Літин, Літинський район, Вінницька область (продовження)
Нових страждань і спустошень зазнали трудящі Літина внаслідок першої світової війни. Власті забирали коней, худобу. Чоловіче населення, яке не мобілізували до армії, виганяли на шанцеві роботи. Літинські купці й власники підприємств наживалися на лихварстві та експлуатації сотень робітників, військовополонених, їхні прибутки збільшилися за 1917 рік у 8 разів. В цей же час робітники й селяни поповняли армію безробітних.
Звістка про перемогу Лютневої революції пробудила трудящих до активного політичного життя. Для захисту своїх інтересів влітку робітники організували першу профспілку. Під впливом більшовиків трудящі виступили проти продовження імперіалістичної війни, боролися проти підвищення цін на хліб. 9 вересня жінки-солдатки провели обшуки в будинках спекулянтів, виявили приховані запаси продуктів і розібрали їх, а лихварів покарали.
Селяни разом з розквартированими тут солдатами захоплювали пасовища, ліси й покоси, поміщицьку землю. Рятуючи поміщицькі землі й своє становище, власті 21 вересня оголосили воєнний стан. До містечка вони відправили кавалерійські частини 7-ї армії й придушили заворушення.
Перемога соціалістичної революції в Петрограді підняла на боротьбу за владу Рад і трудящих Літина. 31 жовтня повстала розквартирована під Літином 8-а рота 43-го запасного полку. Оволодівши зброєю інших рот, вона виступила на підтримку частин Вінницького гарнізону. До солдатів приєдналося населення Літина. Серед населення зростав вплив більшовиків, про що свідчили результати виборів до Установчих зборів: список № 5 (більшовицький) зібрав більшість голосів. 9 грудня 1917 року проти Центральної ради виступив розташований в повіті Чугуївський полк, підтриманий біднотою.
В січні 1918 року в Літині встановлено Радянську владу. В березні його захопили австро-німецькі загарбники. Повернулися поміщики. Але селяни не визнавали ні уряду націоналістів, ні окупаційних властей. Літинський повітовий комендант 15 травня 1918 року повідомляв губернські власті, що союз землевласників просить окупантів вжити рішучих заходів до озброєних селян, які захоплюють землю, рубають ліс по всьому повіту.
З червня почав діяти підпільний більшовицький осередок (С. Барабаш, А. О. Драчук, М. Ю. Шульга)4, який формував партизанські загони, готував трудящих до повстання проти окупантів та їх найманців. У жовтні партизани розгромили загін поміщицької самооборони, в листопаді — загін карателів. На початку 1919 року Літин став ареною запеклих боїв. Петлюрівці зосередили тут Чорноморську дивізію, щоб зупинити Богунський і Таращанський полки. 19 березня червоні козаки В. М. Примакова розгромили в Літині петлюрівців. У полон здалися 1200 солдатів — майже у повному складі чотири курені Чорноморської дивізії з штабом, генералом і полковниками. До рук червоних козаків потрапили трофеї — 4 гармати, 60 кулеметів, снаряди, набої та обоз. Ворог втратив 500 вбитими, втекло лише 40 гайдамаків. Населення активно допомагало бити петлюрівців. Місцевий житель Т. Солоненко встановив поблизу цвинтаря кулемет і обстрілював відступаючу кінноту ворога.
У визволеному Літині розгорнули діяльність ревком, партком. Почалася підготовка до виборів у Ради робітничих і селянських депутатів та до скликання
1-го повітового селянського з’їзду, на який 13 квітня 1919 року прибуло 400 делегатів. З’їзд постановив: «Висловити повне довір’я робітничо-селянському уряду Української РСР, всебічно допомагати організації місцевих Рад і послати братній привіт пролетаріату Російської РФСР».
У ці дні місцеве населення взяло активну участь у пошитті для Червоної Армії одягу, збору військового майна, медикаментів. Органи Радянської влади призначили сім’ям червоноармійців грошову допомогу. За наказом повітового комісара 16 квітня було видано наказ про охорону бібліотеки, історичних пам’ятників та пам’яток мистецтва. На боротьбу з тифом мобілізували всі наявні сили медицини.
Вперше трудящі урочисто відзначили свято Перше травня.
Відбувся мітинг. Лунала мелодія «Інтернаціоналу». У демонстрації взяли участь селяни найближчих сіл, які з червоними прапорами пройшли вулицями Літина. Тут же з добровольців і партизанів формувалися загони для захисту населення від банд.
6 травня 1919 року в Літині відбулася перша повітова конференція КП(б)У.
Тяжкими були для трудящих Літина 1919 і 1920 роки.
Різні банди не раз вчиняли напади, грабували й палили містечко. У 1919 році вони двічі захоплювали Літин. У боротьбі з ворогами загинули голова ревкому С. Барабаш, секретар повітового парткому М. Гайдзіс, комісари Томсон, Серебрийський, члени ревкому М. О. Галич, Присяжнюк та інші. Для боротьби проти бандитизму був сформований батальйон добровольців, яким командував М. П. Рябчук. 7 червня 300 добровольців, літинських робітників і селян, вирушили на фронт.
Після розгрому петлюрівців у січні 1920 року в Літині розгорнулася творча мирна праця. Подільський губком КП(б)У надіслав сюди досвідчених комуністів. М. В. Юрченко очолив ревком і партком. В січні й лютому відбулися повітові селянські з’їзди. Делегати зобов’язалися вжити всіх заходів для ліквідації бандитизму. Вони схвалили виданий 5 лютого 1920 року Всеукраїнським ревкомом закон про землю і надіслали привітання В. І. Леніну. Селяни все частіше стали затримувати і доставляти в місцеві ревкоми бандитів. Газета «Вісті» писала: «Якщо селяни інших повітів будуть так само активно брати участь в створенні і захисті Радянської влади на місцях, як літинчани, то скоро не буде ні Тютюнника, ні Шепеля, ні інших бандитів».
З 23 квітня по 18 листопада 1920 року Літин ще кілька разів захоплювали й грабували то польські окупанти, то різні банди.
18 листопада в Літині остаточно встановлюється Радянська влада. Відновили роботу партком і ревком. Завдяки зусиллям трудящих невдовзі запрацювали млини, хлібопекарні. Населення повело боротьбу з спекуляцією.
Велика увага приділялася підготовці до виборів у Ради. Під керівництвом більшовиків селяни дали рішучу відсіч спробам куркулів проникнути до радянських органів. Чимало зусиль довелося прикласти, щоб ліквідувати залишки банд, які перешкоджали проведенню весняної посівної кампанії та іншим господарським заходам. У цій боротьбі загинуло багато активістів. За знищення банди Палія, закинутої з Польщі, 7-й полк Чернігівської дивізії був нагороджений Червоним прапором Літинського повітвиконкому.
У липні 1921 року в Літині відбувся II повітовий з’їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, на якому були присутні 142 делегати, у т. ч. 37 комуністів. Делегати обрали В. І. Леніна почесним головою з’їзду.
Зростала повітова парторганізація. З 101 комуніста у травні вона до осені збільшилася до 140 чоловік. В цьому ж році оформилася комсомольська організація. 23 листопада 1921 року на III партконференції було обрано повітовий партком у складі 9 чоловік (його очолив секретар М. Чепуров). Наступного року повітовий центр з Літина перенесено до Хмільника.
За роки відбудовного періоду в історії Літина сталося багато нового. Вперше створювалася своя паливна база. Розпочалася розробка торфу. В грудні 1923 року дала перший струм місцева комунгоспівська електростанція, запрацювали кузні, стельмашні та інші майстерні. В цей час виникає перше сільськогосподарське товариство, яке допомагало селянам зробити перші кроки до колективного господарювання.
Багато було зроблено і в справі охорони здоров’я. Відкрили лікарню, амбулаторію, аптеку.
Щоб допомогти трудівникам Поволжя, яке через неврожай зазнало голоду, трудящі Літина у колишньому поміщицькому маєтку розмістили дітей з Татарії і взяли їх на повне утримання.
Освіта стала предметом постійної уваги Радянської влади. Вчителі повіту пройшли курси перепідготовки. В Літині працювало 3 загальноосвітні трудові школи, школа лікнепу, сільськогосподарська школа, 2 бібліотеки, 3 клуби і сельбуд. В сельбуді трудящі могли послухати лекції про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік, про історію РКП(б), про Міжнародний жіночий день та ін. Комсомольці розгорнули виховну роботу серед допризовників, дівчат-робітниць, підлітків-батраків. Уперше в Літині почали виходити стіннівки, які викликали великий інтерес. За ініціативою комсомольців у школах створено перші піонерські організації. Піонери в травні 1923 року надіслали В. І. Леніну таку телеграму: «Ми, діти, бажаємо вам, дорогий Володимир Ілліч, швидко виздоровляти, працювати і учити нас. Ми обіцяємо вчитися і всі свої сили віддавати для щастя трудящих».
З березня 1923 року Літин став центром однойменного району Вінницького округу. Зростала й кількість жителів селища. На 1926 рік вже налічувалось близько 8,5 тис. чоловік. У Літині склалася досить міцна, боєздатна партійна організація. В січні 1926 року на районних зборах комуністи рішуче засудили антипартійні виступи «нової опозиції». З доповіддю про роботу XIV з’їзду ВКП(б) виступив старий більшовик, герой громадянської війни Я. Ф. Фабріціус. Серед населення широко велася інтернаціональна виховна робота. Жителі селища дістали можливість слухати радіо й дивитися кіно. Проводились лекції, бесіди, організовувався збір коштів на допомогу іноземним робітникам, які потрапили до в’язниць капіталу.
Ширився кооперативний рух. Сільськогосподарське товариство за кількістю членів зросло в чотири рази, виникло садово-городнє товариство. Комуністи разом з комсомольцями й членами комнезаму стали ініціаторами створення ТСОЗу, допомогли кустарям кооперуватися і організувати артілі: ковалів-стельмахів, бондарів, винокурів, сприяли розширенню кооперування в сфері переробки сільськогосподарської продукції. Один з таких кооперативів («Праця») збільшив виробництво продукції за два роки (з 1926—1928) у 8—9 разів.
Розвиткові кооперативного й колгоспного руху сприяла і селищна Рада. Вона асигнувала гроші на організацію школи кустарів, агрошколи, виділила кошти на розширення маслозаводу та цегельні, взяла на свій бюджет сельбуд і хату-читальню.
Роки перших п’ятирічок були новим кроком у господарському й культурному розвитку селища. Замість колишніх майстерень напівкустарного типу створюються підприємства переробки сільськогосподарської сировини. В 30-х роках почали давати продукцію новий маслозавод, плодосушарка. Були реконструйовані та розширені цегельний і черепичний заводи.
Поряд з промисловістю розвивалося й сільське господарство. На базі ТСОЗу в 1930 році організувався колгосп ім. 1-го Травня. 1932 року вступила в дію Літинська МТС. У розвитку й зміцненні колгоспів активну участь брали робітники та службовці селища. Разом з червоноармійцями дивізії ім. Я. Фабріціуса вони взяли участь у суботнику (серпень 1932 р.), зароблені гроші йшли на допомогу колгоспу. Трудящі Літина працювали на розробці й вивезенні експортного лісу та на будівництві Макіївського металургійного заводу.
Селищна Рада доклала багато сил, щоб зробити Літин впорядкованим і квітучим. Рівні забруковані вулиці, прикрашені кучерявими деревами, сквер з пам’ятником загиблим за владу Рад, кінотеатр «КІМ», нові будинки невпізнанно змінили його. Поліпшилося побутове й медичне обслуговування. З 1938 року стала працювати водолікарня.
Подією для жителів Літина і району були розпочаті в серпні 1938 року кінозйомки Одеської комсомольської кіностудії історично-революційного фільму «Устим Кармалюк». Тисячі літинців взяли участь у масовках.