Липовець, Липовецький район, Вінницька область (продовження)
28—29 серпня 1923 року в Липовці відбулася повітова виставка сільськогосподарського виробництва, в якій взяли участь селекційна станція (зараз відділення Іллінецького радгосптехнікуму), агрошкола села Зозова, кооперація, а також 56 селянських господарств. Щоб залучити селян до участі у виставці, були встановлені нагороди грішми, сільськогосподарськими машинами. На виставці селяни одержували консультації з питань землеустрою та колективізації, а бідняцькі господарства могли придбати машини в розстрочку. За два дні виставку відвідало 15 тис. чоловік. Наступного року в Литовці відкрили кредитне товариство «Користь». Воно закуповувало продукцію селянського виробництва, витісняючи приватних скупників. Товариство мало бідняцький фонд.
Органи Радянської влади дбали про охорону здоров’я трудящих. Насамперед відбудували і повністю переобладнали лікарню.
В ній відкрили відділення для лікування очних хвороб. Медична дільниця Литовця в 1923 році обслуговувала 22 населені пункти.
Згодом відкрили робітничо-селянську поліклініку. В лікарні й поліклініці працювало 20 чоловік, у т. ч. 4 лікарі.
Розгорталось шкільне й культурне будівництво. Ще 1921 року під школи передали конфісковані у багатих власників приміщення разом з меблями. 1925 року в двох початкових школах навчалося 166 учнів. У двох семирічних школах працювало 23 вчителі, вчилося 616 дітей. Діяли 3 бібліотеки, які мали до 1,5 тис. книг, будинок юнацтва ім. К. Лібкнехта. Тут читали лекції, проводили молодіжні диспути, працювали гуртки художньої самодіяльності. Профспілки підприємств і установ створювали різні гуртки — педагогічні, професійні.
В 1929—1930 рр. було створено 4 колгоспи. В розвитку сільського господарства важливе значення відіграла Липовецька МТС, створена 1930 року. В 1939 і 1940 рр. вона була занесена до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки і одержала диплом першого ступеня, грошову премію та легкову автомашину.
Продовжувала розвиватися й промисловість селища. В 1931 році на базі ливарної механічної майстерні створили міжрайонну майстерню капітального ремонту сільгоспмашин, де працювало понад 100 робітників. Вони ремонтували тракторні та комбайнові двигуни, виготовляли запасні частини до жниварок тощо. 1932 року в Литовці заснували промисловий, а через два роки — харчовий комбінати. Колишні ремісники об’єдналися в спеціалізовані кооперативні артілі. Реконструювали млин, який став давати близько 40 тонн борошна на добу; переобладнали комунальну електростанцію, хлібозавод. У селищі в цей час діяли промартілі ім. VIII з’їзду Рад та «Нове життя», а також хлібопекарня, харчокомбінат, швейна майстерня, кар’єр розробки граніту.
Зросла мережа медичних закладів. Було перебудовано лікарню, амбулаторію, відкрито водолікарню. Застосовуючи цілющі грязі, ванни, електролікування, тут допомагали людям позбутися таких хвороб, як ревматизм, радикуліт та інших.
Більше стало культосвітніх та навчальних закладів. Напередодні Великої Вітчизняної війни в селищі функціонували районний будинок культури, 5 клубів, кінотеатр, будинок учителя, будинок піонерів. Діти навчалися в трьох неповних середніх та одній середній школах, молодь — у вечірній середній школі. З лютого 1932 року в селищі почала виходити районна газета «Більшовицькими темпами».
Вторгнення військ фашистської Німеччини на територію нашої країни тимчасово перервало творчу працю трудящих Липовця. Всі військовозобов’язані пішли на фронт. 23 липня 1941 року селище окупували гітлерівські війська. 12 вересня після знущань і наруги фашисти вивезли за селище і розстріляли багато мирних жителів, зокрема активістів М. Сторожука, Т. Гончарука, А. Кукурузу, О. Мальованого та ін. Масові знищення мирних громадян Липовця проводилися в травні 1942 і восени 1943 року.
Мешканці Липовця боролися проти окупантів. Уже в серпні 1941 року комуністи селища, які залишилися для підпільної роботи в тилу ворога, встановили зв’язки з тими, хто вирвався з ворожого оточення. Було створено підпільну організацію. До неї увійшли Т. П. Кукуруза, Ф. М. Поліщук, М. П. Сплодитель та ін. На території Липовецького і суміжних районів діяв партизанський загін ім. Кірова, командиром якого був М. Ф. Євдокимов, комісаром — І. І. Мишов. Начальником особового відділу загону призначили І. Д. Гаврищука, колишнього працівника органів державної безпеки. Липовець став центром діяльності підпільного ядра. У жовтні 1942 року організували Липовецький-Іллінецький міжрайонний підпільний комітет (військову раду). При військовій раді існувала група зв’язкових: М. П. Олішкевич-Гончарук, А. М. Дацюк, М. Клименко. Липовець став також центром районної підпільної організації, створеної у вересні 1943 року. Підпільні групи взаємодіяли з партизанським загоном ім. Кірова. Народні месники неодноразово руйнували залізничну колію, обстрілювали військові ешелони гітлерівців, підривали водокачки. Вони знищили 18 сепараторів, 19 тракторів і молотарок, різних складів, захопили і відправили в партизанський загін 100 гвинтівок, понад 10 тис. патронів, 200 гранат, 5 кулеметів, 10 автомашин, близько 6 тонн пального. Підпільна група Липовця брала участь у складанні й розповсюдженні листівок.
Багато підпільників полягло в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. 31 березня 1943 року загинув О. Д. Кукуруза. Щоб попередити арешт учасників Липовецького підпілля, він вступив у поєдинок з 12 поліцаями. Смертельно поранивши начальника поліції, О. Д. Кукуруза загинув у нерівнім бою. Фашисти по-звірячому порубали тіло народного месника на дрібні куски і закопали в землю.
Близько 700 жителів Липовця билося на фронтах Вітчизняної війни. За бойові заслуги багатьох нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу, а капітан О. К. Козаченко за форсування Дніпра й утримання плацдарму на його правому березі удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно А. М. Зіндельсу, який в бою за місто Мелітополь підірвав себе разом з великою групою ворогів.
7 січня 1944 року у Липовець вступили частини Червоної Армії. Однак бої за селище ще тривали. Остаточно його визволили 13 березня 1944 року. Окупанти завдали великих втрат народному господарству селища. Відступаючи, вони зруйнували центральну частину Липовця — приміщення пошти, середньої школи, будинок піонерів, будинок учителя та інші будівлі.
По закінченні війни трудящі селища, приступаючи до відбудови економіки і культури, долали великі труднощі. Держава виділила кредит, насіннєву позику колгоспам у розмірі 176 цнт зернових. Велику братерську допомогу подали трудящі східних районів СРСР. Лише за кілька місяців від них надійшло для Липовецького району 473 голови рогатої худоби, 250 свиней, більше сотні овець і кіз.
Відновили роботу партійна і комсомольські організації Липовця, районна газета «Колгоспне село». Здійснюючи політику Комуністичної партії, пройняту турботами про трудящих, радянські і партійні органи організували всебічну допомогу сім’ям військовослужбовців та інвалідів Вітчизняної війни. Було виділено гроші й продукти для родин загиблих на фронті. За два роки в Липовці звели понад 60 нових будинків, відремонтували до 200 квартир, забезпечили паливом 80 сімей, видали допомоги понад тис. крб., трудовлаштували 80 інвалідів. Мешканці селища брали активну участь у зборі коштів для фронтовиків. У фонд Червоної Армії колгоспники району зібрали близько 2 тис. цнт хліба, 1500 цнт картоплі. Населення селища відраховувало з своєї зарплати гроші на танкову колону «Колгоспник Вінниччини», давало воїнам продукти, передплатило третю державну позику.
Невдовзі після визволення запрацювали поліклініка і лікарня на 200 ліжок. Липовецькі медики повернули здоров’я понад 300 тяжко пораненим бійцям.
У 1944—1945 рр. відновили свою діяльність дві семирічні та одна середня школи.
Поступово відбудували своє господарство колгоспи Липовця. Якщо на початку 1945 року в усіх колгоспах було лише 74 голови великої рогатої худоби і утримувалась вона переважно в пристосованих приміщеннях, то в 1950 році кожне господарство мало типові корівники на 450 голів, нові свинарники. У 1951 — 1954 рр. відбулося об’єднання колгоспів. З розташованих на території Липовецької селищної Ради артілей утворили один колгосп — ім. Ілліча. Його земельні фонди обчислювались у 5107 га. Колгосп мав три невеликі електростанції, енергія яких використовувалась головним чином для освітлення. В 1960 році артіль перейшла на грошову оплату праці. Господарство спеціалізується на відгодівлі свиней. У 1961 році тваринники відгодували і продали державі 8980 свиней, рільники виростили по 290 цнт цукрових буряків з гектара, по 21 цнт зернових, а спеціалізовані ланки — по 50 цнт кукурудзи з гектара.
Значно зросла матеріально-технічна база колгоспу в 60-х роках. В господарстві працює зараз 38 потужних тракторів, 27 комбайнів, 23 автомашини. Нову техніку обслуговує 150 механізаторів. Застосовується 62 електродвигуни.
Поліпшився матеріальний добробут працюючих, цілком забезпечена старість літніх колгоспників. Крім пенсії, колгосп безкоштовно дає їм електроенергію, оплачує рахунки за радіо, передплачує газети, допомагає в обробітку присадибних ділянок тощо. Колишній телятниці Я. Козак, колгоспницям А. Дубинець, М. Герасименко та іншим за рахунок артілі зведено нові добротні будинки. Багатьох колгоспників премійовано телевізорами, радіоприймачами, пральними машинами та іншими цінними речами. М. Р. Заєць за вирощування високих врожаїв цукрових буряків нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Урядових нагород удостоєно багатьох колгоспників. 75 членів артілі відзначено в 1970 році медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». Цю нагороду одержав 421 мешканець Липовця.
В 50—60-х роках успішно розвивалася промисловість селища. Шеститонні гідравлічні гаражні домкрати, слюсарні верстати, столи для електрозварювальних робіт, трубо-прижими та інша продукція Липовецького ремонтного заводу, створеного в 1959—1960 рр. на базі колишньої міжрайонної майстерні капітального ремонту сільськогосподарських машин, відомі за межами області. На цьому підприємстві зараз трудиться понад 230 робітників. У «Циновці працюють харчовий та побутовий комбінати, районне об’єднання «Сільгосптехніки», автотранспортна контора, яка має 105 вантажних автомашин, міжколгоспні шляхова та будівельна організації. Місцеві поклади глини стали сировиною для 2 цегельних заводів загальною потужністю 12—13 млн. штук цегли на рік.
З року в рік поліпшується благоустрій селища, зростає торговельна мережа, добробут мешканців. На руїнах і пустирях, що залишилися після гітлерівської навали, працьовиті руки жителів селища звели сотні добротних будинків, висадили тисячі декоративних дерев і кущів. Центр селища прикрашають двоповерхові споруди районного будинку культури, бібліотеки, райкому партії та райкому комсомолу, продмагу і ресторану. В роки восьмої пятирічки споруджено новий універмаг, готель, приміщення почти і телеграфу, стадіон. В селищі працюють 4 чайні, їдальня, 22 магазини, комбінат побутових послуг та комунальних підприємств. На кілька кілометрів простяглась мережа водопроводу.
На околицях «Липовця виросло справжнє лікарняне містечко. Тут розташовані лікарня на 250 ліжок, пологовий будинок, поліклініка, водолікарня обласного значення на 100 ліжок. Новітнє медичне устаткування, висококваліфікований штат з 45 лікарів та 174 працівників середнього медперсоналу допомагають боротися з найважчими недугами й хворобами. Цілодобово працює служба швидкої медичної допомоги. Багатьох медичних працівників за самовіддану працю нагороджено орденами й медалями, шістьох — значками «Відмінник охорони здоров’я». В цьому славному колективі трудиться лікар Н. Ф. Присяжнюк, нагороджена орденом «Леніна, працював заслужений лікар УРСР В. «Л. Приступов, який за свою більш як п’ятдесятирічну діяльність зробив тисячі операцій.
Якщо перед війною середня школа працювала в кількох пристосованих приміщеннях, то зараз у двоповерховій типовій споруді, де вільно розмістилися всі класи, навчальні кабінети й спортивний зал. Навчання здійснюється тепер в одну зміну. У «Липовці є три восьмирічні школи, які також мають просторі, світлі приміщення, обладнані всім потрібним. У школах навчається нині понад 1500 учнів, тобто в в 10 разів більше, ніж у 1913 році, працює 120 вчителів. 1967 року відкрито музичну школу, де 7 кваліфікованих викладачів навчають музичного мистецтва 80 дітей робітників, колгоспників та службовців. У селищі працювала заслужена вчителька УРСР К. П, Жникрупа. Працюють три дитячі садки, троє колгоспних дитячих ясел з безкоштовним утриманням дітей, в яких виховується понад 400 малюків.
Багато нового й цікавого з’явилось у роботі культосвітніх закладів. Жителі «Липовця на сцені свого будинку культури дивляться вистави київських, ленінградських і московських артистів. Змістовними концертними програмами радують глядачів місцеві аматори сцени. Урочисто проходять відзначення шлюбів у кімнаті щастя, будинку культури, вшанування ветеранів праці, зустрічі з письменниками тощо. В шести бібліотеках селища проводяться читацькі конференції, усні літературні журнали, літературні вечори на різноманітні теми, в яких беруть участь сотні читачів. «Лише в дитячій бібліотеці налічується 1,5 тис. читачів, кожен з них прочитує за рік 25—30 книг. 2448 жителів «Липовця є читачами районної бібліотеки. Інформацію про внутрішнє життя країни та міжнародні події трудящі «Липовця одержують з періодичної преси, по радіо і телебаченню. «Лекційну роботу серед трудящих райцентру ведуть понад 150 кваліфікованих лекторів з вищою освітою, більшість яких комуністи і комсомольці. 530 комуністів об’єднані в 27 первинних парторганізаціях Липовця. 802 члени ВЛКСМ налічує комсомольська організація райцентру. 51 комуніста і 19 комсомольців трудящі обрали депутатами до Липовецької селищної Ради. Серед 101 депутата Ради — 43 нагороджені урядовими орденами і медалями.
Мешканці Липовця спорудили пам’ятники В. І. Леніну, воїнам Радянської Армії, які полягли в боях за визволення селища від німецько-фашистських загарбників, обеліск загиблим за Радянську владу.
Селище — батьківщина академіка АН УРСР геолога П. А. Тутковського (1858—1936), народного артиста УРСР П. Н. Столярського (1871-1944). педагога, професора-дефектологїі А. І. Володимирського (1875—1936).
Історія Липовця свідчить, що довгий час він був бідним і занедбаним поселенням. Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції відкрила для його трудящих нову світлу долю.
Я. Т. ВОЛКОВ, Я. М. КУКУРУЗА