Могилів-Подільський, Могилів-Подільський район, Вінницька область (частина 3)
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5
Звістка про повалення самодержавства в лютому 1917 року дійшла до Могилева 3 березня і була радісно сприйнята трудящими. В місті відбулися мітинг і демонстрація робітників та солдатів. Загін моряків, що слідував залізничним ешелоном на фронт, під командуванням матроса Т. В. Січка вступив до міста. Він заарештував городових, жандармів, поліцію і поставив свої патрулі на вулицях. Моряків підтримали солдати запасного полку 8-ї армії. З 6 до 11 березня серед робітників підприємств, солдатів і матросів проходили збори і мітинги, на яких обирали депутатів на повітовий з’їзд Рад. 13 березня буржуазія створила т. зв. комітет громадського порятунку, його очолив комісар Тимчасового уряду. 14 березня 1917 року в приміщенні комерційного училища представники підприємств і військових частин обрали першу Раду робітничих і солдатських депутатів. Очолив Раду більшовик Пересипкін, солдат міського гарнізону. Більшовицька фракція Ради (солдати Пересипкін та С. В. Доброхотов, лікар Г. В. Знаменський, робітник І. Л. Вуколов разом з керівниками профспілкових організацій вела напружену боротьбу проти меншовиків та інших угодовців, що намагалися підкорити Раду Тимчасовому урядові. Першого травня 1917 року трудящі провели демонстрацію і мітинг проти війни. В липні—серпні 1917 року до Могилева переїхав штаб 8-ї армії і разом з ним армійський комітет РСДРП, в якому важливу роль відігравали загартовані бійці більшовицької партії П. І. Баранов, І. Т. Дунаев, Б. І. Соллерс, В. П. Дев’ятий, І. Ф. Кучмін. Вони влаштовували збори і мітинги трудящих, виступали з лекціями та доповідями, зміцнювали робітничі організації, які стали опорою більшовиків у боротьбі за маси.
Більшовики боролися проти контрреволюційних сил у Могилеві. Щоб запобігти виступам корніловців, 30 серпня 1917 року створили коаліційну Раду з представників усіх партійних військових угруповань та міських організацій.
29—30 вересня в кінотеатрі «Гігант» відбулася об’єднана конференція соціал-демократів — більшовиків та інтернаціоналістів 8-ї армії. На конференції більшовики дали відсіч меншовикам та оборонцям, які захищали політику Тимчасового уряду, і вийшли з об’єднаної соціал-демокритичної організації, остаточно порвавши з меншовиками. На першій більшовицькій конференції (30 вересня) делегати схвалили рішення VI з’їзду РСДРП(б). Для підготовки збройного повстання створили при 8-й армії районний комітет РСДРП(б). До складу його ввійшли П. І. Баранов, П. Г. Журід, І. Л. Вуколов, Г. В. Знаменський, Т. М. Хохлов, Є. Б. Бош. 7 жовтня 1917 року почала виходити газета «Красное знамя» — орган районного комітету РСДРП(б).
Більшовики в цей час вели напружену боротьбу за маси і добилися переваги в міській Раді. Міським головою теж було обрано більшовика, солдата автоколони П. Г. Журіда.
Отримавши ввечері 25 жовтня 1917 року телеграму II Всеросійського з’їзду Рад про перехід влади до Ради Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним, більшовики Могилева провели мітинг робітників, солдатів і селян, який гаряче вітав перший Радянський уряд. 28 жовтня (10 листопада) друга конференція більшовиків та інтернаціоналістів 8-ї армії записала в своєму рішенні: «Якщо революційному Пітеру буде потрібно, більшовики 8-ї армії подадуть йому підтримку». Переважна частина інтернаціоналістів пішла за більшовиками, і з 12 листопада 1917 року комітет РСДРП 8-ї армії став називатися більшовицьким. 24 грудня 1917 року створено ревком на чолі з Т. М. Хохловим. Начальником гарнізону ревком призначив М. І. Сікачова. Так в Могилеві була встановлена Радянська влада. Ревком почав запроваджувати перші декрети Радянського уряду—на підприємствах встановлював робітничий контроль, у селах повіту приступив до розподілу поміщицьких земель.
Вночі 11 грудня 1917 року війська буржуазно-націоналістичної Центральної ради раптово напали на 47-й піхотний полк, роззброїли його, заарештували командира, конфіскували газети «Красное знамя», «Известия исполнительного комитета VIII армии», зайняли приміщення ревкому і комітету РСДРП((5). Українські буржуазні націоналісти разом з меншовиками і есерами створили т.’ зв. Федеративно-національний комітет. Робітники Могилева оголосили загальний страйк, відмовившись підтримувати Центральну раду. Ревком вжив рішучих заходів проти контрреволюційного заколоту. З фронту були викликані частини 159-ї та 165-ї піхотних дивізій, віддані революції. Націоналісти втекли з Могилева. Владу ревкому в місті було відновлено.
Після загарбання боярською Румунією Бессарабії на початку 1918 року Могилів став прикордонним містом. Створилися складні умови: кожну ніч вороги, порушуючи кордон, нападали на місто, грабували і вбивали людей. Могилівський більшовицький комітет організував із 300 добровольців червоногвардійський загін, який очолив А. А. Аркадьєв. Червоногвардійці звернулися до солдатів, закликаючи їх стати на захист революції. У січні в Могилеві виникла перша молодіжна організація — Союз соціалістичної молоді. В лютому деякі частини Могилівського гарнізону були реорганізовані в загони Червоної гвардії.
Через складні обставини, що склалися наприкінці березня, революційні війська залишили Могилів, а 2 квітня місто захопили австро-німецькі окупанти. Частина комуністів залишилася в Могилеві для підпільної роботи. Окупанти та українські буржуазні націоналісти замучили сотні патріотів. На місто наклали контрибуцію — 500 тис. крб. золотом. Окупанти грабували населення, вивозили з міста матеріальні цінності. За цих умов нелегальна більшовицька організація розгорнула підготовку до повстання проти окупантів. Вона встановила зв’язок з представниками Вінницького підпільного губкому партії І. М. Ільїнським і М. Л. Француз. Було налагоджено друкування і розповсюдження листівок. Для створення повстанських загонів у села повіту направлялися випробувані комуністи: Т. В. Січко, І. М. Чебан, Ф. Ю. Криворучко та ін. Підпільники також вели агітаційну роботу серед солдатів 20-го австрійського полку і закликали їх до повстання. В ніч на 20 серпня 1918 року солдати, обурені відправкою на Італійський фронт, повстали. Після тривалого бою з карателями полк змушений був здатися. Частина солдатів, що втекла, приєдналася до партизанів.
Навколо Могилева в серпні 1918 року діяло 10 тис. партизанів. У серпні — вересні почалися повстання в окремих селах. Повстанці мужньо билися, але ворог був численнішим, добре озброєним, і їм довелося відступити. Окупанти оголосили воєнний стан у Могилівському повіті. Проти трудящих вони кинули гайдамацькі банди, навербовані з куркулів, та свої регулярні частини. Повстання зазнало поразки, але патріоти не склали зброї.
Повітовий комітет КП(б)У, який очолював П. Л. Клинський, у глибокому підпіллі згуртовував лави борців за Радянську владу. Значний вплив на дальший розвиток боротьби з окупантами й петлюрівцями мали рішення II з’їзду КП(б)У.
Коли австро-німецькі окупанти покинули Могилів, владу захопили петлюрівці. Проти них 29 листопада 1918 року виступили повстанці. Після дводенного бою петлюрівці втекли, але, діставши підкріплення, через кілька днів знову захопили Могилів.
Комуністи продовжували гуртувати сили для боротьби з лютими ворогами українського народу. Було створено ревком, до якого ввійшли: М. П. Райський, A. А. Аркадьев, Ю. Г. Єфімов, Я. Д. Мельник, І. М. Чебан, П. Л. Клинський, B. Й. Згурський. У петлюрівські частини відрядили агітаторів — Ф. М. Знайду, Ковальчука, Белова та інших.
Чимало могилівських партизанів взяло участь у збройному повстанні мешканців с. Атак в січні 1919 року проти румунських окупантів. А коли повстання придушили, тисячі молдаван перейшли Дністер і влилися до партизанських загонів Могилівського повіту. В ніч на 14 лютого 1919 року в місті почалося збройне повстання. Командирів петлюрівських частин було заарештовано. Понад тисячу солдатів перейшли на бік повстанців. 58-й петлюрівський полк перестав існувати. В Могилеві влада перейшла до ревкому. В другій половині дня до ревкому з червоними прапорами підійшов петлюрівський батальйон. Його командир доповів, що привів батальйон з метою передачі його повстанцям. Назустріч вийшов, нічого не підозрюючи, Я. Д. Мельник, але його схопили і розстріляли. Кілька днів точилися жорстокі бої. Тільки підтягнувши цілий корпус, петлюрівцям вдалося придушити повстання. Полонених повстанців вони розстрілювали без суду і слідства.
В березні 1919 року частини Червоної Армії наближалися до Вінниччини. Щоб допомогти їм з тилу, за рішенням губкому партії, 18 березня вдруге піднялися на повстання трудящі Могилева. 20 березня вони перемогли, захопивши штаб 10-го петлюрівського корпусу, автороту, 8 літаків та багато різного військового спорядження.
Відновлено Радянську владу в Могилеві 22 березня 1919 року. Незважаючи на тяжкі втрати, міська партійна організація зросла з 25 до 60 чоловік за рахунок відважних командирів і бійців повстанських загонів: І. М. Чебана, В. Г. Чебана, К. Є. Чудака, Ф. П. Гоголя та ін. Почала виходити газета «Могилевский коммунист». З метою посилення політмасової роботи повітовий комітет партії відкрив кілька робітничих клубів. 10 травня на повітовому з’їзді Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів було обрано виконком .Могилівської повітової Ради, який почав видавати газету «Известия». На підприємствах відновили діяльність профспілкові та молодіжні організації. Було створено два приміські радгоспи. В селах повіту наділяли бідняків землею. У Могилеві формувалися частини Червоної Армії та повітової міліції.
Мирне життя міста неодноразово порушувалося наскоками петлюрівських та румунських банд з-за Дністра. Вони чинили диверсії, обстрілювали місто з гармат. На кордоні неодноразово виникали криваві сутички. Захист кордону було доручено військовій частині, якою командував І. М. Чебан. В ніч на 14 червня 1919 року на місто раптово напала півторатисячна банда отамана Григоренка. На ліквідацію її було кинуто всі сили. За кілька годин банда була повністю знищена.
В липні 1919 року мирний перепочинок порушено нападом петлюрівців, пізніше — денікінців. Майже вся партійна організація на чолі з повітовим комітетом КП(б)У приєдналися до 45-ї стрілецької дивізії Червоної Армії, яка пробивалася на північ України, щоб з’єднатися з радянськими військами. Для підпільної роботи в місті залишилися комуністи на чолі з М. М. Сорокіним. Могилів знову опинився під владою ворогів.
17 січня 1920 року трудящі міста, керовані підпільною парторганізацією, яка мала зв’язок з Зафронтбюро, повстали і роззброїли петлюрівців. 20 січня до Могилева ввійшли частини Червоної Армії. Лише три місяці перепочили трудящі — 27 квітня 1920 року війська буржуазно-поміщицької Польщі й петлюрівці знову захопили Могилів і лютували тут. 6 липня 1920 року місто визволили частини 41-ї дивізії Червоної Армії.
Основну увагу ревком приділив зміцненню радянських органів. Було створено надзвичайну комісію, продкомісаріат. В серпні 1920 року створено міську комсомольську організацію. Секретарем її обрали бійця 14-ї армії Л. Б. Стольного. Тоді ж виникла перша дитяча організація «Квіти комуни».
А в жовтні 1920 року Могилів знову захопили білопольські інтервенти та петлюрівці. Комуністи й комсомольці пішли в підпілля. Під натиском Червоного козацтва, очолюваного В. М. Примаковим, та кавалерійської бригади Г. І. Котовського 10 листопада 1920 року вороги залишили місто. За час громадянської війни та іноземної інтервенції влада в Могилеві змінювалася 18 разів. Але трудове населення міста постійно наполегливо боролося за відновлення влади Рад. За ці грізні роки з 34 529 мешканців Могилева залишилося 14 тисяч. На полях битв полягли кращі сини партії: Т. В. Січко, Ф. М. Знайда, В. X. Гаврилишин, П. Л. Клинський, І. Й. Колпакчі та багато інших. їх іменами названо вулиці і площі Могилева, на багатьох будинках встановлено меморіальні дошки.
Нелегко було починати будівництво нового життя — всюди руїни. Цегельні, цукрові, шкіряні, лісопильні заводи спалені, чавуноливарний та інші підприємства зруйновані, рух по залізниці і судноплавство по Дністру припинені. Власті боярської Румунії перегнали на Дунай всі кораблі, баржі, понтони, човни. Розруху доповнювали голод і епідемії тифу, холери та інших хвороб. Сотні людей були безробітними. В околицях Могилева лютували банди.
Комуністи і комсомольці, державні органи і громадські організації мобілізували трудящих на відбудову. Одночасно запроваджувалися в життя декрети і рішення Радянського уряду, які не вдалося здійснити за часів громадянської війни: було націоналізовано великі підприємства, банки, великі домоволодіння, здійснено реформу школи. Центральні радянські органи подавали могилівцям всебічну допомогу. 15 лютого 1921 року на робітничій конференції виступив голова ВУЦВКу Г. І. Петровський. Він закликав робітників активно боротись з розрухою, відновлювати роботу підприємств, пильно оберігати радянський державний кордон, знешкоджувати бандитів. Подільський губком партії для зміцнення парторганізації керівними кадрами направив у липні 1921 року до Могилева досвідчених бійців партії — С. І. Єрмана та Е. Я. Селянина. Щоб створити Могилівський прикордонний загін, сюди у вересні 1921 року приїздив М. В. Фрунзе.
Трудящі міста з ентузіазмом взялися відбудовувати народне господарство на основі нової економічної політики. Восени 1921 року почала працювати міська електростанція. Згодом стала до ладу залізниця, відновлено поштовий і телеграфний зв’язок, відремонтовано житлові будинки, громадські приміщення. З цією метою було створено ремонтні майстерні. Дрібні підприємства, на яких працювало до десяти робітників, здавали в оренду. Чавуноливарний завод відбудовували господарським способом — виділяючи 5 проц. вартості виробленої продукції на премії робітникам. На підприємствах розгортали діяльність комісії охорони праці.
Комуністи міської партійної організації допомагали селянам відроджувати розорене господарство. Тижнями перебували в селах повіту секретар повітового комітету партії Е. Я. Селянин та голова повітвиконкому С. І. Єрман. 22 січня 1922 року в лісі на них напала куркульська банда й зарубала шаблями. Е. Я. Селянина та С. І. Єрмана поховали на Червоній площі в Могилеві, їх іменами названо вулиці міста.
Трудящі Могилівського повіту подали посильну допомогу голодуючим Поволжя — зібрали понад 11 тис. пудів зерна та значну суму грошей.
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5