масової роботи став сільський будинок культури. Молодь і доросле населення беруть активну участь у роботі музичного, танцювального, драматичного та інших гуртків художньої самодіяльності. Добре зарекомендував себе вчительський хор, який існує вже понад 20 років. Книжковий фонд двох бібліотек складають близько 20 тис. примірників. Читачами бібліотек є майже всі дорослі жителі села. З 1958 року видається колгоспна багатотиражна газета «Ленінський шлях».
Ззовні Комсомольське досить привабливе. Воно розкинулося на узгір’ї, по обох берегах Гнилоп’яті. Чепурні цегляні будиночки ледь видніються з-за густих садів. Чисті бруковані вулиці обсаджені декоративними деревами і кущами. В центрі села є великий мальовничий став — улюблене місце відпочинку мешканців Комсомольського. За благоустрій села Комсомольській сільраді до 50-річчя Жовтня вручено на вічне зберігання пам’ятний Червоний прапор Козятинського райкому партії та райвиконкому.
На ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна 160 передовиків колгоспу, установ та підприємств Комсомольського нагороджено ювілейною медаллю.
Натхнені історичними рішеннями XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України трудівники Комсомольського крокують в єдиному строю будівників комунізму.
В. М. МАЗИЛО