Уладівка, Літинський район, Вінницька область (закінчення)
Переборюючи труднощі, уладівці взялися гоїти рани, заподіяні війною. Вже першої після визволення весни 1944 року колгоспники зуміли засіяти частину своїх полів, а восени почали випускати продукцію заводи. Наступний рік проходив під знаком посилення темпів відбудови народного господарства. В колгосп і на заводи повертались фронтовики.
Незабаром було відновлено організаційно-виробничу структуру колгоспу, створено 4 бригади з 40 ланками. Комуністів закріплено за окремими виробничими бригадами. Розгорнулося соціалістичне змагання, його передовики виявляли справжній трудовий героїзм. У 1946 році ланка О. О. Рівненко виростила по 450 цнт цукрових буряків з га. Ланкова була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Цей рік дав колгоспу 111 тис. крб. прибутку. Споруджено конюшню, корівник і зерносховище. За допомогою робітників цукрового заводу побудована колгоспна електростанція.
Перед колгоспниками стояло завдання швидко досягти довоєнного рівня випуску продукції. Загальні збори колгоспників обговорили розроблені заходи розвитку сільського господарства і затвердили їх як програму дій.
Одночасно з відбудовою колгоспу нарощувалась виробнича потужність заводів.
У 1946 році добова продуктивність цукрового заводу становила 5234 цнт цукру.
Цього ж року почалося технічне переобладнання спиртового заводу, було встановлено новий брагоперегінний апарат потужністю 1700 декалітрів спирту на добу.
До 1950 року рівень виробничо-господарської діяльності колгоспу й заводів не тільки досяг довоєнного, але й значно перевершив його. Колгосп одержав урожай озимої пшениці по 17,4 цнт з га.
Поголів’я великої рогатої худоби доведено до 198 голів. Випуск цукру становив 73 391 цнт. Виробництво спирту зросло до 838 тис. декалітрів.
В Уладівці з’являлись нові будинки у селян, культурно-побутові підприємства, відкрилась лікарня на 25 ліжок. Село повністю оновилось.
В 1951—1952 рр. передовики соціалістичного змагання досягли неабияких успіхів. Доярка цукрокомбінату О. І. Єгорова та старший зоотехнік К. В. Мороз за високі показники нагороджені дипломами обласної сільськогосподарської виставки. По виробництву молока колгосп посів перше місце в районі. За перевиконання плану продажу молока державі колгосп одержав премію — автомашину. Значних показників досягли уладівські буряківники. Ще в 1948 році ланкову А. Р. Байдачну за високі врожаї буряків нагороджено орденом Леніна. Її приклад наслідувало молодше покоління. Урожай буряків у 1953 році складав 210 цнт з га, а в ланках М. Бойко і 3. Ф. Крижанівської — по 345 і 342 цнт з гектара.
Після лютневого (1958 р.) Пленуму ЦК КПРС колгосп придбав у свою власність сільськогосподарську техніку. Це підвищило ефективність її використання, вже у 1958 році були значно перевершені накреслення перспективного плану. Валовий прибуток колгоспу склав 1750 тис. крб. (в старому обчисленні).
У 1959 році Уладівський колгосп «Перемога» об’єднується з колгоспом ім. Петровського села Забужжя. Земельний масив об’єднаного господарства складав 4174 га. З 1960 року колгосп «Перемога» перетворюється на спеціалізоване господарство відгодівлі великої рогатої худоби.
Ведення спеціалізованого господарства вимагало нових форм його організації, перебудови й зміцнення матеріально-технічної бази, а також іншої розстановки комуністів на виробництві. За рішенням парткому 30 проц. складу комуністів було направлено на ферми. Партійна організація, правління й спеціалісти колгоспу спрямували свої зусилля на пошуки найбільш раціональної організації і удосконалення технології виробництва. Спираючись на рішення березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, перебудовано організацію виробництва. Було створено 4 комплексні бригади з послідовним виконанням чітко визначених функцій. Одна бригада приймала молодняк від колгоспів-постачальників, контрактувала його у населення і відгодовувала до 100 кг. Дві бригади відгодовували худобу до 200 кг, а четверта — завершувала відгодівлю худоби. Така організація підвищила ефективність виробництва. Набагато знизились затрати праці й кормів. На фермах постійно перебуває на відгодівлі від 2 до 3 тисяч голів худоби. Щорічно виробляється м’яса понад 10 тис. центнерів.
З переходом до спеціалізації зросла матеріально-технічна база колгоспу. В 1968 році колгосп обслуговували дві тракторні бригади, в яких налічувалось 24 трактори, 16 комбайнів. У колгоспі є 18 добре обладнаних тваринницьких приміщень, майстерня для ремонту техніки, цегельний завод, що випускає 1 млн. шт. цегли на рік, 5 млинів.
На цей час у колгоспі працював великий загін спеціалістів сільськогосподарського виробництва: 3 агрономи з вищою освітою, 2 спеціалісти тваринництва, 83 механізатори, 28 шоферів, 4 електрики. Колгосп підключено до державної електромережі.
Зміцнення матеріально-технічної бази і кадрів спеціалістів дозволило колгоспу піднести рівень агротехніки й одержати високі й сталі врожаї сільськогосподарських культур. Зростання прибутків забезпечило систематичне підвищення оплати праці колгоспників. З 1967 року колгосп перейшов на гарантовану грошову місячну оплату праці. Оплата одного людино-дня складала: на некваліфікованих роботах — 2 крб. 73 коп., в тваринництві — 3 крб. 03 коп., механізаторів — 5 крб. 39 коп. Водночас значно зросли громадські фонди споживання. В 1968 році колгосп виділив на утримання дитячих ясел 15 139 крб., на пенсійне забезпечення — 30 612 крб. Всі колгоспники мають щорічні оплачувані відпустки від 12 до 24 днів.
Розгортаючи соціалістичне змагання, партійна організація та сільська Рада виховали чудових майстрів сільськогосподарського виробництва. Серед них — подружжя М. П. Посний і О. Т. Поена. Вони обслуговували на відгодівлі протягом 7 років по 300 голів худоби, щорічно здавали по 900 цнт м’яса. Доярка Д. А. Отачук за високі надої молока в 1966 році нагороджена орденом Леніна.
В ці роки постійно розвивалася й удосконалювалась виробнича діяльність заводів. Цукровий завод перейшов на рідке паливо. З кожним роком переобладнуються виробничі ділянки, найбільш трудомісткі процеси механізуються, поліпшується технологія й культура виробництва.
На заводі розгорнулось змагання за звання колективів і ударників комуністичної праці. Першим високе звання завоював колектив електроцеху. Протягом 1961—1965 рр. звання колективу комуністичної праці одержали 10 виробничих бригад, контора заводу та колектив електростанції. Серед ударників комуністичної праці комуністи П. Ф. Олійник, М. М. Шалинський, А. М. Нечипоренко, О. А. Орищук, безпартійні А. І. Кмець, Г. М. Юревич.
Спиртовий завод також планомірно збільшував якість і кількість випущеної продукції. У 1960 році виробництво спирту становило 1 127 190 декалітрів. Наступного року на заводі освоєно виробництво сухих кормових дріжджів та спирту-ректифікату вищого очищення. Частина продукції заводу йде на експорт.
На основі успіхів, досягнутих у виробничо-господарській діяльності, швидкими темпами зростали матеріальний добробут, культура й побутове обслуговування населення. Поліпшився стан охорони здоров’я: розширено дільничну лікарню з 25 до 50 ліжок. Відкрились школа на 520 чол., два дитячі садки при заводах, 4 дитячі ясла, побудовано широкоекранний кінотеатр, два будинки культури.
До 50-річчя Радянської влади колгоспом, підприємствами та іншими установами села було побудовано інтернат при середній школі, клуб при цукровому заводі, 3 магазини, їдальню, майстерні побутового обслуговування, фельдшерсько-акушерський пункт, 3 лазні, 4 будинки спеціалістів сільського господарства, озеленено 8 км шляхів та вулиць. Розпочато будівництво нової лікарні.
В селі працюють одна середня і 3 восьмирічні школи, де навчаються 1150 учнів і викладають 70 вчителів, 4 клуби, в яких організовано 15 різних гуртків, є 3 духові оркестри. В клубах читаються лекції, відбуваються вечори художньої самодіяльності, вогники, зустрічі молоді з ветеранами праці. Колективи художньої самодіяльності заводу виїжджають з концертами в підшефні села — Широку Греблю, Журавне. На відзначення 100-річчя від дня народження В. І. Леніна пройшов фестиваль художньої самодіяльності.
Важливу культурно-освітню роль відіграють бібліотеки Уладівки: 2 сільські бібліотеки, 2 профспілкові та 4 шкільні. Найбільш активно пропагує книгу сільська бібліотека, де за рік видається понад 19 тис. книг. їй присвоєно почесне звання бібліотеки відмінної роботи. В Уладівці створено відділення товариства «Знання», в складі якого в 1970 році працювали 42 лектори.
Добре налагоджено в Уладівці медичне обслуговування населення. В селі працюють лікарня з поліклінічним та лікувальним відділами, 4 фельдшерсько-акушерські пункти, аптека.
Широкого розвитку набула мережа торговельних і побутових підприємств. Жителів села обслуговують 16 магазинів — господарчих товарів, книжковий та ін. До послуг мешканців — швейна майстерня, перукарня, виїзне телеательє, ощадкаса, 3 газообмінні пункти. Понад 600 сімей користуються газовими плитами. Село електрифіковане, радіофіковане й телефонізоване. Здійснюється регулярний автобусний зв’язок з райцентром та обласним центром.
Значна робота проводиться сільською Радою та її постійними комісіями для впорядкування села й будинків окремих громадян. Старих хат в Уладівці майже не залишилося. Багато громадян поставили собі нові сучасні будинки на 3—5 кімнат. У селі насаджують сквери, вирівнюють вулиці, прокладають шосейні дороги. В особистому користуванні уладівців є 16 легкових автомобілів, 60 мотоциклів, понад 750 телевізорів, 200 домашніх бібліотек. Кожна сім’я передплачує не менше трьох примірників газет та журналів. Квартири мешканців села мають цілком сучасний вигляд.
Серед уладівців є близько 150 спеціалістів з вищою освітою, майже половина робітників, колгоспників і службовців установ мають середню освіту. Уродженцями Уладівки є брати Присяжнюки: Прокіп Федорович — кандидат сільськогосподарських наук; Костянтин Федорович — кандидат педагогічних наук; Михайло Федорович — кандидат філологічних наук; Омелян Федорович — полковник Радянської Армії.
Місцевим спеціалістам допомагають працівники лукомеліоративної станції, яка діє з 1963 року.
Жителі села свято шанують пам’ять засновника Радянської держави В. І. Леніна. 1956 року в Уладівці встановлено бюст В. І. Леніна. Пам’ятають уладівці й тих своїх земляків, які віддали життя в боротьбі за щастя й свободу на фронтах Великої Вітчизняної війни. В 1952—1953 рр. поставлено 2 пам’ятники загиблим воїнам. 1964 року встановлено погруддя Т. Г. Шевченка.
Комсомольці й комуністи наполегливо вивчають теоретичну спадщину В. І. Леніна, його життя й революційну діяльність. Товариством «Знання» в селі створено ленінський популярний лекторій, кінолекторій, проводяться теоретичні конференції, цикли лекцій, вечори зустрічей трьох поколінь. Незвичайним було 22 квітня 1970 року. В цей день у клубах села проходили урочисті збори й святкові концерти. Трудящі підводили підсумки трудових звершень, 247 кращих трудівників села були нагороджені ювілейними медалями.
Гідно зустріли уладівці XXIV з’їзд КПРС і XXIV з’їзд КП України. Колгоспники добились найвищої рентабельності тваринництва в районі.
Трудові успіхи уладівців знайшли визнання й високу оцінку. Передовики соціалістичного змагання удостоєні високих урядових нагород. Серед них: тваринник І. І. Мазур та голова колгоспу В. С. Тройський нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора, бригадир колгоспу Г. С. Василець — орденом Жовтневої Революції. За високі показники у виконанні восьмого п’ятирічного плану 22 працівники цукрового заводу нагороджені орденами й медалями Союзу РСР.
Уладівка — це невелика частина області, але своєю невтомною працею її трудівники вносять гідний вклад у велику справу побудови комуністичного суспільства.
І. С. ЗВОНАРЬОВ