Могилів-Подільський, Могилів-Подільський район, Вінницька область (частина 5)
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5
Трудящі Могилева-Подільського широко розгорнули соціалістичне змагання за дострокове виконання планів, підтримували цінну ініціативу або виступали з власним почином. Ініціатором змагання водіїв став А. К. Білоус. Свої завдання він систематично перевиконував. Передового робітника двічі (в 1951 та 1955 рр.) обирали депутатом Верховної Ради УРСР.
Взірцем виконання громадського обов’язку також були комуністи і комсомольці. 76 з них пішло працювати в колгоспи механізаторами, 12 тридцятитисячників очолили артілі. Понад 200 комсомольців поїхало на освоєння цілинних земель до Казахстану.
В наступні п’ятирічки в місті виросли приладобудівний і металообробний заводи, меблева та побутової хімії фабрики, завод стінових будівельних матеріалів. Розширилися потужності машинобудівного, консервного та інших підприємств, реконструйовано пивобезалкогольний, виноробний заводи. На Сулятицьких гірничих розробках введено в дію нову ТЕЦ, вапновипалювальну піч, перший на Україні цех мінеральної вати. Виробництво електроенергії зросло з 3530 тис. до 25 909 тис. квт.-годин. Промартілі перетворено на державні підприємства.
За семирічку більшість підприємств міста було реконструйовано й оснащено новою технікою. Так, машинобудівний завод оновився на 90 проц., повністю замінено верстатний парк металообробного заводу, який 1965 року перетворено на ремонтно-механічний завод комунального обладнання. На швейній фабриці замість ручних машин встановлено сучасні потокові лінії. Ватну фабрику 1965 року перетворено на фабрику нетканих виробів. 1969 року місто підключено до державної енергосистеми.
Комуністи й комсомольці очолили боротьбу трудящих за звання колективів і ударників комуністичної праці. Переможцям змагання — 22 цехам і дільницям, 146 бригадам, в яких працювали понад 3 тис. робітників, присвоєно почесне звання колективів комуністичної праці; 2,5 тис. виробничників завоювали звання ударника комуністичної праці.
За першість у змаганні по благоустрою районних центрів Вінницької області в 1967 році Могилів-Подільському виконкому міської Ради вручено перехідний Червоний прапор Вінницького облвиконкому.
Готуючись до знаменної дати — 100-річчя з дня народження В. І. Леніна,— трудящі міста з великим політичним і трудовим піднесенням боролися за дострокове виконання плану восьмої п’ятирічки. За цей період реконструйовано виробничі корпуси і оновлено устаткування на восьми заводах і чотирьох фабриках. Випуск продукції машинобудування зріс в 1,6 раза, приладів — у 2 рази, швейних виробів — у 5 разів.
Найхарактернішою ознакою технічного прогресу став всеохоплюючий рух раціоналізаторів. їх ряди в Могилеві-Подільському зросли до 880 чоловік. Раціоналізатори консервного заводу розробили і запровадили комплексну механізацію навантаження та розвантаження сировини й склотари, виготовили нову високоефективну банкомийну машину, а також пристрої для автоматичної роботи артезіанських свердловин. Кращий раціоналізатор заводу слюсар В. І. Бойко нагороджений орденом Леніна.
Машинобудівний завод ім. Кірова за п’ятиріччя 13 разів завойовував першість у змаганні підприємств Міністерства машинобудування для легкої і харчової промисловості та побутових приладів. Душею колективу є партійна організація, в складі якої понад 150 комуністів, і комсомольська, що об’єднує всю молодь заводу. Силами інженерів і передовиків виробництва тут сконструйовано і пущено на потокове виробництво універсальний механічний навантажувач для сипучих матеріалів, який знайшов широке застосування на морському, річковому і залізничному транспорті. Всі основні види продукції заводу (навантажувач та елеваторні норії)
у 1971 році здобули державний знак якості, вийшли на рівень світових стандартів. 11 передових працівників заводу за виробничі успіхи у восьмій п’ятирічці удостоєно урядових нагород, зокрема орденом Жовтневої Революції відзначений начальник цеху М. В. Пляцко, орденом Трудового Червоного Прапора — слюсар Б. О. Алексеев, коваль П. Г. Мержинський, штампувальниця В. І. Онопко.
Немало представників цього славного робітничого колективу є активними партійними і державними діячами. Вагранник
Б. Н. Захарчук — член бюро міськкому партії, він був делегатом XXIV з’їзду КП України, токар В. В. Барановський 1971 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР, кавалер ордена Леніна токар П. І. Коняга — член Вінницького обкому партії.
Гарних успіхів добилися трудящі всіх могилів-подільських підприємств. За п’ятиріччя будівельно-монтажне управління спорудило понад 20 тис. кв. м житла, автовокзал, поліклініку, середню школу, дитячий комбінат, універмаг. Завдяки оснащенню новою технікою і застосуванню індустріальних методів будівництва продуктивність праці зросла майже в два рази. Більшість робітників оволоділа 2—3 суміжними спеціальностями. Всі підприємства Могилева-Подільського виконали п’ятирічку на 1—2 місяці раніше строку. Нині підприємства міста випускають вироби 258 назв, які йдуть у всі союзні республіки й експортуються в 39 зарубіжних країн.
Приміський радгосп «КІМ» обробляє 4913 га землі, в т. ч. 427 га виноградників. Тут вирощують 27 цінних сортів винограду і переробляють їх на вино (радгосп має виноробний завод). Марочне вино «Перлина Поділля» користується великим попитом. При радгоспі створено опорний пункт Одеського науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства ім. Таїрова, який веде досліди по культивації нових високоврожайних сортів винограду.
Тепер у Могилеві-Подільському є 6 середніх та початкова школи, крім них, ще є вечірня та заочна середні школи, а також музична— семирічна. Немало й спеціальних середніх навчальних закладів — технікуми радянської торгівлі та будівельно-монтажний, медичне училище.
Вищої майстерності досягли останнім часом і самодіяльні митці. 1967 року танцювальний колектив районного будинку культури нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР і Міністерства культури УРСР. Йому присвоєно звання народного самодіяльного ансамблю танцю. 55 учасників ансамблю «Дністрове гроно» і агітбригади, що діють також при районному будинку культури, стали лауреатами республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва 1970 року.
За восьму п’ятирічку значно зросли матеріальний добробут і культурний рівень жителів міста. Середньомісячна заробітна плата робітників збільшилася майже на 40 крб. Зріс обсяг побутових послуг населенню, на 40 проц. продано більше товарів народного споживання.
За післявоєнні роки в місті відбудовано й зведено понад 2530 будинків, відремонтовано понад 25 тис. кв. м житлової площі. Понад 1100 сімей одержали нові квартири. Нині Могилів-Подільський — значний економічний і культурний центр Поділля. Місто простягнулося понад Дністром на 12 км, завширшки воно має 4 км. Західний район міста — найбільш промислово розвинутий. Тут розташовані залізнична станція, машинобудівний завод ім. Кірова, ремонтно-механічний завод комунального обладнання, фабрика нетканих матеріалів та інші підприємства.
Вулиці Леніна, Мельника, Дзержинського, Гоголя являють собою оновлений, добре впорядкований адміністративний центр міста, де сконцентровано понад 40 проц. житлових будинків, розміщено будинок культури, кінотеатри, краєзнавчий музей, центральну бібліотеку, чудовий парк. У цьому районі зведено нові корпуси швейної, меблевої фабрик, приладобудівного, пивобезалкогольного заводів; медичні заклади, центральний колгоспний ринок, магазини, ресторани, підприємства побутового обслуговування.
Північну й східну частину міста займають житлові будинки, які потопають у зелені фруктових і декоративних дерев. На околиці розташована центральна садиба приміського виноградарського радгоспу «КІМ».
Мальовнича південно-східна околиця міста — зона відпочинку. На березі Дністра містяться піонерський табір «Наддністрянський артек», туристська база. За останні роки тут побудовано виробничі приміщення автопідприємства, консервного заводу, «Міжколгоспбуду», шляхового відділу та споруджено новий житловий масив. У будівництві його брали участь монтажники Києва, які передали свій досвід місцевим будівельникам.
У Могилеві-Подільському багато історичних місць і пам’ятників. На Червоній площі, в міському парку, на заводі ім. Кірова встановлено пам’ятники В. І. Леніну, в центрі міста — пам’ятник М. В. Гоголю (1872 р.). На території заводу ім. Кірова звели пам’ятник С. М. Кірову. Відзначаючи історичні події та видатних людей, на 16 будинках міста встановили меморіальні дошки. З нагоди визволення Могилева-Подільського на набережній Дністра височить танк Т-34, який першим увірвався до міста. Святинею для трудящих є братські могили воїнів, що загинули в боях за місто. На них встановлено обеліски. Збереглася в Могилеві-Подільському й архітектурна пам’ятка XVIII ст.— соборна церква.
Галерея трудової слави, міська Дошка пошани, портретна галерея «Слава майстрам високих урожаїв», експозиція «Правофлангові 9-ї п’ятирічки» прославляють людей праці, передовиків і новаторів виробництва. Кожна видатна трудова перемога колективу робітників чи колгоспників відзначається підняттям червоного прапора на щоглі, яка височить на центральній площі міста.
В останні роки місто дбайливо впорядковано. Більшість вулиць заасфальтовано, тротуари вимощені плитами, всі вулиці освітлені. Тополина й каштанова алеї прикрашають вулицю Леніна. Добре озеленені Комсомольська, Фрунзе, Проспект Жовтневої революції та інші вулиці. Навколо міста на горах висаджені хвойні і листяні дерева, кущі, які разом з лісами Липниками, Березиною та Юрковецьким складають зелену захисну зону. Ліси вкупі з горами та рікою утворюють своєрідний, м’який, теплий мікроклімат, відмінний від інших місцевостей. Дерева тут починають розвиватися і квітнути на 2—3 тижні раніше, ніж у Вінниці. В місті ростуть персики, абрикоси, волоські горіхи.
Дністер широко використовується для судноплавства. З міської пристані кораблем на підводних крилах можна дістатися до крайнього верхнього села району — Бернашівки, де буде споруджуватись ГЕС, або за півгодини опинитися в нижньому селі Ярузі. Ці села знаходяться на 35—40 км від міста. З дна річки видобувається гравій, який іде як цінний будівельний матеріал до Києва, Житомира та інших міст України.
На правому березі Дністра напроти Могилева-Подільського розкинулося молдавське село Атаки. Жителі міста і села підтримують добрі сусідські відносини. Понад 800 могилівців працюють на атацьких підприємствах, понад 2 тис. жителів Атак — на підприємствах Могилева-Подільського. Працівники культури, вчителі, медпрацівники, робітничі колективи часто зустрічаються й обмінюються своїми досягненнями. Стало традицією щороку відзначати День молоді і день визволення Молдавії на мосту дружби. Молодь Могилева-Подільського і Атак обмінюється привітаннями, сувенірами, потім спільною колоною проходить до пам’ятника Леніну на Червоній площі, покладає квіти. В міському парку дають спільні українсько-молдавські концерти, а вечорами з факелами могилівці проводжають гостей молдаван до мосту дружби.
Міцніють також інтернаціональні зв’язки з трудящими Болгарії, Польщі, Чехословаччини, НДР та інших країн. Могилів-подільські спеціалісти в складі радянських інженерів і робітників споруджували Асуанський комплекс в ОАР, працювали в Ірані, Іраку, Іорданії, Йємені. Робітничі делегації братніх соціалістичних країн вивчали досвід роботи підприємств, закладів і організацій Могилева-Подільського. Багато мешканців міста побувало на екскурсіях по туристських путівках у республіках СРСР і братніх соціалістичних країнах. Близько 420 чоловік взяли участь в екскурсії по ленінських місцях (Ульяновськ, Москва, Ленінград).
З великим ентузіазмом мешканці міста готували трудові подарунки XXIV з’їду КПРС та XXIV з’їзду КП України. Всі колективи взяли підвищені соціалістичні зобов’язання по достроковому завершенню восьмої п’ятирічки і виконанню планів першого кварталу 1971 року. На вечорі трудових рапортів партійним з’їздам, який відбувся 2 квітня, колективи доповіли про свої звершення. В дні роботи XXIV з’їзду КПРС робітники стали на почесну трудову вахту і добилися нових трудових досягнень. З неослабним інтересом слухали трудящі розповідь про партійний форум делегата XXIV з’їзду КПРС, першого секретаря міськкому партії О. І. Ложкарьова, нагородженого орденом Леніна, врученим у Москві під час роботи з’їзду.
Дев’ята п’ятирічка розкриває великі перспективи дальшого економічного і культурного розвитку міста. Діючі підприємства збільшать випуск продукції на 60 проц. Значна частина їх буде реконструйована. В 1973 році почнеться будівництво Могилів-Подільської ГЕС, а також ряду підприємств, культурних і побутових закладів. Підприємства міста в 7 разів збільшать випуск товарів народного споживання, в 1,5 раза зросте виробництво продукції харчової промисловості, на 50 проц.— випуск будівельних матеріалів. Лише за рахунок бюджету міськвиконкому буде споруджено 25 тис. кв.м житла. В 1971 році розпочато будівництво міського будинку культури, готелю, ресторану, двох гуртожитків, дитячого комбінату.
Нові перспективи розвитку міста в дев’ятій п’ятирічці окрилюють трудящих в їх творчій праці, мобілізують їх на виконання рішень XXIV з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КП України.
С. Я. ЖУРАВЛЬОВ, М. О. ПІЛЕЦЬКИЙ
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5